Ухвала суду № 98929354, 10.08.2021, Устинівський районний суд Кіровоградської області

Справа №403/137/21 провадження № 1-кп/403/36/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2021 року смт.Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Атаманової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Остапенко Н.М.,

з участю:

прокурора Волковської С.В.,

неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1 ,

законного представника обвинуваченого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Гончаренка В.О.,

неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 ,

законного представника обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката Мельник О.М.,

представника сектору у справах дітей Устинівської селищної ради Карпяк Л.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт.Устинівка клопотання прокурора Долинського відділу Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області Волковської С.В., подане в межах розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021121030000031 від 03.03.2021 року, про продовження строку тримання під вартою до обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України,

неповнолітнього ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Петрове

Кіровоградської області, адреса місця проживання,

зареєстрована у встановленому законом порядку:

АДРЕСА_1 , громадянина

України, маючого базову загальну середню освіту, не

одруженого, не працюючого, раніше судимого:

01.02.2019 року Устинівським районним судом

Кіровоградської області за ч.2 ст.185 КК України

до позбавлення волі строком на 1 рік із звільненням

на підставі ст.75 КК України від відбування

покарання з випробуванням та встановленням

іспитового строку тривалістю 1 рік

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Устинівського районного суду Кіровоградської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021121030000031 від 03.03.2021 року за обвинуваченням неповнолітнього ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, за фактами: 1) таємного викрадення наприкінці січня 2021 року, точної дати та часу органами досудового розслідування не встановлено, повторно, перебуваючи на огородженій території домоволодіння потерпілої ОСОБА_5 , розташованого по АДРЕСА_1 , металевої решітки, внаслідок чого потерпілій булла заподіяна майнова шкода в розмірі 440,00 грн.; 2) таємного викрадення 23.03.2021 року близько о 13 год. 00 хв., повторно, за попередньою змовою з іншою особою, з домоволодіння потерпілого ОСОБА_6 , розташованого по АДРЕСА_1 , трьох гусок білої масті однорічного віку загальною вагою 11,7 кг вартістю 720 грн., трьох качок чорно-білого кольору породи «Мускатна» дворічного віку загальною вагою 4,9 кг вартістю 390 грн. та 1 курки білої масті звичайної породи віком 1,5 років вагою 1,15 кг вартістю 110 грн., внаслідок чого потерпілому була заподіяна майнова шкода в розмірі 1220,00 грн..

Ухвалою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 23.06.2021 року неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який закінчується о 18 год. 34 хв. 21.08.2021 року.

В підготовчому судовому засіданні прокурором підтримане подане до суду клопотання про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, яке обгрунтоване тим, що неповнолітній обвинувачений повторно вчинив тяжкий злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років; під час дії обраного стосовно нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту періодично порушував покладені на нього судом обов`язки, що стало підставою для обрання стосовно нього іншого запобіжного заходу у виді тримання під вартою; не працює, не навчається; систематично вчиняє нові кримінальні правопорушення, що вказує на існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; перешкодити кримінальному провадженню шляхом неявки до суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, що, як наслідок, обумовлює продовження стосовно обвинуваченого дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому інші запобіжні заходи не зможуть запобігти зазначеним ризикам з огляду на їх м`якість (особисте зобов`язання); не встановлення осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитись за виконання обвинуваченим передбачених ст.194 КПК України обов`язків (особиста порука); відсутність в обвинуваченого грошових коштів для внесення застави; неможливість домашнього арешту в цілому гарантовано запобігти вказаним ризикам з огляду на невиконання обвинуваченим покладених на нього судом за вказаним запобіжним заходом обов`язків.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 заперечив проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зазначивши про те, що на даний час він усвідомив свою поведінку та зробив для себе відповідні висновки. Наміру втекти під час судового розгляду не має. Покладені на нього судом обов`язки буде виконувати. Вважав за можливе застосувати до нього цілодобовий арешт за місцем проживання.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Гончаренко В.О. в підготовчому судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання прокурора про продовження дії стосовно його підзахисного запобіжного заходу у виді тримання під вартою з огляду на позицію самого обвинуваченого, а також з урахуванням того, що за час перебування в слідчому ізоляторі обвинувачений зробив для себе належні висновки та в подальшому буде виконувати покладені на нього судом обов`язки. На даний час відсутні достатні підстави для продовження строку тримання його підзахисного під вартою. Вважав за можливе змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт за місцем проживання обвинуваченого.

