Ухвала суду № 98939594, 11.08.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

11 серпня 2021 року м. Київ № 320/9631/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання бездіяльності протиправною та скасування арешту

ВСТАНОВИВ:

до суду звернувся ОСОБА_1 (код: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код: 34979022, адреса: 01011, м. Київ, вул. Різницька, 11б) в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття (не скасування) арешту, накладеного на частину квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження у єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №9111357 зареєстровано: 01.10.2009 17:30:01 за №9111357 реєстратором: Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, на підставі постанови №13684961 від 07.07.2009 винесеної ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві за в/л №1-29 від 25.11.2008 Апеляційного суду міста Києва;

- скасувати арешт накладений на частину квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження у єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №9111357 зареєстровано: 01.10.2009 17:30:01 за №9111357 реєстратором: Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, на підставі постанови №13684961 від 07.07.2009 винесеної ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві за в/л №1-29 від 25.11.2008 Апеляційного суду міста Києва.

Пунктом 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за цим позовом суд виходить з наступного.

Так, із поданих матеріалів справи, а саме листа відповідача від 12.03.2021 №7730, вбачається, що у відповідача на виконанні перебувало виконавче провадження №13684961 з примусового виконання виконавчого листа Апеляційного суду міста Києва від 02.06.2019 по справі №1-29 про конфіскацію всього майна ОСОБА_1 .

07.07.2009 державним виконавцем відкрито виконавче провадження №13684961 з примусового виконання вищезазначеного та накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1

18.03.2010 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа до суду у зв`язку з тим, що у боржника відсутнє майно яке можливо конфіскувати на користь держави.

Як зазначено у листі відповідача від 12.03.2021 №77300 у відповідь на адвокатський запит позивача, більш детальна інформація за вказаним виконавчим провадженням відсутня через знищення останньої за закінченням встановленого строку зберігання.

Водночас, у даному листі також повідомлялося про те, що у відповідача відсутні правові підстави для зняття арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного постановою №13684961 від 07.07.2009 в межах зазначеного виконавчого провадження.

Позивач вважаючи, що відповідачем була допущена протиправна бездіяльність щодо не зняття (не скасування) арешту, а саме арешту на частину квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , на підставі постанови №13684961 від 07.07.2009 винесеної ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві за в/л №1-29 від 25.11.2008 Апеляційного суду міста Києва, - вирішив звернутись до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

За частиною 1 статті 74 Закону України “Про виконавче провадження” рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Тобто, якщо законом установлено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС до суду, який ухвалив відповідне рішення, як це передбачено для виконання судових рішень, у такому випадку виключається юрисдикція адміністративних судів у такій категорії справ.

Аналогічна правова позиція щодо юрисдикції відповідних спорів висловлена в постанові Великої палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №213/2012/16 (провадження №14-13цс18).

Водночас суд зауважує, що нормами чинного законодавства встановлені особливі правила оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця при виконанні ним судових рішень, ухвалених, зокрема, у господарських та цивільних справах.

Суд звертає увагу, що додані до позовної заяви документи, а також наведені позивачем обставини не містять будь-який відомостей щодо того, в рамках якого провадження розглядался справа №1-29 Апеляційним судом міста Києва та власне яким було видано виконавчий лист №1-29 (від 25.11.2018 згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 9111357).

Також, матеріали справи не містять жодних відомостей по виконавчому провадженню за №13684961 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа Апеляційного суду міста Києва, як і не містять постанови державного виконавця від 07.07.2009 №13684961 про накладення арешту на майно позивача, та постанови від 18.03.2010 про повернення виконавчого листа у зв`язку з відсутністю майна яке можливо конфіскувати на користь держави.

Відтак, при вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі є необхідним з`ясування дотримання предметної підсудності для розгляду даного спору Київським окружним адміністративним судом.

Таким чином, позивачеві необхідно надати суду пояснення та докази щодо того, за правилами якого судочинства та в межах якого провадження здійснювався розгляд справи №1-29 Апеляційним судом міста Києва і яким було видано виконавчий лист №1-29 від 25.11.2008, а також надати суду наявні у позивача матеріали виконавчого провадження за №13684961, в якому останній перебував у статусі боржника.

