Рішення № 98944125, 12.08.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.08.2021Справа № 910/9214/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ГАРАНТ І Я"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

про стягнення 37 395,67 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ГАРАНТ І Я" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - відповідач) про стягнення 37 395,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) від 07.10.2020 року № 661-09-20-03-203, та у зв`язку із настанням страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля "BMW 520D", реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "Skoda Octavia", реєстраційний номер НОМЕР_2 , водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, станом на дату настання останньої була застрахована відповідачем на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АР № 7192358, а тому позивач вказує, що обов`язок з відшкодування 101 623,59 грн. покладається на відповідача. Оскільки відповідач у добровільному порядку сплатив позивачу означене страхове відшкодування не у повному обсязі, за Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" утворилась заборгованість у розмірі 37 395,67 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.06.2021 року відкрито провадження у справі № 910/9214/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

01.07.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла запитувана судом інформація.

07.07.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва відповідачем подано відзив на позовну заяву від 06.07.2021 року № 08-03-12/1-04/6086, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що відповідно до складеного на замовлення Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 01.07.2021 року № 75-D/90/7 вартість відновлювального ремонту автомобіля "BMW 520", реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням зносу, склала 69 639,92 грн. Також відповідач вказав про те, що наведений транспортний засіб надавався для огляду до НАСК "Оранта", потерпілий був присутній при огляді експертом автомобіля, претензій чи зауважень до проведеного огляду до відповідача не надходило. З урахуванням наведеного, а також зважаючи на фактично виплачену відповідачем 19.04.2021 року частину страхового відшкодування у розмірі 64 227,92 грн., Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" визнало та не заперечувалося проти стягнення з нього недоплаченої частини відшкодування у розмірі 5 412,00 грн., водночас зазначивши про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача решти спірної суми грошових коштів.

30.07.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача від 26.07.2021 року № 180/01/02 на відзив на позовну заяву, в якій Товариство з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ГАРАНТ І Я" вказало про те, що висновок експертного автотоварознавчого дослідження від 01.07.2021 року № 75-D/90/7 не може бути належним доказом у справі, оскільки в ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду. Крім того, позивач звернув увагу на те, що експертний звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, який визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

06.08.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли пояснення Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" від 05.08.2021 року 08-03-12/1-04/7059 на відповідь на відзив, в яких відповідач вказав про необґрунтованість тверджень позивача про те, що оцінка є попереднім оціночним документом, оскільки у випадку відшкодування страховиком за договором ОСЦПВВТЗ вона є обов`язковою в силу положень статті 22.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Крім того, відповідач зазначив, що висновки проведеної на його замовлення експертизи є достатньо обґрунтованими, логічними та об`єктивними, істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи, не встановлено.

Інших заяв чи клопотань від сторін до суду не надходило.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.10.2020 року між Товариством з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ГАРАНТ І Я" (Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арія Моторс" (Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 661-09-20-03-203 (далі - Договір), предметом якого є, зокрема, майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням колісним транспортним засобом - автомобілем "BMW 520D ", реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2019 року випуску, та встановленим на ньому додатковим обладнанням, заявленим на страхування.

За змістом пункту 8.1 Договору до страхових випадків віднесено дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до пункту 13 Договору строк його дії: з 00:00 год. 08.10.2020 року до 24:00 год. 07.10.2021 року.

06.01.2021 року о 10:05 год. на вулиці Науковій, 49А у місті Львові відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Skoda Octavia", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати можливість контролювати рух, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення із застрахованим позивачем автомобілем марки "BMW 520D", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 . Під час дорожньо-транспортної пригоди вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 01.02.2021 року в справі № 464/384/21 (провадження № 3/464/403/21) водія автомобіля "Skoda Octavia", реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, яке призвело до настання ДТП, та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідно до полісу серії АР № 7192358 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільна правова відповідальність водія автомобіля "Skoda Octavia", реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована відповідачем із встановленим розміром франшизи - 0,00 грн. та лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 130 000,00 грн.

