Рішення № 98940069, 12.08.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/10628/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якій просить суд:

- визнати дії (бездіяльність) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати з 01.05.2021 року розмір пенсії ОСОБА_1 , врахувавши для обчислення пенсії заробітну плату, що виплачена за результатами роботи, строк якої перевищував календарний місяць, а саме: 2411 крб. за 1987 рік; 4617 крб. за 1988 рік; 3427 крб. за 1989 рік відповідно до довідки від 02.03.2021 року №А-41 та доданих до неї архівних документів шляхом ділення суми заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи за кожен рік, на кількість місяців виконання такої роботи.

В якості підстав позову позивач вказує на протиправність бездіяльності відповідача щодо неналежного проведення перерахунку пенсійних виплат. Зокрема позивач зазначає, що згідно наданого відповідачем роз`яснення №1300-5215-8/15622 від 19.02.2021 року при обчисленні пенсії відповідач взяв до уваги розмір заробітної плати за період роботи з 01.01.1985 року по 31.12.1989 року, нараховану колгоспом «Шлях до комунізму». Проте, при проведенні перерахунку пенсії згідно розрахунку та довідки про заробітну, відповідач не взяв до уваги заробітну плату, нараховану у грудні 1989 року в сумі 3427 крб. відповідно до архівної довідки від 02.09.2014 року №А-119. Крім цього, згідно розрахунку відповідач обмежив заробітну плату позивача, нараховану у березні 1988 року в сумі 2611 крб., грудні 1988 року в сумі 4817 крб. коефіцієнтом « 5,6», не врахувавши повний розмір заробітної плати. З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача із заявою від 21.04.2021 року з проханням врахувати для обчислення пенсії заробітну плату, що виплачена за результатами роботи, строк якої перевищував календарний місяць, а саме: 2411 крб. за 1987 рік; 4617 крб. за 1988 рік; 3427 крб. за 1989 рік (за відпрацьовані місяці) та перерахувати суму нарахованої пенсії. У відповідь на зазначену заяву позивачем отримано лист №5481-4740/А-52/8-1300/21 від 14.05.2021 року, згідно якого відповідач відмовив у перерахунку пенсійного забезпечення та зазначив, що підстав зарахувати заробітну плату за грудень 1989 року немає. В свою чергу щодо заробітної плати, нарахованої у березні 1988 року та грудні 1988 року відповіді взагалі не надано.

Вважаючи таку бездіяльність протиправною позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

Відповідач надав відзив на адміністративний позов, у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2005р. №306 затверджено Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії особам, що у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць (далі - Порядок №306). Дія цього Порядку №306 поширюється на осіб, які до 1 липня 1998р. отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць: тих, що працювали в сільському господарстві, були зайняті на сезонних роботах, працювали у старательських артілях, виконували роботи (надавали послуги) за цивільно-правовими договорами та сплачували внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування; творчих працівників (архітекторів, художників, артистів, музикантів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів). Згідно записів трудової книжки позивач працював на постійні основі, і до зазначеного переліку осіб у Порядку №306 не належить. Головним управління листом від 14.05.2021 №5481-4740/А-52/8-1300/21 правомірно відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки, для обчислення пенсії позивачу заробітну плату взято за період 01.11.1984 по 31.10.1989 (60 місяців) згідно архівної довідки від 02.09.2014 №А-119 та даними персоніфікованого обліку, в тому числі: - березень 1988 року у сумі - 2611 крб., грудень 1988 року у сумі - 4617 крб. з обмеженим коефіцієнтом 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, як передбачено вимогами статті 41 Закону №1058. Відповідно до запису №14 трудової книжки позивача, звільнений з роботи по особистому бажанню з 12.10.1989 року і врахувати заробіток до пенсії за грудень 1989 року у сумі - 3427 крб. згідно архівної довідки від 02.03.2021 №А-41 немає жодних підстав, а тому в задоволенні позовних вимог просив суд відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 20.08.2014.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 21.04.2021 року з проханням врахувати для обчислення пенсії заробітну плату, що виплачена за результатами роботи, строк якої перевищував календарний місяць, а саме: 2411 крб. за 1987 рік; 4617 крб. за 1988 рік; 3427 крб. за 1989 рік (за відпрацьовані місяці) та перерахувати суму нарахованої пенсії.

У відповідь на зазначену заяву позивачем отримано лист №5481-4740/А-52/8-1300/21 від 14.05.2021 року, згідно якого відповідач відмовив у перерахунку пенсійного забезпечення та зазначив, що підстав зарахувати заробітну плату за грудень 1989 року немає.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача та бездіяльністю останнього щодо проведення перерахунку пенсії, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Частиною 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Відповідно до абз. 2 п. 2 ст. 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для осіб, які у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, термін виконання якої перевищував календарний місяць, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, у розрахунку на кожний місяць виконання роботи. Перелік таких осіб, а також порядок визначення для них заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, законодавець передбачив право пенсіонера обрати для врахування при обчисленні пенсії заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000. У такому випадку до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії для осіб, які отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, термін виконання якої перевищував календарний місяць, враховуються суми виплат (доходу), які не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, у розрахунку на кожний місяць виконання роботи.

