Рішення № 98879302, 12.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.05.2021Справа № 910/20345/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бронкс Стайл" вул.Бульварно - Кудрявська, 22, м. Київ, 01601 (адреса для листування: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Міранд Консалт" вул.Рибальська 13, м.Київ, 01011

про стягнення 726 789,43 грн.

Представники сторін:

від позивача: Харитончук О.Г. - довіреність б/н від 01.12.2020 року.

від відповідача: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бронкс Стайл" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Міранд Консалт" про стягнення 726 789,43 грн., а саме 642 275,75 грн. основного боргу, пені в сумі 39 126,42 грн., процентів річних в сумі 9382,59 грн. та втрат від інфляції за Договором оренди № М-165 від 01.10.2018 року, а також 28 754,60 грн. основного боргу, 999,34 грн. пені, 249,84 грн. процентів річних та 432,76 грн. втрат від інфляції за Договором про компенсацію комунальних послуг № МК-165 від 01.10.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем як орендарем зобов`язань за Договором оренди № М-165 від 01.10.2018 року та Договором про компенсацію комунальних послуг № МК-165 від 01.10.2018 року в частині своєчасної сплати орендної плати та компенсації спожитих відповідачем комунальних послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаних сумах, за наявності якої позивачем нараховані пеня, проценти річних та втрати від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2020 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Через відділ діловодства суду 20.01.2021 року від позивача на виконання вимог ухвали суду від 28.12.2020 року надійшла заява б/н від 18.01.2021 року про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2021 року за результатами розгляду заяви позивача про усунення недоліків позовної заяви останню прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/20345/20, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачам вимоги та предмет доказування у даній справі, враховуючи наявні в матеріалах справи докази та оскільки ціна позову у даній справі не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за відсутності клопотань сторін про інше постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Судом повідомлено, що від позивача 25.02.2021 року через канцелярію суду надійшло клопотання б/н від 25.02.2021 року, в якому позивач просить суд здійснювати розгляд справи № 910/20345/20 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін згідно ч. 5 ст. 252 ГПК України.

Отже, приймаючи до уваги подані позивачем заяви по суті спору, клопотання та докази, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування у даній справі, з метою надання сторонам можливості реалізувати принцип змагальності, рівності всіх учасників процесу перед законом та судом, забезпечення участі представників у судовому засіданні та надання додаткових доказів в обґрунтування вимог та заперечень, а також з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи, оцінки та дослідження доказів, суд дійшов до висновку про можливість задоволення клопотання позивача та здійснення розгляду справи № 910/20345/20 в спрощеному позовному провадженні в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 21.04.2021 року.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті 21.04.2021 року судом протокольно оголошено перерву на 12.05.2021 року.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від позивача на час розгляду справи до суду не надходило.

Суд зазначає, що відповідно до частини 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення; днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позов, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду від 17.02.2021 про відкриття провадження у справі № 910/20345/20 та від 15.03.2021 року про призначення судового засідання надсилались на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, а саме: вул.Рибальська 13, м.Київ, 01011, та яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Про відкриття провадження у справі № 910/ 20345/20 та дату, час і місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомлень про вручення поштових відправлень №№ 0105474473321, 0105474895226.

Окрім цього про дату, час і місце проведення судового засідання 12.05.2021року відповідач також повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105479936559.

Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених ст. ст. 165, 178 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 17.02.2021 року, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим ч. 1 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи до суду також не надходило.

Про поважні причини неявки представника відповідача в судові засідання з розгляду справи по суті 21.04.2021 року та 12.05.2021 року судом не повідомлено.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Міранд Консалт» не скористалось наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи виключно за наявними матеріалами за відсутності представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 12.05.2021 року підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 12.05.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 01 жовтня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бронкс Стайл» (позивач у справі, орендодавець за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Міранд Консалт» (відповідач у справі, орендар за Договором) укладено Договір № М-165 оренди (далі - Договір), за умовами якого орендодавець передає у строкове платне користування орендарю приміщення, а орендар приймає приміщення в строкове користування та зобов`язується сплачувати орендодавцеві обумовлені в цьому Договорі оренди орендні та інші платежі та виконувати інші умови цього Договору оренди.

