Рішення № 98944246, 17.06.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2021 р. м. Київ Справа №911/3261/20

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Дафна мей юкрейн» (02121, м. Київ, вул. Харківське шосе, 175) До1. Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» (08307, Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт) 2. Держави України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівський областях (03038, м. Київ, пр. Голосіївський, 50) 3. Держави України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1)Простягнення 82890,79 грнСуддя Третьякова О.О.

Секретар судового засідання Капля Є.В.

Представники:

позивачаЯнчук А.В.відповідача 1не з`явилисьвідповідача 2Матвійчук А.О.відповідача 3Жилін О.Ф.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Дафна Мей Юкрейн» (далі – позивач) до Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» (далі – відповідач-1) та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівський областях про стягнення 82890,79 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач фактично був позбавлений можливості користуватися орендованим приміщенням за договором оренди №2/1 нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.01.2019, що зумовлено бездіяльністю відповідача-1 у погодженні дизайнерської візуалізації запланованого внутрішнього оздоблення приміщення. При цьому позивач сплачував орендні платежі на користь відповідачів, хоча на підставі п.3.13 договору був звільнений від обов`язку сплати всіх платежів за користування майном на весь час, протягом якого майно не могло бути використане через обставини, за які він не відповідає.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.11.2020 №911/3261/20 зазначений позов залишено без руху в порядку ст.174 Господарського процесуального кодексу України для усунення у десятиденний строк недоліків позовної заяви.

В установлений строк позивач надав суду письмові уточнення до позовної заяви від 26.11.2020, якими усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.12.2020 №911/3261/20 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в порядку п.1 ч.5 ст.12, ч.1 ст.247, ч.1 ст.250 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

04.01.2021 до Господарського суду Київської області надійшло клопотання позивача від 31.12.2020 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін і залучення доказів до матеріалів справи.

У встановлений судом Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях строк подало до суду відзив на позовну заяву від 04.01.2021 №52-04.01-31, у якому зазначає, що Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про існування спірного договору між позивачем та відповідачем-1 стало відомо із матеріалів позовної заяви, так як даний договір не погоджувався зі сторони Фонду і він не є стороною відповідного договору. У зв`язку з чим Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях зазначив, що кошти, які сплачуються за договором оренди державного майна зараховуються безпосередньо до державного бюджету, а не на рахунки Регіонального відділення Фонду, а тому Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях не порушило прав позивача та не є належним відповідачем у справі №911/3261/20.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.01.2021 призначено розгляд справи №911/3261/20 в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 28.01.2021.

16.01.2021 до суду надійшла відповідь позивача на відзив Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, у якій позивач, заперечуючи викладені у відзиві Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях обставини, зазначив, що за платіжними дорученнями про сплату орендних платежів в доход державного бюджету вказано розрахунковий рахунок №31111094010001, який відповідно до роздруківки зображення із веб-сайту Фонду за посиланням http://www.spfu.gov.ua/ua/regions/kievobl/news/uvaga-u-kiivskij-oblasti-zmineno-rekviziti-schodo-oplati-orendaryami-koshtiv-za-koristuvannya-orendovanim-derzhmajnom-4367.html, обліковується як реквізити щодо оплати орендарями коштів за користування орендованим державним майном.

Також позивач подав до суду клопотання про залучення співвідповідача і уточнення позовних вимог від 15.01.2021, у якому просить залучити до участі у справі №911/3261/20 Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області у якості співвідповідача, а уточнюючи позовні вимоги просить суд стягнути солідарно з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дафна Мей Юкрейн» 20722,70 грн, а також стягнути з Державного підприємства «Зал офіційних делегацій», Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях і Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області суму судових витрат позивача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.01.2021 клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області задоволено та відповідно засідання суду було відкладено на 09.02.2021.

Крім того, 28.01.2021 до Господарського суду Київської області надійшло клопотання позивача про здійснення розгляду справи №911/3261/20 за правилами загального позовного провадження.

