Рішення № 98885986, 09.08.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 серпня 2021 року Справа №520/7453/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) 29.04.2021 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради (далі по тексту - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни;

- зобов`язати відповідача встановити позивачу статус «особи з інвалідністю внаслідок війни» та видати посвідчення «особи з інвалідністю внаслідок війни», відповідно до вимог пункту 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3552-ХІІ.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формувань Цивільної оборони, що, на його думку, підтверджується наданими доказами, відтак набув право на встановлення статусу інваліда війни.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій О.В.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у адміністративній справі №520/7453/21.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачем 19.05.2021 до суду надано відзив на позовну заяву, згідно з яким останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з тих підстав, що позивачем не надано доказів залучення його до участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони, відтак на переконання відповідача, відсутні правові підстави для надання позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

У період з 06.05.2021 по 16.05.2021, 28.05.2021, 10.06.2021, з 29.06.2021 по 23.07.2021 суддя перебувала у відпустці.

Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с. 10).

Відповідно до копії довідки МСЕК серії 10 ААБ №167036 від 28.12.2011, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності безстроково (а.с. 12).

У зв`язку з аварією на Чорнобильській АЕС позивач був відряджений до міста Чорнобиль з 03.09.1986 по 08.10.1986 на роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Позивач 01.03.2021 звернувся до відповідача з заявою про встановлення статусу інваліда війни, як особі залученої до складу формувань Цивільної оборони, з наданням відповідного посвідчення інваліда війни відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідач листом від 15.03.2021 №Б-01-48/96/0/297-21-114/0/759-21 повідомив позивача про неможливість вчинення зазначених дій через ненадання ним повного пакету документів та вказав, що надані документи підтверджують статус позивача як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з роботами по ліквідації цих наслідків. Водночас, у даному листі вказано, що відсутні правові підстави для поширення на позивача статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки не підтверджено факт участі позивача у складі формувань Цивільної оборони.

Не погоджуючись із вказаною відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Предметом даної справи є встановлення наявності або відсутності правових підстав для встановлення позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі по тексту - Закон України №3551-ХІІ), який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України №3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно пункту 9 частини другої статті 7 Закону України №3551-ХІІ до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України №3551-ХІІ, є:

1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони.

Згідно частини першої статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі по тексту - Закон України №796-ХІІ) учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 1803/1976 №1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06.06.1975 №90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, у тому числі, і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також, при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

З матеріалів справи вбачається факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також настання інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з участю у ліквідації цих наслідків. Ці обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом № 796-ХІІ.

При цьому, для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України №3551-ХІІ), окрім факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС (стосовно позивача вказаний факт встановлено), необхідно виконати умову щодо участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Вказане пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

Верховний Суд у своїх постановах від 07.06.2018 у справі №377/797/17, від 20.12.2019 у справі №315/594/15-а, від 26.02.2020 у справі №377/196/17, від 27.04.2020 у справі №826/15761/17 неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що при вирішенні подібних спорів обставина щодо безпосередньої участі особи у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони є істотною, оскільки у протилежному випадку статус інваліда війни на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків, і відповідно, мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно з пункту 1 частини першої статті 9 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд звертає увагу, що документи, які є у наявності у позивача та які були долучені до заяви останнього щодо встановлення йому статусу інваліда війни, адресованої відповідачу, підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності, проте, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивачем надано не було, оскільки така інформація в них не відображена.

Посилання позивача на довідку 6-го Управління КДБ УРСР про кількісний склад та функції військових частин МО СРСР, що беруть участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС за червень 1986 року є необґрунтованими, оскільки у вказаній довідці лише зазначено, що до ліквідації наслідків аварії були залучені не лише військові частини та підрозділи цивільної оборони, а й підрозділи хімічного захисту, медичного забезпечення, інженерні.

Посилання позивача на довідки Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації суд вважає необгрунтваними, оскільки ним факт участі позивача саме у підрозділах Цивільної оборони не підтверджено.

Водночас, при розв`язанні спору суд зважає на правову позицію Верховного Суду зі спірного питання, викладену, зокрема, у постанові від 15.04.2021 у справі №377/27/17, у силу якої за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС достатніх підстави для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відсутні.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, суд дійшов висновків щодо правомірності відмови у встановленні позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до абзацу 1 частини п`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням того, що позивач звільнена від сплати судових витрат, а також враховуючи те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, а матеріали справи не містять доказів понесення відповідачем судових витрат, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради (вулиця Вишнева, будинок 3, місто Харків, 61124, код ЄДРПОУ: 03196624) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 09.08.2021.

Суддя О.В. Ніколаєва