В підготовчому судовому засіданні законний представник обвинуваченого ОСОБА_2 вважав, що його син - обвинувачений ОСОБА_1 після перебування в умовах слідчого ізолятора не буде в подальшому порушувати покладені на нього судом обов`язки, а тому йому можливо змінити запобіжний захід на цілодобовий домашнього арешт, під час якого він та його дружина будуть забезпечувати нагляд за обвинуваченим, як своїм сином. Одночасно з цим суду пояснив, що впливу на сина він не має, оскільки син його ігнорує. Можливо, на даний час поведінка сина змінилась і він буде його слухати.

В підготовчому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , його законний представник та захисник адвокат Мельник О.М. вважали достатнім застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Присутня в підготовчому судовому засіданні представник сектору у справах дітей Устинівської селищної ради Карпяк Л.І. вирішення питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою віднесла на розсуд суду.

Дослідивши зміст клопотання прокурора, заслухавши пояснення учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Згідно положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України під час розгляду справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду як джерела права, а відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у п.63 рішення від 18.02.2010 року в справі «Гарькавий проти України» (заява №25978/07), зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенції).

Відповідно до п.1 ст.5 Конвенції кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

При цьому п.3 ст.5 Конвенції також передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання.

Також Європейський суд з прав людини в п.51 рішення у справі «Летельє до Франції» від 26.06.1991 року (заява №12369/86) зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру протягом певного часу.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Ухвалою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 23.06.2021 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме: з 18 год. 34 хв. 23.06.2021 року до 18 год. 34 хв. 21.08.2021 року, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України.

Підставою обрання обвинуваченому ОСОБА_1 по даному кримінальному провадженню запобіжного заходу у виді тримання під вартою була наявність обгрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України та наявність ризиків, які давали достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню та неможливість, з урахуванням особи обвинуваченого, застосувати до нього інший більш м`який запобіжний захід з метою запобігти зазначеним ризикам.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

У відповідності до п.п.1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, крім іншого, запобігання спробам обвинуваченого: переховуватися від суду; перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, ніж передбачено пунктами 1-3 ч.1 ст.177 КПК України, та вчинити інше кримінальне правопорушення. Відповідно до ч.2 цієї статті, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Відповідно до положень ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність в обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей; вагомість наявних доказів, якими обгрунтовуються відповідні обставини тощо.

Зі змісту обвинувального акту у даному кримінальному провадженні та клопотання прокурора вбачається, що неповнолітній ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 та ч.3 ст.185 КК України.

Кваліфікуючими ознаками дій за ч.2 ст.185 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , є повторність та вчинення крадіжки за попередньою змовою групою осіб.

Кваліфікуючими ознаками дій за ч.3 ст.185 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , є повторність та вчинення крадіжки, поєднаної з проникненням у сховище.

Згідно положень ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України, є нетяжким злочином, а кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України, класифікується як тяжкий злочин.

Таким чином, неповнолітній ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисних закінчених злочинів проти власності, один з яких, передбачений ч.3 ст.185 КК України, є тяжким, тобто передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, що відповідає встановленим ч.2 ст.492 КПК України вимогам до ступеня тяжкості кримінального правопорушення при вирішенні судом питання про продовження застосування до неповнолітнього обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Згідно п.36 рішення у справі «Москаленко проти України» від 20.05.2010 року (заява №37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (п.58 рішення від 04.10.2005 року у справі «Бекчиєв проти Молдови, заява №9190/03).

Згідно практики Європейського суду з прав людини серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (п.40 рішення у справі «Клоот проти Бельгії» від 12.12.1991 року, заява №12718/87). Наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин (п.34 рішення у справі «Сельчук проти Туреччини» від 10.01.2006 року, заява № 21768/02; п.9 рішення від 10.11.1969 року у справі «Мацнеттер проти Австрії»).

З огляду на викладене, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 засуджувався за вироком Устинівського районного суду Кіровоградської області від 01.02.2019 року за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на один рік зі звільненням на підставі ст.ст.75, 104 КК України від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку на один рік.

Ухвалою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 19.02.2020 року представнику органу пробації відмовлено у задоволенні подання про звільнення неповнолітнього ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком з огляду на здійснення стосовно нього Долинським районним судом Кіровоградської області судових розглядів кримінальних проваджень за ч.1 ст.185 та ч.3 ст.185 КК України.

На дату розгляду клопотання прокурора в провадженні Устинівського районного суду Кіровоградської області перебувають обвинувальні акти у чотирьох кримінальних провадженнях за обвинуваченням неповнолітнього ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч.1 ст.185 КК України (№403/186/21, дата вчинення 06.03.2018 року), ч.2 та ч.3 ст.185 КК України (№403/327/20, дати вчинення 24.07.2020 року, кінець жовтня 2020 року, 12.12.2020 року та період з 20.01.2021 року по 21.01.2021 року), ч.2 та ч.3 ст.185 КК України (№403/137/21, дати вчинення - кінець січня 2021 року та 23.03.2021 року) та ч.2 ст.185 КК України (№403/169/21, дата вчинення 12.05.2021 року).