09.02.2021 суд після виходу з нарадчої кімнати постановив ухвалу про перехід до розгляду справи №911/3261/20 за правилами загального позовного провадження та призначення підготовчого засідання на 04.03.2021.

17.02.2021 до Господарського суду Київської області від Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому останнє зазначає, що жодних прав та інтересів позивача ним не порушено, жодної шкоди не завдано. Крім того, Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області стверджує, що є неналежним відповідачем у справі №911/3261/20, оскільки відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, який визначає механізм повернення коштів, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, тобто Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській, Черкаській та Чернігівській областях.

04.03.2021 Господарським судом Київської області на місці без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу з занесенням до протоколу судового засідання про відкладення підготовчого засідання на 25.03.2021.

До Господарського суду Київської області 23.03.2021 від позивача та відповідача-1 надійшла заява б/н про затвердження мирової угоди, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дафна Мей Юкрейн» та Державним підприємством «Зал офіційних делегацій» разом із примірником підписаної вищевказаної мирової угоди. У зазначеній заяві позивач та відповідач-1 також просять суд закрити провадження у справі №911/3261/20 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Дафна Мей Юкрейн» до Державного підприємства «Зал офіційних делегацій». В подальшому в ході розгляду справи позивач та відповідач-1 заяву про затвердження мирової угоди не підтримали.

25.03.2021 Господарський суд Київської області на місці без виходу до нарадчої кімнати з занесенням до протоколу судового засідання постановив ухвалу про перерву у підготовчому засіданні на 15.04.2021.

13.04.2021 до Господарського суду Київської області надійшло клопотання позивача про заміну відповідачів: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівський областях та Головне управління Державної казначейської служби України, на належного відповідача - Державу Україна в особі зазначених органів, у зв`язку з чим частково уточнено позовні вимоги, відповідно до яких заявлено до стягнення з Державного бюджету України 20722,70 грн.

Оскільки 15.04.2021 судове засідання у справі не відбулося у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, підготовче засідання у справі №911/3261/20 призначено на 13.05.2021, про що сторін відповідно повідомлено ухвалою Господарського суду Київської області від 20.04.2021, постановленою відповідно до вимог ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.

05.05.2021 до Господарського суду Київської області надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи, оскільки представник позивача не матиме можливості брати участь у судовому засіданні, призначеному на 13.05.2021.

У підготовче засідання 13.05.2021 сторони не з`явились. Відповідно до наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення №0103277956237, №0103277956512, №0103277956245, №0103277956229, які містять відмітки про вручення, сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення підготовчого засідання, яке було призначене на 13.05.2021.

13.05.2021 Господарським судом Київської області підготовче засідання у справі №911/3261/20 відкладено на 27.05.2021, про що сторін повідомлено належним чином ухвалою Господарського суду Київської області від 13.05.2021, постановленою відповідно до вимог ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.

27.05.2021 до Господарського суду Київської області надійшла заява Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» про визнання позову.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.05.2021 у справі №911/3261/20 замінено відповідача - Регіональне відділення Фонду державного майна України у Київській, Черкаській та Чернігівській областях, на належного відповідача – Державу Україна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській, Черкаській та Чернігівській областях, та відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, на належного відповідача – Державу Україна в особі Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області.

У підготовчому засіданні 27.05.2021, вчинивши всі передбачені процесуальним законодавством дії за ст.182-183 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області на місці без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу з занесенням до протоколу судового засідання про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.06.2021.

03.06.2021 Господарський суд Київської області на місці без виходу до нарадчої кімнати з занесенням до протоколу судового засідання постановив ухвалу про перерву у судовому засіданні на 17.06.2021.

