Рішення № 98949086, 11.08.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/14122/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Данко В.Й.,

за участю секретаря судового засідання - Павлюх Л.М.,

з участю представника позивача - Турецька Є.А.

з участю представника відповідача - Данканич А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою адвоката Турецької Євгенії Андріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про відшкодування матеріальної шкоди (збитку),

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Турецька Євгенія Андріївна, звернувся в суд з позовом до Ужгородської міської ради про відшкодування матеріальної шкоди (збитку).

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача - адвокат Турецька Є.А. посилається на те, що 29.09.2020 року приблизно о 8 годині позивач прийшов на місце, де залишив на ніч свій автомобіль марки «Volkswagen», моделі «Touran», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , а саме м. Ужгород, вул. Капушанська, 168, біля автосервісу, і побачив на автомобілі пошкодження переднього бампера, обох передніх крил, капоту в правій передній частині та переднього правого підкрилка. Позивачем негайно було викликано поліцію, яка зафіксувала зазначений факт та відкрили кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020075030000637.

Вказує, що в межах зазначеного досудового розслідування Закарпатським НДЕКЦ МВС України була проведена автотоварознавча експертиза. Згідно з висновком експерта № 13/191 від 14.12.2020 р. пошкодження автомобіля спричинило позивачу матеріальну шкоду (збиток) у розмірі 37 597,32 грн.

Зазначає, що досудовим розслідуванням було встановлено, що 29.09.2020 р. близько другої години ночі пошкодження автомобілю були нанесені зграєю безпритульних тварин, а саме собаками, які погризли частини автомобіля.

Стверджує, що внаслідок нападу безпритульних собак на автомобіль, позивачу було завдано матеріальної шкоди (збитку) у розмірі 37 597,32 грн.

Посилаючись на ст. 1, 2, 4, 6, 10, 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», ст. 12, 24 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування», стверджує, що відповідальність за безпритульних тварин покладається на територіальні громади (в особі відповідного органу місцевого самоврядування), на території яких їх було виявлено.

Враховуючи вищевикладене, вважає, що безпритульні тварини, а саме собаки, які завдали пошкоджень автомобілю позивача, перебувають у власності територіальної громади, а відтак - відповідальність за безпритульних тварин покладається на територіальні громади, на території яких їх було виявлено, а саме м. Ужгород. Відтак, стверджує, що відповідачем була допущена бездіяльність у питанні благоустрою населених пунктів з метою забезпечення умов для життя жителів територіальної громади.

На підставі викладеного, керуючись законодавством України просить суд стягнути з Ужгородської міської ради на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду (збиток) в сумі 37 597,32 грн., а також стягнути з Ужгородської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати.

Окрім цього зазначає, що попередній розрахунок суми судових витрат складає 840,80 грн. - судового збору та 7000,00 грн. - витрат на правову допомогу.

30.12.2020 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

02.03.2021 року представник відповідача Ужгородської міської ради - Данканич А. подав через канцелярію суду відзив на позовну заяву в якому зазначає, що відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були правомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Таким чином, стверджує, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, а також вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому, зазначає, що законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, відсутність вини в своєму діянні повинен довести саме відповідач. Разом з тим, первісно позивач повинен довести факт заподіяння такої шкоди відповідачем, її розмір та причинний зв`язок між заподіянням шкоди і діями чи бездіяльністю відповідача.

Відтак, вважає, що суд при винесенні рішення повинен врахувати, що позивачем не надано суду доказів та не доведено факт пошкодження автомобіля з вини відповідача або завдання шкоди діями відповідача та причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та бездіяльністю відповідача.

Що стосується посилань позивача на бездіяльність Ужгородської міської ради у виді неналежного виконання обов`язку по утриманню безпритульних тварин, внаслідок чого, на думку позивача, йому завдано матеріальної шкоди, то таке само по собі не може бути безумовною підставою для задоволення позову, оскільки обов`язковим є також доведення існування причинно-наслідкового зв`язку між такою бездіяльністю та спричиненою шкодою, чого на їхнє переконання позивачем не зроблено.

Звертає увагу суду на те, що позивачем за декілька годин до події самостійно вибрано місце для стоянки автомобіля. Вибираючи це місце, він не узгоджував його з відповідачем та не питав його дозволу на стоянку транспортного засобу в цьому місці. Як вбачається з матеріалів справи, водій транспортного засобу використав місце біля станції технічного обслуговування, для тривалої стоянки автомобіля, при цьому не впевнившись, що самому автомобілю не загрожує небезпека у разі залишення його без нагляду на тривалий час.