Крім цього суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 26 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що Кодекс адміністративного судочинства України встановлює декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місця проживання чи місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача).

Тобто, якщо предметом адміністративного позову є оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, то позивач може застосувати альтернативну підсудність.

У зв`язку з цим, у даному випадку, застосуванню підлягають положення частини 1 статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України (за вибором позивача).

Згідно реквізитів, вказаних у позовній заяві, місцем реєстрації (перебування) позивача є: АДРЕСА_1 .

В той же час, місцем реєстрації відповідача є: м. Київ, вул. Різницька, 11Б.

Однак, матеріали справи не містять належним чином завіреної копії паспорта позивача, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити, в тому числі, дотримання позивачем територіальної підсудності при поданні даного позову до Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до частини 1 статті 318 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.

Тобто, порушення Київським окружним адміністративним судом правил як предметної так і територіальної підсудності є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Наведене дає підстави стверджувати, що процесуальний закон забороняє адміністративним судам розглядати справи, які йому предметно та/або територіально не підсудні, і зобов`язує суд направити таку справу на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Відповідно, позивачеві необхідно надати суду належні докази щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) позивача.

Окрім цього, пунктом 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено обов`язок суду з`ясувати чи подано позовну заяву у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У частині 2 цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається із матеріалів справи, зазначений адміністративний позов сформовано позивачем у системі "Електронний суд" 06.08.2021.

При цьому, як вбачається із долученої до матеріалів справи роздруківки витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, адвокатом позивача здійснювався відповідний запит на пошук інформації щодо прав власності, інших речових прав, іпотек, обтяжень відносно ОСОБА_1 13.11.2020 о 10:42:49, та на що була сформована довідка №232402255.

Зокрема, на 4 сторінці вказаної довідки (витягу) в розділі відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься інформація щодо обтяження у вигляді арешту нерухомого майна за номером запису 9111357 зареєстрованого 01.10.2019 о 17:30:01, що власне і є предметом спору в межах даної справи.

Таким чином, вказане є свідченням того, що з 13.11.2020 позивач був обізнаним про наявність обставин, з якими позивач обґрунтовує наявність порушення його права.

Відтак, враховуючи що звернення до суду з даним позовом мало місце 06.08.2021, у суду наявні підстави для висновку про пропущення позивачем встановленого строку на звернення до суду.

Згідно з частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Суд зауважує, що позовна заява, а також матеріали справи не містять відповідної заяви позивача про поновлення строку з належними обґрунтуваннями та доказів поважності причин його пропуску.

Відповідно, позивачеві необхідно подати до суду заяву про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з обґрунтуваннями та належними доказами, що свідчать на користь наявності поважних причин його пропуску.

Також, суд зазначає, що згідно із частиною 2 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Абзацом 2 частини 8 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, подають процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняють інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", якщо інше не визначено цим Кодексом.

Згідно з частинами 7 та 8 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника) (частина десята статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України ).

У другому реченні підпункту 15.16 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті "Голос України" та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

В газеті “Голос України” (№ 42 (7048) від 01.03.2019) опубліковано повідомлення Державної судової адміністрації України, згідно якого відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 28.02.2019 № 624/0/15-19 та враховуючи результати обговорення з судами, іншими органами та установами системи правосуддя питання необхідності відтермінування початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), Державна судова адміністрація України повідомила про відкликання оголошення, опублікованого в газеті “Голос України” (№ 229 (6984) від 01.12.2018).

З огляду на викладене, на сьогоднішній день Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система роботу не розпочала.

При цьому, відповідно до підпункту 15.1 підпункту 15 пункту 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Судом встановлено, що документ позовної заяви сформований в системі "Електронний суд" 06.08.2021. Проте, приймаючи до уваги, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система станом на день постановлення цієї ухвали ще не запроваджена, позовна заява має бути подана у паперовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.10.2018 у справі №815/6914/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР – 76941148), від 14.02.2019 у справі №804/6858/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР – 79846016), в ухвалі Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №1840/2566/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР – 81889934).

Наказом Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України) від 22 грудня 2018 року № 628 запроваджено тестову експлуатацію підсистеми "Електронний суд" у всіх місцевих та апеляційних судах України, під час якої усі місцеві та апеляційні суди у ході тестового режиму експлуатації підсистеми зобов`язано дотримуватись вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року №30 у відповідній редакції.