За результатами з`ясування обставин справи, перевірки їх доказами та проведення судових дебатів 17.06.2021 у судовому засіданні після виходу з нарадчої кімнати судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши позовні вимоги та заперечення проти них, з`ясувавши всі фактичні обставин справи, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

встановив:

21.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дафна Мей Юкрейн» (орендар за договором) та Державним підприємством «Зал офіційних делегацій» (орендодавець за договором) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №2/1 (далі – договір), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме – частину приміщення, площею 16,2 кв.м, на другому поверсі терміналу «В», що розміщений за адресою: 08307, Київська область, м. Бориспіль, ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», та перебуває на балансі Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» (п.1.1. договору).

Відповідно до п.1.3. договору майно передається в оренду з метою розміщення магазину з продажу жіночого одягу українського бренду «Dafna May», а саме фірмового магазину вітчизняного промислового підприємства-товаровиробника, невиробляючого товари підакцизної групи.

Згідно з п.1.4. договору стан майна на момент укладення договору визначається в акті приймання-передачі (потребує/не потребує поточного або капітального ремонту) за узгодженим висновком орендодавця і орендаря.

До позовних матеріалів долучено копію акту приймання-передавання орендованого майна від 21.01.2019 до договору оренди нерухомого майна №2/1 від 21.01.2019, яким підтверджується, що відповідач-1 здав, а позивач прийняв в оренду державне нерухоме майно – частину приміщення на другому поверсі термінала «В» площею 16,2 кв.м., розміщене за адресою: 08307, Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт. Зазначений акт підписаний та скріплений печатками у двохсторонньому порядку, відповідно позивачем та відповідачем-1.

Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, і становить за базовий місяць розрахунку – 7132,20 грн (п.3.1. договору).

Пунктом 3.3. договору визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

Орендна плата перераховується до державного бюджету та орендодавцю щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж у наступному співвідношенні 30% - до державного бюджету, 70% - орендодавцю (п.3.6. договору).

Згідно з п.3.10. договору зобов`язання орендаря зі сплати орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку в розмірі не меншому, ніж потрійний розмір орендної плати за базовий місяць оренди, який вноситься в рахунок плати за останні три місяці оренди.

У п.3.11. договору зазначено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно.

Орендар звільняється від обов`язку сплати усіх платежів згідно умов договору за користування майном за весь час, протягом якого майно не могло бути використане через обставини, за які він не відповідає. Обставини, що є причиною неможливості використовувати майно орендарем, можуть бути пов`язані як з діями, бездіяльністю орендодавця, так і з певними об`єктивними обставинами (п.3.13. договору).

Також, п.п.13.13.1 договору визначено, що орендар звільняється від сплати за користування майном за весь час проведення ремонтних робіт для відновлення майна з причин, що не залежали від орендаря.

Відповідно до п.6.2. договору орендар має право за згодою орендодавця проводити заміну, реконструкцію, розширення, технічне переобладнання орендованого майна, що зумовлює підвищення його вартості. Проводити за власний рахунок поточний та інші види ремонту орендованого майна з метою обладнання майна відповідно до цільового призначення (використання).

Згідно з п.10.1. договору цей договір укладено строком на два роки одинадцять місяців, що діє з 21.01.2019 по 20.12.2021 включно. Пунктом 10.6. договору визначено, що чинність цього договору припиняється, зокрема, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.

Позивач зазначає, що метою оренди приміщення згідно з п.1.3. договору є розміщення магазину з продажу жіночого одягу українського бренду «Dafna May», а саме: фірмового магазину вітчизняного товаровиробника, невиробляючого товари підакцизної групи. Наведене свідчить про те, що відповідач був обізнаний з метою оренди приміщення позивачем та з необхідністю дотримання умов, які були необхідні для можливості використання орендованого приміщення за його призначенням. У зв`язку з чим позивач наголошує, що правовідносини за договором регулюються як умовами самого договору, так і відповідними нормами чинного законодавства.

З метою дотримання Порядку подання та розгляду заяв, надання, зупинення дії, анулювання дозволів на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі та форми Заяви на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.06.2012 №692 (далі – Порядок1) та спроможності здійснювати в орендованому приміщенні заплановану господарську діяльність, позивачем надіслано 20.02.2019 на узгодження відповідачу-1 (орендодавцю) дизайнерську візуалізацію запланованого внутрішнього оздоблення приміщення.

