Рішення № 98879898, 16.06.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.06.2021Справа № 910/5895/21Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно - Українська атомна електрична станція"

до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Експертно - технічний центр "ЕНЕРГОРЕСУРС"

про стягнення заборгованості 120 000, 00 грн.

Представники учасників справи:

Від позивача: не з`явились;

Від відповідача: Бородіна Ю.В.;

Від третьої особи: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно - Українська атомна електрична станція" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (далі - відповідач) про стягнення 120 000, 00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказав на те, що відмова у виплаті страхового відшкодування є необґрунтованою, оскільки учасником процедури закупівлі не надано документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених ст.17 Закону України "Про публічні закупівлі", для відхилення тендерної пропозиції. Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та встановлено строк для подання клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, а саме: відповідачу протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, а позивачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву. Залучено на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Експертно - технічний центр "ЕНЕРГОРЕСУРС".

28.04.2021 через відділ діловодства та документообігу суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2021 вирішено проводити розгляд справи № 910/5895/21 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 02.06.2021.

19.05.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2021 у задоволенні заяви Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно - Українська атомна електрична станція" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відмовлено.

28.05.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 у задоволенні заяви Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно - Українська атомна електрична станція" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відмовлено.

02.06.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання 02.06.2021 не з`явились.

Позивач про дату та час судового засідання 02.06.2021 був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105479955944.

Конверт з ухвалою суду від 29.04.2021, який направлявся третій особі на адресу: 01133, м. Київ, Лабораторний провулок, буд. 1, оф. 289 повернувся на адресу суду із відміткою «за закінченням строку зберігання».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2021, яку занесено до протоколу судового засідання оголошено перерву по розгляду справи на 16.06.2021.

16.06.2021 через електронну пошту Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.06.2021 заперечив проти заявлених позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання 16.06.2021 не з`явились.

Позивач про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105479957378.

Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 16.06.2021 судом завершено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України

ВСТАНОВИВ:

Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно - Українська атомна електрична станція" було розміщено на сайті публічних закупівель оголошення про проведення публічної закупівлі № UA-2020-02-06-001504-b на закупівлю послуг за темою «Інженерні послуги. Різні. Оцінка технічного стану та перепризначення терміну експлуатації корпусів трубопровідної арматури та запобіжних клапанів систем важливих для безпеки Енергоблоку № 1)».

З наявного в матеріалах справи протоколу розгляду тендерних пропозицій вбачається, що участь у проведенні процедури закупівлі приймали: Товариство з обмеженою відповідальністю «Експертно - Технічний Центр «Енергоресурс», ДНІЦ СКАР та Приватне акціонерне товариство «Техенерго».

Як встановлено судом, між Приватним акціонерним товариством "Європейський страховий альянс" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертно - Технічний Центр «Енергоресурс» (страхувальник) було укладено договір страхування забезпечення тендерної пропозиції № 1052761 від 06.01.2017.

Відповідно до п.1.1 договору, його предметом є добровільне страхування відповідальності страхувальника перед третіми особами на на підставі ліцензії серії АВ №584141 від 10.05.2011р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг та Правил добровільного страхування відповідальності перед третіми особами (крім відповідальності власників наземного, повітряного, водного транспорту і відповідальності перевізника) №1404/2 від 03.01.2007р.

Предметом страхування за цим договором виступають такі, що не суперечать чинному законодавству України, майнові інтереси страхувальника, пов`язані з відшкодуванням ним вигодонабувачу у порядку, що передбачений чинним законодавством суми забезпечення тендерної пропозиції за відповідним тендером (торгами) на закупівлю за державні кошти товарів, робіт, послуг, що проводиться вигодонабувачем у відповідності до вимог чинного законодавства України, в разі невиконання страхувальником своїх зобов`язань згідно цього тендеру.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що поширення страхового захисту майнових інтересів страхувальника на кожний конкретний тендер в якості забезпечення тендерної пропозиції страхувальника проводиться шляхом підписання сторонами відповідної страхової гарантії.