Судом також встановлено, що під час досудового розслідування в межах кримінального провадження (№12021121030000031 від 03.03.2021 року) до обвинуваченого ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді Долинського районного суду Кіровоградської області від 28.04.2021 року був застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 із забороною без дозволу слідчого, прокурора або суду залишати житло у період часу з 20 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. та покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, в тому числі, не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду.

Разом з тим, під час дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту неповнолітній ОСОБА_1 неодноразово допускав порушення встановлених вказаним вище запобіжним заходом обмежень щодо перебування поза межами місця свого проживання та систематично порушував передбачений п.2 ч.5 ст.194 КПК України обов`язок не відлучатися із населеного пункту (с.Новоустинівка), в якому він проживає.

Крім того, судом враховується, що під час дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту та здійснення стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 Устинівським районним судом Кіровоградської області судових розглядів інших кримінальних проваджень, до суду відносно нього був направлений обвинувальний акт за фактом вчинення ним 12.05.2021 року кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

Систематичність такої поведінки свідчить про відсутність в обвинуваченого бажання ставати на шлях виправлення, стійку асоціальну спрямованість його особистості, ігнорування ним принципу мирного володіння майном та наявність ризику вчинення ним інших кримінальних правопорушень.

Обвинувачений ОСОБА_1 , будучи особою неповнолітнього віку, не навчається. У зв`язку з невиконанням навчальних планів та програм наказом №5 від 24.02.2021 року був відрахований з навчального закладу - Криворізького професійного будівельного ліцею.

Обвинувачений ОСОБА_1 не працює, суспільно-корисною діяльністю не займається.

Наявності в обвинуваченого сталого та законного джерела доходу для отримання ним засобів до існування під час розгляду клопотання стороною захисту суду надано не було.

Обвинувачений ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується як особа, схильна до крадіжок.

При цьому, наведені обвинуваченим ОСОБА_1 , його законним представником та захисником в судовому засіданні обставини на обгрунтування наявності підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт не доводяться матеріалами кримінального провадження та не можуть оцінюватися судом як достатні підстави для зменшення ризиків, передбачених п.п.1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які враховуються судом при вирішенні клопотання прокурора.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою судом також врахована відсутність в матеріалах кримінального провадження доказів на підтвердження неможливості обвинуваченого за станом здоров`я перебувати в умовах слідчого ізолятора, і про наявність таких обставин учасники кримінального провадження суд не повідомляли.

За таких обставин, вирішуючи питання необхідності продовження дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 у виді тримання під вартою, суд зазначає, що відповідно до приписів ст.ст.132, 177, 178, 194 КПК України прокурором доведено існування обґрунтованої підозри щодо можливості вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 та ч.3 ст.185 КК України; необхідність забезпечення особистої участі обвинуваченого у судових засіданнях під час судового провадження з метою забезпечення його дієвості виправдовує відповідний ступінь втручання у його права і свободи; наявними є ризики, що обвинувачений, перебуваючи на волі, з урахуванням його особи та тяжкості покарання, яке може бути йому призначене у разі визнання його винуватим у вчиненні цих кримінальних правопорушень, може здійснити спроби: переховуватися від суду, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином (зокрема, шляхом не з`явлення до суду) та вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на кваліфікуючу ознаку повторності інкримінованих обвинуваченому злочинів, передбачених ч.2 ст.185 та ч.3 ст.185 КК України.

Наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України (можливість обвинуваченого незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадженні), прокурором під час розгляду клопотання доведена не була.

З огляду на викладене, для запобігання вказаним вище ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, передбачених ст.2 КПК України, зокрема, у захисті особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, та який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, суд вважає виправданим продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою та недостатнім застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Таким чином, на час розгляду кримінального провадження у підготовчому судовому засіданні будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених п.п.1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, судом не встановлено, обставини провадження та особа обвинуваченого змін не зазнали, а інших обставин, які б давали підстави змінити або скасувати запобіжний захід відносно нього судом не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою, або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

