Рішення № 98907763, 29.07.2021, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№938/12/21

Провадження № 2/938/48/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2021 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Джуса Р.В.

за участю секретаря судових засідань Фурманюк В.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом: Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»,

до відповідача: ОСОБА_1 ,

про стягнення 111 014,97грн

за участю :

представник позивача: не з`явився;

відповідача: Рильчука В.І.;

представник відповідача: Атаманюка Р.І.;

Обставини справи.

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Верховинського районного суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача: ОСОБА_1 про стягнення 111 014,97грн.

Ухвалою від 20.01.2021 суд відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні на 04.02.2021.

Подальший хід розгляду справи викладено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 11.03.2021 суд ухвалив перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення 111 014,97грн за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи зі стадії підготовчого засідання було призначено на 25.03.2021.

Ухвалою від 06.05.2021 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті в судовому засіданні на 26.05.2021.

В судове засідання 26.05.2021 учасники справи не з`явились. Від представника позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідач та його представник не повідомили суду причин неявки в судове засідання.

У зв`язку із неявкою учасників справи в судове засідання, враховуючи клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд відклав розгляд справи на 25.06.2021.

В судове засідання 25.06.2021 з`явився відповідач та представник відповідача. Позивач в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним у матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення.

У зв`язку із неявкою представника позивача, розгляд справи було відкладено на 15.07.2021.

В судове засідання 15.07.2021 з`явився відповідач та представник відповідача. Позивач не забезпечив явки представника в судове засідання, причин неявки не повідомив. Докази отримання позивачем судової повістки про виклик в судове засідання 15.07.2021, на адресу суду не повернулись.

З цих підстав розгляд справи було відкладено на 29.07.2021.

В судове засідання 29.07.2021 з`явився представник відповідача. Позивач в котре не забезпечив явки представника в судове засідання, причин неявки не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним у матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення. Також на адресу суду повернулось поштове повідомлення про вручення згідно якого повістка про виклик позивача в судове засідання 15.07.2021, була отримана ним 07.07.2021.

Відповідно до положень ч.3 ст. 223 ЦПК України, законодавцем визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Суд звертає увагу на те, що у позовній заяві позивач зазначив, що у разі неявки в судове засідання представника відповідача, він не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку та ухвалення заочного рішення. Також до позовної заяви було долучено клопотання про розгляд справи без участі представника позивача

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, відповідач та його представник з`являвся в судові засідання, як на стадії підготовчого провадження, так і на стадії розгляду справи по суті.

Позивач в свою чергу, хоч і не забезпечив явки представника в судові засідання, однак подав письмову відповідь на відзив та письмові пояснення по суті спору і таким чином виклав свою прпавову позицію щодо предмета спору.

Окрім того позивачем подавались клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із чим розгляд справи неодноразово відкладався.

Суд також звертає увагу звертає увагу на те, що відкладаючи розгляд справи, суд керувався одним із основних принципів цивільного судочинства, який передбачає розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до ч.2 ст.121 ЦПК України, строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.

Судом також взято до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, застосовується українськими судами як джерело права.

Зокрема, згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства»).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).

Відкладаючи розгляд справи, суд врахував обставини справи, поведінку сторін, та застосував принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини, з метою забезпечення процесуальних прав учасників судового процесу, принципів рівності та змагальності сторін. Судом було вжито всіх можливих заходів для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

Відтак суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі представника позивача.

Правова позиція позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що ОСОБА_1 звернувся до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 16.05.2018. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою Відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були наданні йому для ознайомлення в письмовій формі.

Банк вважає, що підписавши заяву між сторонами, у відповідності до ст.634 ЦК України був укладений Договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку та кредитного договору.

На підставі договору надання банківських послуг, банком було відкрито відповідачу картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову, а відповідачу надано у користування кредитну картку (номери та строки дії отриманих кредитних карток зазначено у довідці про отримані картки).

У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 18 200,00грн, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. При цьому Банк звертає увагу на те, що при встановленні та зміні кредитного ліміту він керувався п. 2.1.1.2.3 Договору, на підставі яких Відповідач при укладенні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни (збільшення або зменшення) за рішенням та ініціативою Банку.

Позивач посилається на те, що банк виконав взяті на себе зобов`язання належним чином, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах встановлених договором та в межах кредитного ліміту. Відповідач користувався картковим рахунком та використовував кредитні кошти, здійснював повернення кредитних коштів, сплачував відсотки за їх користування, що вбачається із виписки по рахунку та розрахунку заборгованості.