За умовами п.1.5 договору страховий випадок за цим договором - це виникнення зобов`язання страховика здійснити виплату страхового відшкодування вигодонабувачу в разі настання страхових ризиків:

1.5.1 відкликання тендерної пропозиції учасником після закінчення строку її подання, але до того, як сплив строк, протягом якого тендерні пропозиції вважаються чинними;

1.5.2 непідписання учасником, який став переможцем процедури торгів , договору про закупівлю;

1.5.3 ненадання переможцем у строк, визначений в абзаці другому частині 3 ст.17 Закону України №922-VIII "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015р. із змінами внесеними Законом України №1078-VIII від 12.04.2016р., документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених ст.17 цього Закону.

Вигодонабувачем за цим договором є Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (п.1.7 договору).

В забезпечення тендерної пропозиції за закупівлею UA-2020-02-06-001504-b Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертно - Технічний Центр «Енергоресурс»

було надано страхову гарантію сертифікат № 1070501 від 19.02.2020 Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс". Вказана страхова гарантія складена до договору страхування забезпечення тендерної пропозиції № 1052761 від 06.01.2017., укладеного між Приватним акціонерним товариством "Європейський страховий альянс" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертно - Технічний Центр «Енергоресурс».

Згідно змісту вказаної страхової гарантії страховим ризиком є ненадання переможцем у строк, визначений в абзаці другому частині 3 ст.17 Закону України №922-VIII "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015р. із змінами документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених ст.17 цього Закону.

Ліміт відповідальності страховика становить 120 000, 00 грн. Франшиза не застосовується.

Згідно змісту протоколу розгляду тендерних пропозицій пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю "Деріс Груп" визнано такою, що відповідає кваліфікаційним критеріям та технічним вимогам тендерної документації.

13.04.2020 тендерним комітетом відокремленого підрозділу "Южно - українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" було прийнято рішення про оголошення переможцем процедури закупівлі Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертно - Технічний Центр «Енергоресурс».

22.04.2020 протокольним рішенням Тендерного комітету ВП ЮУАЕС № ПТ.0.3182.0161Ц відхилено пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертно - Технічний Центр «Енергоресурс».

12.05.2020 засобами поштового зв`язку Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно - українська атомна електрична станція" звернулось до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" з заявою-вимогою № 32/113 від 08.05.2020 про виплату страхового відшкодування за страховою гарантією.

19.06.2020 позивачем було отримано лист № 2062/1 від 18.06.2020 Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс", в якому останнім повідомлено про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Наразі, за твердженнями позивача, відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є необґрунтованою, оскільки учасником процедури закупівлі не надано документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених ст.17 Закону України "Про публічні закупівлі", для відхилення тендерної пропозиції. Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

За приписами ст.560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно ст.563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

Після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії (ст.564 Цивільного кодексу України).

Статтею 565 Цивільного кодексу Унормовано, що гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги. Якщо гарант після пред`явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов`язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника. Повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ч.ч.1-3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України позивачем при зверненні до суду з вимогами про стягнення суми страхової гарантії повинно бути доведено суду, у першу чергу, обставини наявності відповідного обов`язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією).

Аналогічного висновку щодо предмету доказування при вирішенні спору про існування обов`язку гаранта платити за гарантією наведено у постанові Верховного Суду від 27.11.2019р. по справі №910/20306/17.

Як вказувалось вище, обґрунтовуючи наявність підстав для стягнення з відповідача суми страхового відшкодування, позивачем було вказано, що учасником процедури закупівлі не було подано документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених ст.17 Закону України "Про публічні закупівлі".

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач вказав, що підстави для відхилення тендерної пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертно - Технічний Центр «Енергоресурс» не є страховим випадком за ризиком, вказаним у гарантії, а саме ненадання переможцем у строк, визначений в абзаці другому частині 3 ст.17 Закону України №922-VIII "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015р. із змінами документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених ст.17 цього Закону, оскільки замовником торгів було відмінено торги на дану закупівлю на підставі ч. 1 ст. 31 Закону України «Про публічні закупівлі», а отже, у останнього не виникло обов`язку зі сплати страхового відшкодування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, господарський суд вважає що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Судом вказувалось, що відповідно до статті 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

За положеннями статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (частина 1 статті 565 Цивільного кодексу України).

