Вирок № 98892483, 10.08.2021, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/1916/19

Провадження №1-кп/359/101/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2021 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарях Петровій Я.А., Пугач Д.О., Івченко В.І., Шляхетко Ю.В., Івковій А.Л.,

за участю прокурорів Лісовського Б.Ф., Тимошенка Д.В., Прокопів І.В. та Горбаня В.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Кузьменка В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження за №42019110000000036, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.02.2019 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, по обвинуваченню

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Київ, маючого вищу освіту, одруженого, проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого, реєстраційний номер облікової кратки платника податків фізичної особи НОМЕР_1 ,

у скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Так, згідно наказу №346-0 від 31.10.2013 року ОСОБА_1 , призначено на посаду головного державного інспектора митного посту «Східний термінал» Київської митниці Міндоходів. 01.11.2013 року ОСОБА_1 ознайомлено під розпис з посадовою інструкцією головного державного інспектора митного посту «Східний термінал» Київської митниці Міндоходів (посадової інструкції), затвердженої начальником Київської митниці Міндоходів від 01.11.2013 року.

Пунктами 1.2, 1.5 Розділу 1 посадової інструкції визначено, що основною метою діяльності головного державного інспектора митного поста є виконання завдань та функцій, визначених Положенням про Київську митницю Міндоходів та про митний пост «Східний термінал» та посадовою інструкцією.

Пунктом 1.5 посадової інструкції визначено, що у своїй діяльності головний державний інспектор керується Конституцією України, Митним кодексом України положеннями інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правовими актами, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів з питань оподаткування.

Згідно вимог ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Крім того, на підставі ст. 69 п. 2 Митного Кодексу України представник органів доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з Українською класифікацією зовнішньо економічної діяльності.

Також, постанова КМУ № 950 від 25.12.2013 року «Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та квот па 2014 рік» передбачає, що митне оформлення товарів зазначений у додатку № 6 до постанови передбачає наявність відповідної ліцензії Міністерства економічного тозвитку і торгівлі України (далі Мінекономіки).

На підставі Закону України «Про ставки вивізного (експортного) мита на брухт легованих чорних металів, брухт кольорових металів та напівфабрикати з їх використанням» при експорті товарів зазначених у ст. 1 зазначеного закону суб`єкт повинен сплатити мито у розмирі 15 % митної вартості товарів.

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3, 2.5, 2.17, 2.22, 2.23, 2.25, 2.26 Розділу 2 посадової інструкції зазначено, що головний державний інспектор: здійснює митні формальності щодо окремих видів товарів та транспортних засобів; під час проведення митних формальностей визначає форми та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи та міжнародних договорів України, контроль за дотримання яких прокладено на Міндоходів; бере участь у проведенні митного оформлення та митного контролю з додержанням установленого порядку при переміщені через митний кордон України товарів та транспортних засобів; контролює належне заповнення митної декларації; контролює належне нарахування митних платежів; здійснює митний огляд окремих видів товарів та визначає необхідність додаткових форм контролю; здійснює митний контроль та митне оформлення, що підлягають ліцензуванню (квотуванню); використовує інші форми митного контролю передбачені Митним кодексом України та іншими законами України з питань митної справи; перевіряє правильністю класифікації та/або визначення митної вартості окремих видів товарів, своєчасність і повноту та сплати податків і зборів; у разі необхідності вирішення спірних і складних питань класифікації та/або визначення митної вартості окремих видів товарів формує та направляє запит в підрозділ до компетенції якого віднесено контроль за виконанням вимог Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності при класифікації товарів та інших предметів для цілей митного оформлення або контролю за правильністю визначення митної вартості товарів.

Пунктом 4.5 Розділу 4 посадової інструкції передбачено відповідальність головного державного інспектора за допущення порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань державної митної справи.

Таким чином, ОСОБА_1 перебуваючи на посаді головного державного інспектора митного посту «Східний термінал» Київської митниці Міндоходів, був службовою особою органів доходів і зборів оскільки відповідно до примітки 1 ст. 364 КК України постійно, здійснював функції представника влади пов`язані з виконанням адміністративно-розпорядчих функцій.

Статтею 9 Податкового кодексу України визначено, що мито належить до загальнодержавних податків.

Статтею 69 Митного кодексу України визначено, що митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД).

Згідно положень ст. 319 Митного кодексу України митне оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, завершується тільки після проведення встановлених законами України для кожного товару видів контролю.

Відповідно до Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за № 1360/21672 (далі - Порядок) (в редакції станом на 30.05.2012) при здійсненні митного оформлення митної декларації посадовими особами митниць в обов`язковому порядку виконуються митні формальності, зокрема щодо перевірки правильності класифікації товарів, правильності визначення митної вартості, дотримання встановлених до задекларованих товарів заходів нетарифного регулювання, контролю із застосуванням системи управління ризиками, в том числі за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризикам (далі - АСАУР).

Відповідно до п. 4.5.7 вищевказаного Порядку, перевірка дотримання встановлених до задекларованих товарів заходів нетарифного регулювання (відсутність визначених законодавством заборон щодо переміщення або поміщення у відповідний митний режим задекларованих товарів; наявність відповідних документів, наявність в митній декларації відомостей про відповідні документи або відомостей про відмітки у товаросупровідних документах) є обов`язковою вимогою для інспектора митниці під час здійснення ним митних формальностей.

Так, 22.05.2014 року ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді головного державного інспектора митного посту «Східний термінал» Київської митниці Міндоходів, отримав митні документи для здійснення митного оформлення товарів на підставі митних декларацій №1251100002014/044421 та №1251100002014/044423 щодо експорту товару «Феросплав у вигляді гранул середньої та дрібної фракції» ТОВ «Ліга-Опт-Трейдінг» загальною митною вартістю 128 955, 32 грн. (64 477,66 грн. по кожній МД), на адресу компанії «Еntsorgungszentrum GmbH Launchhaummer» (Німеччина).

Відповідно до своїх посадової інструкції та вимог Порядку ОСОБА_1 будучи головним державним інспектором митного посту зобов`язаний був здійснювати перевірку правильності класифікації товарів поданих до митного оформлення, правильність визначення митної вартості товару та самостійну оцінку ризиків в частині порушення митного законодавства за митними деклараціями, оформлення яких йому було доручено.

В ході здійснення митного оформлення та перевірки митних декларацій поданих ТОВ «Ліга-Опт-Трейдінг» у ОСОБА_1 виник умисел на використання свого службового становища з метою одержання неправомірної вигоди для ТОВ «Ліга-Опт-Трейдінг», яке виражалась у неналежному контролі класифікації товару та визначення митної вартості що призвело до невірної класифікації та визначення вартості товару, недотриманні вимог нетарифного регулювання стосовно переміщуваних товарів. В наслідок чого ТОВ «Ліга-Опт- Трейдінг» отримувала можливість сплачувати вивізне (експортне) мито у неповному розмірі.

З метою реалізації свого злочинного умислу 22.05.2014 року ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді головного державного інспектора митного посту «Східний термінал» Київської митниці Міндоходів, будучи уповноваженим на здійснення контролю правильності визначення класифікації та митної вартості товарів, дотримання заходів нетарифного регулювання, знаючи та усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи умисно шляхом зловживання своїм службовим становищем, в супереч інтересам служби та порушуючи вимоги ст. ст. 54, 69 Митного кодексу України, не виконуючи при цьому, вимоги п. 4.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року № 631 в порушення встановленого порядку, здійснив митне оформлення товарів на підставі МД №1251100002014/044421 та №1251100002014/044423 поданих суб`єктом ЗЕД до митного оформлення.

Зокрема ОСОБА_1 було здійснено митне оформлення за вказаними МД за відсутності обов`язкової ліцензії Мінекономіки (передбачена ПКМУ № 950 від 25.12.2013 року) на експорт товарів внесених до відповідних іраф вказаних декларацій, а саме у графі 33 МД.

За даними проведеного формато-логічного контролю ОСОБА_1 як головний державний інспектор митного посту «Східний термінал» Київської митниці Міндоходів, завершив митне оформлення за вказаним МД, що підтвердив своїм підписом та відтиском печатки.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 , як головного державного інспектора митного посту «Східний термінал» Київської митниці Міндоходів, ТОВ «Ліга-Опт-Трейдінг» отримало можливість сплатити вивізне (експортне) митно не в повному обсязі.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи №10151/17/45 від 31.10.2017 року, який складений Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, різниця митних платежів за МД №1251100002014/044421 та №1251100002014/044423 від 22.05.2014 року між сумою сплаченого мита та розрахованої суми становить 133 855,62 грн, а саме 66927,81 грн., по кожній митній декларації.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 23.05.2014 року діючи в аналогічний спосіб шляхом зловживання своїм службовим становищем, здійснив умисно в інтересах ТОВ «Ліга-Опт-Трейдінг» недостатню, неповну перевірку наданих до митного оформлення документів та даних, внесених до митних декларацій №1251100002014/44438, №1251100002014/44442, №1251100002014/44443 та №1251100002014/44445, а також за відсутності обов`язковою умови - ліцензії Мінекономіки на експорт вказаної групи товарів.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 , як головного державного інспектора митного посту «Східний термінал» Київської митниці Міндоходів, ТОВ «Ліга-Опт-Трейдінг» отримали можливість сплатити занижену суму мита.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи №10151/17/45 від 31.10.2017 року різниця митних платежів за МД №1251100002014/44442, №1251100002014/44443 та №1251100002014/44445 від 23.05.2014 між сумою фактично сплаченого мита та розрахованого числового значення мита за вказаними МД становить 267876,80 грн, а саме 66969,20 грн по кожній митній декларації.

