Рішення № 98910876, 09.08.2021, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.08.2021 Справа № 920/523/21 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп`яненко О.Ю., за участю секретаря судового засідання Молодецької В.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи №920/523/21

за позовом: Селянського (фермерського) господарства “Барздова” (42722, Сумська область, Охтирський район, смт. Чупахівка, вул. Бережного, 29, кв. 1; код ЄДРПОУ 23053128),

до відповідача: Чупахівської селищної ради (42722, Сумська область, Охтирський район, смт. Чупахівка, вул. Воздвиженська, 53; код ЄДРПОУ 04390202),

про визнання права постійного користування земельними ділянками,

За участю представників сторін:

від позивача: Василець С.О., адвокат, довіреність від 20.04.2021;

від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач згідно вимог позовної заяви просить суд визнати за позивачем право постійного користування земельними ділянками площею 14,2327га кадастровий номер 5920355500:01:001:5518 та площею 1,2000га кадастровий номер 5920355500:01:002:0095, що розташовані на території Чупахівської селищної ради Охтирського району Сумської області та були надані у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія №000665 ОСОБА_1 , який як засновник створив Селянське (фермерське) господарство “Барздова”.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що спірні земельні ділянки були надані в постійне користування ОСОБА_1 (колишньому засновнику СФГ) на підставі рішення Чупахівської селищної ради народних депутатів Охтирського району Сумської області від 12.08.1992, який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. У разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні юридичні обов`язки щодо використання земельних ділянок, які були надані засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 03.06.2021 відкрито провадження у справі № 920/523/21 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 22.06.2021.

В судовому засіданні 22.06.2021 судом оголошено перерву у підготовчому засіданні до 07.07.2021 у зв`язку з ненадходженням відзиву відповідача до суду.

29.06.2021 від представника позивача надійшла відповідь на відзив від 25.06.2021, в якому позовні вимоги підтримує у повному обсязі, а заперечення відповідача вважає безпідставними.

Згідно ухвали суду від 07.07.2021 підготовче провадження у справі закрите, розгляд справи по суті призначено на 09.08.2021.

20.07.2021 до суду надійшов відзив Чупахівської селищної ради Охтирського району Сумської області № 804/02.15 від 14.06.2021 електронною поштою, в якому заперечує проти позову, посилаючись на те, що земельна ділянка використовується позивачем без належних правовстановлюючих документів, право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю громадянина ОСОБА_1 , якому належало таке право.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги і просив суд їх задовольнити, на стягненні з відповідача судових витрат не наполягав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням 12 сесії двадцять першого скликання Чупахівської селищної ради народних депутатів Охтирського району Сумської області «Про відведення земельної ділянки для розширення селянського/фермерського/ господарства фермеру Барздову Володимиру Павловичу» від 12.08.1992 року було припинено право тимчасового користування радгоспу «Чупахівський» земельною ділянкою загальною площею 15, 8 га, в тому числі ріллі 15, 8 га на землях запасу Чупахівської селищної ради та прийнято рішення про відведення площею 2 га її в приватну власність та площею 13,8 га в постійне користування для розширення селянського/фермерського господарства ОСОБА_1 .

На підставі вказаних рішень ради ОСОБА_1 видано державний акт на право постійного користування землею №000665 про передачу в постійне користування для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею 13,8 га та державний акт направо довічного успадкованого володіння землею №007348 про передачу у довічне успадковане володіння для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею 2, 0 га.

12.08.1992 зареєстроване Селянське (фермерське) господарство “Барздова”, що вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО№481138.

02.10.2011 гр. ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 від 03.10.2011 і складено актовий запис про смерть № 42 від 03.10.2011.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Згідно із частиною першою статті 51 Земельного кодексу України (у редакції Закону, на момент створення СФГ «Барздова») громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно із частиною першою статті 23 Земельного кодексу України право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Судом встановлено, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частин першої, другої статті 8 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009-XII “Про селянське (фермерське) господарство” (втратив чинність 29 липня 2003 року - з моменту набрання чинності Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV “Про фермерське господарство”) після одержання Державного акта на право приватної власності або довічного успадковуваного володіння землею чи укладення договору на оренду селянське (фермерське) господарство підлягає державній реєстрації в районній, міській Раді народних депутатів, що надала земельну ділянку у довічне успадковуване володіння, приватну власність або користування. Після відведення земельної ділянки в натурі і одержання Державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею, приватної власності або договору на оренду земельної ділянки та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Таким чином, законодавством, чинним на момент створення СФГ “ Барздова ”, було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

19 червня 2003 року було прийнято новий Закон України № 937-IV “Про фермерське господарство” (далі - Закон № 937-IV), яким Закон України “Про селянське (фермерське) господарство” № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону № 937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону № 937-IV).

Отже, й на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи.

З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Так, статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 01.04.2018, на момент смерті ОСОБА_2 ) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві (як чинному на момент створення СФГ " Барздова ", так і з 01 січня 2002 року й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника СФГ відсутня.

З урахуванням викладеного, у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством, до якого воно перейшло після створення фермерського господарства.

Вказаної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18.

Як встановлено судом, після отримання громадянином ОСОБА_1 Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, останнім засновано СФГ “Барздова”, яке зареєстроване як юридична особа.

Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою з дня державної реєстрації СФГ воно набуло права та обов`язки землекористувача .

22 вересня 2005 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 5-рп/2005, згідно з яким визнав неконституційним пункт 6 розділу Х “Перехідні положення” ЗК України від 25 жовтня 2001 року щодо обов`язку переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди. Конституційний Суд України вказав, що немає підстав визнавати неконституційною статтю 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, оскільки використання у ній терміна “набувають” (який означає “ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь”) вказує на те, що ця стаття не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення (абзац 11 пункту 5.3 мотивувальної частини вказаного рішення).

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 1 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем, який за ЗК України від 25 жовтня 2001 року не є суб`єктом такого права. Громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Вказаної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц та у постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18.

Враховуючи викладене, право постійного користування земельною ділянкою, яке від засновника перейшло до СФГ “Барздова”, не припинилося ані через смерть засновника, ані через зміни у земельному законодавстві.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та правомірними, задовольняє позов шляхом визнання за Селянським (фермерським) господарством “Барздова” право постійного користування земельними ділянками площею 14,2327га кадастровий номер 5920355500:01:001:5518 та площею 1,2000га кадастровий номер 5920355500:01:002:0095, що розташовані на території Чупахівської селищної ради Охтирського району Сумської області та були надані у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія №000665 ОСОБА_1 , який як засновник створив Селянське (фермерське) господарство “Барздова”.

Враховуючи те, що позивачем не заявлено про стягнення судового збору з відповідача, суд, сплачений судовий збір, залишає за позивачем.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати за Селянським (фермерським) господарством “Барздова” (42722, Сумська область, Охтирський район, смт. Чупахівка, вул. Бережного, 29, кв. 1; код ЄДРПОУ 23053128) право постійного користування земельними ділянками площею 14,2327га кадастровий номер 5920355500:01:001:5518 та площею 1,2000га кадастровий номер 5920355500:01:002:0095, що розташовані на території Чупахівської селищної ради Охтирського району Сумської області та були надані у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія №000665 ОСОБА_1 , який як засновник створив Селянське (фермерське) господарство “Барздова”.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 11.08.2021.

Суддя О.Ю. Соп`яненко