Рішення № 98913048, 07.06.2021, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 183/3384/20

Провадження № 2/183/785/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2021 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Майної Г. Є.,

з участю секретаря судового засідання – Власко Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новомосковськ Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , третя особа – ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И В:

18 червня 2020 року АТ «Альфа-Банк» звернулося до суду із вищезазначеним позовом, який в подальшому уточнило. В обґрунтування уточненого позову позивач посилався на те, що 06 грудня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», (правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 1962, на підставі якого банк надав останній кредит.

Зі своєї сторони, банк виконав всі умови підписаного договору, і надав ОСОБА_2 кредитні кошти, яка в порушення взятих на себе зобов`язань, своєчасно не сплачувала кредит та відсотки за користування кредитом, в результаті чого станом на 12 травня 2020 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 1 205 884,16 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 345 674,00 грн. та заборгованості з відсотків за користування кредитом у розмірі 860 210,16 грн.

Для забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором, 06 грудня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», (правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № 33/091, предметом якого є нерухоме майно – земельна ділянка площею 2,00 га, кадастровий номер 1223285500-01-330-0065, цільове призначення – ведення особистого селянського господарства, загальною вартістю 980 000,00 грн., яка розташована на території Піщанської сільської ради та належить на праві приватної власності іпотекодавцеві, при цьому сторонами було досягнуто всіх істотних умов договору.

На виконання умов кредитного договору та договору іпотеки позивачем на адресу відповідача було направлено відповідну вимогу, яка залишилась без задоволення.

У зв`язку з чим, посилаючись на положення Закону України "Про іпотеку", позивач просить звернути на його користь стягнення на предмет іпотеки – земельну ділянку, площею 2,000 га, кадастровий номер 1223285500-01-330-0065, цільове призначення: ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Піщанська сільська рада, яка належить на праві приватної власності відповідачеві в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1962 від 06 грудня 2007 року, заборгованість 1 205 884,16 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 345 674,00 грн.; заборгованість за відсотками – 860 210,16 грн., шляхом проведення прилюдних торгів згідно з Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій і вирішити питання стосовно судових витрат.

Ухвалою судді від 22 червня 2020 року позовну заяву було залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків (а.с. 76-77). 09 липня 2020 року позивач усунув недоліки позовної заяви, надавши суду позовну заяву у новій редакції, а також докази сплати судового збору у повному обсязі (а.с. 79, 80, 81-86). Ухвалою суду від 01 жовтня 2020 року було прийнято цю позовну заяву до розгляду у порядку загального позовного провадження і відкрито провадження у справі з призначенням підготовчого засідання (а.с. 97-98). Ухвалою суду 01 лютого 2021 року було закрито підготовче провадження у справі та її призначено до судового розгляду по суті (а.с. 152).

Представник позивача – Акціонерного товариства «Альфа-Банк» у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі (а.с. 153).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином,причин неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву не подавав.

У судове засідання третя особа ОСОБА_2 не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи та письмових пояснень щодо позову не подавала, тому суд вважає можливим провести розгляд справи за її відсутності.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи дійшов наступних висновків.

Судом установлено, що 06 грудня 2007 року Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є позивач – Акціонерне товариство «Альфа-Банк») та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту № 1962, на підставі якого банк надав останній кредит у розмірі 373 700,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,5 % річних, з кінцевим терміном повернення до 01 грудня 2017 року (а.с. 8-17).

06 грудня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є позивач – Акціонерне товариство «Альфа-Банк») та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № 33/091 (а.с. 18-21).

У відповідності до п. 1.1, 1.2, 1.3 іпотечного договору, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання своїх зобов`язань ОСОБА_2 за договором кредиту № 1962 від 06 грудня 2007 року, в іпотеку нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер 1223285500-01-330-0065, цільове призначення – ведення особистого селянського господарства, загальною вартістю 980 000,00 грн. та належить на праві приватної власності іпотекодавцеві.

Земельна ділянка площею 2,00 га, кадастровий номер 1223285500:01:330:0065, яка надана для ведення особистого селянського господарства та розташована на території Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, належить відповідачеві на підставі договору купівлі-продажу від 31 жовтня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючковою Т. В., зареєстрованого в реєстрі за № 5100 (а.с. 26-27). Право власності відповідача на зазначене нерухоме майно підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 905507 від 19 листопада 2007 року, наданим суду у засвідченій представником позивача копії (а.с. 28-29).

