Рішення № 98937289, 12.08.2021, Кремінський районний суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2021 року Справа № 414/1700/21

Провадження № 2-а/414/37/2021

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Безкровного І.Г.,

за участю секретаря с/з Нагорянської О.В.,

представника позивача Прохватілова М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до інспектора Сектору реагування патрульної поліції Відділу поліції № 2 Сєвєродонецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області лейтенанта поліції Федорова Романа Рафаїловича, Головного управління Національної поліції в Луганській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Прохватілов Максим Юрійович, звернувся до Кремінського районного суду Луганської області з позовом до інспектора СРПП ВП № 2 Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області лейтенанта поліції Федорова Р.Р., ГУНП в Луганській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування позову зазначається, що постановою відповідача серії БАБ № 895784 від 20.07.2021 на позивача було накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340 грн, відповідно до якої 20.07.2021 о 23:36 год. ОСОБА_1 керував у темну пору доби транспортним засобом «Musstang MT125-8» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , у якого не горіли задні габаритні ліхтарі, чим були порушені вимоги п. 31.6 (б) Правил дорожнього руху України.

Проте така постанова, на думку позивача, не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Так, позивач дійсно був зупинений працівниками поліції на автошляху поряд із сел. Стара Краснянка та на його транспортному засобі дійсно не горіли габаритні ліхтарі, однак під час складання постанови ОСОБА_1 оспорив інкриміноване правопорушення та пояснював інспектору поліції, що перед виїздом він перевірив технічний стан свого мотоциклу, який перебував у справному стані та задні габаритні ліхтарі працювали (горіли). Проте вказані обставини інспектором поліції були проігноровані. Крім того, поліцейський Федоров Р.Р. пригрозив позивачу, що складе ще одну постанову, позаяк на мотоциклі позивача не освітлений номерний знак, який також освітлюється завдяки габаритним ліхтарям.

Також позивач вважає, що в порушення вимог діючого законодавства справа була розглянута на місці вчинення правопорушення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого розглядати таку справу, внаслідок чого він був позбавлений можливості скористатися своїми правами у повному обсязі. Поліцейським Федоровим Р.Р. була порушена процедура розгляду справи, оскільки останній не оголошував посадову особу, яка розглядає справу, не проводив підготовку до її розгляду, не вирішував клопотання (зокрема в частині отримання правової допомоги, хоча позивач клопотав про залучення адвоката) та не досліджував докази, не заслуховував осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, позивач просив скасувати винесену відповідачем постанову серії БАБ № 895784 від 20.07.2021 про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 121 КУпАП, а також стягнути на свою користь з ГУНП в Луганській області судові витрати зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 7854 грн.

02.08.2021 судом було відкрите провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, в якій зокрема було запропоновано відповідачам надати відзив на позов із доказами, що підтверджують заперечення проти позову (а.с. 21-22).

Ухвалою суду від 12.08.2021 було відмовлено у задоволенні клопотання представника співвідповідача Горбенка Є.С. про залишення позовної заяви без розгляду.

Позивач у судове засідання не з`явився, його представник Прохватілов М.Ю. у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та надав пояснення, зміст яких повністю збігається з обставинами, викладеними у позові.

Відповідач - інспектор СРПП ВП № 2 Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області лейтенант поліції Федоров Р.Р. у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник співвідповідача - Головного управління Національної поліції в Луганській області у судове засідання також не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, представник управління Горбенко Є.С. у наданому відзиві на позов просив розглядати справу за відсутності представника ГУНП в Луганській області.

Заслухавши представника позивача, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням всі надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до постанови серії БАБ № 895784 від 20.07.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, водій ОСОБА_1 20.07.2021 о 23:30 год., рухаючись на 156 км автошляху Р-66 у Луганській області, керував у темну пору доби транспортним засобом «Musstang MT125-8» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , в якого не горіли задні габаритні ліхтарі, чим порушив вимоги п. 31.6 (б) Правил дорожнього руху України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, внаслідок чого інспектором Сектору реагування патрульної поліції Відділу поліції № 2 Сєвєродонецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області лейтенантом поліції Федоровим Романом Рафаїловичембула винесена вказана постанова, за якою на ОСОБА_1 було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн (а.с. 14).

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Як вбачається із позовної заяви та пояснень представника позивача у судовому засіданні, ОСОБА_1 категорично заперечує факт вчинення інкримінованого йому порушення правил дорожнього руху, стверджуючи, що перед виїздом він перевірив технічний стан свого мотоциклу, який перебував у справному стані та задні габаритні ліхтарі якого працювали (горіли), і лише після зупинки працівниками поліції його транспортного засобу від останніх йому стало відомо, що на його мотоциклі не працюють задні габаритні ліхтарі.

У той же час відповідач Федоров Р.Р. , отримавши матеріали адміністративного позову та ознайомившись із їх змістом, не з`явився до суду і не надав пояснень з приводу своїх дій щодо притягнення до адміністративної відповідальності позивача, правомірність та законність яких останній ставить під сумнів, а також не надав будь-яких доказів чи бодай відзиву на позовну заяву, а тому суд вважає, що відповідач своєю пасивною поведінкою щодо реалізації наданих йому процесуальних прав фактично висловив мовчазну згоду з вимогами позивача.