Дані документи було надіслано на електронну адресу директора по роботі з клієнтами Державного управління справами ДП «Зал офіційних делегацій» Слюсаренка Сергія, який був представлений Товариству Мамедовим Назімом Тофіковичем (станом на дату надіслання документації останній обіймав посаду керівника ДП «ЗОД»), як особа відповідальна за комунікацію між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дафна Мей Юрейн» та ДП «ЗОД» з питань відкриття магазину в приміщенні.

В підтвердження наведених обставин позивач надав роздруківку відповідного електронного листа. Також зазначив, що факт надіслання листа та ведення переговорів з приводу узгодження відповідачу (орендодавцю) дизайнерської візуалізації запланованого внутрішнього оздоблення приміщення підтверджується показаннями свідка, які викладені у заяві свідка – ОСОБА_1 №2652, у якій зазначено, що Кваша Наталія Миколаївна є директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Дафна Мей Юрейн» та відповідно до своїх повноважень, остання була відповідальною за переговори та проводила їх з усіма контрагентами, в тому числі і з відповідачем-1, в результаті переговорів 21.01.2019 було укладено договір оренди №2/1 нерухомого майна, що належить до державної власності, однак на момент укладення договору майно було у непридатному для використання стані, тому для фактичного використання майна за призначенням позивачу необхідно було його відремонтувати і відповідні питання попередньо були погоджені з відповідачем-1. Проте, станом на дату звернення до суду погодження дизайну майна, необхідного для виконання ремонтних робіт, так і не було офіційно надано зі сторони відповідача-1.

Позивач зазначає, що ним протягом тривалого часу проводились переговори із відповідачем-1 та вчинялись спроби отримати від відповідача-1 погодження дизайнерської візуалізації запланованого внутрішнього оздоблення приміщення, в період з 01.10.2019 по 19.02.2020 переговори проходили шляхом листування, однак такого погодження відповідач не надавав і переговори були безрезультатними. На підтвердження зазначених обставин позивач додає до матеріалів позовної заяви засвідчені копії листів, направлених відповідачу-1 №22/10/19-1 від 22.10.2019, №27/11/19-1 від 27.11.2019, №28/12/19-1 від 28.12.2019, №19/02/20-1 від 19.02.2020 та копії листів відповідача-1, відправлених у відповідь позивачу №298 від 01.10.2019, №351 від 29.10.2019, №439 від 09.12.2019, №30 від 16.01.2020.

Відповідно до Порядку1 процедура отримання дозволу на відкриття магазину безмитної торгівлі (МБТ) передбачає, серед іншого, надання контролюючим органам фотофіксації приміщення, в якому планується відкриття МБТ. Фотофіксація повинна містити зображення елементів приміщення, які свідчать про готовність до відкриття у ньому МБТ. Встановлення таких елементів можливе виключно за умови проведення позивачем ремонту в приміщенні, що потребувало попереднього узгодження зі сторони відповідача-1.

У зв`язку з чим позивач зазначає, що непогодження відповідачем-1 надісланої дизайнерської візуалізації приміщення призвело до неможливості приведення приміщення до стану, що вимагається Порядком1, що стало причиною неможливості подання позивачем заяви до контролюючих органів на отримання дозволу на відкриття та експлуатацію МБТ і, як наслідок, використання майна відповідно до умов договору.

Позивач наголошує, що оскільки він в розумні строки не отримав відповіді на свої звернення, питання узгодження дизайнерської візуалізації запланованого внутрішнього оздоблення приміщення з вини відповідача-1 (орендодавця) не було узгоджено без поважних та обґрунтованих причин, це спричинило затримку позивачу в отриманні дозволу на відкриття магазину безмитної торгівлі, відповідно і неможливість використання приміщення для мети, з якою приміщення орендувалось.

