Рішення № 98880162, 29.07.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2021 Справа № 914/1120/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Львівського міського центру зайнятості

до відповідача Державної установи “Центр авіаційного забезпечення Національної поліції України”

про стягнення 83467,87 грн.

за участю представників:

від позивача Борис А.С.

від відповідача не з?явився

Суть спору: Львівський міський центр зайнятості звернувся з позовом до Державної установи «Центр авіаційного забезпечення Національної поліції України» про стягнення 83467,87 грн. виплаченої допомоги по безробіттю.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Представник позивача в судовому засіданні 29.07.2021р. позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві.

Відповідач явку представника в судове засідання 29.07.2017р. не забезпечив, причин неявки представника не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Слід зазначити, що явка представника відповідача в судове засідання 29.07.2021р. не визнавалась судом обов`язковою.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи представника позивача, суд встановив таке.

Наказом Державної установи «Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських» від 12.04.2019 №23 о/с «По особовому складу», відповідно до п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, майора поліції Мамуку Олену Володимирівну, начальника відділення організації навчання Державної установи «Львівських навчальний центр підготовки поліцейських», з 12.04.2019р. звільнено зі служби у поліції (підстава: ч.3 ст.68 Закону України «Про Національну поліцію» та наказ Національної поліції України від 28.01.2019 №81 «Про організаційно-штатні зміни в державних установах Національної поліції»).

ОСОБА_1 будучи звільненою 12.04.2019р. з Державної установи «Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських» зареєструвалась 16.04.2019р. у Львівському міському центрі зайнятості з метою пошуку роботи.

Відповідно до наказу Львівського міського центру зайнятості ОСОБА_1 було надано статус безробітної з 16.04.2019р. і було призначено допомогу з безробіття з 23.04.2019р. та розпочато з 13.05.2019р. виплату допомоги з безробіття відповідно до п.п.1, 3, 4 ст.22 та п.1 ст.23 Закону України Про «Загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Допомога по безробіттю ОСОБА_1 була виплачена з 13.05.2019р. по 06.05.2020р. в сумі 83476,87 грн.

Разом з тим, вважаючи вказаний наказ Державної установи «Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських» від 12.04.2019р. №23 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної установи «Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2020р. у справі №640/8316/19 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, а саме:

- визнано протиправним та скасовано наказ Державної установи «Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських» від 12.04.2019р. №23 о/с про звільнення майора поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції у зв`язку із скороченням штатів та проведенням організаційних заходів за п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію»;

- зобов`язано Державну установу «Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських» поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділення організації навчання Державної установи «Львівський навчальний центр підготовки поліцейських»;

- вирішено стягнути з Державної установи «Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 12.04.2019р. (дата, з якої останню визнано звільненою, згідно з наказом від 12.04.2019р. №23) по 30.06.2020р. (дата ухвалення судового рішення) у розмірі 210034,78 грн.

На підставі вказаного рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2020р. у справі №640/8316/19 наказом Державної установи «Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських» від 14.08.2020р. №40о/с ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника відділення організації навчання Державної установи «Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських” з 13.04.2019р.

07.07.2020р. Державна установа «Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських» (ідентифікаційний код 41374577) змінила назву на Державна установа «Центр авіаційного забезпечення Національної поліції України (ідентифікаційний код 41374577).

Як зазначає позивач, у відповідача наявне зобов`язання щодо відшкодування Львівському міському центру зайнятості виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_1 у сумі 83467,87 грн. у зв`язку із поновленням на роботі за рішенням суду, оскільки відповідно до ст.35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Львівським міським центром зайнятості 06.10.2020р. скеровано Державній установі «Центр авіаційного забезпечення Національної поліції України» повідомлення про повернення коштів в сумі 83467,87 грн. у зв`язку із поновленням на роботі ОСОБА_1 на підставі рішення суду, однак кошти Львівському міському центру зайнятості не повернуті.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з Державної установи «Центр авіаційного забезпечення Національної поліції України» 83467,87 грн. виплаченої допомоги по безробіттю.

Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив на позовну, в якому Державна установи «Центр авіаційного забезпечення Національної поліції України» проти задоволення позову заперечує. Зокрема відповідач зазначає про те, що він звернувся до головного розпорядника бюджетних коштів з проханням забезпечити потребу в коштах за КПКВ 1007020 КЕКВ 2800 в сумі 83476,87 грн., про що Львівському міському центру зайнятості надано відповідь на повідомлення від 06.10.2020 № 10-4876/20. При цьому, як зазначив відповідач, в затвердженому кошторисі відповідача на четвертий квартал 2020 року та 2021 рік відсутні бюджетні асигнування за кодом 2800. Станом на травень 2021 року фінансування за КПКВ 1007020 КЕКВ 2800 в сумі 83476,87 грн. для відповідача Національною поліцією України не погоджено.

Як зазначає відповідач, у нього відсутні відповідні кошти за згаданим кодом, у зв`язку з чим він вважає, що позов Львівського міського центру зайнятості заявлений до Державної установи «Центр авіаційного забезпечення Національної поліції України» не підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи представника позивача, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю з огляду на таке.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України «Про зайнятість населення» та інших нормативно- правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно із пунктом 8 статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», страховим випадком є подія, через яку:

- застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу;

- застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

Статтями 34, 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов`язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Обов`язок роботодавця відшкодувати Фонду вартість послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає тільки у випадку, коли працівника звільнено незаконно і саме через цю подію застрахована особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.

Відповідно до пункту 10, пункт 11 статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», роботодавцем є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання та фізичні особи, які використовують найману працю; найманий працівник – це фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації або у фізичної особи.

Судом встановлено, що на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2020р. у справі №640/8316/19 наказом Державної установи «Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських» від 14.08.2020р. №40о/с ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника відділення організації навчання Державної установи «Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських” з 13.04.2019р.

Отже, незаконність звільнення з посади вищевказаної особи відповідачем встановлена судовим рішенням, яким і було поновлено ОСОБА_1 на посаді.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється з дня поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», виплата допомоги по безробіттю припиняється з дня поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Пунктом 4 статті 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Оскільки судовим рішенням скасовано наказ про звільнення найманого працівника, який став підставою для втрати заробітної плати, а в подальшому ця подія стала підставою для призначення та виплати йому допомоги по безробіттю, тому позивач має право на відшкодування відповідачем суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у відповідності до статей 34 та 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

У пункті 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Таким чином, у зв`язку із поновленням безробітного ОСОБА_1 на роботі, відповідно до норм пункту 4 статті 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», виплачена допомога по безробіттю в сумі 83467,87 грн. підлягає стягненню з роботодавця, тобто з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 83467,87 грн. є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.

При поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2270,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №537 від 13.04.2021р., які відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача, оскільки позов слід задовольнити повністю.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державної установи “Центр авіаційного забезпечення Національної поліції України” (79040, місто Львів, вулиця Збиральна, будинок 28, ідентифікаційний код 41374577) на користь Львівського міського центру зайнятості (79060, місто Львів, вулиця Княгині Ольги, будинок 122, ідентифікаційний код 25555035) 83467,87 грн. – виплаченої допомоги по безробіттю, а також 2270,00 грн. – витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку у строки, що визначені главою 1 розділуГосподарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 09.08.2021р.

Суддя М.М. Петрашко