Рішення № 98944093, 12.08.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.08.2021Справа № 910/6846/21

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОКОРТЕКС" (04053, місто Київ, Кудрявський узвіз, будинок 5Б) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМПОСТАЧ-ЛЮКС" (03067, місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 8) про стягнення 914 959,43 грн,

Без виклику сторін

В С Т А Н О В И В:

27.04.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОКОРТЕКС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМПОСТАЧ-ЛЮКС" про стягнення 914 959,43 грн та передана 28.04.2021 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМПОСТАЧ-ЛЮКС" заборгованість за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 28.11.2018 №NEO/ФП-1811-0 у розмірі 914 959,43 грн. з яких: 600 000,00 грн - сума основного боргу, 29 391,78 грн - 3 % річних, 63 700,00 грн - сума інфляційних втрат, а також 20 000,00 витрат на правничу допомогу та судовий збір.

Ухвалою суду від 30.04.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОКОРТЕКС" залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

Позивачем у строк встановлений ухвалою суду від 30.04.2021, подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу запропоновано у строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив, відповідачу надано строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі подання такого) подати заперечення на відповідь на відзив.

Копії вказаної ухвали суду були надіслані сторонам за адресами, зазначеними у позивній заяві, що кореспондуються із даними, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала про відкриття провадження у справі №910/6846/21 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03067, місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 8.

Крім того відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 31.05.2021 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відзиву на позов, заяв і клопотань від відповідача не надходило.

Відповідач у справі не повідомляв суд про намір подати відзив на позовну заяву у більш тривалий строк згідно положень п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч.8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами та матеріалами. Відповідач не скористався правом подання до суду відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

28.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕОКОРТЕКС" (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМПОСТАЧ-ЛЮКС" (позичальник) укладено договір №NEO/ФП-1811-0 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики), відповідно до п. 1.1 якого позикодавець надає позичальнику кошти у вигляді безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (позики), а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Поворотна безвідсоткова фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі до 600 000,00 грн. Поворотна безвідсоткова фінансова допомога надається позикодавцем позичальнику за попередньою домовленістю сторін протягом 5 банківських днів. Сума може переводитись частково, залежно від домовленості сторін. (п.2.1 договору).

Відповідно до п. 2.4 договору поворотна безвідсоткова фінансова допомога повертається до 31.12.2018 або до моменту вимоги її повернення позикодавцем.

Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позикодавця установі банку (п. 3.1 договору).

Сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором відповідно до чинного законодавства України (п. 4.1 договору).

Пунктом 8.1 договору погоджено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту повернення поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики).

На виконання умов цього договору позивачем на розрахункові рахунки відповідача перераховано: 200 000,00 грн відповідно до платіжного доручення № 224 від 21.12.2018, 200 000,00 грн відповідно до платіжного доручення № 236 від 27.12.2018, 200 000,00 грн відповідно до платіжного доручення № 257 від 17.01.2019.

Доказів повернення вказаних грошових коштів матеріали справи не містять.

Матеріали справи містять вимогу позивача від 08.12.2020 про повернення протягом 5 банківських днів безвідсоткової фінансової допомоги у розмірі 600 000,00 грн, надіслану відповідачу 08.12.2020, що підтверджується фіскальним чеком та накладною Укрпошти №0306506827584.

Доказів виконання відповідачем вказаної вимоги матеріали справи не містять.

Також матеріали справи містять акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.11.2018-19.11.2020, підписаний сторонами та скріплений печатками товариств, відповідно до якого заборгованість відповідача складає 600 000,00 грн.

Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ "НЕОКОРТЕКС" просить стягнути з ТОВ "ПРОМПОСТАЧ-ЛЮКС" заборгованість за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 28.11.2018 №NEO/ФП-1811-0 у розмірі 914 959,43 грн. з яких: 600 000,00 грн - сума основного боргу, 221 867,65 грн - пеня, 29 391,78 грн - 3 % річних, 63 700,00 грн - сума інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 1049 Цивільного кодексу України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем було виконано свої зобов`язання за Договором належним чином шляхом надання відповідачу поворотної безвідсоткової фінансової допомоги у розмірі 600 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №224 від 21.12.2018, №236 від 27.12.2018 та №257 від 17.01.2019.

Однак, у строк до 31.12.2018 та надалі відповідач свої зобов`язання з повернення позики не виконав.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу в рахунок погашення заборгованості з повернення поворотної фінансової допомоги в розмірі 600 000,00 грн.

Також матеріали справи містять акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.11.2018-19.11.2020, підписаний сторонами та скріплений печатками товариств, відповідно до якого заборгованість відповідача складає 600 000,00 грн.

Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року в справі № 911/3685/17.

Отже, суд розцінює акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.11.2018-19.11.2020 між позивачем та відповідачем, який підписаний сторонами, як визнання відповідачем боргу.

Отже, за наведених обставин суд доходить висновку, що в порушення зазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору відповідач не виконав свої грошові зобов`язання з повернення поворотної безвідсоткової фінансової допомоги в розмірі 600 000,00 грн.

Відповідач в свою чергу свого прострочення перед позивачем не спростував та не заперечив.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 600 000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, позивач нарахував та заявив до стягнення з нього 221 867,65 грн - пені, 29 391,78 грн - 3 % річних, 63 700,00 грн - суму інфляційних втрат.

Щодо вимог про стягнення пені суд зазначає наступне.

Так, згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов`язань можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

За частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією.

Отже, чинне законодавство поділяє неустойку на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого неустойка стягується і конкретний її розмір.

Позивач нарахував відповідачеві пеню на підставі ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Проте умовами договору сторони не визначили, які положення законодавства є підставою для сплати штрафних санкцій та не встановили конкретного розміру (відсотку) штрафної санкції (пені), яка в силу ч. 3 ст. 549 ЦК України та ч. 4 ст. 231 ГК України підлягає обчисленню саме у відсотках.

Таким чином, договір, який і є підставою для застосування договірної неустойки, не містить її розмір.

За приписом же ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Однак, в тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Відтак, оскільки умовами договору взагалі не встановлено розміру пені за порушення виконання грошового зобов`язання, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Наведене узгоджується із висновками викладеними в постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 904/5922/17 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року в справі № 904/4156/18.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 29 391,78 грн та інфляційні втрати у розмірі 63 700,00 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки суд не виявив у них помилок, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв`язку з чим наявні підстави для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 600 000,00 грн, 3 % річних у розмірі 29 391,78 грн та інфляційні втрати у розмірі 63 700,00 грн. В задоволенні позовних вимог про стягнення пені слід відмовити.

Судові витрати, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 10 396,38 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 120, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМПОСТАЧ-ЛЮКС" (03067, місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 8, код 38866371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОКОРТЕКС" (04053, місто Київ, Кудрявський узвіз, будинок 5Б, код 41475813) суму основного боргу у розмірі 600 000 (шістсот тисяч) грн 00 коп., 3 % річних у розмірі 29 391 (двадцять дев`ять тисяч триста дев`яносто одна) грн 78 коп., інфляційні втрати у розмірі 63 700 (шістдесят три тисячі сімсот) грн 00 коп. та судовий збір в розмірі 10 396 (десять тисяч триста дев`яносто шість) грн 38 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 4 Розділу «Прикінцеві положення» та п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено та підписано 12.08.2021

Суддя В.О.Демидов