Згідно пункту 2.1.5.5 договору позичальник зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, за перевитратами платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором; слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п. 2.1.5.7 договору, а у разі невиконання зобов`язань за договором у відповідності до п. 2.1.5.6 на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (в тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку. В редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 року згідно з п. 2.1.1.2.12, сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% для картки «Універсальна»; 84,0% для картки «Універсальна голд».

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 09.11.2020 у відповідача виникла заборгованість в сумі 111 014,97грн, яка складається із: заборгованості за поточним тілом кредиту в сумі 66 743,31грн, заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 34 215,92грн, заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 4 501,38грн, та заборгованості за простроченими відсотками в сумі 5 554,36грн.

Правова позиція відповідача викладена у відзиві на позов.

Відповідач скористався своїм процесуальним правом, та подав відзив на позовну заяву у якому позовні вимоги заперечив у повному обсязі, просить суд у позові відмовити.

Свої заперечення відповідач мотивує тим, що ні витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», ні витяг із умов та правил надання банківських послуг, ні довідки про зміну умов кредитування він не підписував, такі йому роз`яснені не були, і йому невідомо на якій підставі збільшувався кредитний ліміт по цій картці, оскільки він згоди на це не давав. Анкета-заява, на яку посилається банк, не містить будь-яких даних про суму кредиту чи кредитний ліміт, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії. Оскільки така анкета-заява не містить істотних умов кредитного договору, на думку відповідача, банком не доведено факту кладення між ними договору про надання банківських послуг 16.05.2011. Також відповідач вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ті Умови та правила надання банківських послуг, ня які посилається банк, були передбачені у анкеті заяві від 16.05.2011.

Також відповідач посилається на те, що згідно долученої до позовної заяви виписки по рахунку, 01.11.2016 банком було перераховано йому кошти в сумі 100 000,00грн та 02.11.2016 також перераховано кошти в сумі 100 000,00грн, а вже 03.11.2016 була здійснена операція списання із його рахунку коштів у сумі 100 000,00грн, при цьому не було зазначено, на якій підставі ці кошти були перераховані та в подальшому списані. В той же час, до здійснення цих операцій в нього була відсутня заборгованість перед банком, і вже після 01.11.2016 банком розпочалось нарахування відсотків та щомісячне (протягом 12 місяців) списання із його рахунку коштів у сумі по 11 162,66грн.

В судовому засіданні відповідачем надано усні пояснення, в яких звернено увагу на те, що між ним та позивачем було укладено інший кредитний договір за програмою «Куб», згідно якого йому мали бути надані кошти в сумі 100 000,00грн. Однак з невідомих для нього причин на його картковий рахунок 01.11.2016 та 02.11.2016 банком було зараховано по 100 000,00грн, а вже 03.11.2016 з його рахунку банком було списано кошти в сумі 100 000,00грн, про що у виписці по рахунку зазначено, як покупка. Хоча жодних покупок на таку суму в цей день він не робив. Окрім того, почалось нарахування відсотків та щомісячне списання протягом календарного року з його рахунку коштів рівними платежами по 11 162,66грн, всього 12 платежів. При цьому згідно долученої банком довідки, максимальна сума кредитного ліміту становила 18 200,00грн. Відповідач вважає, що кошти які він отримував по програмі «КУБ» включені позивачем до суми боргу, яка є предметом цього спору, хоча згідно позовної заяви, предметом спору є стягнення заборгованості згідно анкети-заяви від 16.05.2011.

Правова позиція позивача викладена у відповіді на відзив.

Надаючи відповідь на відзив відповідача, позивач звертає увагу на те, що відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті банку, і такі є публічною офертою. У заяві анкеті зазначено, що підписавши таку, відповідач ознайомився та згідний із Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які разом із анкетою-заявою складають договір банківського обслуговування.

Звертає увагу на те, що з моменту оформлення кредитного договору пройшло 9 років, однак відповідач не звертався до банку з питань неправильного нарахування відсотків, користувався кредитними коштами та погашав кредит.

Окрім того позивач вважає, що посилання відповідача на положення Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставним, такий не поширюється на спірні правовідносини, оскільки він визначає поняття споживчого кредиту, а в даному випадку грошові кошти надавались у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку.

Також банк посилається на те, що довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, це внутрішньобанківський документ, що відображає операції здійснені клієнту щодо встановлення кредитного ліміту на кредитній картці та не потребує засвідчення його підписом клієнта. А при проведенні претензійно-позовних заходів, ключову роль відіграє заборгованість клієнта а не сума стартового кредитного ліміту по карті.