Заперечуючи проти позову, представник співвідповідача - ГУНП в Луганській області Горбенко Є.С. надав відзив на позов, в якому зазначив, що винесення постанови про накладення адміністративного стягнення не є порушенням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, зміст постанови відповідає вимогам закону, а позивач у своєму позові визнає, що керував транспортним засобом, в якого не горіли задні габаритні ліхтарі, тобто ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП. З огляду на це представник співвідповідача вважає, що поліцейський СРПП ВП № 2 Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області Федоров Р.Р. щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 діяв виключно на підставі чинного законодавства та у спосіб, встановлений нормативно-правовими актами, а вимоги позивача необґрунтовані та не підлягають задоволенню. Стосовно стягнення витрат на професійну правничу допомогу представник співвідповідача вказав, що до позову не додані документи, що свідчать про оплату послуги з надання професійної правничої допомоги та надання таких послуг, а отже не підтверджена фактичність понесення зазначених витрат та їх розмір. До відзиву додається фотосвітлина, на якій зафіксовані задні габаритні ліхтарі транспортного засобу позивача із реєстраційним номером НОМЕР_1 , а також довідка начальника СМ ВП № 2 Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області Кривцун Н. про те, що відеоінформацію до постанови серії БАБ № 895784 від 20.07.2021 з нагрудної відеокамери (боді-камери) від 20.07.2021 надати не вбачається можливим, оскільки з технічних причин відео не збереглося (некоректний запис та збереження) (а.с. 29-32, 36, 37).

Згідно з п. 2.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001,для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.

Як вбачається з п. 31.6 (б) ПДР України забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів.

Разом із тим, позивачем не оспорювалася та обставина, що задні габаритні ліхтарі на час зупинки його транспортного засобу працівниками поліції не горіли, натомість позивач наголошував на тому, що про непрацюючі задні габаритні ліхтарі свого транспортного засобу він дізнався від працівників поліції вже після зупинки ними його автомобіля, що (з його слів) свідчить про те, що задні габаритні ліхтарі припинили працювати вже під час руху, оскільки перед виїздом ним був перевірений технічний стан автомобіля задні габаритні ліхтарі працювали (і доказів зворотного відповідачами надано не було).

Відповідно до абз. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст.ст. 10, 11 КУпАП).

Водночас відповідачами не надано суду будь-яких доказів щодо наявності вини у діях ОСОБА_1 , який перед виїздом перевірив та впевнився у технічній справності та комплектності свого автомобіля (що також не було спростовано відповідачами), а отже у суду відсутні підстави стверджувати, що дії позивача щодо керування ним транспортним засобом із непрацюючими задніми габаритними ліхтарями були вчинені ним умисно чи необережно в розумінні ст.ст. 10, 11 КУпАП, тобто були винними, позаяк відповідачами не було надано доказів, що задні габаритні ліхтарі на транспортному засобі позивача не працювали ще до початку руху або ж що у ОСОБА_1 були підстави вважати, що задні габаритні ліхтарі припинили працювати під час руху транспортного засобу, але позивач продовжував рух. Натомість сам позивач зазначив у позові, що дізнався про вказану технічну несправність лише після зупинки його мотоциклу працівниками поліції від останніх.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 2 ст. 3 та ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

ЄСПЛ поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. ЄСПЛ зазначає, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (рішення у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008).

У той же час у ч. 3 ст. 62 Конституції України наголошується, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, оскільки позивач категорично заперечував свою винуватість у порушенні ним п. 31.6 (б) ПДР України, а будь-яких доказів наявності його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, відповідачем та представником співвідповідача не надано, у той час як доказування (а так само обвинувачення) не може ґрунтуватися на припущеннях, суд дійшов висновку, що відповідачами не доведена правомірність винесення оскаржуваної постанови.

Крім того, суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16-а, який суд першої інстанції враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин у цій адміністративній справі з огляду на положення ч. 5 ст. 242 КАС України.

Однак з позовної заяви судом встановлено, що відповідачем було порушено процедуру розгляду справи, оскільки останній не оголошував посадову особу, яка розглядає справу, не проводив підготовку до її розгляду, не вирішував клопотання (зокрема, в частині отримання правової допомоги, хоча позивач клопотав про залучення адвоката) та не досліджував докази, не заслуховував осіб, які беруть участь у справі.

Будь-яких доказів щодо спростування допущення поліцейським Федоровим Р.Р. зазначених у позовній заяві порушень процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачами надано не було (відеозапису з нагрудної камери тощо), а тому суду не залишається нічого іншого, крім як констатувати, що відповідні порушення з боку відповідача мали місце.