На підставі викладеного, з урахуванням: тяжкості злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 ; суворості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень; особи неповнолітнього ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні значної кількості кримінальних правопорушень, які є корисливими та такими, що скоєні повторно, в тому числі під час здійснення стосовно обвинуваченого судових проваджень за декількома обвинувальними актами; інших обставин, передбачених ст.178 КПК України, зокрема, відсутності в достатній мірі виховного впливу батьків на поведінку неповнолітнього обвинуваченого з метою забезпечення дотримання ним встановлених в суспільстві правил співжиття, суд відповідно до ч.3 ст.315 КПК України дійшов висновку про необхідність та доцільність продовжити застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Крім того, на даному етапі судового провадження, за встановлених судом обставин в їх сукупності, з урахуванням положень ст.ст.177, 178, 183, 194 КПК України, суд приходить до висновку про те, що лише такий запобіжний захід зможе дієво запобігти ризикам, передбаченим п.п.1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а інші запобіжні заходи, передбачені ч.1 ст.176 КПК України, в тому числі, домашній арешт, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 з огляду на застосування раніше під час досудового розслідування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту та систематичне порушення ним обов`язків, покладених на нього даним запобіжним заходом за відсутності будь-яких поважних причин, що зумовили їх порушення.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для зміни обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на інший.

За відсутності поданого батьками неповнолітнього ОСОБА_1 письмового зобов`язання забезпечити його належну поведінку, а також з урахуванням наданих батьком обвинуваченого в судовому засіданні пояснень щодо ігнорування його зауважень сином, а також неможливості постійно перебувати вдома та контролювати дії сина у зв`язку з виконанням ним робіт по найму, суд не вбачає підстав для передання неповнолітнього обвинуваченого під нагляд батьків в порядку ст.493 КПК України, оскільки поведінка обвинуваченого, який проживає в сім`ї з обома батьками, свідчить про відсутність їх авторитету для обвинуваченого, неможливість забезпечення ними повсякденного контролю за ним та недостатність вжитих ними виховних заходів з метою переконання свого сина в необхідності законослухняної поведінки.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

За змістом п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно практики Європейського суду з прав людини застава необхідна лише тоді, коли існують підстави тримання під вартою (п.139 рішення від 12.03.2009 року у справі «Олександр Макаров проти Росії», заява №15217/07). Влада має визначати з однаковою ретельністю як розмір застави, так і необхідність продовження тримання особи під вартою (п.39 рішення від 03.11.2009 року у справі «Пьотр Осух проти Польщі», заява №30028/06). Розмір застави має бути належним чином обгрунтовано у рішенні, яке встановлює заставу (п.п.15, 30 та 31 рішення від 03.07.2008 року у справі «Георгієва проти Болгарії», заява №16085/02). За певних обставин небезпідставним також буде взяття до уваги суми збитку, що ставиться обвинуваченому в провину (п.п.81, 92 рішення від 28.09.2010 року у справі «Мангурас проти Іспанії», заява №12050/04»).

З огляду на зазначені правові норми, з урахуванням розміру майнової шкоди, завданої потерпілим, який не перевищує одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, майнового стану обвинуваченого, який не має постійних джерел доходів, даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 КПК України, суд визначає суму застави у двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (із січня 2021 року - 2270,00 грн.), що становить 45400 грн. 00 коп., з покладенням на обвинуваченого в разі внесення застави обов`язків, передбачених п.п.1, 2, 3, 4 та 7 ч.5 ст.194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, ч.3 ст.315, 369, 372, 395 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1 задоволити.

Продовжити обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 та ч.3 ст.185 КК України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.

Строк дії ухвали визначити з 18 год. 34 хв. 10 серпня 2021 року до 18 год. 34 хв. 08 жовтня 2021 року.

Визначити неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_1 розмір застави в сумі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 45400 (сорок п`ять тисяч чотириста) гривень 00 копійок.

Застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: отримувач: ТУ ДСА України в Кіровоградській області; код отримувача: 26241445; банк отримувача: ДКСУ м.Київ; розрахунковий рахунок: UA458201720355279001000002505.

У разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_1 покладаються обов`язки на строк в два місяці:

1) прибувати за кожною вимогою до суду;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає: с.Новоустинівка Устинівського району Кіровоградської області, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування із потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні, за винятком участі у слідчих (процесуальних) діях;

5) докласти зусиль до навчання.

У разі нез`явлення обвинуваченого ОСОБА_1 за викликом до суду без поважних причин чи неповідомлення ним про причини своєї неявки або порушення інших покладених на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору, а також вирішується питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити обвинуваченому ОСОБА_1 ..

Про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою негайно повідомити його батьків.

Копію ухвали невідкладно направити до Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» (місцезнаходження: вул.Лагерне Поле, буд.№5 м.Миколаїв, поштовий індекс 54030).

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду через Устинівський районний суд Кіровоградської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя С.Ю.Атаманова