Позивач звертає увагу на те, що ним долучено до позовної заяви виписку по рахунку відповідача з якої вбачається, що останній користувався кредитними коштами, здійснював їх зняття у банкоматі, розраховувався через термінали, частково погашав заборгованість та потім знову користувався кредитом. Наданий банком розрахунок заборгованості, відповідачем не спростований.

Також банк посилається на те, 01.11.2016 та 02.11.2016 відповідачу було оформлено кредит за проектом «КУБ», відповідно до алгоритму кредитування за яким, кредити надаються фізичним особам на розвиток бізнесу в сумах від 50 до 300 тис. грн. на 12 місяців за умовами кредиту «Миттєва розстрочка» зі сплатою 2,4% в місяць.

01.11.2016 банк надав відповідачу кредитні кошти в сумі 100 000,00грн за проектом «КУБ», однак у подальшому надання кредиту було скасоване і відповідні кошти були повернені 03.11.2016. Разом з тим, 02.11.2016 банк повторно надав відповідачу кредитні кошти в сумі 100 000,00грн за програмою «КУБ», які були зняті відповідачем, що відображено у банківській виписці. В подальшому, протягом 12 місяців, рівними платежами по 11 162,66грн, із кредитної картки відповідача на погашення заборгованості за програмою «КУБ» були списані відповідні кошти, які відображені у виписці по рахунку, як «оплата частями 5 покупка. Відтак заборгованість відповідача по кредиту згідно програми «КУБ» була погашена за рахунок списань із кредитної картки відповідача № НОМЕР_1 , а заборгованість, що виникла внаслідок таких списань із кредитної картки, має бути погашена згідно умов договору про надання банківських послуг від 16.05..2011.

Правову позицію викладену у відповіді на відзив, позивачем додатково викладено в письмових поясненнях по суті спору.

Правова позиція відповідача викладена у запереченнях на відповідь на відзив.

Відповідач скористався своїм правом та подав письмові заперечення на відповідь позивача на відзив, в яких зокрема посилається на те, що в анкеті-заяві від 16.05.2011, яка долучена до позовної заяви та на яку посилається позивач, відсутні істотні умови кредитного договору, а саме: розмір кредитного ліміту, процентна ставка, номер кредитної картки, строк надання банківських послуг, та будь-які інші умови надання банківських послуг.

Банк пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить стягнути крім тіла кредиту, складові його повної вартості, нараховані відсотки. Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині банк посилається на Витяг із тарифів банку та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті банку. Однак матеріали справи не містять доказів того, що саме з цими тарифами та умовами надання банківських послуг ознайомився та погодився відповідач підписуючи анкету-заяву, а також те, що відповідні документи містили умови сплати процентів, іх розмір і порядок нарахування.

Відповідач вважає, що роздруківка таких умов із сайту позивача, не може бути належним доказом, оскільки такий повністю залежить від волевиявлення та дій банку, який може вносити і зміни до таких.

Відповідач наголошує на тому, що долучений позивачем до матеріалів справи Витяг із Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Умови та правила надання банківських послуг, не містить підпису відповідача.

Відповідач також звертає увагу на те, що згідно пояснень банку викладених у відповіді на відзив, у відповідача виникла заборгованість після надання йому кредиту за програмою «КУБ», однак позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором від 16.05.2011.

В той же час станом на 01.11.2016, тобто до моменту перерахування коштів за програмою «КУБ» у відповідача була відсутня заборгованість по кредитному договору від 16.05.2011. Згідно проведених відповідачем аналізу витрат, зняття готівки та поповнень рахунку ОСОБА_1 в період із 01.11.2016 по 09.11.2020, згідно наданої позивачем банківської виписки по рахунку, відповідачем було фактично використано кошти в сумі 97 051,92грн, при цьому внесено готівки на суму 219 658,00грн. Окрім того, на погашення заборгованості банком було списано із інших рахунків відповідача, які відкриті у АТ КБ «ПриватБанк», кошти в сумі 32 096,66грн. Таким чином за вказаний період банком було стягнуто із відповідача кошти в сумі 251 754,66грн.

Також відповідач звертає увагу на те, що банком не надано копії договору кредиту за проектом «КУБ», не надано доказів, що відповідач доручив банку право проводити списання коштів із усіх його рахунків на користь банку.

Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що 16.05.2011 відповідачем заповнена та підписана Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, за якою відповідач висловив згоду, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг складають між відповідачем та Банком договір про надання банківських послуг (а.с. 16).

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку (а.с.17, 18-41).

Відповідно до довідки Банку (без реквізитів) відповідачу в межах підписаного договору про надання банківських послуг №б/н від 16.05.2011 видано 16.05.2011 кредитку картку № НОМЕР_2 зі строком дії до 08/14 року. В подальшому, 30.07.2014 картку було перевипущено за № НОМЕР_3 з терміном дії до 04/18, а 04.01.2019 картку було перевипущено за № НОМЕР_4 (а.с. 15).

