Ухвала суду № 98953737, 12.08.2021, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/2552/21

Провадження № 2/545/1168/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.08.2021 року суддя Полтавського районного суду Полтавської області Потетій А.Г. вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Селянсько-фермерського господарства «Надія», про усунення перешкод у користуванні орендованою земельною ділянкою, -

встановив:

До Полтавського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Селянсько-фермерського господарства «Надія», про усунення перешкод у користуванні орендованою земельною ділянкою.

Дослідивши матеріали позовної заяви приходжу до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до СФГ «Надія», про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою орендованою у гр. ОСОБА_2 згідно договору оренди земельної ділянки від 12.06.2020 року, зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 12.06.2020 року за № 36938119.

Згідно відкритих даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований 01.12.1997, номер запису: 25770170000009971, як фізична особа-підприємець та не втратив відповідний статус на дату подання позовної заяви.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Проте разом із предметним критерієм для визначення юрисдикції має враховуватися також суб`єктний критерій.

Згідно із частиною другою статті 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом частин першої, другої та третьої статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва-підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір - господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства); по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).

Отже, за загальним правилом критеріями належності справи до господарського судочинства є в сукупності суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.

Згідно пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Спір між ФОП ОСОБА_1 та СФГ «Надія» виник щодо усунення перешкод у користуванні орендованою ФОП ОСОБА_1 земельною ділянкою у гр. ОСОБА_2 згідно договору оренди земельної ділянки від 12.06.2020 року, зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 12.06.2020 року за № 36938119, яка до укладення вказаного договору використовувалась ОСОБА_2 за цільовим призначенням для ведення фермерського господарства.

Отже, приходжу до висновку про те, що спірні правовідносини виникли із земельних відносин, а спір виник між ФОП ОСОБА_1 , який здійснює використання спірної земельної ділянки для підприємницької діяльності, та СФГ «Надія», яке також здійснювало користуванням цією ж земельною ділянкою для здійснення господарської діяльності, тобто спір виник між суб`єктами господарювання.

Оскільки юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу сторін та предмета позовних вимог, в силу вимог статті 1, 12, 17 ГПК України, спір має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2021 року в справі № 193/436/17 (провадження № 61-6263св19).

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі викладеного у відкритті провадження у справі слід відмовити оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186, ст. ст. 258-261, 352-354 ЦПК України, суддя, -

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Селянсько-фермерського господарства «Надія», про усунення перешкод у користуванні орендованою земельною ділянкою.

Роз`яснити позивачеві, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом 15 днів з моменту проголошення, а сторонами, що не були присутні в судовому засіданні у той же строк з моменту отримання копії.

Суддя: А.Г. Потетій