30.05.2014 року ОСОБА_1 , впевнившись, що його протиправні дії не помічені контролюючим органом, в аналогічний спосіб продовжив свої злочинні дії та умисно, шляхом зловживання своїм службовим становищем, здійснив в інтересах ТОВ «Гарантія плюс» недостатню, неповну перевірку наданих до митного оформлення документів та даних, внесених до митних декларацій №1251100002014/44526, №1251100002014/44529, №1251100002014/44530, №1251100002014/44531 та №1251100002014/44532, а також за відсутності обов`язковою умови - ліцензії Мінекономіки на експорт вказаної групи товарів.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 , як головного державного інспектора митного посту «Східний термінал» Київської митниці Міндоходів, ТОВ «Гарантія плюс» отримало можливість сплатити занижену суму мита.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи №10151/17/45 від 31.10.2017 року різниця митних платежів за МД №1251100002014/44526, №1251100002014/44529, №1251100002014/44530, №1251100002014/44531 та №1251100002014/44532 від 30.05.2014 між сумою сплаченого мита та розрахованої суми становить 336830,35 грн, а саме 67366,07 грн по кожній митній декларації.

Продовжуючи свої злочинні дії 31.05.2014 року ОСОБА_1 знову діючи в аналогічний спосіб, шляхом зловживання своїм службовим становищем, здійснив умисно в інтересах ТОВ «Гарантія плюс» недостатню, неповну перевірку наданих до митного оформлення документів та даних, внесених до митних декларацій №1251100002014/44538 та №1251100002014/44539, а також за відсутності обов`язковою умови - ліцензії Мінекономіки на експорт вказаної групи товарів.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 , як головного державного інспектора митного посту «Східний термінал» Київської митниці Міндоходів, ТОВ «Гарантія плюс» отримали можливість сплатити занижену суму мита.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи №10151/17/45 від 31.10.2017 року різниця митних платежів за МД №1251100002014/44538 та №1251100002014/44539 від 31.05.2014 між сумою сплаченого мита та розрахованої суми становить 124731,30 грн. а саме 67417,12 грн та 57314,18 грн. відповідно по кожній митній декларації.

Отже, ОСОБА_1 перебуваючи на посаді головного державного інспектора митного посту «Східний термінал» Київської митниці Міндоходів, в період з 22.05.2014 року по 31.05.2014 року, будучи уповноваженим на виконання функцій держави шляхом здійснення контролю правильності визначення класифікації та митної вартості товарів, перевірки дотримання суб`єктами ЗЕД заходів нетарифного регулювання, знаючи та усвідомлюючи протиправнісгь своїх дій, діючи умисно шляхом зловживання своїм службовим становищем, в супереч інтересам служби та порушуючи вимоги ст. ст. 54, 69 Митного кодексу України, Закону України «Про ставки вивізного (експортного) мита на брухт легованих чорних металів, брухт кольорових металів та напівфабрикати з їх використанням», Постанови КМУ № 950 від 25.12.2013 «Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та квот на 2014 рік» не виконуючи при цьому, вимоги п. 4.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 - здійснив неповну перевірку наданих до митного оформлення документів та даних, внесених до митних декларацій №1251100002014/44421, №1251100002014/44423, №1251100002014/44438, №1251100002014/44442, №1251100002014/44443, №1251100002014/44445, №1251100002014/44526, №1251100002014/44529, №1251100002014/44530, №1251100002014/44531, №1251100002014/44532, №1251100002014/44538, №1251100002014/44539 внаслідок чого ТОВ «Ліга-Опт-Трейдінг» та ТОВ «Гарантія плюс» отримували можливість сплачувати вивізне мито не в повному обсязі.Внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 , як головного державного інспектора митного посту «Східний термінал» Київської митниці Міндоходів, ТОВ «Ліга-Опт-Трейдінг» та ТОВ «Гарантія плюс» отримали можливість сплатити занижену суму мита на загальну суму 863294,07 грн.

Відтак, внаслідок протиправних дій головного державного інспектора митного посту «Східний термінал» Київської митниці Міндоходів ОСОБА_1 держава не отримала вивізне мито на загальну суму 863 294,07 грн., що відповідно до примітки 4 ст.364 КК України у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та відноситься до тяжких наслідків.

Органами досудового розслідування зазначені дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 364 КК України - як умисні дії, що виразились в умисному використанні свого службового становища всупереч інтересам служби з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам держави, які спричинили тяжкі наслідки.

Обвинувачений ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення (злочину) не визнав та відмовився від дачі показів на підставі ст. 63 Конституції України.

Суд зазначає, що обвинувачений вправі мовчати й факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення, коли прокурор під час судового розгляду зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа (ст.ст.17, 18, 474 КПК України).

При розгляді кримінального провадження в межах пред`явленого обвинувачення ОСОБА_1 , безпосередньо вивчивши документи як докази, на які посилався прокурор, вивчивши всі матеріали кримінального провадження, провівши дебати у яких прокурор просив: ОСОБА_1 визнати винними у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а захисник та обвинувачений, який не визнавав своєї вини у вчиненні даного злочину, просив його виправдати, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, суд, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, в результаті повного, об`єктивного і всебічного їх дослідження в судовому засіданні, дійшов висновку, що в діях обвинуваченого ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 364 КК України, оскільки його вина не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду, так як прокурором не доведено, що обвинувачений вчинив саме кримінальне правопорушення.

Так, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Судом було безпосередньо досліджено письмові докази сторони обвинувачення, які на думку прокурора, доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а саме:

- витяг з кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за №42019110000000036 від 05.02.2019 року, з якого вбачається, що розпочато досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України (а.с.1, 6 том 2);

- доручення про визначення слідчого від 05.02.2019 року (а.с.2 том 2);

- постанова прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Київської області від 05.02.2019 року про виділення матеріалів досудового розслідування (а.с.3-5 том 2);

- постанова заступника слідчого відділу прокуратури Київської області Жукова О.В. від 05.02.2019 року про зміну групи слідчих, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні (слідчої групи) та старшого слідчої групи (а.с.7-8 том 2);

- постанова заступника прокурора Київської області Мілевського А.П. від 06.02.2019 року про зміну групи прокурорів та визначення старшого прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні (а.с.9-10 том 2);

- ксерокопія наказу №167 від 27.09.2018 року про визначення місця розташування органу досудового розслідування (ак.с.11 том 2);

- ксерокопія наказу В.о. начальника Київської митниці Міндоходів ОСОБА_2 №23-О від 01.06.2013 року, яким призначено з 01.06.2013 року в порядку переведення з Київської обласної митниці згідно ст.32 КЗпП України із збереженням установлених умов праці працівників, в тому числі ОСОБА_1 , головного інспектора митного поста «Східний термінал», на посаду головного інспектора митного поста «Східний термінал» Київської митниці Міндоходів, з посадовим окладом згідно із тимчасовим штатним розписом митниці 1147 гривень на місяць (а.с.12-14 том 2);

- ксерокопія наказу начальника митниці ОСОБА_2 №346-о від 31.10.2013 року, яким переведено з 01.11.2013 року ОСОБА_1 , головного інспектора митного поста «Східний термінал» Київської митниці Міндоходів, на посаду головного державного інспектора митного посту «Східний термінал» Київської митниці Міндоходів, з посадовим окладом згідно із штатним розписом митниці 1253 гривні на місяць (а.с.15-17 том 2);

- ксерокопія посадової інструкції Головного державного інспектора митниці поста «Східний термінал» Київської митниці Міндоходів, яка затверджена начальником Київської митниці Міндоходів ОСОБА_2 01.11.2013 року (а.с.18-26 том 2);

- ксерокопія табелю обліку робочого часу митного поста «Східний термінал» Київської митниці Міндоходів за період 01.05.2014 року по 31.05.2014 року (а.с.27-28 том 2);

- ксерокопія табелю обліку робочого часу митного поста «Східний термінал» Київської митниці Міндоходів за період 01.06.2014 року по 30.06.2014 року (а.с.29-30 том 2);

- ксерокопія табелю обліку робочого часу митного поста «Східний термінал» Київської митниці Міндоходів за період 01.04.2014 року по 30.04.2014 року (а.с.31-32 том 2);