Згідно довідки Банку (без реквізитів) про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н) останньому 16.05.201109 було здійснено старт карткового рахунку по картці № НОМЕР_2 .

13.10.2016 ОСОБА_1 було встановлено кредитний ліміт у розмірі 500,00грн, який протягом всього часу користування карткою декілька разів змінювався, а саме: 31.01.2017 кредитний ліміт збільшено до 18 200,00грн; 06.08.2020 кредитний ліміт зменшено до 0,00грн (а.с. 14).

За випискою з карткового рахунку відповідача за період з 16.05.2011 по 01.11.2020 відповідач користувався кредитними коштами Банку, періодично сплачуючи заборгованість за наданим кредитом (а.с. 50-54).

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 09.11.2020 року становила 111 014,97 та включала в себе: заборгованості за поточним тілом кредиту в сумі 66 743,31грн, заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 34 215,92грн, заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 4 501,38грн, та заборгованості за простроченими відсотками в сумі 5 554,36грн.

Оцінка суду.

Як вбачається із позовної заяви, спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу невиконання зобов`язань ОСОБА_1 за договором про надання банківських послуг від 16.05.2011, отже є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 , а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, у тому числі, договори та інші правочини. Отже, вказаний вище договір породив певні права та зобов`язання сторін.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст ст. ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Приписами ч.1 ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як зазначає позивач, внаслідок невиконання своїх зобов`язань за кредитним договором, у відповідача виникла заборгованість перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК», яка відображена у розрахунку заборгованості за кредитним договором №б/н від 16.05.2011. Станом на 09.11.2020 року заборгованість становила 111 014,97 та включала в себе: заборгованості за поточним тілом кредиту в сумі 66 743,31грн, заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 34 215,92грн, заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 4 501,38грн, та заборгованості за простроченими відсотками в сумі 5 554,36грн.

Тобто, предметом даного позову є стягнення заборгованості з відповідача за кредитним договором б/н від 16.05.2011.

Відповідно до довідки Банку (без реквізитів) відповідачу в межах підписаного договору про надання банківських послуг №б/н від 16.05.2011 видано 16.05.2011 кредитку картку № НОМЕР_2 зі строком дії до 08/14 року. В подальшому, 30.07.2014 картку було перевипущено за № НОМЕР_3 з терміном дії до 04/18, а 04.01.2019 картку було перевипущено за № НОМЕР_4 (а.с. 15).

Згідно долученої до позовної заяви банківської виписки з карткового рахунку відповідача за період з 16.05.2011 по 01.11.2020, станом на 13.10.2016 на картковому рахунку відповідача ( картка № НОМЕР_3 ) була відсутня заборгованість, та кредитний ліміт становив 500,00грн. Залишок коштів на картці становив 726 67грн.

01.11.2016 на картковий рахунок відповідача ( картка № НОМЕР_3 ) було зараховано кошти в сумі 100 000,00грн.

02.11.2016 на картковий рахунок відповідача (картка № НОМЕР_3 ) також було зараховано кошти в сумі 100 000,00грн.

Вказані операції відображені у виписці, як поповнення картки.

03.11.2016 відбулось списання коштів із рахунку відповідача (картка № НОМЕР_3 ) коштів в сумі 100 000,00грн, які відображені у банківській виписці, як покупка.

Згідно пояснень позивача викладених у відповіді на відзив, 01.11.2016 банк надав відповідачу кредитні кошти в сумі 100 000,00грн за проектом «КУБ», однак у подальшому надання кредиту було скасоване і відповідні кошти були повернені 03.11.2016. Разом з тим, 02.11.2016 банк повторно надав відповідачу кредитні кошти в сумі 100 000,00грн за програмою «КУБ», які були зняті відповідачем, що відображено у банківській виписці.

Позивач також зазначає, що в подальшому, протягом 12 місяців, рівними платежами по 11 162,66грн, із кредитної картки відповідача на погашення заборгованості за програмою «КУБ» були списані відповідні кошти, які відображені у виписці по рахунку, як «оплата частями 5 покупка». Відтак заборгованість відповідача по кредиту згідно програми «КУБ» була погашена за рахунок списань із кредитної картки відповідача № НОМЕР_1 , а заборгованість, що виникла внаслідок таких списань із кредитної картки, має бути погашена згідно умов договору про надання банківських послуг від 16.05.2011.