11.01.2021 року Страхувальник звернувся до позивача із повідомленням № 14/3 про подію, яка має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспорту.

У матеріалах справи також наявна копія акту огляду пошкодженого транспортного засобу від 14.01.2021 року, в якому зазначено характер пошкоджень автомобіля "BMW 520D", реєстраційний номер НОМЕР_1 , завданих під час вищенаведеної ДТП.

18.02.2021 року уповноважена особа Страхувальника звернулася до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування від 18.02.2021 року № 173/3.

Страховим актом позивача від 19.02.2021 року № 46-21-03-09 спірну ДТП визнано страховим випадком та вирішено виплатити страхове відшкодування у розмірі 101 623,59 грн.

На підставі наведеного страхового акту позивачем видано розпорядження від 19.02.2021 року № 46-21-03-09 про нарахування та виплату Страхувальнику першої частини страхового відшкодування у розмірі 30 777,84 грн. та другої частини страхового відшкодування у розмірі 70 845,75 грн.

Відповідно до платіжних доручень від 25.02.2021 року № 159 на суму 30 777,84 грн. та від 25.02.2021 року № 160 на суму 70 845,75 грн. позивач перерахував Товариству з обмеженою відповідальністю "Арія Моторс" грошові кошти у загальному розмірі 101 623,59 грн. із призначенням платежів відповідно: "Виплата страхового відшкодування ТзОВ "Арія Моторс" зг. розпорядження № 46-21-03-09 від 19.02.2021 (№ М000006103 від 21.01.2021) Без ПДВ" та "Виплата страхового відшкодування ТзОВ "Арія Моторс" зг. розпорядження № 46-21-03-09 від 19.02.2021 (№ BMW-009855 від 18.02.2021) Без ПДВ".

10.03.2021 року позивач звернувся до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" із вимогою від 09.03.2021 року № 042/01/03 про відшкодування витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування (згідно Полісу ОСЦПВВТЗ АР7192358), до якої долучено відповідний пакет документів, необхідний для її розгляду.

На виконання цієї вимоги Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" відповідно до платіжного доручення від 19.04.2021 року № 20137 перерахувало позивачу суму грошових коштів у розмірі 64 227,92 грн.

Зважаючи на те, що вимога позивача про відшкодування витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування, була задоволена відповідачем лише частково, Товариство з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ГАРАНТ І Я" звернулося до страховика винної у ДТП особи з повторною вимогою від 21.05.2021 року № 119/01/03 про виплату позивачу решти страхового відшкодування у розмірі 37 395,67 грн.

Однак, вказана заява, отримана відповідачем 24.05.2021 року, була залишена Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" без задоволення.

Оскільки решта страхового відшкодування в сумі 37 395,67 грн. відповідачем у добровільному порядку відшкодована не була, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина фізичної особи ОСОБА_1 встановлена у судовому порядку, а його цивільно-правова відповідальність застрахована відповідачем.

Так, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Зокрема, відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування").

Положеннями статті 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За змістом статті 980 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України "Про страхування" залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.

У свою чергу, за вольовою ознакою згідно з положеннями статті 999 Цивільного кодексу України і статей 6, 7 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним і обов`язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено статтею 1194 Цивільного кодексу України, у разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому, договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП, породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується із відповідним обов`язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

До таких випадків, зокрема, відноситься виплата страховиком за договором добровільного страхування страхового відшкодування страхувальнику (потерпілому), внаслідок чого до такого страховика переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, зокрема, й до страхувальника за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року в справі № 910/2603/17 висловила правову позицію, згідно з якою перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов`язанні до страховика в порядку статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією.

При цьому, помилковим є ототожнення права вимоги, визначеного статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України, із правом вимоги (регресу), визначеного статтею 1191 Цивільного кодексу України, оскільки наведені норми регулюють різні за змістом правовідносини - суброгацію у страхових відносинах та регрес.