- ксерокопія наказу начальника митниці ОСОБА_3 №1266 ос від 09.11.2015 року, яким ОСОБА_1 призначено на посадку головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного посту «Столичний» з 09.11.2015 року з щомісячним посадовим окладом 1378 гривень у порядку переведення з Київської митниці ДФС врахувавши, що ОСОБА_1 має 12 ранг державного службовця та спеціальне звання «радник податкової та митної справи ІІІ рангу» (а.с.33-34 том 2);

- ксерокопія листа ДП «Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків» №4.2/720 від 05.05.2014 року щодо середнього рівня цін на кольорові метали Лондонської біржі металів у квітні 2014 року (а.с.35 том 2);

- ксерокопія листа ДП «Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків» №4.2/853 від 03.06.2014 року щодо середнього рівня цін на кольорові метали Лондонської біржі металів у травні 2014 року (а.с.36 том 2);

- ксерокопія листа ДП «Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків» №4.2/1020 від 22.07.2014 року щодо середнього рівня цін на кольорові метали Лондонської біржі металів у червні 2014 року (а.с.37 том 2);

- ксерокопія листа Київської митниці ДФС №9385/1/10-70-04-45 від 04.11.2015 року (а.с.38-40 том 2);

- ксерокопія листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (Мінекономрозвитку України) від 21.10.2015 року щодо видачі ліцензії ТОВ «Гарантія Плюс» та ТОВ «Ліга-Опт-Трейдінг» (а.с.41 том 2);

- ксерокопія листа Державного зовнішньоекономічного підприємства «Укркольорпром» №101 від 18.08.2015 року (а.с.42-44 том 2);

- ксерокопія листа Державної Фіскальної служби України №9409/5/99-99-20-03-01-16 від 02.06.2017 року (а.с.45-48 том 2);

- ксерокопія листа Державної Фіскальної служби України №10809/5/99-99-20-03-01-16 від 26.06.2017 року (а.с.49-53 том 2);

- ксерокопія супровідного листа №16351/5/99-99-06-01-01-16 від 25.09.2017 року (а.с.54 том 2);

- ксерокопія витягу з акту про результати перевірки Київської митниці Міндоходів з окремих питань організації роботи №05/99-99-14-01-01-22 від 19.08.2014 року (а.с.55-60 том 2);

- ксерокопія листа ДП «Укппромзовнішекспертиза» №1603 від 08.08.2018 року щодо рівня цін на сплав заліза згідно запиту станом на за період з травня 2014 року по грудень 2014 року (а.с.61 том 2);

- ксерокопія наказу голови ОСОБА_4 №136 від 18.09.2014 року про результати перевірки Київської митниці (а.с.62-67 том 2);

- ксерокопія постанови старшого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області Лісовського Б.Ф. від 30.05.2017 року про призначення судово-економічної експертизи (а.с.68-72 том 2);

- ксерокопія постанови старшого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області Лісовського Б.Ф. від 04.08.2017 року про уточнення питання призначеної судово-економічної експертизи (а.с.73-74 том 2);

- ксерокопія висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №101541/17-45 від 31.10.2017 року, з якого вбачається, що по першому питанню: встановлена робочою групою працівників Департаменту відомчого контролю та внутрішнього аудиту ДФС України (на виконання наказу ДФС України від 25.07.2014 № 14) та зазначена в Акті про результати перевірки Київської митниці Міндоходів з окремих питань від 19.08.2014 №05/99-99-14- 01-01-22 різниця у сумі митних платежів (вивізного мита) у розмірі близько 4116,1 тис. гривень, яка виникла внаслідок неналежного контролю службовими особами Київської митниці Міндоходів (ДФС України) за правильністю визначення митної вартості при декларуванні представниками ТОВ «Гарантія Плюс» зовнішньоекономічних операцій на підставі митних декларацій: 125110000/2014/44526 від 30.05.14; 125110000/2014/44527 від 30.05.14; 125110000/2014/44528 від 30.05.14; 125110000/2014/44529 від 30.05.14; 125110000/2014/44530 від 30.05.14; 125110000/2014/44531 від 30.05.14; 125110000/2014/44532 від 30.05.14; 125110000/2014/44533 від 30.05.14; 125110000/2014/44534 від 30.05.14; 125110000/2014/44536 від 30.05.14; 125110000/2014/44537 від 30.05.14; 125110000/2014/44538 від 31.05.14; 125110000/2014/44539 від 31.05.14; 125110000/2014/44540 від 31.05.14; 125110000/2014/44541 від 31.05.14; 125110000/2014/44581 від 05.06.14; 125110000/2014/44597 від 05.06 14; 125110000/2014/44599 від 05.06.14; 125110000/2014/44601 від 05.06.14; 125110000/2014/44615 від 05.06.14; 125110000/2014/44617 від 05.06.14; 125110000/2014/44618 від 05.06.14; 125110000/2014/44619 від 05.06.14; 125110000/2014/44621 від 05.06.14; 125110000/2014/44637 від 07.06.14; 125110000/2014/44638 від 07.06.14; 125110000/2014/44639 від 07.06.14; 125110000/2014/44640 від 07.06.14; 125110000/2014/44641 від 07.06.14 - за результатами проведеного дослідження, з урахуванням довідки ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 17.10.2015 №3494 про надання інформації про рівень цін, підтверджується в межах 1 868 879,11 грн. - 1 964 721,17 грн.

За митними деклараціями ТОВ «Гарантія Плюс» 125110000/2014/44616 від 05.06.14 та 125110000/2014/44620 від 05.06.14 розрахунки різниці у митних платежах не проводились, оскільки зазначені декларації анульовані;

по другому питанню: встановлена робочою групою працівників Департаменту відомчого контролю та внутрішнього аудиту ДФС України (на виконання наказу ДФС України від 25.07.2014 № 14) різниця у сумі митних платежів (вивізного мита) у розмірі близько 1829,4 тис. гривень, яка виникла внаслідок неналежною контролю службовими особами Київської митниці Міндоходів (ДФС України) за правильністю визначення митної вартості при декларуванні представниками ТОВ «Ліга-Опт-Трейдінг» зовнішньоекономічних операцій на підставі митних декларацій:125110000/2014/44332 від 16.05.14; 125110000/2014/44341 від 19.05.14; 125110000/2014/44342 від 19.05.14; 125110000/2014/44363 від 20.05.14; 125110000/2014/44366 від 20.05.14; 125110000/2014/44368 від 20.05.14; 125110000/2014/44381 від 21.05.14; 125110000/2014/44421 від 22.05.14; 125110000/2014/44423 від 22.05.14; 125110000/2014/44438 від 23.05.14; 125110000/2014/44440 від 23.05.14; 125110000/2014/44441 від 23.05.14; 125110000/2014/44442 від 23.05.14; 125110000/2014/44443 від 23.05.14; 125110000/2014/44444 від 23.05.14; 125110000/2014/44445 від 23.05.14 результатами проведеного дослідження, з урахуванням довідки ДП Укрпромзовнішекспертиза» від 17.10.2015 №3494 про надання інформації про рівень цін, підтверджується в межах 1 031 350,40грн. - 1 085 550,44грн.

Оскільки в митних деклараціях ТОВ «Ліга-Опт-Трейдінг»: 125110000/2014/43999 від 11.04.14; 125110000/2014/44054 від 17.04.14; 125110000/2014/44077 від 19.04.14; 125110000/2014/44078 від 19.04.14 відсутні відомості про нарахування мита, розрахунки різниці у митних платежах (мита в розмірі 15% від митної вартості) по вказаних деклараціях не проводились (а.с.75-88 том 2);

- ксерокопія висновку експерта №40/8 від 27.07.2016 року, з якого вбачається, що об`єкти, які знаходилися в автомобілях, складаються з різних залізовуглецевих сплавів та неметалевих речовин різної природи походження. Надані на дослідження об`єкти не мають спільної родової (групової) належності за матеріалом виготовлення. Матеріали, з яких складаються об`єкти, належать до різних видів сплавів та речовин. Якісний і кількісний хімічний склад наданого на дослідження вмісту пакувань не відповідає вимогам нормативно-технічної документації щодо марочного складу сплаву або феросплаву. Вміст пакувань та вантаж в цілому, що зберігається на території стоянки затриманих автомобілів Волинській митниці ДФС України в с. Римачі Любомльского р-ну Волинській обл. не належать до феросплаву (а.с.89-101 том 2);

- ксерокопія протоколу допиту свідка ОСОБА_1 (а.с.102-114 том 2);

- ксерокопія електронної митної декларація, якій 22.05.2014 року присвоєно реєстраційний номер №125110000/2014/044421 (а.с.115-116 том 2);

- ксерокопія разової перепустки №0000009087 (а.с.117 том 2);

- ксерокопія міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR А №378254) (а.с.118-119 том 2);

- ксерокопія паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_5 (а.с.120 том 2);

- ксерокопія висновку №0904/14-17 про результати дослідження хімічного складу головних елементів проби ферросплава (а.с. 121 том 2);

- ксерокопія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.122-123 том 2);

- ксерокопія свідоцтва про допущення дорожнього транспортного засобу до перевезення під митними печатками і пломбами (а.с.124-125 том 2);