На його переконання, позивач, володіючи коштовним транспортним засобом, повинен самостійно вживати заходів, спрямованих на збереження свого майна, в тому числі шляхом утримання транспортного засобу у спеціально відведених місцях для нічної стоянки чи укладенням договору страхування.

Зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що місце стоянки транспортного засобу (територія станції технічного обслуговування) по вул. Капушанській, 168 у м. Ужгороді перебуває у комунальній власності Ужгородської міської ради. Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, за адресою: Капушанська, 168 в м. Ужгороді є декілька власників і користувачів земельних ділянок.

Також, стверджує, що позивачем не доведено, що на момент завдання шкоди відповідна тварина належала територіальній громаді на праві власності. Матеріали справи не спростовують ймовірності того, що тварини, які завдали шкоди, могли належати на праві власності іншим особам.

На думку представника відповідача, обставини, викладені в позовній заяві, не вкладаються з точки зору здорового глузду, оскільки зовнішні елементи автомобіля виконані з неїстівних для тварин матеріалів. В даному контексті залишається незрозумілою собача агресія до металевих та пластикових елементів кузову, у зв`язку з чим відповідач переконаний, що така поведінка тварин була спровокована іншим (невідомим їм) чинником.

При таких обставинах, вважає, що перекладати вину за дії невстановлених тварин на відповідача у зв`язку з абстрактним посиланням на обов`язок по забезпеченню благоустрою міста, неправомірно та не відповідає встановленим ст. 3 ЦК України засадам справедливості, добросовісності та розумності.

За таких обставин, стверджує про недоведеність вчинення відповідачем правопорушення та заподіяння у зв`язку з цим шкоди, а відтак і про відсутність підстав для стягнення з відповідача 37597,32 грн. завданих збитків.

Однак, зазначає, що навіть в протилежному випадку, долучений позивачем висновок експертизи від 14.12.2020 року № 13/191 не може бути врахований судом як реальна вартість матеріальних збитків, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, автотоварознавча експертиза була призначена в рамках досудового розслідування № 12020075030000637, котре порушено за заявою ОСОБА_1 щодо вчинення злочину, відповідальність за який передбачено ч. 1 ст. 185 КК України (крадіжка).

14.12.2020 року судовим експертом Кеню В.В. проведено дослідження транспортного засобу марки «Volkswagen» моделі «Touran» д.н.з. НОМЕР_1 та зазначено наступні обставини справи (мовою оригіналу): невідома особа в період часу з 22 години 28.09.2020 року по 08 годину 29.09.2020 року, перебуваючи за адресою: вул. Капушанська, 168, м. Ужгород, діючи таємно, умисно, шляхом вільного доступу, намагаючись викрасти бампер автомобіля марки Фольксваген, пошкодила його з правої сторони.

Також, як зазначено у висновку, вся інформація, надана ініціатором проведення експертизи, приймалася за правдиву без перевірки на достовірність. Тож, експертом визначено тільки вартість відновлювального ремонту транспортного засобу без дослідження характеру пошкоджень та без з`ясування обставин, у зв`язку з якими транспортний засіб зазнав пошкоджень.

Отже, вважає, що матеріалами справи доведено, що експертний висновок Закарпатського НДЕКЦ від 14.12.2020 року № 13/191 не містить конкретних відомостей про пошкодження транспортного засобу внаслідок дії тварин та був проведений судовим експертом тільки з метою визначення вартості відновлювальних робіт (збитку).

Враховуючи наведене вище, просить суд відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Представник позивача Турецька Є.А. в судовому засіданні заявлений позов підтримала повністю та просила його задовольнити.

Представник відповідача Данканич А. заявлений позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.

Також в судовому засіданні 24.05.2021 року був допитаний свідок ОСОБА_3 , який повідомив суд, що він працює на СТО та бачив по відео у автосервісі як зграя собак бігала біля транспортного засобу, було п`ять, а то і більше собак. Людей він там не бачив. До території вільний доступ, машина стояла біля узбіччя, там також стояли інші автомобілі.