Щодо акту приймання-передачі приміщення позивач обґрунтовано зазначає, що відповідний акт покликаний зафіксувати факт приймання-передавання приміщення та належність його фізичного стану. В той час, як порядок вирішення питань та потреб, що пов`язані з господарською діяльністю в орендованому приміщенні, врегульовані відповідними умовами договору, зокрема, п.п.4.4., 6.2., 3.13, 13.13.1. договору.

Крім того, позивач стверджує, що акт приймання-передавання орендованого майна до договору є лише формальним додатком до договору, оскільки позивач фактично не приступив до користування приміщенням і відповідне приміщення упродовж дії договору і станом на поточний момент фактично залишилось в розпорядженні відповідача-1, в підтвердження чого позивач надає роздруківку фото із веб-сайту ДП «ЗОД» з зображенням площ, де знаходиться приміщення.

Водночас, позивач зазначає, що протягом орендних відносин він своєчасно та в повному обсязі сплачував орендні платежів і не допускав жодних порушень умов договору.

В свою чергу, на звернення позивача за погодженням дизайнерської візуалізації запланованого внутрішнього оздоблення приміщення та після ведення переговорів з відповідного питання, відповідач-1 (орендодавець) відреагував повідомленням про намір дострокового припинення договору. Позивач зазначає, що з врахуванням існуючих обставин, не заперечував проти розірвання договору за умови повернення сплачених орендних платежів за оренду приміщення, яке не можливо було використовувати через неможливість отримання дозволу на відкриття магазину безмитної торгівлі внаслідок зволікання відповідача-1. Крім того, позивач наголошує, що саме відповідач-1, тривалий час зволікаючи з наданням відповіді та необхідних для отримання дозволу на відкриття магазину документів, сприяв збільшенню періоду безпідставного витрачання позивачем коштів на орендні платежі за приміщення, яке не могло використовуватись в його господарській діяльності.

Позивач зазначає, що наведені дії відповідача-1 порушують Порядок надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, затверджений Наказом Фонду державного майна України від 25.05.2018 №686 (далі – Порядок2), про застосування якого сторони домовились в п. 4.4. Договору.

З огляду на викладене, позивач вважає, що всі суми, які були перераховані на користь ДП «ЗОД» і в державний бюджет, мають бути повернуті йому у зв`язку з тим, що орендар фактично був позбавлений можливості користуватись приміщенням з причин, які залежали від орендодавця, зокрема, у зв`язку з тривалим зволіканням останнього щодо вчинення дій, необхідних для вирішення питання про користування приміщенням.

Позивач зазначив та надав докази, що у період з січня 2019 по серпень 2019 він сплачував орендні платежі за користування приміщенням, і загальна сума перерахувань становить 82890,79 грн, в підтвердження чого, позивачем додано до матеріалів позовної заяви копії платіжних доручень на загальну суму 82890,79 грн, з яких: №1443012928 від 30.01.2019 на суму 19256,94 грн, №1443012929 від 30.01.2019 на суму 6418,98 грн, №1443012983 від 18.02.2019 на суму 2351,35 грн, №1443012984 від 18.02.2019 на суму 783,78 грн, №1443013068 від 18.03.2019 на суму 6659,65 грн, №1443013069 від 18.03.2019 на суму 2219,89 грн, №1443013164 від 23.04.2019 на суму 6719,60 грн, №1443013163 від 23.04.2019 на суму 2239,87 грн, №1443013199 від 14.05.2019 на суму 6786,80 грн, №1443013198 від 14.05.2019 на суму 2262,26 грн, №1443013262 від 14.06.2019 на суму 6834,30 грн, №1443013261 від 14.06.2019 на суму 2278,10 грн, №1443013321 від 15.07.2019 на суму 6800,13 грн, №1443013322 від 15.07.2019 на суму 2266,71 грн, №1443013394 від 13.08.2019 на суму 6759,32 грн, № 1443013395 від 13.08.2019 на суму 2253,11 грн.