- ксерокопія акту завантаження транспортного засобу (а.с.126 том 2);

- ксерокопія електронної митної декларації №125110000/2014/044423 від 22.05.2014 року (а.с.127-128 том 2);

- ксерокопія міжнародної товарно-транспортної накладної CMR А №181177 (а.с.129 том 2);

- ксерокопія інформаційного аркушу до МД №909 (а.с.130 том 2);

- ксерокопія разової перепустки №0000009088 (а.с.131 том 2);

- ксерокопія видаткової накладної №РН-000059 від 21.05.2014 року (а.с.132 том 2);

- ксерокопія висновку №0904/14-22 про результати дослідження хімічного складу головних елементів проби ферросплава (а.с. 133 том 2);

- ксерокопія рахунку №052106 (а.с. 135 том 2);

- ксерокопія акту завантаження транспортного засобу від 21.05.2014 року (а.с.136 том 2);

- ксерокопія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.137-138 том 2);

- ксерокопія паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_6 (а.с.139 том 2);

- ксерокопія свідоцтва про допущення дорожнього транспортного засобу до перевезення під митними печатками і пломбами (а.с.140- 141 том 2);

- ксерокопія електронної митної декларації №125110000/2014/044442 від 23.05.2014 року (а.с.142-143 том 2);

- ксерокопія інформаційного аркушу до МД №913 (а.с.144 том 2);

- ксерокопія разової перепустки №0000009137 (а.с.145 том 2);

- ксерокопія міжнародної товарно-транспортної накладної CMR А №0668416 (а.с.146 том 2);

- ксерокопія рахунку №052109 (а.с.147 том 2);

- ксерокопія висновку №0904/14-24 про результати дослідження хімічного складу головних елементів проби ферросплава (а.с.148 том 2);

- ксерокопія акту завантаження транспортного засобу від 21.05.2014 року (а.с.149 том 2);

- ксерокопія видаткової накладної №РН-000062 від 21.05.2014 року (а.с.150 том 2);

- ксерокопія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та ксерокопія паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_7 (а.с.151-152 том 2);

- ксерокопія свідоцтва про допущення дорожнього транспортного засобу до перевезення під митними печатками і пломбами (а.с.153-154 том 2);

- ксерокопія електронної митної декларації №125110000/2014/044438 від 23.05.2014 року (а.с.155-156 том 2);

- ксерокопія інформаційного аркушу до МД №908 (а.с.157 том 2);

- ксерокопія разової перепустки №0000009138 (а.с.158 том 2);

- ксерокопія міжнародної товарно-транспортної накладної CMR А №396166 (а.с.159 том 2);

- ксерокопія рахунку №052105 (а.с.160 том 2);

- ксерокопія висновку №0904/14-21 про результати дослідження хімічного складу головних елементів проби ферросплава (а.с.161 том 2);

- ксерокопія акту завантаження транспортного засобу від 21.05.2014 року (а.с.162 том 2);

- ксерокопія видаткової накладної №РН-000058 від 21.05.2014 року (а.с.163 том 2);

- ксерокопія паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_8 (а.с.164 том 2);

- ксерокопія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.165-166 том 2);

- ксерокопія свідоцтва про допущення дорожнього транспортного засобу до перевезення під митними печатками і пломбами (а.с.167 том 2);

- ксерокопія електронної митної декларації №125110000/2014/044445 від 23.05.2014 року (а.с.168-169 том 2);

- ксерокопія інформаційного аркушу до МД №907 (а.с.170 том 2);

- ксерокопія разової перепустки №0000009134 (а.с.171 том 2);

- ксерокопія міжнародної товарно-транспортної накладної CMR А №486854 (а.с.172 том 2);

- ксерокопія висновку №0904/14-18 про результати дослідження хімічного складу головних елементів проби ферросплава (а.с.173 том 2);

- ксерокопія рахунку №052103 (а.с.174 том 2);

- ксерокопія акту завантаження транспортного засобу від 21.05.2014 року (а.с.175 том 2);

- ксерокопія видаткової накладної №РН-000057 від 21.05.2014 року (а.с.176 том 2);

- ксерокопія свідоцтва про допущення дорожнього транспортного засобу до перевезення під митними печатками і пломбами (а.с.177 том 2);

- ксерокопія паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_9 та ксерокопія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.178-179 том 2);

- ксерокопія електронної митної декларації №125110000/2014/0444550 від 30.05.2014 року (а.с.180-181 том 2);

- ксерокопія разової перепустки №0000009506 (а.с.182 том 2);

- ксерокопія інформаційного аркушу до МД №926 (а.с.183 том 2);

- ксерокопія міжнародної товарно-транспортної накладної CMR А №000025 (а.с.184 том 2);

- ксерокопія рахунку №052803 (а.с.185 том 2);

- ксерокопія висновку №0529/14-3 про результати дослідження хімічного складу головних елементів проби ферросплава (а.с.186 том 2);

- ксерокопія видаткової накладної №РН-052803 від 28.05.2014 року (а.с.187 том 2);

- ксерокопія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та ксерокопія паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_10 (а.с.188-189 том 2);

- ксерокопія свідоцтва про допущення дорожнього транспортного засобу до перевезення під митними печатками і пломбами (а.с.190 том 2);

- ксерокопія акту завантаження транспортного засобу від 28.05.2014 року (а.с.191 том 2);

- ксерокопія електронної митної декларації №125110000/2014/04453 від 30.05.2014 року (а.с.192-193 том 2);

- ксерокопія інформаційного аркушу до МД №929 (а.с.194 том 2);

- ксерокопія разової перепустки №0000009508 (а.с.195 том 2);

- ксерокопія міжнародної товарно-транспортної накладної CMR А №381148 (а.с.196 том 2);

- ксерокопія рахунку №052811 (а.с.197 том 2);

- ксерокопія висновку №0529/14-11 про результати дослідження хімічного складу головних елементів проби ферросплава (а.с.198 том 2);

- ксерокопія видаткової накладної №РН-052800 від 28.05.2014 року (а.с.199 том 2);

- ксерокопія акту завантаження транспортного засобу від 28.05.2014 року (а.с.200 том 2);

- ксерокопія свідоцтва про допущення дорожнього транспортного засобу до перевезення під митними печатками і пломбами (а.с.201 том 2);

- ксерокопія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та ксерокопія паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_11 (а.с.202-203 том 2);

- ксерокопія електронної митної декларації №125110000/2014/044529 від 30.05.2014 року (а.с.204-205 том 2);

- ксерокопія міжнародної товарно-транспортної накладної CMR А №000035 (а.с.206 том 2);

- ксерокопія рахунку №052802 (а.с.207 том 2);

- ксерокопія висновку №0529/14-2 про результати дослідження хімічного складу головних елементів проби ферросплава (а.с.208 том 2);

- ксерокопія видаткової накладної №РН-052802 від 28.05.2014 року (а.с.209 том 2);

- ксерокопія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та ксерокопія паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_12 (а.с.210-211 том 2);

- ксерокопія акту завантаження транспортного засобу від 28.05.2014 року (а.с.212 том 2);

- ксерокопія разової перепустки №0000009501 (а.с.213 том 2);

- ксерокопія інформаційного аркушу до МД №925 (а.с.214 том 2);

- ксерокопія електронної митної декларації №125110000/2014/044539 від 31.05.2014 року (а.с.215-216 том 2);

- ксерокопія інформаційного аркушу до МД №936 (а.с.217 том 2);

- ксерокопія разової перепустки №0000009531 (а.с.218 том 2);

- ксерокопія міжнародної товарно-транспортної накладної CMR А №486884 (а.с.219 том 2);

- ксерокопія рахунку №053001 (а.с.220 том 2);

- ксерокопія висновку №0529/14-13 про результати дослідження хімічного складу головних елементів проби ферросплава (а.с.221 том 2);

- ксерокопія видаткової накладної №РН-053903 від 30.05.2014 року (а.с.222 том 2);

- ксерокопія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та ксерокопія паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_13 (а.с.223-224 том 2);

- ксерокопія акту завантаження транспортного засобу від 30.05.2014 року (а.с.225 том 2);

- ксерокопія свідоцтва про допущення дорожнього транспортного засобу до перевезення під митними печатками і пломбами (а.с.226 том 2);

- ксерокопія електронної митної декларації №125110000/2014/044538 від 31.05.2014 року (а.с.227-228 том 2);

- ксерокопія інформаційного аркушу до МД №935 (а.с.229 том 2);

- ксерокопія разової перепустки №0000009532 (а.с.230 том 2);

- ксерокопія міжнародної товарно-транспортної накладної CMR А №182429 (а.с.231 том 2);

- ксерокопія рахунку №053004 (а.с.232 том 2);

- ксерокопія висновку №0529/14-12 про результати дослідження хімічного складу головних елементів проби ферросплава (а.с.233 том 2);

- ксерокопія видаткової накладної №РН-053004 від 30.05.2014 року (а.с.234 том 2);

- ксерокопія акту завантаження транспортного засобу від 30.05.2014 року (а.с.235 том 2);