В судовому засіданні 08.06.2021 року був допитаний свідок ОСОБА_4 , який повідомив суд, що він працює на СТО, транспортний засіб стояв навпроти СТО, у них було відео, яке поліція не забрала, відео зберігається 1-2 місяці, однак, до них ніхто не звертався про отримання відео. Стверджує, що на відео було видно як група собак вискакувала на бампер.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, показання свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, сектором дізнання Ужгородського відділу поліції Головного Управління Національної поліції у Закарпатській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020075030000637 на підставі заяви, з якої вбачається, що невідома особа, в період часу з 22.00 28.09.2020 року по 08.00 29.09.2020 року, перебуваючи за адресою вул. Капушанська, 168, м. Ужгород, намагаючись діяти таємно, умисно, шляхом вільного доступу, намагаючись викрасти бампер автомобілю «Volkswagen», пошкодила його з правої сторони.

В ході досудового розслідування було встановлено, що допитаний гр. ОСОБА_3 , у якості свідка, повідомив що, 29.09.2020 року він переглядав камери відео нагляду, які розташовані на території автосервісу по вул. Капушанська, 168 м. Ужгород , та побачив, що приблизно о 02 год. 00 хв. 29.09.2020 року до автомобілю марки «Фольцваген» моделі «Тауран», підійшли безпритульні собаки у кількості 5 шт., які бігали навколо авто, стрибали на капот даного автомобілю і кусали його агрегати. Після чого приблизно через 5 хв. вони розбіглися в різні сторони. Також 24.12.2020 року від потерпілого - гр. ОСОБА_1 надійшла заява про те, що йому стало відомо, що шкода була заподіяна безпритульними собаками, тому у заяві від його імені було додано, що претензій немає, і просить припинити розгляд його звернення.

24.12.2020 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020070030000637 від 13.10.2020 року закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діях невстановленої особи складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. Даний факт підтверджується доданою до матеріалів справи копією постанови про закриття кримінального провадження від 24.12.2020 року.

Також, як вбачається з висновку експерта № 13/191 від 14.12.2020 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Volkswagen», моделі «Touran», д.н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, 2014 року виготовлення, об`ємом двигуна 1968 см куб. станом на 29.09.2020 року становить 34 789,48 грн. Вартість матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля «Volkswagen», моделі «Touran», д.н.з. НОМЕР_1 становить 37 597,32 грн.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (ч. 2 ст. 263 ЦПК України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 5 ст. 263 ЦПК України).

При ухваленні рішення суд бере до уваги, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при рівності прав щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду цивільних справ, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Суд оцінює докази відповідно до вимог статей 77-78, ч. ч. 3-4 ст. 82, 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2 ст. 89 ЦПК України).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано достатніх належних та допустимих доказів на підтвердження того, що пошкодження транспортного засобу «Volkswagen», моделі «Touran», д.н.з. НОМЕР_1 сталося саме через укуси тварин, зокрема собак.

Висновком судової експертизи № 13/191 від 14.12.2020 року, яка призначена в межах кримінального провадження № 12020075030000637 від 13.10.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, встановлено лише вартість відновлювального ремонту транспортного засобу та матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля, однак, жодною із сторін не заявлено клопотання про призначення експертизи для визначення характеру та походження пошкоджень автомобіля.

З пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вбачається, що вони є працівниками СТО та бачили по відео на автосервісі як біля автомобіля бігали собаки та скакали на капот, однак, сам факт наявності на вулиці собак, які скакали на капот автомобіля не може свідчити про завдання саме ними наступних аварійних пошкоджень: переднього бампера, передніх крил, капоту в передній правій частині та переднього правого підкрилка (висновок експерта № 13/191 від 14.12.2020 року), жодна із сторін, а також поліцейські не звернулися до них із клопотанням про запис для них відео із камер, відтак таке відео і до матеріалів справи жодною із сторін не долучено.

А постанова про закриття кримінального провадження від 24.12.2020 року не має преюдиційного значення для справи, так як у розумінні ч. ч. 4, 5, 6 ст. 82 ЦПК України не є рішенням суду, що набрало законної сили та не підлягає доказуванню.

Виходячи з вищевикладеного, у зв`язку з відсутністю належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача саме безпритульними собаками, а відтак і відповідачем, на якого покладається відповідальність за благоустрій населених пунктів, відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження причинного зв`язку між діями відповідача і матеріальною шкодою, завданою позивачеві, а також наслідками, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, а отже, у задоволенні позовної заяви слід відмовити.

При розподілі судових витрат суд враховує , що у задоволенні позову відмовлено, тому судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 133, 141, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог адвоката Турецької Євгенії Андріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про відшкодування матеріальної шкоди (збитку) - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Ужгородська міська рада, адреса місцезнаходження: пл. Поштова, 3, м. Ужгород, Закарпатська область, ЄДРПОУ 33868924.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: В.Й. Данко