За змістом ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір, за яким між сторонами виник спір за своєю правовою природою, є договором оренди, тобто, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання як загальних положень про договір та зобов`язання, так і Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України та спеціального Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Як визначає ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У ч.1 ст.286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як зазначив позивач та підтверджується наданими ним доказами і не спростовано матеріалами справи, ним своєчасно та в повному обсязі в період з січня 2019 по серпень 2019 вносились орендні платежі всього (з врахуванням гарантійного платежу) в сумі 82890,79 грн.

Згідно з п.3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та орендодавцю щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж у наступному співвідношенні 30% - до державного бюджету, 70% - орендодавцю.

Пунктом 17 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786, визначено, що у разі коли орендодавцем майна є державне підприємство, організація, крім підприємств, установ та організацій, які перебувають у віданні Національної академії наук, а також підприємств, установ та організацій галузі кінематографії, що належать до сфери управління Мінкультури (на період до 31.12.2021), та державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, майно якого передається дипломатичним представництвам та консульським установам іноземних держав, представництвам міжнародних міжурядових організацій в Україні, орендна плата спрямовується, зокрема, за цілісний майновий комплекс структурного підрозділу підприємства, організації, нерухоме майно - 70 відсотків орендної плати підприємству, організації, 30 відсотків - до державного бюджету.

У зв`язку з чим зі сплачених позивачем орендних платежів 62168,09 грн сплачено на користь відповідача-1 (70%), 20 722,70 грн сплачено в доход державного бюджету (30%) на казначейський рахунок, який обліковується за Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Київській, Черкаській та Чернігівській областях.

Крім того, за приписами Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади, який, серед іншого, реалізує державну політику у сфері оренди і управління об`єктами державної власності.

У відповідності до умов договору його предметом є отримання позивачем у строкове платне користування саме державного нерухомого майна. Отже, майно (приміщення), яке визначене у предметі договору, підпадає під перелік об`єктів державної власності, які входять до сфери відання Фонду державного майна України.

Згідно з ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Також у п. 3.13 договору сторони погодили, що орендар звільняється від обов`язку сплати всіх платежів згідно умов договору за користування майном за весь час, протягом якого майно не могло бути використане через обставини, за які він не відповідає. Обставини, що є причиною неможливості використовувати майно орендарем, можуть бути пов`язані як з діями, бездіяльністю орендодавця, так і з певними об`єктивними обставинами.

Порядком надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженим Наказом Фонду державного майна України від 25.05.2018 №686, про застосування якого сторони домовились в п. 4.4. договору, визначено, що цей Порядок розроблено з метою визначення процедури надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна.

Згідно з п.2 Порядку2 процедура надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна включає такі етапи:

1) подання заяви і пакета документів орендарем;

2) розгляд заяви і документації орендаря;

3) прийняття відповідного рішення.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-1 в порушення наведеного Порядку2 не розглянуто заяву орендаря та не прийнято по суті такої заяви жодного рішення протягом тривалого часу, що унеможливило орендарю вжити належних заходів для дотримання Порядку1 з метою отримання дозволу на відкриття МБТ, відповідно і використання орендованого приміщення.

Таким чином орендоване позивачем приміщення не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, а саме внаслідок бездіяльності відповідача-1 щодо вирішення питання по розгляду звернення позивача за погодженням дизайнерської візуалізації запланованого внутрішнього оздоблення приміщення, і саме відповідач-1, тривалий час зволікаючи з наданням відповіді та необхідних для отримання дозволу на відкриття магазину документів, сприяв збільшенню періоду безпідставного витрачання позивачем коштів на орендні платежі за приміщення, яке не могло використовуватись в його господарській діяльності.

В ході розгляду спору відповідачем-1 було подано заяву про визнання позову в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Дафна Мей Юкрейн» до Державного підприємства «Зал офіційних делегацій».

