Вирок № 98944887, 11.08.2021, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/887/21

Провадження 1-кп/193/129/21

В И Р О К

іменем України

11 серпня 2021 року смт. Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі судді Томинця О.В., розглянувши в спрощеному провадженні обвинувальний акт, складений 05.08.2021 у кримінальному провадженні, внесеного 08.07.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021046580000047, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області, громадянки України, з професійно-технічною освітою, не заміжньої, не працюючої, проживаючою без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, яке не оспорюються учасниками судового провадження та визнане судом доведеним

08 червня 2021 року біля 14:10 год., ОСОБА_1 , перебуваючи у маршрутному автобусі «Кривий Ріг-Дніпро» виявила на сидінні належний ОСОБА_2 мобільний телефон «ОUKITEL К-6000» сірого кольору, в результаті чого у останньої виник злочинний умисел направлений на таємне його викрадення.

Реалізуючи вказаний умисел, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_1 умисно, таємно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, сіла на мобільний телефон, а у подальшому, доїхавши до зупинки у смт. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області, переклала його до своєї сумки, вийшла з маршрутного автобуса та з місця скоєння кримінального правопорушення зникла, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Своїми протиправними діями ОСОБА_1 спричинила потерпілому ОСОБА_2 матеріальний збиток, який згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 2284/21 від 26.07.2021, складає у розмірі 900 гривень, який в ході досудового розслідування, відшкодований повністю, шляхом повернення викраденого майна потерпілому.

Отже, ОСОБА_1 учинила кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

06 серпня 2021 року до Софіївського районного суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

До обвинувального акту додані:

- письмова заява підозрюваної ОСОБА_1 складена в присутності захисника Остапенка О.М., щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту в спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні;

- заява потерпілого ОСОБА_2 про проведення судового розгляду справи без його участі та відсутності намірів подавати цивільний позов у кримінальному провадженні у зв`язку з відсутністю матеріальних претензій до обвинуваченої;

- матеріали досудового розслідування.

Як видно з наданих матеріалів, на час надходження обвинувального акту до суду щодо ОСОБА_1 не застосовано затримання після виявлення вчиненого кримінального проступку.

Ураховуючи зазначене, суд вважав можливим розглянути обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами частини 2 статті 381 КПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 381 КПК України спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються, у разі визнання особи винуватою, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Установлені органом досудового розслідування обставини і викладені судом, не оспорюються учасниками судового провадження, так як під час досудового розслідування обвинувачена ОСОБА_1 беззаперечно визнала свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодна з розглядом обвинувального акту за її відсутності.

Окрім того, обвинувачена ознайомлена з обмеженням права на апеляційне оскарження з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Отже, саме з підстав викладеного суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_1 , яка умисно, з корисливих мотивів, таємно вилучила мобільний телефон «ОUKITEL К-6000», вартістю 900 грн., який належить потерпілому ОСОБА_2 , та розпорядилася ним на власний розсуд, чим вчинила кримінальний проступок і підлягає відповідальності за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Вивченням обставин справи, оцінкою особистості ОСОБА_1 встановлено, що обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання останньої є щире каяття, та відсутності обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують її покарання.

Мотиви призначення покарання.

Суд вважає, що підстави застосування ст. 69, 69-1 КК України при призначенні покарання - відсутні.

Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_1 покарання суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

Згідно з приписами ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

З урахуванням вищевикладених обставин по справі, особистості обвинуваченої, тяжкості вчиненого кримінального проступку, відсутності завданої шкоди, покарання, яке передбачено за вчинений кримінальний проступок, відсутності в обвинуваченої сталого матеріального стану, обставин, що пом`якшують покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливо без ізоляції від суспільства, шляхом призначення покарання ОСОБА_1 у виді громадських робіт строком на 80 годин.

Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням ст. 65-68, 69-1 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченої, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченої та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання. Також суд врахував, що обвинувачена не працює, не має сталого доходу, але має на утриманні трьох малолітніх та неповнолітніх дітей. При цьому, відомості про те, що ОСОБА_1 вагітна, або є інвалідом першої чи другої групи, у матеріалах справи відсутні. Отже на думку суду, такий вид покарання як штраф не може бути застосований до обвинуваченої. Не може бути також застосований до обвинуваченої і такий вид покарання як обмеження волі в силу положень ч. 3 ст. 61 КК України. При цьому покарання у виді арешту, який полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції, не є необхіднім для досягнення мети покарання.

Саме з цих підстав суд дійшов висновку про те, що громадські роботи, які полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування, відповідають особистості обвинуваченої, оскільки залучення до такого виду праці створить процес позитивних змін, які відбуваються в особистості та створюють готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Крім того, такий вид покарання застосується через органи пробації, якими передбачено проходження пробаційних програм, які передбачені для осіб, які засуджені до покарань не пов`язаних з позбавленням волі, і що створить можливість ОСОБА_1 змінити прокримінальне мислення та попередити вчинення нею повторних злочинів.

Мотиви ухвалення інших рішень при ухваленні вироку.

Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався. Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Цивільний позов в рамках кримінального провадження не заявлявся. Процесуальні витрати по справі відсутні.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до приписів п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 7, 17, 100, 124, 301, 302, 368-371, 374, 381, 382 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді громадських робіт строком на 80 (вісімдесят) годин.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили - не обирати.

Речові докази: мобільний телефон «ОUKITEL К-6000» сірого кольору, а також чохол для мобільного телефону з написом «WND-06», які передані на відповідальне зберігання ОСОБА_2 - залишити останньому, як законному власнику.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя О.В. Томинець