Відповідно до п. 1 Порядку визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії особам, що у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2005 № 306, дія цього Порядку поширюється на таких осіб, що до 1 липня 1998 р. отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць: тих, що працювали в сільському господарстві, були зайняті на сезонних роботах, працювали у старательських артілях, виконували роботи (надавали послуги) за цивільно-правовими договорами та сплачували внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування; творчих працівників (архітекторів, художників, артистів, музикантів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів).

Відповідно до п. 2 Порядку визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії особам, що у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2005 № 306, до суми заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії згідно з цим Порядком зараховуються суми виплат (доходу), з яких сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до п. 6 Порядку визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії особам, що у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2005 № 306, підставою для виплати заробітної плати (доходу) за результатами виконаної роботи, що зазначаються у довідці, може бути: законодавчий або інший нормативно-правовий акт чи положення про оплату праці, яким на момент виплати особі заробітної плати (доходу) було передбачено проведення остаточного розрахунку за результатами певного періоду (кварталу, півріччя, року) або після закінчення роботи; цивільно-правовий договір.

Відповідно до п. 8 Порядку визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії особам, що у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2005 № 306, заробітна плата (дохід), що підлягає зарахуванню до суми заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, визначається шляхом ділення суми заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців виконання такої роботи.

Так, з даних, що містяться в архівній довідці №А-41 від 02.03.2021 року вбачається, що позивачу було виплачено за: березень 1988 року - 2611 крб, а саме: відрядно - 200 крб, премія з фонду матеріального заохочення 2411 крб.; грудень 1988 року - 4817 крб., а саме: відрядно - 200 крб., премія з фонду матеріального заохочення 2481 крб., доплата від валового доходу - 2136 крб.; грудень 1989 року - 3427 крб., а саме: премія з фонду матеріального заохочення 1589 крб., доплата від валового доходу 1838,00 крб.

Отже, у трудовій діяльності позивача, як у особи, яка працювала, наявні періоди роботи, які оплачені сукупно більше ніж за один календарний місяць, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позивач має право на розрахунок заробітної плати (доходу), що підлягає зарахуванню до суми заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, у визначений Порядком № 306 спосіб, тобто шляхом ділення суми заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців виконання такої роботи.

Між тим, відповідач не застосовував пункт 8 Порядку № 306 для визначення заробітної плати (доходу) позивача, що підлягає зарахуванню до суми заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, а призначив пенсію, розрахувавши розмір пенсії на загальних підставах згідно зі статтями 40 та 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком заробітної плати.

Так, з вказаного розрахунку заробітної плати (доходу), що підлягає зарахуванню до суми заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, встановлено, що у місяцях оплати роботи, відповідач обмежив враховану заробітну плату у зв`язку з тим, що вона перевищувала максимальний розмір 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, а в інші місяці роботи - обчислив заробітну плату, виходячи з розміру 0,00000, що призвело до безпідставного зменшення нарахованої пенсії.

Отже, суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача в частині визнання дій (бездіяльності) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 протиправними підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати з 01.05.2021 року розмір пенсії позивача, врахувавши для обчислення пенсії заробітну плату, що виплачена за результатами роботи, строк якої перевищував календарний місяць така підлягає до задоволення частково, а саме у спосіб зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області застосувати пункт 8 Порядку визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії особам, що у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 306 від 20.04.2005.

Щодо перерахунку пенсії з 01.05.2021 із врахуванням сум 2411 крб. за 1987 рік; 4617 крб. за 1988 рік; 3427 крб. за 1989 рік відповідно до довідки від 02.03.2021 року №А-41, то суд зазначає таке.

Як вже зазначалося вище, відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

Отже, законодавцем чітко встановлено підстави для можливості особи виключити додатково понад 10 відсотків тривалості страхового стажу для обчислення, а саме - у разі перебування особи в зазначений період на строковій військовій службі, навчанні, догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Отже без наявності вищезазначених підстав позивач не може обрати які з періодів виключити з обрахунку пенсії, а які навпаки включити, натомість він має обрати підряд 60 календарних місяців, які є найбільш оптимальними для обрахунку пенсії.

Оскільки позивач просить суд зобов`язати суд врахувати оптимальні періоди для обчислення пенсії 2411 крб. за 1987 рік; 4617 крб. за 1988 рік; 3427 крб. за 1989 рік відповідно до довідки від 02.03.2021 року №А-41, то суд вважає такі позовні вимоги такими, які задовольнити неможливо, оскільки бажані періоди позивача вказано не підряд, натомість не наведено підстав для виключення окремих періодів із загального 60-місячного оптимального періоду, який обирається для обрахунку пенсії.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи відсутність понесених позивачем судових витрат, такі стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст.1,2,9,72-78,241-246,250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016,м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10 код ЄДРПОУ - 13814885) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області(79016,м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10 код ЄДРПОУ - 13814885), щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016,м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10 код ЄДРПОУ - 13814885) застосувати пункт 8 Порядку визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії особам, що у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 306 від 20.04.2005 та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) з 01.05.2021 із урахуванням такого застосування.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.М. Брильовський