- ксерокопія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та ксерокопія паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_14 (а.с.236-237 том 2);

- ксерокопія електронної митної декларації №125110000/2014/044532 від 30.05.2014 року (а.с.238-239 том 2);

- ксерокопія міжнародної товарно-транспортної накладної CMR А №000056 (а.с.240 том 2);

- ксерокопія рахунку №052807 (а.с.241 том 2);

- ксерокопія висновку №0529/14-7 про результати дослідження хімічного складу головних елементів проби ферросплава (а.с.242 том 2);

- ксерокопія акту завантаження транспортного засобу від 28.05.2014 року (а.с.243 том 2);

- ксерокопія видаткової накладної №РН-052807 від 28.05.2014 року (а.с.244 том 2);

- ксерокопія свідоцтва про допущення дорожнього транспортного засобу до перевезення під митними печатками і пломбами (а.с.245 том 2);

- ксерокопія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та ксерокопія паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_15 (а.с.246-247 том 2);

- ксерокопія електронної митної декларації №125110000/2014/044526 від 30.05.2014 року (а.с.248-249 том 2);

- ксерокопія міжнародної товарно-транспортної накладної CMR А №000024 (а.с.250 том 2);

- ксерокопія рахунку №052801 (а.с.251 том 2);

- ксерокопія висновку №0529/14-1 про результати дослідження хімічного складу головних елементів проби ферросплава (а.с.252 том 2);

- ксерокопія видаткової накладної №РН-052801 від 28.05.2014 року (а.с.253 том 2);

- ксерокопія контракту від 26.05.2014 року №SR0521, укладений між ТОВ «ГАРАНТІЯ ПЛЮС» (Запорожжжя, Україна) та «Entsorgungszentrum Gmbll Lauchhammer» (Германія) (а.с.254-257 том 2);

- ксерокопія договору поставки №038/14 від 12.05.2014 року (а.с.258-259 том 2);

- ксерокопія свідоцтва про допущення дорожнього транспортного засобу до перевезення під митними печатками і пломбами (а.с.260 том 2);

- ксерокопія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та ксерокопія паспорта громадянина України (а.с.261-262 том 2);

- ксерокопія акту завантаження транспортного засобу від 28.05.2014 року (а.с.263 том 2);

- ксерокопія разової перепустки №0000009505 (а.с.264 том 2);

- ксерокопія інформаційної аркушу до МД №924 (а.с.265 том 2);

- ксерокопія електронної митної декларації №125110000/2014/044445 від 23.05.2014 року (а.с.266-267 том 2);

- ксерокопія інформаційної аркушу до МД №907 (а.с.268 том 2);

- ксерокопія разової перепустки №0000009134 (а.с.269 том 2);

- ксерокопія міжнародної товарно-транспортної накладної CMR А №486854 (а.с.270 том 2);

- ксерокопія висновку №0904/14-18 про результати дослідження хімічного складу головних елементів проби ферросплава (а.с.271 том 2);

-ксерокопія рахунку №052103 (а.с.272 том 2);

- ксерокопія акту завантаження транспортного засобу від 21.05.2014 року (а.с.273 том 2);

- ксерокопія видаткової накладної №РН-000057 від 21.05.2014 року (а.с.274 том 2);

- ксерокопія свідоцтва про допущення дорожнього транспортного засобу до перевезення під митними печатками і пломбами (а.с.275 том 2);

- ксерокопія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та ксерокопія паспорта громадянина України ОСОБА_9 (а.с.276 том 2);

- клопотання слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Київської області Вознесенського М.Д. від 13.12.2018 року про надання дозволу на проведення обшуку (а.с.277-282 том 2);

- ухвала слідчого судді від 13.12.2018 року, якою надано дозвіл слідчому в особливо важливих справах слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень та процесуального керівництва прокуратури Київські області раднику юстиції Вознесенському Михайлу Дмитровичу, слідчим групи слідчих та прокурорам групи прокурорів із залученням оперативних підрозділів на проведення обшуку у кримінальному провадженні № 42015110000000471 за місцем проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 з метою відшукання і вилучення комп`ютерної техніки, паперових та електронних носі інформації, в тому числі чорнових записів, блокнотів, щоденників, які зберегли на собі слід вчинення злочину, а саме стосуються (інформація ) митного оформлення ТОВ "Ліга-Опт-Трейдінг» та ТОВ "Гарантія плюс" протягом 22-23 та 30-31 травня 2014 року (а.с.283-284 том 2);

- протокол обшуку від 19.12.2018 року з відеозаписом даної слідчої дії, за яким в присутності двох понятих та за участю співробітників ГУБКОЗ СБ України, ОСОБА_17 , ОСОБА_1 , слідчого Сейк Д.В. та спеціалістів в ході цієї слідчої дії нічого не вилучено. Від учасників будь-яких зауважень заявлено не було (а.с.285-290 том 2);

- повідомлення про підозру від 19.12.2018 року (а.с.291-297 том 2);

- пам`ятка про процесуальні права та обов`язки підозрюваного (а.с.298-301 том 2);

- протокол допиту підозрюваного ОСОБА_1 (а.с.302-304 том 2);

- клопотання про відсторонення від посади (а.с.305-314 том 2);

- ухвала слідчого судді від 17.01.2019 року, якою відсторонено ОСОБА_1 від займаною посади головного державного інспектора ВМО № м/п «Столичний» Київської митниці ДФС (а.с.315-317 том 2);

- клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави (а.с.318-332 том 2);

- ухвала слідчого судді від 16.01.2019, якою клопотання слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Київської області Сейка Д.В., погоджене прокурором Київської області Тищенком М.А. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 залишено без задоволення. Зобов`язано ОСОБА_1 прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду у кримінальному провадженні № 42015110000000471 (а.с.333- 342 том 2).

Також в судовому засіданні судом були дослідженні докази, що свідчать про особу обвинуваченого та процесуальні витрати у справі. Доказів захисту в суді не подано.

Отже, дослідивши, надані стороною обвинувачення докази, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.17, 22, 23 КПК України щодо презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини поза розумним сумнівом, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечуючи відповідно до вимог ст. 321 КПК України здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямувавши судовий розгляд на забезпечення з`ясування всіх обставин кримінального провадження, надавши сторонам кримінального провадження можливість подання ними до суду доказів, самостійного обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, провівши судовий розгляд у відповідності до вимог ст. 337 КПК України лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд приходить до висновку про необхідність виправдування обвинуваченого ОСОБА_1 за висунутим йому обвинуваченням з наступних підстав.

Під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу, який закріплений у ст. 62 Конституції України, зокрема, принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. При цьому неприпустимо покладати на обвинуваченого доведення своєї невинуватості. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, а в разі якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, згідно ст. 373 ч. 1 п. 3 КПК України, ухвалюється виправдувальний вирок.

Згідно зі ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст.25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст.9 КПК України.

Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами (ст. 26 КПК України).

Так, оцінюючи надані стороною обвинувачення письмові докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності, з урахуванням доводів сторони захисту про їх недопустимість, суд дійшов таких висновків.

З урахуванням того, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ст. 84 КПК України).

Критеріями допустимості доказів є: належне процесуальне джерело (ч. 2 ст. 84 КПК містить вичерпний перелік процесуальних джерел доказів, який розширеному тлумаченню не підлягає); належний суб`єкт збирання доказів (докази можуть бути зібрані тільки тими суб`єктами, які згідно з нормами КПК мають на це право); належна процесуальна форма (встановлений КПК порядок здійснення кримінального провадження в цілому і проведення окремих процесуальних дій).

Отже, допустимість доказів як ознака їх якості визначається нормами кримінального процесуального закону.

Відповідно до цього докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об`єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (постанова ККС ВС від 28.03.2019 у справі № 154/3213/16).

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (ст. 85 КПК України).

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення(ст. 86 КПК України).

Недопустимими є також докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст. 87 КПК України).

Згідно вимог ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1988 року, "Тейксейра де Кастро проти Португалії" від 09.06.1998 року, "Яллог проти Німеччини" від 11.07.2006 року, "Шабельник проти України" від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя, на недоторканість житла тощо.

З рішення Конституційного Суду України № 12рп/2011 від 20.10.2011 року слідує, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

У рамках цього кримінального провадження судом було досліджено надані з боку сторони обвинувачення, наступні фактичні дані, на підставі яких кожна із сторін просить суд встановити наявність фактів, що підлягають доказуванню у ньому, з числа регламентованих ст. 84 КПК України, як-то документи, висновки експертів.

Як зазначалося вище, суд, безпосередньо дослідивши наведені вище докази сторони обвинувачення у їх сукупності, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, дійшов до наступного висновку.

Щодо протоколів допиту свідка ОСОБА_1 від 23.08.2018 року (а.с.102-114 том 3) здійсненого у рамках кримінального провадження унесеного до ЄРДР № 42015110000000471 від 07.10.2015, то суд відмічає, що цей доказ не може бути урахований судом так, як у відповідності до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.