Згідно п. 1.14 Договору 1.14 цільове призначення приміщення - використання орендарем приміщення з метою розміщення та функціонування в ньому магазину з продажу товарів та/або надання послуг, вказаних в Додатку №1 (пункт 2) до цього Договору оренди,

та з використанням при цьому знаку для товарів та послуг, комерційного найменування, в тому числі на вивісці, вказаної в Додатку №1 (пункт 3) до цього Договору оренди.

Статтями 3-17 Договору сторони узгодили строк дії договору оренди та строк оренди, передачу приміщень, порядок сплати орендної плати, забезпечувальний платіж, компенсацію комунальних послуг, експлуатаційні витрати, форс - мажор, договірні штрафні санкції, припинення дії Договору, інші положення тощо.

Цей Договір оренди набуває чинності з моменту його підписання повноважними представникам сторін, та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін (за наявності печатки), та діє до закінчення строку оренди, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань, взятих на себе сторонами за цим Договором оренди. Умови дострокового припинення цього Договору оренди передбачені в статті 14 цього Договору оренди (п. 3.1 Договору).

Вказаний договір підписаний представниками орендаря та орендодавця та скріплений печатками юридичних осіб.

Судом встановлено, що укладений договір за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та §5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу частини 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне визначення договору оренди міститься і в ст. 759 Цивільного кодексу України.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч. 1. ст. 760 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 1.8 Договору приміщення - частина Торгового центру, площа та поверх якого вказані в Додатку №1 до цього Договору (пункт 4), яка може бути не обмежена або не повністю обмежена стінами (перегородками); розміщення приміщення (план розміщення) в межах Торгового центру зазначено в Додатку №2 до цього Договору оренди.

Як зазначено в п. 1.8 Договору та Додатку № 1 до Договору, площа приміщення складає 564 кв.м на 3 (третьому) поверсі Торгового центру.

Торговий центр - будівля торгово-розважального комплексу під назвою «Магелан» загальною площею 28539,50 кв.м, яка розташована на земельній ділянці та знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, будинок 13-Б, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 629128080000 (п. 1.10 Договору).

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що будь - яка передача приміщення за цим Договором між сторонами (в орендне користування та з орендного користування) оформлюється сторонами відповідним актом приймання-передачі приміщення (Додаток № 6 до цього Договору - типова форма акту приймання - передачі приміщення.

Сторонами узгоджено в п. 2.4 Договору, що підписанням цього Договору оренди орендар свідчить, що він оглянув приміщення до підписання цього Договору оренди та підтверджує, що приміщення відповідає опису приміщення, який наведено в Додатку №4 до цього Договору оренди, приміщення перебуває в задовільному стані, який дозволяє використовувати його за цільовим призначенням, якщо інше не вказано сторонами в Акті приймання-передачі приміщення.

Відповідно до п. 4.3 Договору акт приймання - передачі приміщення в орендне користування орендареві за цим Договором підписується уповноваженими представниками сторін і скріплюється печатками сторін (за наявності) не пізніше як на 5-й робочий день після укладення цього Договору оренди, якщо інше не погоджено сторонами (в тому числі, в додатках до цього Договору). Обов`язок щодо складення та передавання на підписання орендарю такого акту приймання - передачі приміщення покладається на орендодавця.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до умов Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 564,00 кв.м, розміщене на 3 поверсі будівлі за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 13Б, (далі - приміщення), на підтвердження чого 01.10.2018 року між орендодавцем та орендарем без зауважень було підписано та скріплено печатками Акт приймання-передачі приміщення в орендне користування до Договору (Додаток №6 до Договору), копія якого наявна в матеріалах справи.

Факт отримання нерухомого майна в оренду, його характеристики та подальше користування сторонами не заперечувались.

При цьому суд зазначає, що укладення між сторонами Договору оренди було спрямоване на отримання відповідачем права на користування нежитловими приміщеннями, що, в свою чергу, породжує обов`язок відповідача сплачувати плату за користування орендованим нерухомим майном.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

У відповідності до п. 5.1 Договору орендар зобов`язаний з моменту передачі приміщення сплачувати на користь орендодавця орендну платі та інші платежі, які передбачені цим Договором. Сторони здійснюють індексацію (збільшення) орендної плати, як це вказано в Додатку № 1 до Договору.

