Рішення № 98917470, 11.08.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/10803/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Стецишин П.Д.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представників: відповідача Литвиненко Х.А., третьої особи Дяків Л.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - ВДВС УЗПВР у Львівській області, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі-третя особа, ГУ ПФУ у Львівській області), в якому просить:

- визнати неправомірною постанову про повернення виконавчого документу стягувачу ВП № 64317964, винесену 24.06.2021 державним виконавцем ВДВС УЗПВР у Львівській області Литвиненко Х.А.;

- зобов`язати ВДВС УЗПВР у Львівській області продовжити проведення виконавчих дій по виконавчому провадженню з реєстраційним номером 64317964.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач зобов`язаний вживати всі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Натомість ВДВС УЗПВР у Львівській області не вжито належних заходів по виконанню рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 у справі № 1.380.2019.006546 в частині виплати ГУ ПФУ у Львівській області різниці недоотриманої пенсії з 05.03.2019. Зокрема, не перевірено факт відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника, не встановлено вжиття ГУ ПФУ у Львівській області заходів по виконанню рішення суду в частині виплати різниці недоотриманої пенсії. Вказує, що висновок про те, що йому проводиться виплата залишку заборгованості щомісячно окремою сумою не відповідає дійсності. При цьому відсутність достатніх бюджетних коштів не може слугувати виправданням невиконання рішення суду. Додатково зазначив, що судове рішення є обов`язковим до виконання, нормами чинного законодавства виключається можливість встановлення будь-якої черговості щодо виконання рішень суду, які підлягають негайному виконанню.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Боржник у справі до відкриття виконавчого провадження здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_1 , на підтвердження чого подав відповідні документи. Щодо виплати позивачу перерахованої пенсії в сумі 200106,87 грн, то така буде здійснена після виділення коштів з державного бюджету України. Вказав, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» єдиними заходами примусового виконання рішень зобов`язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно з вищезазначеним Законом. Інших заходів для примусового виконання рішень немайнового характеру Закон не передбачає. Оскільки в даному випадку відсутні підстави для застосування до боржника штрафних санкцій, так як причини невиконання рішення є поважними, державним виконавцем правомірно винесено постанову від 24.06.2021 року про повернення виконавчого документу стягувачу. Додатково зазначив, що відповідно до частини 5 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Третьою особою в судовому засіданні подано письмові пояснення, суть яких полягає у тому, що рішення суду в частині проведення перерахунку пенсії виконано ще до відкриття виконавчого провадження - 14.12.2020. Натомість виплата коштів ОСОБА_1 буде проведена централізовано у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1279 після виділення коштів з державного бюджету України. Вважає, що виконавче провадження № 64317964 має бути закінченим на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою від 07.07.2021 позовна заява, подана без додержання вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), була залишена без руху, позивачу надавався строк для усунення недоліків. Вимоги ухвали позивачем виконано.

Ухвалою від 13.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідачем 20.07.2021 подано клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (№ 8191ел.) та відзив на позовну заяву, разом з яким долучено матеріали виконавчого провадження (№ 8198ел.).

В судове засідання, призначене на 21.07.2021 сторони, належним чином повідомлені про час і дату розгляду справи, не з`явились, у зв`язку з чим розгляд справи відкладено до 05.08.2021.

Ухвалою суду в судовому засіданні 05.08.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885), у зв`язку з чим розгляд справи відкладено до 11.08.2021.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Постановою державного виконавця ВДВС УЗПВР у Львівській області Литвиненко Х.А. від 29.01.2021 відкрито виконавче провадження №64317965 з примусового виконання виконавчого листа № 1.380.2019.006546, виданого 12.01.2021 Львівським окружним адміністративним судом про зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантії соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей № 900 від 23.12.2015, ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», №947 від 18.11.2015 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №2682 та довідки №91-18440 від 02.07.2019 про розмір грошового забезпечення, починаючи з 05.03.2019.

ГУ ПФУ у Львівській області листом від 09.02.2021 №1300-5308-8/11886 повідомило відповідача про виконання 14.12.2020 (до відкриття виконавчого провадження) рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 у справі №1.380.2019.006546.

З 01.01.2021 розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 становить17 690 грн.

Доплата пенсії по рішенню суду за період з 05.03.2019 по 31.12.2020 в сумі 200106 грн 87 к. буде виплачена ОСОБА_1 після виділення коштів з державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного боржник просив винести постанову про закінчення виконавчого провадження, на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Разом із вказаним листом долучено довідку про перерахунок пенсії ОСОБА_1 від 14.12.2020, видану на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 у справі №1.380.2019.006546, та розрахунок доплати пенсії позивачу.

Відповідачем 18.02.2021 скеровано до ГУ ПФУ у Львівській області вимогу №5455, в якій зобов`язано виконати рішення суду, про що проінформувати державного виконавця протягом десяти робочих днів з дня отримання вимоги. Надати копію витягу з реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.

ГУ ПФУ у Львівській області листом від 04.03.2021 №1300-5308/8/20190 повідомило відповідача про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 у справі №1.380.2019.006546 14.12.2020, тобто до відкриття виконавчого провадження.

При цьому, вказана відповідь є тотожною за замістом до листа ГУ ПФУ у Львівській області від 09.02.2021 №1300-5308-8/11886 про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 у справі №1.380.2019.006546.

Постановою державного виконавця ВДВС УЗПВР у Львівській області Литвиненко Х.А. від 24.06.2021 ВП №64317965 повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Вказана постанова є предметом оскарження.

При вирішенні справи суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі за текстом - Закон №1404-VІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VІІІ).