Тобто, як стверджує сам позивач, заборгованість відповідача по договору надання банківських послуг від 16.05.2011 виникла в результаті погашення цими коштами, заборгованості відповідача по кредиту згідно програми «КУБ».

Разом з тим, до матеріалів справи не долучено жодних доказів укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору за програмою «КУБ», не доведено що кошти які були перераховані відповідачу 01.11.2016 та 02.11.2016, і частина яких була списана 03.11.2016, були надані та списані за програмою «КУБ». Позивачем не підтверджено, що відповідач був обізнаний із порядком та умовами отримання кредитних коштів за програмою «КУБ», іх повернення, сплату відсотків. Позивачем не обґрунтовано, на якій підставі з карткового рахунку відповідача ( картка № НОМЕР_3 ) в період із 02.12.2016 по 02.11.2017 списувались кошти рівними платежами по 11 162,66грн в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором по програмі «КУБ».

Суд звертає увагу на те, що на підтвердження позовних вимог, в тому числі їх розміру і порядку нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 16.05.2011, позивач надав суду Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», та Витяг з Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Разом з тим у заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку від 16.05.2011 процентна ставка не зазначена.

Позивач також вказує, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач при укладенні договору надав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

При цьому, з долучених позивачем доказів вбачається, що вказані тарифи та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку відповідачем підписані не були.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів).

Крім того, роздруківка відповідних умов із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено також у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» з часу виникнення спірних правовідносин, до моменту звернення до суду із вказаним позовом, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зробила наступний висновок. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Також Велика Палата Верховного Суду вказала, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Суд також звертає увагу на те, що згідно банківської виписки з карткового рахунку відповідача за період з 16.05.2011 по 01.11.2020, станом на 13.10.2016 на картковому рахунку відповідача ( картка № НОМЕР_3 ) була відсутня заборгованість. Кредитний ліміт на цей час становив 500,00грн. Разом з тим, за період 01.11.2016-02.11.2016 на відповідний картковий рахунок відповідача було перераховано кошти в сумі 200 000,00грн. 03.11.2016 з какрткового рахунку відповідача було списано кошти в сумі 100 000,00грн, та залишок коштів на разунку відповідача після такого списання, становив 100 726,67 грн. Разом з тим, доказів збільшення кредитного ліміту для відповідача, позивач суду не надав. Долучена банком до матеріалів справи довідка про зміну умов кредитування свідчить про те, що 13.10.2016 ОСОБА_1 було встановлено кредитний ліміт у розмірі 500,00грн, і тільки 31.01.2017 кредитний ліміт було збільшено до 18 200,00грн, а вже 06.08.2020 кредитний ліміт зменшено до 0,00грн (а.с. 14). Доказів збільшення ліміту до розміру понад 100 000,00грн, суду не надано.

Аналіз витрат ОСОБА_1 за період із 03.11.2016 по дату звернення з позовом до суду, який відображений у банківській виписці, свідчить про те, що в період із 05.11.2016 по 18.11.2016 відповідачем було знято у банкоматі готівку на суму 89 890,00грн, та проведено розрахунки за допомогою картки на суму 7 161,82грн. Всього 97 051,82грн. За цей же період, відповідачем було здійснено поповнення рахунку шляхом внесення готівки на суму 206 658,01грн. Наведене свідчить, що різниця між використами відповідачем коштами та внесеними відповідачем коштами на поповнення картки, становить 109 606,19грн, і сума внесених коштів є значно більшою ніж використаних.

Слід також звернути увагу на те, що банком здійснювалось списання коштів із інших карток відповідача для погашення заборгованості по кредитній картці 3931, що відображено у банківській виписці по рахунку як «автоматичне погашення простроченої заборгованості з картки НОМЕР_5 ».

Відповідно до вимог ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, законодавцем визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на викладене, звертаючись до суду із позовом про стягнення із відповідача заборгованості в сумі 111 014,97грн за кредитним договором б/н від 16.05.2011, позивачем не надано належних та допустимих доказів існування у відповідача вказаної заборгованості.

За таких обставин, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог, слід відмовити за їх безпідставністю.

Судові витрати.

Відповідно до вимог п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір у разі відмови в позові покладається на позивача.

Оскільки суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, витрати позивача по сплаті судового збору слід залишити за позивачем.

Керуючись статтями 12, 13, 77-81, 89, 141, 258, 259, 279, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 111 014,97 гривень (сто одинадцять тисяч чотирнадцять гривень дев`яносто сім копійок) - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області або безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", юридична адреса: місто Київ, вулиця Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , персональний ідентифікаційний номер – НОМЕР_6 .

Повне рішення складено 09.08.2021.

Суддя Джус Р.В.