На підставі постанови прокурора Ільєнко Ю. від 05.02.2019 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 було виділено із кримінального провадження №42015110000000471 від 07.10.2015 року, а також підлягали виділенню матеріали досудового розслідування згідно додатку до постанови від 05.02.2019 року на 266 аркушах. Однак відповідного додатку з переліком доказів, що підлягали виділенню така постанова не містить, а зазначена лише кількість копій аркушів таких доказів без їх ідентифікації.

Разом з тим, слід відмітити, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом (ст. 93 КПК України).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 93 указаного Кодексу, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Інакше кажучи, при розгляді кримінального провадження, даючи оцінку допустимості доказу, суд має проаналізувати критерії допустимості таких доказів, а саме законність джерела, законність способу отримання, процесуальне оформлення ходу і результатів слідчої дії (постанова ККС ВС від 29.03.2018 у справі № 761/33311/15-к).

Фактично походження певних документів на 266 аркушах, відображене у постанові прокурора від 05.02.2019 року, як дійсне, сприймати не можливо, а в матеріалах кримінального провадження відсутня інформація про його отримання (вилучення) органами досудового розслідування в установленому КПК порядку.

В матеріалах провадження відсутній протокол огляду документів від 05.02.2019 року щодо проведеного прокурором огляду кримінального провадження №42015110000000471 від 07.10.2015 року у зв`язку з виділенням матеріалів досудового розслідування у кримінальне провадження №42019110000000036 від 05.02.2019 року.

Крім того, суд відмічає, що такі матеріали досудового розслідування отримані у ксерокопіях з кримінального провадження 42015110000000471 від 07.10.2015, які жодним чином не завірені та не засвідчені у відповідності до вимог КПК України, що свідчить про недопустимість таких доказів, зважаючи на їх неналежність з цих підстав. Відповідний перелік документів (доказів), що підлягав виділенню, відсутній.

Певна частина поданих в якості доказів обвинувачення копій документів не можливо дослідити зважаючи на їх низьку якість та неможливість відтворення через це відповідної інформації.

Так, згідно ст. 99 КПК, документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов`язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ.

Зазначена норма закону є імперативною та прямо вказує, що сторони кримінального провадження на підтвердження тих чи інших обставин, що є предметом доказуванням у кримінальному провадженні не просто мають право, а зобов`язані надати суду оригінал документа, тобто сам документ. Виключення з даного правила допускаються лише у випадках, передбачених ч. 5 ст. 99 КПК України.

Дублікат документа (документ, виготовлений таким самим способом, як і його оригінал), а також копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах, виготовлені слідчим, прокурором із залученням спеціаліста, визнаються судом як оригінал документа.

Так, п. 3 ч. 5 ст. 99 КПК України передбачає, що для підтвердження змісту документа можуть бути визнані допустимими й інші відомості (копії документів), зокрема, якщо оригінал документа не може бути отриманий за допомогою доступних правових процедур.

Разом з тим правова процедура та підстави тимчасового доступу до речей і документів у рамках кримінального провадження закріплено у Главі 15 КПК України.

Частиною 6 ст. 163 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п`ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.

Тим самим, не дотримано зазначених імперативних вимог ст. 99 КПК.

В даному судовому провадженні суду в якості доказів обвинувачення надано жодним чином не завірені у належний спосіб ксерокопії документів.

Прокурором по завершенню судового розгляду, після проведення судових дебатів заявлялось клопотання про відновлення судового розгляду з метою заявлення відповідного клопотання для отримання тимчасового доступу до оригіналів документів, знову ж таки що не містить відповідного переліку таких документів.

Крім того, суд враховує, що сторона захисту ознайомлювалась з копіями таких документів, а не оригіналами, що також є порушенням права на захист обвинуваченого при виконанні вимог ст. 290 КПК України.

Для прикладу, Верховний Суд у справі № 160/7887/18 указав, що для аналізу питання завірення документів у копіях слід брати до уваги, що серед іншого, копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку. Напис про засвідчення копії складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії. Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки «Для копій». Оскільки під засвідченням копії документа слід розуміти саме засвідчення відповідності копії оригіналу відповідного документу, відсутність на копії напису про її засвідчення «Згідно з оригіналом» чи в іншому словесному виразі дає підстави вважати її такою, що не посвідчена в установленому порядку.

Також ст. 99 КПК передбачає, що для підтвердження змісту документа можуть бути визнані допустимими й інші відомості, якщо: 1) оригінал документа втрачений або знищений, крім випадків, якщо він втрачений або знищений з вини потерпілого або сторони, яка його надає; 2) оригінал документа не може бути отриманий за допомогою доступних правових процедур; 3) оригінал документа знаходиться у володінні однієї зі сторін кримінального провадження, а вона не надає його на запит іншої сторони, але на такого роду обставини сторона обвинувачення у ході судового розгляду не посилалася узагалі.

Суд звертає увагу на те, що надані прокурором докази (том 2 а.с.120, а.с.,122-123, а.с.132, а.с.150, а.с.152, а.с.163, а.с.165-166, а.с.176, а.с.178-179, а.с.187-189, а.с.199, а.с.203, а.с.209, а.с.219, а.с.222, а.с.234, а.с.236-237, а.с.244, а.с.248-249, а.с.253, а.с.256, а.с.257, а.с.259, а.с.261-262, а.с.274, а.с.276) - взагалі неможливо дослідити, зважаючи на їх якість.

Таким чином, судом визнаються недопустимими та не беруться до уваги ксерокопії документів наданих стороною обвинувачення, які не завірені та не посвідчені.

Крім того, відповідні перелічені досліджені судом докази, в разі наявності їх оригіналів, не спростовують висновки суду і не є достатніми доказами наявності в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, а саме вчинення ним умисних дій, що виразились у зловживанні службовим становищем в інтересах юридичної особи, що спричинило тяжкі наслідки.

Так, зазначені докази не підтверджують наявність в діях обвинуваченого відповідного умислу на вчинення таких дій та їх мету заниження вартості товару для митного оформлення для випуску за межі території України.

З цього приводу, суд враховує, що у відповідності до указаних положень та посадових інструкцій, відповідні дії ОСОБА_1 при митному оформленні митних декларацій ТОВ «Ліга-Опт-Трейдінг» та ТОВ «Гарантія плюс» були вчинені. Виявлення відповідних розбіжностей при проведенні перевірки та причинний зв`язок між діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 при прийнятті митних декларацій в роботу та їх подальше опрацювання з наслідками у вигляді збитків (неотриманого вивізного мита) при їх оцінці, стороною обвинувачення не встановлено.

Так, обвинуваченням не встановлено, які саме з перелічених в обвинувальному акті положення Посадової інструкції головного державного інспектора митного посту «Східний термінал» Київської митниці Міндоходів (посадової інструкції), затвердженої начальником Київської митниці Міндоходів від 01.11.2013 року, Митного кодексу України, постанови КМУ № 950 від 25.12.2013 року «Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та квот па 2014 рік», Закону України «Про ставки вивізного (експортного) мита на брухт легованих чорних металів, брухт кольорових металів та напівфабрикати з їх використанням», - були не в повній мірі враховані та виконані ОСОБА_1 , і в чому саме полягала недостатня та неповна перевірка ним наданих до митного оформлення документів по деклараціях.

Також, наявність чи відсутність відповідної ліцензії у ТОВ «Ліга-Опт-Трейінг» чи ТОВ «Гарантія плюс» для здійснення вивезення саме зазначених в поданих в інтересах даних підприємств деклараціях металів, органом досудового розслідування не перевірялась. Також матеріали кримінального провадження не містять даних які б свідчили, що ОСОБА_1 , як посадова особа митниці, зобов`язаний перевіряти ліцензійні умови декларантів при здійсненні ними господарської діяльності, в тому числі з іноземними суб`єктами.

Крім того, на думку суду, органом досудового розслідування у кримінальному провадженні не було доведено розмір завданих збитків.

Так на підтвердження визначення розміру шкоди, завданої державі, стороною обвинувачення надано ксерокопію висновок експерта 10151/17-45 від 31.10.2017 року (том 3 а. с. 75-88).

Вказане кримінальне провадження ґрунтувалося на доказах, які є неналежними, про що вище наведено доводи.

Суд також вважає за доцільне зауважити, що висновком експерта є докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи (ч. 1 ст. 101 КПК України). Висновок експерта не є обов`язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку (ч. 10 ст. 101 КПК України). Зі змісту ч. 1 ст. 242 КПК України можна зробити висновок, що експертиза проводиться у тих випадках, коли для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. При цьому не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права.