Верховний Суд у постанові від 06.08.2020 у справі №160/1841/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 90846939) зазначив, що надсилання процесуальних документів в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням:/cabinet.court.gov.ua/login, відповідно з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та з обов`язковим використанням власного електронного підпису.

Верховний Суд зауважив, що з 22 грудня 2018 року отримані всіма місцевими та апеляційними адміністративними судами заяви та інші процесуальні документи через підсистему "Електронний суд" мають реєструватися та розглядатися в установленому порядку, а тому відсутність факту початку повноцінного функціонування ЄСІТС не може бути перешкодою для роботи її підсистеми "Електронний суд" та відповідно, права особи на подання процесуальних документів через цю підсистему в електронній формі.

На підставі наведеного Верховний Суд наголосив на недопустимості повернення позовних заяв, поданих позивачами через систему "Електронний суд".

Натомість, наведений правовий висновок стосується саме застосування судом такого процесуального наслідку подання позовної заяви через систему "Електронний суд" як ї повернення, однак не нівелює положень Кодексу адміністративного судочинства України стосовно подання процесуальних документів (зокрема, позовних заяв) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи виключно в паперовій формі.

З урахуванням цього та приймаючи до уваги вищевказану позицію Верховного Суду, суд зазначає, що формування та подання позивачем позовної заяви через систему "Електронний суд" тягне за собою її реєстрацію в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" з привласненням єдиного унікального номеру справи, здійснення розподілу справи між суддями та подальшої передачі справи визначеному судді для її розгляду. Отже, метою використання особою системи "Електронний суд" є реєстрація процесуального документа (позовної заяви тощо) та його передача судді для розгляду. У такий спосіб, до того ж, визначається та фіксується дата звернення особи до суду.

У свою чергу, після реєстрації позовної заяви та її передачі для розгляду конкретному судді здійснюється аналіз позовної заяви на предмет її відповідності вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, та виявлення підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом (ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України).

Саме на цій стадії суддя, виявивши, що позовну заяву подано не у паперовій формі, як того вимагає Кодекс адміністративного судочинства України, а за допомогою системи "Електронний суд", з метою дотримання вимог процесуального закону має надати позивачеві можливість привести подану ним позовну заяву, підписану електронним підписом, у відповідність з вимогами Кодексу адміністративного судочинства України, тобто подати її в паперовій формі. При цьому правові підстави для повернення такої позовної заяви відсутні.

За таких обставин, недоліки позовної заяви мають бути усунені позивачем шляхом подання до суду позовної заяви з додатками до неї у паперовій формі як для суду так і для відповідача.

При цьому, суд зазначає, що частиною 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Вимоги до письмових доказів встановлені статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Таким чином, копії всіх документів, які додані до позовної заяви у паперовій формі, мають бути засвідчені належним чином.

Відповідно, позивачеві слід подати до суду позовну заяву та всі належним чином завірені додатки у письмовому вигляді у необхідній кількості примірників, а саме для суду та для відповідача.

Отже, наведені вище обставини у своїй сукупності вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.

Згідно із ч.ч. 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Зазначені вище недоліки позовної заяви повинні бути усунені позивачем шляхом подання до суду із посиланням на реквізити даної ухвали:

- позовної заяви разом з усіма належним чином завіреними додатками у паперовій формі у необхідній кількості примірників, а саме для суду та для відповідача;

- заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з обґрунтуваннями та належними доказами, що свідчать на користь наявності поважних причин його пропуску;

- доказів щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) позивача, а саме копії всіх сторінок паспорту;

- пояснень та доказів щодо того, за правилами якого судочинства та в межах якого провадження здійснювався розгляд справи №1-29 Апеляційним судом міста Києва і яким було видано виконавчий лист №1-29 від 25.11.2008, а також надати суду наявні у позивача матеріали виконавчого провадження за №13684961, в якому останній перебував у статусі боржника.

Керуючись ст.ст. 5, 20, 25, 122, 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання бездіяльності протиправною та скасування арешту - залишити без руху.

Протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачеві необхідно усунути недоліки позовної заяви у спосіб, визначений даною ухвалою.

Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Панченко Н.Д.