Щодо посилання позивача на порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення в частині розгляду справи на місці вчинення правопорушення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У п. 2.3 свого рішення від 26 травня 2015 року у справі № 5-рп/2015 Конституційний Суд України, аналізуючи положення ст. 258 КУпАП, вказав на існування так званого «скороченого провадження» у справах про адміністративні правопорушення, тобто провадження за адміністративними правопорушеннями, накладання стягнення за якими відбувається саме на місці вчинення адміністративного правопорушення. І перелік таких випадків прямо передбачений статтею 258 КУпАП, тобто коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення.

З часу прийняття цього рішення Конституційним Судом України ст. 258 КУпАП була змінена законодавцем і на теперішній час відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

Згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, в тому числі про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 121 КУпАП.

При цьому згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, постанова у справі про адміністративне правопорушення, зокрема передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 1853 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Так, зазначене у ч. 5 ст. 258 КУпАП правило не поширюється на правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, до якого відноситься правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Також відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Таким чином, у разі вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, розгляд якого відповідно до ч. 1 ст. 222 КУпАП віднесено до компетенції Національної поліції, протокол про адміністративне правопорушення не складається і розгляд таких справ здійснюється на місці вчинення правопорушення, незалежно від того, чи оспорюватиме особа під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення допущене порушення і адміністративне стягнення.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 750/8192/16-а.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що відповідачем під час розгляду справи в порушення вимог закону справа розглядалася на місці вчинення правопорушення, оскільки в цій частині відповідач діяв відповідно до вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За таких обставин, оскільки відповідачами не було доведено належними та допустимими доказами наявності вини позивача у вчиненні інкримінованого останньому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, суд дійшов висновку про необхідність повного задоволення позову, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову та закрити відповідну справу про адміністративне правопорушення стосовно позивача, що з огляду на положення ч. 2 ст. 9 та ч. 3 ст. 286 КАС України буде належним та ефективним способом захисту його прав.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.

Так, із матеріалів справи вбачається, що позивач 21.07.2021 уклав з адвокатом Прохватіловим М.Ю. договір про надання правової допомоги, повноваження останнього підтверджуються свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 823 від 19.04.2006 та ордером серії АА № 057360 від 28.07.2021 (а.с. 15-16, 17, 20).

Згідно з розрахунком витрат, що міститься в матеріалах справи, позивачем були понесені витрати на професійну правничу допомогу, а саме: за надання консультацій - 200 грн (одна година); за складання позовної заяви - 3200 грн (чотири години); за пошук судової практики - 2400 грн (три години); за представництво інтересів у суді - 1600 грн (дві години), а всього 7400 грн, сплата яких підтверджується відповідною квитанцією № 1 від 21.07.2021 (а.с. 18, 19).

Щодо наведених у відзиві зауважень представника співвідповідача про те, що зазначена квитанція не є належним підтвердженням сплати витрат на професійну правничу допомогу, суд не бере їх до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 14 Податкового кодексу України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995, Положення «Про форму та зміст розрахункових документів», затверджене наказом Міністерства фінансів України № 13 від 21.01.2016, та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України № 148 від 29.12.2017, не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність.

Тобто, аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає право зробити висновок про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.

Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, останній може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

Крім того, статтею 134 КАС України не визначено конкретної форми документу, що надається до суду для підтвердження здійснення оплати витрат на оплату послуг адвоката.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 727/4597/19.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката з огляду на положення ч. 5 ст. 134 КАС України суд вважає співмірним зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, оскільки вони відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

Також судом встановлено, що під час звернення з позовом до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 454 грн, що підтверджується відповідною квитанцією № 0.0.2212225885.1 від 28.07.2021, доданою до позову (а.с. 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про необхідність повного задоволення позову, понесені та доведені позивачем витрати, які складаються зі сплати судового збору у розмірі 454 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7400 грн, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Луганській області, яке є співвідповідачем у справі і посадовою особою якого була винесена оспорювана позивачем постанова.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 6, 9, 14, 16, 72-77, 79, 132, 134, 139, 229, 241-246, 286 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора Сектору реагування патрульної поліції Відділу поліції № 2 Сєвєродонецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області лейтенанта поліції Федорова Романа Рафаїловича, Головного управління Національної поліції в Луганській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення- задовольнити повністю.

Скасувати постанову серії БАБ № 895784, винесену 20.07.2021 інспектором Сектору реагування патрульної поліції Відділу поліції № 2 Сєвєродонецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області лейтенантом поліції Федоровим Романом Рафаїловичем про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340 гривень, а відповідну справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454 (чотирьохсот п`ятдесяти чотирьох) гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7400 (семи тисяч чотирьохсот) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду безпосередньо або через Кремінський районний суд Луганської області протягом десяти днів із дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана ним протягом десяти днів із дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Представник позивача: Прохватілов Максим Юрійович (РНОКПП НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: інспектор Сектору реагування патрульної поліції Відділу поліції № 2 Сєвєродонецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області лейтенант поліції Федоров Роман Рафаїлович (місцезнаходження: Луганська область, Сєвєродонецький район, м. Кремінна, пл. Кооперативна, 12).

Співвідповідач: Головне управління Національної поліції в Луганській області (іден. код 40108845; місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, 1).

Суддя І.Г. Безкровний