Так, відповідно до п.5.2 Договору якщо інше не вказано в Додатку №1 до цього Договору, орендна плата, яку орендар зобов`язаний щомісячно сплачувати орендодавцеві, складається з таких частин:

a) основна орендна плата;

b) експлуатаційна орендна плата (направлена на часткове покриття експлуатаційних витрат орендодавця).

Основна орендна плата за місяць із розрахунку за 1,00 кв.м приміщення вказана в Додатку №1 (пункт 7) до цього Договору оренди і становить 310,86 грн. без урахування ПДВ, але не менше гривневого еквіваленту 11,00 доларів США згідно з офіційним курсом на дату виставлення рахунку або дату сплати (якщо платіж здійснюється без виставлення рахунку). При сплаті вказана сума збільшується на суму ПДВ (п.5.3 Договору).

Експлуатаційна орендна плата із розрахунку за 1,00 кв.м приміщення вказана в Додатку №1 (пункт 8) до цього Договору оренди і становить 113,04 грн. без врахування ПДВ, але не менше гривневого еквіваленту 4,00 доларів США згідно з офіційним курсом на дату виставлення рахунку або дату сплати (якщо платіж здійснюється без виставлення рахунку). При сплаті вказана сума збільшується на суму ПДВ (п.5.4 Договору).

Згідно п.п. 6.1- 6.3 Договору щомісяця, починаючи з початку строку оренди, в строки, передбачені в Додатку №1 (пункт 9) до цього Договору, якщо інше не передбачено цим Договором, орендар зобов`язаний сплачувати орендодавцю орендну плату в розмірах, що розраховуються за цим Договором. Орендна плата за перший місяць строку оренди сплачується протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення в орендне користування, а за наступні місяці оренди - відповідно до Додатку №1 (пункт 10) до цього Договору оренди.

Оплата орендної плати та будь-яких інших платежів за цим Договором оренди здійснюється в гривні, шляхом безготівкового перерахування коштів рахунок орендодавця, відкритий в АТ «СБЕРБАНК», що вказаний в цьому Договорі оренди.

Як визначено сторонами в п. 9 Додатку № 1 до Договору строк сплати орендної плати - до 15 числа відповідного місяця, який передує оплачуваному.

Окрім цього, як зазначено в п. 8.1 Договору, підписанням цього Договору оренди сторони домовились про те, що відносини сторін цього Договору щодо надання орендодавцем орендарю комунальних послуг та компенсації їх вартості орендарем орендодавцю врегульовується окремим договором, який укладається сторонами одночасно з цим Договором оренди.

Згідно п. 8.2 Договору орендар зобов`язується підписати договір про компенсацію комунальних послуг орендодавцю в день укладення цього Договору оренди - одночасно з укладенням цього Договору оренди.

Відповідно до п. 13 Додатку № 1 до Договору строк компенсації орендарем орендодавцеві комунальних послуг визначається окремим договором, укладеним між сторонами.

Так, як встановлено судом за матеріалами справи, у відповідності до умов п. 8.2 Договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бронкс Стайл» (орендодавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Міранд Консалт» (орендар за договором) укладено Договір про компенсацію комунальних послуг №МК-165 від 01.10.2018 року (далі - Договір про компенсацію), згідно якого в зв`язку з укладенням між сторонами Договору оренди № М-165 від 01.10.2018 року та необхідністю здійснення орендарем компенсації спожитих ним комунальних послуг в приміщенні, що є об`єктом оренди за вказаним Договором оренди, сторони домовилися, що

орендар щомісячно компенсує орендодавцеві вартість комунальних послуг, що споживаються орендарем в приміщенні, відповідно до показників лічильників (якщо такі встановленні для даного приміщення) без додаткових нарахувань на свою користь. У випадку відсутності лічильників або якщо облік відповідної комунальної послуги не передбачає встановлення лічильника, компенсація вартості комунальних послуг здійснюється пропорційно площі приміщення до загальної орендної площі в Торговому центрі.

Пунктом 1.1 Договору про компенсацію сторони визначили терміни: комунальні послуги - електроенергія, опалення, гаряче та холодне водопостачання, водовідведення (каналізація) ; приміщення - об`єкт оренди за Договором оренди, площа, вид та інші характеристики якого наведено в Договорі оренди.

До переліку комунальних послуг, які споживаються орендарем в приміщенні, включаються: електроенергія, теплопостачання, гаряче та холодне водопостачання, водовідведення (каналізація) (п. 3 вказаного Договору).