Згідно зі ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідач-1 визнав позов, чим підтвердив факт зволікання з розглядом заяви позивача про погодження поліпшень орендованого майна, що призвело до неможливості відкриття МБТ, для якого і орендувалось приміщення.

Отже, визнання відповідачем-1 позову не суперечить закону та не порушує прав інших осіб, оскільки відповідач-1 є орендодавцем і визнав факт порушення ним умов договору та вимог чинного законодавства, що призвели до неможливості користування позивачем орендованим майном.

Крім того, суд враховує, що саме через зволікання відповідача-1 з розглядом заяви позивача (в тому числі негативного вирішення) збільшився період, протягом якого позивач сплачував орендні платежі за приміщення, яке він фактично не міг використовувати за призначенням.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі №910/16005/17, якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати. Такими обставинами можуть бути, зокрема, здійснення капітального ремонту (якщо його повинен робити орендодавець), прострочення орендодавцем надання майна орендареві, наявність у майні недоліків, які виключали його використання за призначенням тощо. Уразі коли за відповідний період часу, протягом якого орендоване майно не використовувалось, орендну плату було внесено, орендар вправі вимагати її повернення.

Також в постанові від 03.04.2019 у справі №905/1472/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду визначив, що відповідно до ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв`язку з природними властивостями майна, що є об`єктом оренди тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Відповідно до п.3.9. договору надміру сплачена сума орендної плати, що надійшла до бюджету, підлягає в установленому порядку заліку в рахунок майбутніх платежів, а у разі неможливості такого заліку у зв`язку з припиненням орендних відносин – поверненню орендарю. Для забезпечення повернення зазначених коштів сторони керуються вимогами Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182, та Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів платежів та інших доходів бюджету» (зі змінами).

Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів №787 визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватися шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім`я органу Казначейства, або з відповідних рахунків банку чи підприємства поштового зв`язку, вказаних у поданні або заяві платника (його довіреної особи).

Таким чином, враховуючи, що в ході розгляду спору встановлено обставини, які є підставою для звільнення позивача, як орендаря, від сплати орендних платежів за договором, сплачені ним суми орендної плати підлягають поверненню їх отримувачами, зокрема, відповідачем-1 в сумі 62168,09 грн (70%) та з Державного бюджету України з казначейського рахунку, який обліковується за Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Київській, Черкаській та Чернігівській областях в сумі 20722,70 грн (30%).

При цьому суд зазначає, що відповідний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача-1, в той час як в діях решти відповідачів відсутні ознаки встановлених судом порушень і відповідне рішення суду породжує для них зобов`язання з повернення коштів, які сплачені позивачем до державного бюджету і щодо яких судом встановлено безпідставність сплати.

Згідно з ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дафна Мей Юкрейн» з Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» 62168,09 грн та з Державного бюджету України 20722,70 грн, сплачених в якості орендної плати за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №2/1 від 21.01.2019, є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, визнаними відповідачем-1, через дії якого виник спір, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Зважаючи на задоволення позову, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн покладаються на відповідача-1 відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки саме внаслідок його неправильних дій виник спір.

Керуючись ст.2, 7, 8, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дафна Мей Юкрейн» до Державного підприємства «Зал офіційних делегацій», Держави Україна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення 82890,79 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» (08307, Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт, ідентифікаційний код 26191463) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дафна Мей Юкрейн» (02121, м.Київ, вул. Харківське Шосе, буд. 175, ідентифікаційний код 40983974) 62168 (шістдесят дві тисячі сто шістдесят вісім) грн 09 коп., сплачених в якості орендної плати за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №2/1 від 21.01.2019, та 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дафна Мей Юкрейн» (02121, м.Київ, вул. Харківське Шосе, буд. 175, ідентифікаційний код 40983974) 20722 (двадцять тисяч сімсот двадцять дві) грн 70 коп., сплачених у якості орендної плати за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №2/1 від 21.01.2019.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11.08.2021

Суддя О.О. Третьякова