З ксерокопії висновку експерта №10151/17-45 від 31.10.2017 року (том 3 а. с. 75-88) вбачається, що на дослідження експерту разом з постановою слідчого надано матеріали кримінального провадження в 6-ти томах, серед яких (у копіях):

-митні декларації (форма МД-2), якими оформлено експортні операції ТОВ «Гарантія Плюс» та додатки до декларацій (документи на придбання товару, акт завантаження, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR), інформаційний аркуш до МД, паспорт та ведійське посвідчення водія);

-митні декларації (форма МД-2), якими оформлено експортні операції ТОВ «Ліга-Опт-Трейдінг» та додатки до декларацій (документи на придбання товару, акт завантаження, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR), інформаційний аркуш до МД, паспорт та ведійське посвідчення водія);

-наказ голови ДФС України №136 від 18.09.2014 про результати перевірки Київської митниці;

-лист ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 17.10.2015 №3494 про надання інформації про рівень цін на феросплави;

-інші документи (запити, листи).

Таким чином, дані дослідження проведені експертом на підставі копій документів та не надано цих оригіналів як речові докази суду для огляду.

Щодо надання експерту для дослідження витягу з акта про результати перевірки №05/99-99-1401-01-22 від 19.08.2014 року.

Так, на підставі наказу ДФС України №14 від 25.07.2014 року була проведена перевірка робочою групою працівників Департаменту відомчого контролю та внутрішнього аудити ДФС щодо суми ненадходження обов`язкових платежів до державного бюджету України в квітні-липні 2014р. в розмірі 5 945 500 грн. в результаті неналежного контролю за правильністю визначення митної вартості та класифікації товарів службовими особами Київської митниці Міндоходів (ДФС України) при декларуванні представниками ТОВ «Гарантія Плюс» та ТОВ «Ліга-Опт-Трейдінг» зовнішньоекономічних операції, за результатами якої складено Акт №05/99-99-14-01-01-22 від 19.08.2014 року.

Однак, наказ ДФС України №14 від 25.07.2014 року відсутній в матеріалах кримінального провадження, тому суд позбавлений можливості перевірити, що слугувало підставою для винесення цього наказу та перевірити чи були дотримання вимоги щодо призначення перевірки, як-то: повноваження особи призначати ревізії та перевірки.

При цьому під час судового розгляду справи має бути чітко встановлено і доведено, що саме вчинення того чи іншого злочину стало причиною відповідних наслідків. Обчислення їх розміру також має бути належним чином підтверджено та не викликати сумніву.

Сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право надати витяги, компіляції, узагальнення документів, які незручно повністю досліджувати в суді, а на вимогу суду - зобов`язані надати документи у повному обсязі.

Сторона зобов`язана надати іншій стороні можливість оглянути або скопіювати оригінали документів, зміст яких доводився у передбаченому цією статтею порядку.

Зважаючи на викладені норми процесуального закону, суд вважає, що зазначена копія експертного дослідження не є належним та очевидно недопустимим доказом, зважаючи на наступне: відсутність оригіналу; засвідчення його копії у встановленому порядку та відсутність відомостей щодо втрати оригіналу; ненаведення способу та правових підстав отримання останнього стороною обвинувачення, тощо.

За таких обставин, на думку суду, наявні підстави для визнання під час судового розгляду в порядку ст. 89 КПК України, очевидно недопустимим копії висновків експертного дослідження за результатами проведення судово-економічної експертизи від 31.07.2017 року №10151/17-45 (а.с. 75-88 том 3) та №40/8 від 27.07.2016 року (а.с.89-101 том 3).

Окрім того, що указані докази подані не в оригіналі, в матеріалах справи відсутні відомості про джерело і спосіб отримання досудовим розслідуванням досліджених документів, в тому числі наданих органом досудового слідства в розпорядження експертів.

Встановлено, що оригінали досліджених судом документів не було подано ні суду, ні будь-якій зі сторін кримінального провадження.

Частина доказів наданих стороною обвинувачення є неналежними доказами, такі документи подані не в оригіналах, не засвідчені належним чином, інформація в цих провадженнях не може бути перевірена судом, та не може бути використана в цьому судовому провадженні як доказ винуватості обвинуваченого у скоєні зазначеного та інкримінованого йому злочину.

Крім того, суд звертає увагу на те, що, склад злочину - це сукупність встановлених у кримінальному законі об`єктивних та суб`єктивних ознак, які визнають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочин, тобто включає в себе наступні елементи: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Згідно ч. 2 ст. 91 КПК України д оказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Так, згідно з вимогами ст. 370 КПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.

Для визнання в діях певної фізичної особи складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, суду необхідне було встановлення в діях ОСОБА_1 всіх ознак складу вказаного кримінального правопорушення. Суд, з урахуванням досліджених в ході судового засідання доказів і матеріалів кримінального провадження вважає, що слідством не доведена наявність в діях ОСОБА_1 об`єктивної сторони складу вказаного кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.

Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Так, ст. 364 ч. 2 КК України встановлює кримінальну відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки.

Для кваліфікації злочину за ст. 364 КК необхідно встановити характер, зміст та обсяг повноважень, а також коло службових обов`язків, які визначають компетенцію службової особи та встановлюються відповідними нормативними актами.

Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 364 КК, є вчинення його всупереч інтересам служби. Ця ознака вказує на те, що при вчиненні цього злочину завжди порушуються певні інтереси, яких службова особа повинна дотримуватись і охороняти.

Об`єктивна сторона вказаного кримінального правопорушення виявляється у діянні (дії чи бездіяльності), яке: 1) вчиняється з використанням службового становища; 2) здійснюється у межах повноважень, наданих у зв`язку з виконанням нею службових обов`язків; 3) суперечить інтересам служби; 4) заподіює істотну шкоду або тягне тяжкі наслідки; 5) знаходиться у причинному зв`язку із зазначеними наслідками.

Більше того, зловживання владою або службовим становищем (ст.364 КК України) визнається злочином за наявності трьох спеціальних ознак в їх сукупності: використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби; вчинення такого діяння з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи; заподіяння такими діями істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Відсутність однієї з зазначених ознак свідчить про відсутність складу злочину, передбаченого ст. 364 КК України.

Під зловживанням владою слід розуміти умисне використання службовою особою, яка має владні повноваження, всупереч інтересам служби своїх прав щодо пред`явлення вимог, а також прийняття рішень, обов`язкових для виконання іншими фізичними чи юридичними особами. Зловживати владою може як представник влади, так і службова особа, яка виконує організаційно-розпорядчі обов`язки, оскільки остання також має владні повноваження, що розповсюджуються на підпорядкованих їй осіб.

Під використанням службовою особою влади всупереч інтересам служби також слід розуміти вчинення таких діянь, які хоча і були безпосередньо пов`язані із здійсненням посадовою особою своїх прав і обов`язків, однак не викликалися службовою необхідністю і об`єктивно протирічили як загальним задачам і вимогам, які пред`являються до державного апарату, так і тій меті і задачам, для досягнення яких службова особа була наділена відповідними владними повноваженнями.

Тяжкі наслідки можуть бути інкриміновані винному лише за наявності причинного зв`язку між його діянням (дією чи бездіяльністю) та настанням зазначених наслідків. Для наявності цього зв`язку необхідно встановити: які саме службові обов`язки, покладені на особу; чи передували ці порушення заподіянню тяжких наслідків; чи створювали вони реальну можливість заподіяння цих наслідків; чи виявилися ці порушення необхідною умовою настання таких наслідків і чи викликали їх із неминучістю в конкретних умовах.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, відносяться до тих обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Обов`язок же доказування цих обставин покладається на слідчого, прокурора (ч. 1 ст. 92 КПК).

Фактичне настання істотної шкоди необхідно для визнання цього кримінального правопорушення закінченим, адже склад його за своєю конструкцією є матеріальним. Необхідною ознакою об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 364 КК України, є наявність причинного зв`язку між зловживанням владою або службовим становищем і істотною шкодою.

З суб`єктивної сторони злочин, передбачений ст. 364 КК України, є умисним. При цьому обов`язковими ознаками зловживання владою або службовим становищем є корисливий мотив, інші особисті інтереси чи інтереси третіх осіб.

З суб`єктивної сторони це кримінальне правопорушення характеризується умисною або змішаною формою вини корисливий мотив, інші особисті інтереси та інтереси третіх осіб є обов`язковими ознаками зловживання владою або службовим становищем і підкреслюють той факт, що це кримінальне правопорушення може бути вчинено під впливом саме таких спонукань.

Так, суд звертає увагу, що мотивами вчинення злочину є збуджуючі приводи (потреби, інтереси, прагнення та ін.), що викликають у обвинуваченого рішучість вчинити діяння, заборонене кримінальним законом, за умови усвідомлення його протиправного характеру. Правильне визначення мотиву здійснюється в зв`язку із встановленням мети злочинних дій, яка є бажаним результатом, якого прагне досягти особа. Мотив і мета злочину відповідають на запитання: для чого і чому особа вчинює певну дію.

Згідно формулювання обвинувачення в обвинувальному акті, ОСОБА_1 інкримінується саме використання свого службового становища всупереч інтересам служби з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам держави, які спричинили тяжкі наслідки.

