Рішення № 98903152, 09.08.2021, Турківський районний суд Львівської області

Справа № 458/21/21

2/458/136/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2021 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Коліщук З.М.,

секретаря судового засідання Синичич Г.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення переплаченої пенсії,

за участю представника позивача ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в:

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі ГУ ПФУ у Львівській області) пред`явило позов до ОСОБА_1 про стягнення переплаченої пенсії в сумі 9300,00 грн.

В обґрунтування позову ГУ ПФУ у Львівській області посилалося на те, що ОСОБА_1 з 09.02.2009 отримувала пенсію по інвалідності та відповідно до довідки МСЕК, серія 12 ААА № 836621, їй було встановлено третю групу інвалідності загального захворювання до 01.04.2020 (дата переогляду – 19.03.2020) та відповідно до п. 14-6 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_3 продовжено виплату пенсії в період з 01.04.2020 по 31.08.2020, але згідно інформації Міжрайонної спеціалізованої онкологічної МСЕК № 2 від 11.08.2020 ОСОБА_3 оглядалась ОНКО МСЕК № 2 та не була визнана інвалідом. ОСОБА_1 11.06.2020, оскарживши вказане рішення, оглядалась обласною МСЕК № 1, також не була визнана інвалідом, проте, не повідомила органи пенсійного фонду про невизнання її інвалідом і продовжувала отримувати пенсію та у період з 01.04.2020 по 31.07.2020 отримала пенсію в сумі 9300,00 грн., а пенсія за серпень 2020 року в сумі 2100,00 грн. повернута відділенням поштового зв`язку. Відповідач добровільно відмовилася повернути позивачу переплату пенсії.

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 06.04.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін у справі.

ОСОБА_1 подала відзив, в якому виклала заперечення щодо позовних вимог позивача, мотивуючи тим, що не була згідна з рішенням ОНКО МСЕК № 2, оскільки її стан здоров`я погіршився, а тому оскаржила дане рішення і 11.06.2020 було проведено повторний її огляд Львівською обласною медико-соціальною експертизою, але про результати перегляду рішення ОНКО МСЕК № 2 її в цей день не повідомили та заявили, що може бути додатково викликаною (за необхідності) для повторного огляду та письмово повідомлять про результати обласної комісії МСЕК і органи Пенсійного фонду. У серпні вона перестала отримувати пенсійні виплати та у подальшому з листа позивача від 11.09.2020 дізналася, що згідно рішення обласної МСЕК від 11.06.2020 її не підтверджено інвалідність, хоча її, ОСОБА_4 , так і не повідомили про прийняте рішення. Жодних зловживань чи надання недостовірних відомостей для отримання цих пенсійних виплат, з її, ОСОБА_4 , сторони не було, а тому з позовними вимогами не згідна, просить взяти до уваги пояснення, які виклала у відзиві та розглядати у її відсутності.

Позивач подав до суду відповідь на відзив відповідача на підтримання позовних вимог, викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала повністю, покликаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлена, у судове засідання не з`явилася.

Вислухавши думку представника позивача, дослідивши всі обставини справи та перевіривши їх доказами в їх сукупності і взаємозв`язку, суд дійшов висновку про відмову у позові, керуючись таким.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) пенсія – щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 9 Закону № 1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі 02.04.2020, внесено зміни до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зокрема, розділ XV "Прикінцеві положення" доповнено п. 14.6.

Згідно п. 14.6, Розділу XV "Прикінцевих положень" Закону № 1058 у разі пропуску в період здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню короно-вірусної хвороби (СОVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, строку повторного огляду медико-соціальної експертизи особою з інвалідністю, виплата пенсії по інвалідності не зупиняється до закінчення терміну дії зазначених заходів з подальшим проведенням перерахунку розміру виплаченої пенсії на підставі заяви та результатів переогляду особи з інвалідністю.

Постановами Кабінету Міністрів України № 211 від 01.03.2020 року, №392 від 20.05.2020 року, № 641 від 22.07.2020 року, № 1236 від 09.12.2020 встановлено та продовжено дію карантину на території України.

Так, із оглянутої під час судового розгляду пенсійної справи ОСОБА_1 відомо, що вона перебувала на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримувала пенсію по інвалідності з 09.02.2009, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.

Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки, серії 12 ААА № 836621, ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності загального захворювання до 01.04.2020 та визначено дату переогляду – 19.03.2020 (арк. справи 6).

На запит Турківського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ у Львівській області від 21.07.2020 отримано лист-відповідь від Міжрайонної спеціалізованої онкологічної МСЕК № 2 про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька с. Коритище Турківського району Львівської області 25.04.2020 оглядалась ОНКО МСЕК № 2 та не була визнана інвалідом. 11.06.2020 (по оскарженню) ОСОБА_1 оглядалась Обласною МСЕК № 1 та також не була визнана інвалідом (арк. справи 5, 7).