Так, на відміну від суброгації у страхових відносинах, де, як вже зазначено вище, право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов`язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи.

Це виходить із змісту статей 559 та 1191 Цивільного кодексу України, згідно з якими зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зважаючи на зміст наведених норм Цивільного кодексу України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов`язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою.

В цілому, як за змістом статті 1191 так і за змістом статті 993 Цивільного кодексу України і статті 27 Закону України "Про страхування", йдеться про виконання обов`язку боржника перед потерпілим третьою особою. Водночас ці норми встановлюють різний порядок виникнення прав вимоги до винної особи у деліктному зобов`язанні.

При цьому, при суброгації у страхових відносинах деліктне зобов`язання продовжує існувати та відбувається лише заміна кредитора - право вимоги переходить від потерпілої особи до страховика.

При регресі - право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов`язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов`язання та виникнення нового (регресного) зобов`язання.

У спірних (страхових) відносинах застосуванню підлягають норми статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому - суброгацію.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 10.07.2018 року в справі № 905/2970/16.

У постанові Верховного Суду від 02.10.2018 року в справі № 910/171/17 відображено правову позицію, згідно з якою на підставі вищевказаних правових норм до страховика потерпілого переходить право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування.

Отже, страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону, реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

При цьому, у постанові від 02.04.2018 року в справі № 910/32720/15 Верховний Суд зазначив, що вказівка "у межах витрат", означає, що загальна сума вимоги, яка заявлена страховиком, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, не може перевищувати суму, яка ним реально сплачена.

Вказівка про те, що до такого страховика переходить право вимоги саме яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а не право вимоги саме в розмірі виплаченого страхового відшкодування, служить засобом убезпечення особи, до якої пред`являється вимога, від включення страховиком та страхувальником за договором добровільного майнового страхування до такої вимоги зайвих, необґрунтованих та завищених витрат.

Згідно з частиною 1 статті 14 та статті 204 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Якщо договір не визнано недійсним в судовому порядку, він має такі ж правові наслідки, як і будь-який дійсний договір, зокрема, є обов`язковим для виконання його сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

У свою чергу, частина 2.1. статті 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" прямо визначає пріоритет даного Закону перед положеннями інших актів цивільного законодавства України.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Таким чином, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню саме страховиком цивільно-правової відповідальності, в даному випадку підлягають застосуванню саме спеціальні норми пункту 22.1 статті 22 та статті 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Тобто, наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Норма частини 1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже, така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 01.02.2018 року в справі № 910/22886/16.

Суд вважає, що проведення оцінки завданої шкоди суб`єктом оціночної діяльності є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнта фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика).

Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Згідно з пунктом 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля "BMW 520D", реєстраційний номер НОМЕР_1 , вбачається, що рік випуску автомобіля - 2019, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував строку, встановленого у пункті 7.38 Методики. За таких обставин, за загальним правилом коефіцієнт фізичного зносу для означеного автомобіля приймається таким, що дорівнює нулю.

Водночас, заперечуючи проти позову, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" зазначало про те, що відповідно до складеного на замовлення відповідача ФОП Урусовим С.В. (свідоцтво № 2030 від 23.06.2020 року, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України) висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 01.07.2021 року № 75-D/90/7, вартість відновлювального ремонту автомобіля "BMW 520D", реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням зносу, склала 69 639,92 грн. Також відповідач вказав про те, що наведений транспортний засіб надавався для огляду до НАСК "Оранта", потерпілий був присутній при огляді експертом автомобіля, претензій чи зауважень до проведеного огляду до відповідача не надходило.

З урахуванням наведеного, а також зважаючи на фактично виплачену відповідачем 19.04.2021 року частину страхового відшкодування у розмірі 64 227,92 грн., Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" визнало та не заперечувалося проти стягнення з нього недоплаченої частини відшкодування у розмірі 5 412,00 грн., водночас зазначивши про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача решти спірної суми грошових коштів.