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;

5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;

6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням;

9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;

10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;

11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;

12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;

14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання;

16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;

18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (частина 4 статті 18 Закону №1404-VІІІ).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до статті 63 Закону №1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Отже, чинним законодавством визначено певний порядок та механізм виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії.

При цьому, накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суд не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем вжито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Накладення штрафу на боржника не є єдиними та останніми діями після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій з виконання рішення суду, після яких державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо притягнення боржника до відповідальності.

Таким чином, здійснюючи примусове виконання судових рішень немайнового характеру, за якими боржники зобов`язані особисто вчинити певні дії, державний виконавець має право здійснювати інші заходи примусового характеру, оскільки не вийде за межі наданих йому повноважень та не буде діяти не у спосіб, встановлений Законом, оскільки сам факт неможливості виконати рішення суду боржником не є підставою закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до статті 41 Закону №1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Підстави повернення виконавчого документа стягувачу визначені частиною 1 статті 37 Закону №1404-VIII, згідно з пунктом 9 якої, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Таким чином, повернення стягувачу виконавчого документу на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII здійснюється при наявності вищевказаних підстав.

Як вбачається із змісту спірної постанови, така фактично не містять жодного обґрунтування наявності підстав для повернення виконавчого документу, з якими пункт 9 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII пов`язує можливість повернення виконавчого документу стягувачу. У такій постанові також не вказано, яким Законом, що встановлює заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, керувався державний виконавець.

Покликання відповідача в оскаржуваному рішенні на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.01.2018 у справі К/9901/1598/18 (№405/3663/13-а) щодо відсутності правових підстав у державного виконавця для накладення на суб`єкта владних повноважень штрафу у зв`язку із невиконанням судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не є достатньою та мотивованою підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки державний виконавець має право здійснювати інші заходи примусового характеру.

Судом не беруться до уваги доводи відповідача відносно того, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів особі, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатись невиконанням такого рішення без поважних причин і є тією обставиною, що виключає можливість виконання відповідного рішення. Оскільки в даному випадку відповідачем не конкретизовано норму Закону, якою встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення .

Судом встановлено, що позивачу ще до звернення до відповідача було відомо про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 у справі №1.380.2019.006546 в частині перерахунку пенсії.

Метою звернення до органу виконавчої служби було примусове виконання вказаного судового рішення саме в частині виплати заборгованості по пенсії.

Матеріали виконавчого провадження ВП №64317965 не містять будь-яких доказів вчинення державним виконавцем передбачених Законом №1404-VIII дій, спрямованих на примусове виконання тієї частини судового рішення, яке залишилося добровільно невиконаним боржником і зумовило звернення ОСОБА_1 до відповідача.

Скерована відповідачем 18.02.2021 до ГУ ПФУ у Львівській області вимога №5455 про зобов`язання виконати рішення суду не є доказом вчинення таких дій. Тим більше, що надана боржником відповідь і документи на таку вимогу існували і були відомі стягувачу до відкриття виконавчого провадження ВП №64317965.

Вказане свідчить про те, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 у справі № 1.380.2019.006546 по даний час в частині виплати заборгованості по пенсії не виконано.

Суд також звертає увагу, що відповідач у відзиві на позовну заяву фактично обґрунтовує правомірність винесення спірної постанови з посиланням на норми постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду». Такі доводи судом не беруться до уваги, оскільки спірна постанова не містить жодних посилань на вказану постанову.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.08.2019 у справі № 1140/3479/18, посилання органу виконавчої служби на Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649, не є достатнім для того, щоб повернути виконавчий документ стягувачу, оскільки він визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету. Тобто, зазначений порядок жодним чином не регулює відносини між стягувачем та боржником, а лише визначає порядок дій боржника щодо виконання рішень судів певної категорії.

Відповідно до пункту 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суду у постанові від 16.09.2020 у справі №287/1/17-а зауважив, що здійснюючи примусове виконання судових рішень немайнового характеру, за якими боржники зобов`язані особисто вчинити певні дії, державний виконавець має право здійснювати інші заходи примусового характеру, оскільки сам факт неможливості виконати рішення суду боржником не є підставою для повернення виконавчого документу стягувачу.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що приймаючи постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII та з посиланням на те, що законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення - є такими, що не ґрунтується на вимогах закону.

Суд звертає увагу, що учасниками справи не заперечується виконання судового рішення в частині перерахунку пенсії та невиплата заборгованості в сумі 200106 грн.

Суд погоджується, що фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення органом Пенсійного фонду України можливе лише за наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів державного бюджету України.

Однак відсутність належного фінансування не може бути підставою ані для повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII, ані для закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач вказані вимоги щодо обов`язку довести правомірність свого рішення не виконав.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи оскаржену постанову відповідача на відповідність критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, суд дійшов висновку, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення та з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів та Закону №1404-VII, тому таку слід визнати протиправною та скасувати, задовольнивши позов частково.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ВДВС УЗПВР у Львівській області продовжити проведення виконавчих дій по виконавчому провадженню з реєстраційним номером 64317964, суд зазначає, що така позовна вимога задоволенню не підлягає, оскільки Законом № 1404-VIII передбачено, що у разі якщо постанова виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. Тобто, обов`язок виконавця відновити виконавче провадження у разі скасування судом постанови про повернення виконавчого документа стягувачу закріплений Законом, тому права, свободи та інтереси позивача в даному випадку не потребують судового захисту.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору і такий фактично не сплачувався, доказів понесення позивачем витрат на правничу допомогу не надано, тому відсутні підстави для вирішення судом питання розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (пл. Шашкевича, буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43317547), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерств юстиції України (м. Львів) Литвиненко Х.А. про повернення виконавчого документа стягувачу від 24.06.2021 ВП № 64317964.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.П. Хома