Судом з копії наказу, встановлено, що ОСОБА_1 , у відповідності до п. 1 примітки ст. 364 КК України, - є службовою особою, який обіймає посаду головного державного інспектора митного посту «Східний термінал» Київської митниці Міндоходів, та наділений організаційно-розпорядчими функціями.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, сторона обвинувачення вважає, що під час здійснення митного оформлення та перевірки митних декларацій поданих ТОВ «Ліга-Опт-Трейдінг» та ТОВ «Гарантія плюс» у ОСОБА_1 виник умисел на використання свого службового становища з метою одержання неправомірної вигоди для ТОВ «Ліга-Опт-Трейдінг» та ТОВ «Гарантія плюс», яке виражалась у неналежному контролі класифікації товару та визначення митної вартості що призвело до невірної класифікації та визначення вартості товару, недотриманні вимог нетарифного регулювання стосовно переміщуваних товарів. В наслідок чого ТОВ «Ліга-Опт- Трейдінг» та ТОВ «Гарантія плюс» отримували можливість сплачувати вивізне (експортне) мито у неповному розмірі.

Однак, судом не встановлено наявність у діях ОСОБА_1 хоча б одного із зазначених мотивів, як і не встановлено наявність умислу на вчинення інкримінованого його кримінального правопорушення, отримання ним неправомірної вигоди, із пред`явленого обвинувачення невідомо яку неправомірну вигоду для самого себе чи іншої фізичної або юридичної особи він мав намір одержати чи одержав і в якій формі та будь-яких доказів на підтвердження наявності суб`єктивної частини злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України стороною обвинувачення суду не надано. А саме, жодні докази не підтверджують наявність у ОСОБА_1 умислу на отримання незаконної матеріальної вигоди або інший корисливий мотив за не здійснення перевірки класифікації товару та його вартості за даними електронних системи (Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності - УТЕ ЗЕД) та (автоматизованої системи аналізу та управління ризикам - АСАУР).

Суду взагалі не надано належних доказів, які б прямо вказували, на що саме був направлений умисел ОСОБА_1 під час вчинення інкримінованого йому діяння за ч. 2 ст. 364 КК України.

Тому, суд погоджується з доводами захисника обвинуваченого щодо неналежності та недостатності для визнання винуватості обвинуваченого досліджених в ході судового розгляду доказів.

Таким чином, орган досудового розслідування поставив у вину ОСОБА_1 , як службовій особі, зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, з метою одержання неправомірної вигоди юридичною особою, однак в ході досудового слідства не здобуто доказів, в чому полягав цей (корисливий мотив). Не здобуто зазначених доказів і в ході судового розгляду.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність в діях обвинуваченого суб`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, що полягає в прямому умислі та корисливому мотиві чи в іншому особистому інтересі.

Враховуючи викладене, суд вважає, що висновки органу досудового розслідування та прокурора щодо умислу ОСОБА_1 на зловживанням службовим становищем всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, ніякими об`єктивними письмовими та іншими доказами не підтверджуються, а ґрунтуються лише на припущеннях, що є недопустимим.

Одночасно, інших достатніх, допустимих, достовірних та переконливих доказів, які би підтверджували вину ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 364 КК України, суду не надано, а надані докази, як вважає суд, є недостатніми для визнання винуватості особи.

При цьому, обвинувачення повинно довести "кожний факт", пов`язаний зі злочином, щоб "не існувало жодної розумної підстави для сумнівів". Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.

Таким чином, правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого, воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об`єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.

Надаючи оцінку вказаним доказам з точки зору їх належності, допустимості та достатності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, однією із засад кримінального провадження, як зазначено у ст. 7 КПК України, є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Згідно ч. 4 ст. 17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 8 та ч. 5 ст. 9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Як зазначено у рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Смирнов проти України" від 15 липня 2010 року, остаточне рішення від 15 жовтня 2010 року (пункт 53), у справі "Бочаров проти України" від 17 березня 2011 року, остаточне рішення від 17 червня 2011 року (пункт 45), у справі "Кобець проти України" від 14 лютого 2008 року (пункт 43), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. За відсутності таких ознак не можна констатувати, що вину доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Також, ВСУ у постанові № 688/788/15-к від 04.07.2018 року визначив, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення "поза розумним сумнівом", п. 53 рішення ЄСПЛ у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 року, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів. Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п. 86 рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі "Вєренцов проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

В частині 2 ст. 17 КПК України закріплено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Таким чином, надані стороною обвинувачення докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України не дають змоги встановити наявність в діях останнього, "поза розумним сумнівом", вини у вчиненні інкримінованого злочину, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які належні та допустимі докази, підтверджуючі обґрунтованість пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення.

Враховуючи викладені обставини, на підставі ретельного дослідження, наданих в ході судового розгляду доказів, суд приходить до висновку, що вказані докази, на яких ґрунтується обвинувачення, не доводять наявності в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а саме об`єктивної та суб`єктивної сторони вказаного злочину.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що висунуте ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 2 ст. 364 КК України, тобто умисне використання свого службового становища всупереч інтересам служби з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам держави, які спричинили тяжкі наслідки, повністю не знайшло свого підтвердження в ході проведеного судового розгляду даного кримінального провадження, оскільки стороною обвинувачення не надано до суду достатніх, належних, достовірних та допустимих доказів на доведення пред`явленого обвинувачення.

Отже, суд, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення з урахуванням положень ст. 337 КПК України, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих (розшукових) дій, оскільки функції публічного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, приходить до висновків про необхідність виправдання ОСОБА_1 , оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

При цьому, суд звертає увагу на те, що сторона обвинувачення на досудовому розслідуванні, починаючи з жовтня 2015 року в кримінальному провадженні №42015110000000471, та в ході судового розгляду виділеного кримінального провадження №42019110000000036, відомості про яке внесені до ЄРДР 05.02.2019 року, не заявляло клопотань про подання оригіналів документів доказів, що надані суду в якості доказів обвинувачення.

Відповідне клопотання заявлено прокурором лише після проведення судових дебатів, в яких сторона захисту не повідомляла якихось додаткових даних та фактичних обставин, які б підлягали дослідженню чи з`ясуванню, а навпаки на стадії судового розгляду зазначала про недопустимість доказів та їх недостатність для висновку, поза розумним сумнівом, про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України. З цього приводу, суд не знаходив підстав для поновлення судового розгляду, а тому відповідне клопотання прокурора залишено без розгляду.

В той же час, слід зазначити також, щодо доводів сторони захисту про те, що стороною обвинувачення не було відкрито в порядку, передбаченому ст. 290 КПК матеріали кримінального провадження, незважаючи на заперечення сторони захисту щодо цього, слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання. Надання доступу до матеріалів включає в себе можливість робити копії або відображення матеріалів.

Із реєстру матеріалів досудового розслідування та протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування (а.с.356-358 том 3) вбачається, що обвинуваченому та його захиснику Паріновій Л.В. 14.02.2019 року було надано доступ до матеріалів досудового розслідування та ознайомлення ними із матеріалами кримінального провадження. Тобто обвинуваченому та його захиснику було надано доступ до матеріалів досудового розслідування у повній мірі, без обмежень в часі та згідно з описом. Це свідчить про те, що ОСОБА_1 та його захиснику був наданий доступ до матеріалів досудового розслідування.

Однак, суд звертає увагу, що в порядку ст. 290 КПК України захисту відкриті копії документів, що не були засвідчені та отримані у встановленому КПК України порядку.

Зважаючи на викладене, враховуючи позиції сторін, подані та досліджені судом докази, за наслідками судового розгляду відповідно до вимог КПК України, суд вважає, що у даній справі немає підстав для винесення обвинувального вироку відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням останнього у вчиненні злочину,передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Тому відносно останнього слід постановити виправдувальний вирок за недоведеністю що в діях останнього є склад кримінального правопорушення.

Покладений судом обов`язок на ОСОБА_1 , на підставі ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16.01.2019 року (том 3 а.с.333-342), у вигляді прибуття за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду у кримінальному провадженні №42015110000000471, підлягає припиненню, оскільки підстав для обрання запобіжного заходу судом не встановлено.

Відповідно до ст. 124 КПК України, процесуальні витрати пов`язані із залученням експертів у даному кримінальному провадженні, в розмірі 12648 грн. 00 коп., слід віднести на рахунок держави.

Речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов прокурора відділу управління прокуратури Київської області Лісовського Б.Ф. в інтересах держави про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням (злочином), в порядку ст. 129 КПК України, слід залишити без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. 124, 129, 318, 322, 337, 342-351, 358, 363-368, ч. 1 ст. 369, ст. 370, ч. 1, ч. 2 ст. 371, п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 373, ст. ст. 374-376 КПК України, ч. 2 ст. 364 КК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, та виправдати у зв`язку з недоведеністю, що в діянні останнього є склад даного кримінального правопорушення.

Цивільний позов прокурора відділу управління прокуратури Київської області Лісовського Б.Ф. в інтересах держави про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням (злочином) на суму 863294 грн. 07 коп. - залишити без розгляду.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів в кримінальному провадженні №42019110000000036, в розмірі 12648 грн. 00 коп., віднести на рахунок Держави України.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити сторонам провадження.

Суддя С.М.Вознюк