Проте наведені заперечення відповідача не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 7 статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Відповідно до положень статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з частиною 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до частини 5 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Судом встановлено, що у наданому відповідачем висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 01.07.2021 року № 75-D/90/7 відсутні відомості, зокрема, про те, що ФОП Урусов С.В. попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Таким чином, висновок експертного автотоварознавчого дослідження від 01.07.2021 року № 75-D/90/7 не є належним та допустимим доказом та не приймається судом у якості доказу.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 року в справі № 522/1029/18.

Суд також зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач вказував, що пошкоджений транспортний засіб "BMW 520", реєстраційний номер НОМЕР_1 , надавався для огляду до НАСК "Оранта", потерпілий був присутній при огляді експертом автомобіля, претензій чи зауважень до проведеного огляду до відповідача не надходило.

Проте зі змісту наданого відповідачем висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 01.07.2021 року № 75-D/90/7 вбачається, що 01.07.2021 року до ПАТ "НАСК "Оранта" було направлено клопотання про надання для технічного огляду транспортного засобу "BMW 520D", реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2019 року випуску, кузов № НОМЕР_3 у пошкодженому стані, на що 01.07.2021 року отримано відповідь про неможливість надання транспортного засобу для огляду та рішенням провести експертне автотоварознавче дослідження за наявними матеріалами. Також у висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 01.07.2021 року № 75-D/90/7 вказано, що вирішення поставленого питання проводилось на основі результату огляду майна BMW 520D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2019 року випуску, кузов № НОМЕР_3 , від 21.01.2021 року.

Відтак, відповідні посилання відповідача у відзиві на позовну заяву суперечать наданим Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" доказам та не узгоджуються з інформацією, викладеною у висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 01.07.2021 року № 75-D/90/7.

Згідно з пунктом 5.1 Методики технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки.

Після закінчення зовнішнього технічного огляду провадиться перевірка роботи двигуна та інших складників, а для спеціалізованих (спеціальних) КТЗ - працездатність спеціального обладнання.

У разі можливості проведення ходових випробувань (під час руху КТЗ) перевіряється робота складників КТЗ з метою встановлення їх технічного стану.

Після закінчення дослідження КТЗ оцінювач (експерт) у разі потреби ознайомлює заінтересованих осіб, залучених до технічного огляду КТЗ, з його результатами.

Відповідно до пункту 4.4 означеної Методики у звіті (акті) або висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку КТЗ зазначається, зокрема, така інформація: дані про час та місце проведення огляду КТЗ оцінювачем (експертом); відомості про осіб, які брали участь в огляді об`єкта оцінки, якщо їх участь обумовлена призначенням оцінки або договором про виконання оцінки; відомості про виявлені під час огляду дефекти, пошкодження, а також обґрунтування засобів і обсягу відновлювальних робіт з їх усунення чи інших способів урахування дефектів; додатки, які становлять невід`ємну частину звіту (акта), висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку і містять дані стосовно технічного стану КТЗ (його складників), їх фотографічні зображення і дані, що підтверджують припущення та розрахунки.

Однак, доказів того, що представниками відповідача та оцінювачем проведено особистий огляд пошкодженого транспортного засобу "BMW 520", реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідачем не надано.

Крім того, у вищевказаному висновку зазначено про застосування коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 0,0, у той час як факторів, що впливають на процент зменшення вартості пошкодженого КТЗ експертом встановлено не було.

Судом також враховано зміст наявного у матеріалах справи листа офіційного дилера автомобілів BMW та MINI у місті Львові - ТОВ "Арія Моторс" від 23.07.2021 року № 458, в якому зазначено, що за результатами проведеного дефектування пошкодженого автомобіля, крім інших пошкоджень задньої частини автомобіля, характерних для даного механізму ДТП, зокрема, було виявлено пошкодження задньої частини глушника, насадки на випуск та деформацію елементів теплоізоляції глушника. Дані пошкодження неможливо усунути шляхом ремонту, адже відсутня технологія проведення такого ремонту. Система виведення вихлопних газів (глушника) розрахована на роботу при високих температурах та підвищеним корозійним впливам зовнішнього середовища, будь-які рихтувальні та зварювальні роботи неодмінно призведуть до розгерметизації (корозії та прогнивання) та виведення з ладу цілої системи автомобіля. Водночас відповідно до вимог заводу-виробника автомобілів BMW ремонт деформованих елементів системи глушника не передбачено.