Тобто, при вирішенні спору про існування обов`язку гаранта платити за гарантією, в предмет доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов`язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією).

Як встановлено судом, між Приватним акціонерним товариством "Європейський страховий альянс" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертно - Технічний Центр «Енергоресурс» (страхувальник) було укладено договір страхування забезпечення тендерної пропозиції № 1052761 від 06.01.2017.

Предметом страхування за цим договором виступають такі, що не суперечать чинному законодавству України, майнові інтереси страхувальника, пов`язані з відшкодуванням ним вигодонабувачу у порядку, що передбачений чинним законодавством суми забезпечення тендерної пропозиції за відповідним тендером (торгами) на закупівлю за державні кошти товарів, робіт, послуг, що проводиться вигодонабувачем у відповідності до вимог чинного законодавства України, в разі невиконання страхувальником своїх зобов`язань згідно цього тендеру.

За приписами ч.1 ст.17 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо: 1) він має незаперечні докази того, що учасник пропонує, дає або погоджується дати прямо чи опосередковано будь-якій посадовій особі замовника, іншого державного органу винагороду в будь-якій формі (пропозиція щодо найму на роботу, цінна річ, послуга тощо) з метою вплинути на прийняття рішення щодо визначення переможця процедури закупівлі або застосування замовником певної процедури закупівлі; 2) відомості про юридичну особу, яка є учасником, внесено до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення; 3) службову (посадову) особу учасника, яку уповноважено учасником представляти його інтереси під час проведення процедури закупівлі, фізичну особу, яка є учасником, було притягнуто згідно із законом до відповідальності за вчинення у сфері закупівель корупційного правопорушення; 4) суб`єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів); 5) фізична особа, яка є учасником, була засуджена за злочин, учинений з корисливих мотивів, судимість з якої не знято або не погашено у встановленому законом порядку; 6) службова (посадова) особа учасника, яка підписала тендерну пропозицію, була засуджена за злочин, вчинений з корисливих мотивів, судимість з якої не знято або не погашено у встановленому законом порядку; 7) тендерна пропозиція подана учасником процедури закупівлі, який є пов`язаною особою з іншими учасниками процедури закупівлі та/або з членом (членами) тендерного комітету, уповноваженою особою (особами) замовника; 8) учасник визнаний у встановленому законом порядку банкрутом та стосовно нього відкрита ліквідаційна процедура; 9) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутня інформація, передбачена пунктом 9 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"; 10) юридична особа, яка є учасником, не має антикорупційної програми чи уповноваженого з реалізації антикорупційної програми, якщо вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) або робіт дорівнює чи перевищує 20 мільйонів гривень.

Замовник може прийняти рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та може відхилити тендерну пропозицію учасника у разі, якщо учасник має заборгованість із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).

Переможець торгів у строк, що не перевищує п`яти днів з дати оприлюднення на веб -порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір, повинен надати замовнику документи, що підтверджують відсутність підстав, визначених пунктами 2, 3, 5, 6 і 8 частини першої цієї статті.

Замовник не вимагає від учасників документів, що підтверджують відсутність підстав, визначених пунктами 1 і 7 частини першої цієї статті.

З системного аналізу норм ч.ч.1-3 ст.17 Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що законодавцем визначено перелік підстав за наявності яких замовник зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію (ч.1 ст.17) та умови, за яких замовник наділений правом на відхилення відповідної пропозиції.

В контексті наведеного суд акцентує увагу на тому, що у спірних правовідносинах страховим ризиком визначено саме ненадання переможцем у строк, визначений в абзаці другому частині 3 ст.17 Закону України №922-VIII "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015р. із змінами внесеними Законом України №1078-VIII від 12.06.2016р., документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених ст.17 цього Закону. Жодні посилання у даному випадку у страховій гарантії на умови тендерної документації щодо кваліфікаційних критеріїв до учасників та вимог встановлених ст.17 Закону України "Про публічні закупівлі" відсутні.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник відхиляє тендерну пропозицію в разі якщо: 1) учасник не відповідає кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, установленим статтею 16 цього Закону; не надав забезпечення тендерної пропозиції, якщо таке забезпечення вимагалося замовником;

2) переможець: відмовився від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації або укладення договору про закупівлю; не надав документи, що підтверджують відсутність підстав, передбачених статтею 17 цього Закону;

3) наявні підстави, зазначені у статті 17 і частині сьомій статті 28 цього Закону;

4) тендерна пропозиція не відповідає умовам тендерної документації.

