Постанова № 98902895, 29.07.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/6763/21 2-а/335/147/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Калюжної В.В., за участю секретаря судового засідання Фоміної Л.О., розглянувши у залі суду у м. Запоріжжі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти 1 батальйону 4 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Баглюка Руслана Сергійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в особі представника адвоката Тивоненко Д.Р. звернувся до суду з позовом до інспектора роти 1 батальйону 4 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Баглюка Руслана Сергійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в обґрунтування якого зазначено наступне.

18.03.2021 року інспектором Баглюк Р.С. винесено постанову ЕАН № 3933159 відповідно до якої - ОСОБА_1 18.03.2021 року о 06 год. 22 хв. 36 сек. в м. Запоріжжі по вул. Рекордній, б.42, керуючи транспортним засобом Renault Logan д.н.з НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21 «В`їзд заборонено», чим порушив п.8.4.в ПДР України – порушення вимог заборонних знаків та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.

Постановою серії ЕАН № 3933159, винесеною відповідачем у справі, позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу за невиконання вимог знаку 3.21 ПДР України та порушення п. 8.4 (в) ПДР України.

Позивач з постановою не згоден, вважає, що вона є незаконною, необґрунтованою та винесена з порушенням вимог чинного законодавства, зазначає, що адміністративне правопорушення не вчиняв. Позивач зазначає, що не погоджується з постановою, вважає її такою, що винесена в порушення вимог закону в частині необхідності підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення доказами, що зроблено не було. Окрім того, відповідачем не дотримано процедуру розгляду справи.

З посиланням на зазначене позивач просить суд постанову скасувати, стягнути на свою користь понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 06.07.2021 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи в порядку позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ відповідно до ст.ст. 268-272, 286 КАС України. Встановлено відповідачам строк для подання відзиву.

22.07.2021 року ухвалою суду вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 65693253 з виконання постанови серії ЕАН № 3933159 від 18.03.2021 року, винесеної інспектором роти 1 батальйону 4 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Баглюком Р.С. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340,00 гривень, яка перебуває на виконанні у Вознесенівському ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного МУМЮ (м. Дніпро).

Від інспектора Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Баглюка Р.С. надійшов відзив та диск з відеозаписом події 18.03.2021 року. У відзиві зазначено про категоричну незгоду із позовними вимогами у зв`язку із наявністю у діях правопорушника складу вищевказаного адміністративного правопорушення та дотримання вимог КУпАП інспектором при розгляді адміністративної справи та винесенні постанови.

Відповідно до ч. 1ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 263-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Відзиву від Департаменту патрульної поліції до суду не надходило.

У судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав у повному обсязі просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Інспектор роти 1 батальйону 4 Управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП лейтенант поліції Баглюк Р.С. проти задоволення позову заперечував, зазначив що постанова містить всі необхідні відомості, передбачені законом, а тому підстави для її скасування відсутні. Просив відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Представник Департаменту патрульної поліції у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 8 Конституції Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух» контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, що унормовані в Постанові Кабінету Міністрів України «Про правила дорожнього руху», яку затверджено постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306.

Згідно із частиною другою статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Отже, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.

Як зазначено у постанові про адміністративне правопорушення від 18.03.2021 року серії ЕАН №3933159 позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 гривень за те, що він 18.03.2021 року о 06-22 год. у м. Запоріжжя, вул. Рекордна, б.42, керуючи транспортним засобом Renault Logan д.н.з НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21 «В`їзд заборонено», чим порушив п.8.4.в ПДР України.

Згідно з п.п. 3, 8, 11 ч. 1ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та припиняє їх; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР України його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Пунктом 8.4 ПДР України визначено, що дорожні знаки поділяються на групи, зокрема, пункт в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі. Знак 3.21 ПДР України - «В`їзд заборонено»».

Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що інкримінованого йому адміністративного правопорушення не вчиняв, а постанова винесена з порушенням вимог закону в частині необхідності підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення доказами, що зроблено не було.

Позивач заперечує свою вину щодо порушення правил дорожнього руху, а оскаржувану постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

З аналізу положення ст. 247 КУпАП випливає, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У судовому засіданні був оглянутий диск з відеоматеріалами, який наданий відповідачем по справі. Вказані відеоматеріали містять лише фіксацію процесу розгляду справи, відеофіксації невиконання позивачем вимог дорожнього знаку 3.21 «В`їзд заборонено» наданий диск не містить. Отже, відсутні докази вчинення позивачем порушень Правил дорожнього руху, які стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Окремо суд зазначає, що у п. 7 оскаржуваної постанови взагалі відсутні відомості про наявність доказів, які додаються до постанови.

Частиною 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото- або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Верховний Суд у своїй постанові від 13.02.2020 року у справі№ 524/9716/16-зазазначив, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис, згідно з вимогами ст. 70 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Таким чином, всупереч вимогам ст. 77 КАС України суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху, зокрема у справі відсутні матеріали фото - чи відео зйомки вчиненого порушення або інші докази, якими суб`єкт владних повноважень обґрунтовує правомірність прийнятого ним рішення. Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 122 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у постанові від 18.03.2021 року та не підтверджується жодними іншими доказами.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 537/2088/17, де вказано, що правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. При цьому, також зазначено, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДРне може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачами пояснення позивача не були спростовані, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в силу вимог ч. 2 ст. 71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються і повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії, бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач, їх не спростує, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача, і вважає за можливе покласти їх в основу як докази обставин, на які він посилається в обґрунтування заявленого позову.

За викладених обставин, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН № 3933159 від 18.03.2021 року, підлягає скасуванню.

Положеннями ч. 1 ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, з відповідача Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд враховує наступне.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 132 КАС України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 (№11-562ас18) судом висловлено правову позицію, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленомузакономпорядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір № 03/02 від 03.02.2020 року про надання професійної правничої допомоги між ОСОБА_3 та Адвокатським бюро «Данила Тивоненка «ПРІОРИТЕТ»; ордер серії АР №1010153 від 03.02.2020 року; перелік та вартість послуг за договором від 25.06.2021 року; акт надання послуг до договору №03/02 від 03.02.2020 року. Згідно вказано акту загальна сума наданих послуг складає 5100,00 грн., з яких: консультація 3 години вартість 700,00 грн; складання адвокатського запиту 1 год. вартість 800,00 грн.; складання адміністративного позову 4 години вартість 2000,00 грн.; підготовка та подача адміністративного позову через підсистему «Електронний суд» 2 години вартість 600,00 грн.; представництво в суді в одному судовому засіданні 1000,00 грн. Загальна вартість наданих послуг адвоката складає 5100,00 грн.

З досліджених судом матеріалів вбачається, що позивачем суду не надано доказів, а саме документів, які б свідчили про оплату гонорару (квитанції до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Враховуючи те, що позивачем та його представником не надано до суду документального підтвердження сплати позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення вимог в частині стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 78, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти 1 батальйону 4 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Баглюка Руслана Сергійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити частково.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН № 3933159 від 18.03.2021 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, адреса: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення рішення.

Суддя В.В.Калюжна