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом установлено, що позивач зі своєї сторони виконав умови взятого на себе за договором кредиту № 1962 від 06 грудня 2007 року зобов`язання і надав ОСОБА_2 кредит у зазначеному вище розмірі.

Разом з тим, у порушення умов договору, ОСОБА_2 свої зобов`язання належним чином не виконала, допустивши прострочення повернення кредиту та відсотків за його користування, внаслідок чого у неї станом на 12 травня 2020 року виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 1 205 884,16 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 345 674,00 грн. та заборгованості з відсотків за користування кредитом у розмірі 860 210,16 грн. (а.с. 30-37).

Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави, що також передбачено умовами підписаного договору іпотеки № 33/091 від 06 грудня 2007 року, укладеного з відповідачем.

Згідно зі ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 35 Закону України "Про іпотеку" установлено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

На підставі викладеного, а також ураховуючи розмір заборгованості, обставину, що борг позичальника за основним зобов`язанням є значним, наявна стабільна тенденція до збільшення суми заборгованості, яка не погашена тривалий час, а також невиконання позичальником своїх зобов`язань з погашення кредиту, суд доходить висновку, що позивач обґрунтовано порушив питання про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Так, умовами договору іпотеки № 33/091 від 06 грудня 2007 року передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання, або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором. Відповідно до п. 4.6, 4.6.1, 4.7.1 вказаного договору іпотеки іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду, або шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки. разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення. Суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов`язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Відстрочка виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки не допускається у разі, якщо: іпотеку включено до іпотечного пулу; відстрочка може призвести до істотного погіршення фінансового стану іпотекодержателя; проти іпотекодавця чи іпотекодержателя відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

З укладеного між банком та відповідачем договору іпотеки вбачається, що умовами договору іпотеки передбачено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах.

Крім того, судом установлено, що 28 травня 2020 року за вих. № 1689/18 АТ «Альфа-Банк» зверталось на адресу ОСОБА_1 із вимогою щодо усунення порушень за договором кредиту № 192 від 06 грудня 2007 року (а.с. 58).

Разом з тим, судом установлено, що вищезазначений предмет іпотеки набутий відповідачем у власність під час зареєстрованого з ОСОБА_1 шлюбу, про що свідчить нотаріально посвідчена заява останньою про надання згоди її чоловікові на передачу в іпотеку у тому числі і зазначеної земельної ділянки (а.с. 24).

Суд зауважує, що відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).

За змістом частин першої-третьої статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

За приписами статті 5 зазначеного Закону предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Статтею 6 Закону України "Про іпотеку", в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, визначено умови передачі нерухомого майна в іпотек у та, зокрема, передбачено, що майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості.

Ураховуючи, що ОСОБА_1 передав в іпотеку банку спірне нерухоме майно без виділення в натурі належної йому частки у спільному майні подружжя та за згодою іншого співвласника – дружини ОСОБА_1 , а також, що предметом іпотеки у спірних правовідносинах є земельна ділянка площею 2,00 га, кадастровий номер 1223285500:01:330:0065, яка розташована на території Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області в цілому, суд вважає, що права та інтереси третіх осіб порушені не будуть, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 280-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , третя особа – ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки – задовольнити.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором кредиту № 1962 від 06 грудня 2007 року, яка станом на 12 травня 2020 року становить 1 205 884,16 грн. та складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 345 674,00 грн. та заборгованості з відсотків за користування кредитом у розмірі 860 210,16 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки – земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер 1223285500:01:330:0065, цільове призначення – ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Піщанської сільської ради, що належать ОСОБА_1 на праві власності, на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк», шляхом проведення прилюдних торгів згідно з Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» судові витрати в розмірі 18 088 (вісімнадцять тисяч вісімдесят вісім) гривень 26 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Учасники справи:

- позивач: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження юридичної особи за адресою: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100;

- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , остання відома адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

Рішення суду складено і підписано 07 червня 2021 року.

Суддя Г.Є. Майна