Відповідно до розрахунку від 01.10.2020 за період з 01.04.2020 по 31.07.2020 ОСОБА_1 нараховано та сплачено пенсію в сумі 9300,00 грн. (арк. справи 17, 18).

Турківським відділом обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ у Львівській області з метою досудового врегулювання спору 11.09.2020 та 19.10.2020 на адресу відповідача було направлено листи з пропозицією добровільного повернення переплати пенсії в сумі 9300,00 грн., проте відповідач кошти добровільно не повернула, а надіслала на адресу ГУ ПФУ у Львівській області та Турківського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ у Львівській області заяву, в якій зазначила, що вказані вимоги щодо повернення надміру виплаченої пенсії в сумі 9300,00 грн. вважає безпідставними (арк. справи 8-9, 10-11, 12-14).

Згідно зі ст. 30 Закону № 1058 пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Статтею 31 Закону № 1058 залежно від ступеня втрати працездатності визначено три групи інвалідності.

Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством.

Згідно зі ст. 34 Закону № 1058 пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності.

У ст. 35 Закону № 1058 визначені строки виплати пенсії по інвалідності в разі зміни групи інвалідності або відновлення працездатності, зокрема, у разі визнання особи, яка пройшла повторний огляд здоровою, пенсія виплачується до кінця місяця, по який встановлено інвалідність.

Органи медико-соціальної експертизи зобов`язані повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду в порядку, встановленому законодавством, про результати повторного огляду осіб, яким призначена пенсія по інвалідності, та про нез`явлення цих осіб на зазначений огляд (ч. 3 ст. 35 Закону № 1058).

Отже, законодавець покладає обов`язок саме на органи медико-соціальної експертизи повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про результати повторного огляду осіб.

Однак, Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи не повідомив Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про прийняте ним рішення від 11.06.2020 стосовно ОСОБА_3 , а саме про невизнання її інвалідом.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону № 1058, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4.

Відповідно до п. 4 Постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2014 № 25-3 «Про затвердження Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплати, що є безнадійними до стягнення», яким передбачено, що суми пенсії, виплачені надміру внаслідок рахункової помилки, або у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум стягуються в судовому порядку.

Згідно з п. 3 цього Порядку, повернення коштів проводиться відповідно до ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміну у складі сім`ї тощо.

За приписами ч.1 ст.103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції чинній на час звернення до суду з позовом, суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку, в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо, стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

У разі припинення виплати пенсії, внаслідок відновлення здоров`я, тощо, до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.

Аналіз зазначених норм закону свідчить, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути утримані позивачем за умови зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.

Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Так, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презумуються, тому тягар доказування рахункової помилки та недобросовісності набувача покладено на платника відповідних грошових коштів.

Саме до таких правових висновків дійшов Верховний Суд у Постанові по справі №711/1509/17 від 12.12.2018 року, Постанові Верховного Суду від 21 червня 2018 року у справі 554/1809/17, Постанові Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі 307/2100/16-ц та Постанові Верховного Суду від 13.04.2020 року у справі № 487/2596/17, провадження 61-123св18.

Відповідно до ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, про що відповідач був повідомлений і мається його підпис у заяві про призначення пенсії. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсію, заподіяну шкоду.

Згідно ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», стягнення сум пенсії, надміру виплачених пенсіонерові, внаслідок зловживань з його боку, в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо, стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Позивачем не надано доказів того, що відповідачу було достовірно відомо, що рішенням Обласної МСЕК №1 від 11.06.2020 (по оскарженню) ОСОБА_3 не було визнано інвалідом, про існування якого вона була зобов`язана повідомити орган Пенсійного фонду, як і того, що вона вчинила зловживання щодо умисного безпідставного отримання пенсії.

Оскільки зловживань з боку ОСОБА_1 при поданні документів для призначення пенсії не вбачається, доказів на підтвердження факту недобросовісного набуття нею отриманих грошових коштів, які є пенсійною виплатою, а також наявності рахункової помилки матеріали справи не містять, а тому правових підстав для задоволення позовних вимог не має.

Таким чином, без встановлення фактів недобросовісної поведінки відповідача, та наявності рахункової помилки при виплаті пенсії, відсутні підстави для стягнення з неї надмірно виплаченої суми пенсії відповідно до ст. 1215 ЦК України.

Крім того, у справі «Рисовський проти України» (Заява № 29979/04, остаточне рішення від 20.01.2012 року) Європейський суд з прав людини у пункті 71 рішення вказав: «… потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

За змістом ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених чим кодексом.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову, враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, якою встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, судовий збір, сплачений ГУ ПФУ у Львівській області, покладається на позивача .

Керуючись ст. 258, 259, 263-265, 268ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення переплаченої пенсії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, адреса: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, Код ЄДРПОУ 13814885.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 11 серпня 2021 року.

Суддя З.М. Коліщук