Інформація про відхилення тендерної пропозиції протягом одного дня з дня прийняття рішення оприлюднюється в електронній системі закупівель та автоматично надсилається учаснику/переможцю, тендерна пропозиція якого відхилена через електронну систему закупівель.

У разі якщо учасник, тендерна пропозиція якого відхилена, вважає недостатньою аргументацію, зазначену в повідомленні, такий учасник може повторно звернутися до замовника з вимогою надати додаткову інформацію стосовно причини невідповідності його пропозиції умовам тендерної документації, зокрема, технічній специфікації та/або його невідповідності кваліфікаційним критеріям, а замовник зобов`язаний надати йому відповідь з такою інформацією не пізніше ніж через п`ять днів з дня надходження такого звернення через електронну систему закупівель.

Як вбачається з протоколу № ПТ.0.3812.0161Ц від 22.04.2020 позивачем було відхилено тендерну пропозицію відповідача на підставі статті 30 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме переможець не надав документи, що підтверджують відсутність підстав, передбачених статтею 17 цього Закону.

Так, переможець торгів у строк, що не перевищує п`яти днів з дати оприлюднення на веб - порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір, повинен надати замовнику документи, що підтверджують відсутність підстав, визначених пунктами 2, 3, 5, 6 і 8 частини першої статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі».

Суд зазначає, що з матеріалів справи № 910/5895/21 не вбачається, що замовником було опубліковано повідомлення про намір укласти договір з переможцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертно - Технічний Центр «Енергоресурс», тоді як у позовній заяві позивач зазначає, що останнім днем для подання документів відповідачу була дата 19.04.2020, а тому так як документи прикріплені не були, що і стало причиною для відхилення кандидатури переможця.

Крім того, у матеріалах справи наявна виписка з протоколу № 421 від 22.04.2020 засідання тендерного комітету ДП «НАЕК «Енергоатом» ВП ЮУАЕС щодо організації проведення закупівлі товарів, робіт і послуг, з якої вбачається, що торги на закупівлю послуг Код 71330000-0 по ДК 021:2015 «Інженерні послуги. Різні. Оцінка технічного стану та перепризначення терміну експлуатації корпусів трубопровідної арматури та запобіжних клапанів систем важливих для безпеки Енергоблоку № 1) відмінено на підставі частини 1 статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме: неможливість усунення порушень, що виникли через виявлені порушення законодавства з питань публічних закупівель .

Як вбачається з п. 3 тендерної документації на закупівлю послуг Код 71330000-0 по ДК 021:2015 «Інженерні послуги. Різні. Оцінка технічного стану та перепризначення терміну експлуатації корпусів трубопровідної арматури та запобіжних клапанів систем важливих для безпеки Енергоблоку № 1) умовами повернення чи неповернення забезпечення тендерної документації є обставина, а саме: закінчення процедури закупівлі в разі не укладення договору про закупівлю з жодним з учасників, які подали тендерні пропозиції.

Виходячи з вищевикладеного у сукупності, з огляду на те що позивачем не було доведено суду виникнення обставин, які є страховим ризиком згідно договору страхування забезпечення тендерної пропозиції № 1052761 від 06.01.2017 та страхової гарантії, з огляду на те, що замовником не було укладено договору на закупівлю з жодним із учасників, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для стягнення суми страхового відшкодування з відповідача та відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.

Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не впливають на висновки суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 236 - 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно - Українська атомна електрична станція" відмовити повністю.

2. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Згідно з п.п.17.5 п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 10.08.2021.

Суддя М.Є.Літвінова