Наведені обставини спростовують посилання відповідача на можливість проведення ремонту елементів системи глушника пошкодженого автомобіля.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на правову позицію, викладену в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2018 року в справі № 924/675/17, за якою, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, а звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначаються про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу (п. 4.36, 4.42).

Враховуючи вищевикладене, наведені у відзиві заперечення відповідача проти позову судом відхиляються.

Разом із тим, відповідно до здійсненого позивачем на підставі рахунків СТО від 21.01.2021 року № М000006103 на суму 30 777,84 коп. та від 18.02.2021 року № BMW-009855 на суму 70 845,75 грн. розрахунку суми страхового відшкодування, а також страхового акту від 19.02.2021 року № 46-21-03-09, загальна вартість робіт по відновленню автомобіля "BMW 520D", реєстраційний номер НОМЕР_1 , склала 101 623,59 грн.

З огляду на наведене, суд звертає увагу на наявні у матеріалах справи наряд-замовлення від 18.02.2021 року № 0000025642 (який має юридичну силу акту виконаних робіт) на суму 30 777,84 грн., акт виконання робіт від 18.02.2021 року № 000022793 на суму 69 990,34 грн., акт виконання робіт від 25.03.2021 року № 000023453 на суму 855,41 грн., які підтверджують фактичну вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля "BMW 520D", реєстраційний номер НОМЕР_1 , на загальну суму 101 623,59 грн.

На підставі наведених документів позивачем видано розпорядження від 19.02.2021 року № 46-21-03-09 про нарахування та виплату Страхувальнику першої частини страхового відшкодування у розмірі 30 777,84 грн. та другої частини страхового відшкодування у розмірі 70 845,75 грн.

Відповідно до платіжних доручень від 25.02.2021 року № 159 на суму 30 777,84 грн. та від 25.02.2021 року № 160 на суму 70 845,75 грн. позивач перерахував Товариству з обмеженою відповідальністю "Арія Моторс" грошові кошти у загальному розмірі 101 623,59 грн. із призначенням платежів відповідно: "Виплата страхового відшкодування ТзОВ "Арія Моторс" зг. розпорядження № 46-21-03-09 від 19.02.2021 (№ М000006103 від 21.01.2021) Без ПДВ" та "Виплата страхового відшкодування ТзОВ "Арія Моторс" зг. розпорядження № 46-21-03-09 від 19.02.2021 (№ BMW-009855 від 18.02.2021) Без ПДВ".

З урахуванням наведеного, слід дійти висновку, що до позивача, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, в межах фактичних затрат перейшло право вимоги, яке страхувальник (потерпілий) мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до статті 12.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

У даному випадку, положеннями полісу серії АР № 7192358 було передбачено франшизу в розмірі 0,00 грн.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, яке перейшло до позивача (101 623,59 грн.), беручи до уваги визначені полісом серії АР № 7192358 розміри лімітів відповідальності (130 000,00 грн.) та франшизи (0,00 грн.), а також зважаючи на часткове погашення відповідачем суми означеного страхового відшкодування у розмірі 64 227,92 грн., Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" зобов`язане відшкодувати позивачу 37 395,67 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених вище.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ГАРАНТ І Я" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення 37 395,67 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7-Д; код ЄДРПОУ 00034186) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ГАРАНТ І Я" (79022, місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 174; код ЄДРПОУ 37317151) 37 395 (тридцять сім тисяч триста дев`яносто п`ять) грн. 67 коп. страхового відшкодування та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 12.08.2021 року.

Суддя В.С. Ломака