Відповідно до п. 4 Договору про компенсацію плата за комунальні послуги вноситься орендарем щомісяця в наступному порядку: в наступному місяці за оплачуваний, протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту виставлення орендодавцем відповідного рахунку. Орендодавець виставляє рахунки на сплату комунальних послуг за попередній місяць до 12 числа наступного місяця.

Згідно п. 10 Договору про компенсацію договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін, та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін (за наявності такої), та діє до повного виконання зобов`язань, взятих на себе сторонами за Договором.

Як встановлено судом, вказаний Договір про компенсацію підписаний представниками орендаря та орендодавця та скріплений печатками сторін.

Суд зазначає, що укладений між сторонами по справі договір про компенсацію комунальних послуг є підставою для виникнення у сторін за цим договором відповідних зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами та доповненнями), установлено з 12 березня 2020 року до 24 квітня 2020 року на усій території України карантин та запроваджено відповідні обмежувальні протиепідемічні заходи, в тому числі, обмеження щодо роботи торговельно-розважальних центрів, закладів громадського харчування, а саме: заборонено з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 року роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема, закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв`язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту.

У зв`язку з вищевказаним, в тому числі, враховуючи положення Протоколу №10 від 16.03.2020 року Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Київської міської державної адміністрації «Про попередження розповсюдження нової коронавірусної інфекції (COVID-19) та введення обмежувальних заходів на території міста Києва», а саме згідно п.2.13 з 17.03.2020 року максимально обмежити роботу закладів громадського харчування (заклади швидкого харчування, ресторани, кафе, бари, в тому числі і на автозаправних станціях), залишити доступними для кур`єрської доставки та самовивозу, а також ринків та сільськогосподарські ярмарки) позивачем 16.03.2020 року було направлено на адресу ТОВ «Бронкс Стайл» електронного листа з повідомленням про те, що з 17.03.2020 року ТРЦ «МАГЕЛАН» обмежує свою роботу, за винятком продуктового магазину «АШАН», аптек, банку та банкоматів.

В свою чергу 16.03.2020 року позивачем - ТОВ «Бронкс Стайл» отримано від відповідача ТОВ «Компанія «Міранд Консалт» електронного листа з повідомленням про те, що на час карантину ресторан «Муракамі» буде працювати в режимі приготування блюд на доставку, а також 17.03.2020 року - електронного листа щодо надання на час карантину дозволу на переміщення персоналу ресторану по 3-ому поверху для доставки товару з рампи та вивозу сміття.

У відповідь на вказаний лист позивач електронною поштою 17.03.2020 року повідомив відповідача про погодження ним як орендодавцем запропонованого режиму переміщення персоналу.

Окрім цього відповідач 20.03.2020 року звернувся до позивача листом №20/03/20-1 з проханням звільнити ТОВ «Компанія «Міранд Консалт» на період дії карантину, запровадженого з 17.03.2020 року, та запобіжних заходів проти розповсюдження вірусу, від сплати орендної плати та від сплати експлуатаційних витрат з метою запобігання збитковості підприємства.

В той же час як встановлено судом за матеріалами справи, 17.03.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бронкс Стайл» (орендодавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Міранд Консалт» (орендар за договором, відповідач у справі) укладено Договір про внесення змін № 2 до Договору оренди № М-165 від 01.10.2018 року, згідно п. 1 якого сторони погодили, що незважаючи на інші умови Договору, в період з 17 березня 2020 року до припинення дії карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV- 2» (включно), в т.ч. при продовженні дії карантину (в т.ч. при введенні дії карантину на новий строк)/припинення (відміни) заборони здійснення діяльності (роботи) суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів) (далі - тимчасовий період), ставка основної орендної плати складає 0 (нуль) грн. 00 коп. При цьому експлуатаційна орендна плата сплачується орендарем в повному об`ємі в порядку та на умовах, встановлених Договором.

Після завершення тимчасового періоду нарахування та сплата основної орендної плати здійснюється за ставкою, в порядку та в розмірі, що встановлені Договором.

Усі інші положення Договору залишаються без змін та сторони підтверджують по ним свої зобов`язання (п. 2 Договору про внесення змін № 2).

Постановою Кабінету Міністрів України № 343 від 04.05.2020 року «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» була заборонена робота суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, крім: діяльності з надання послуг громадського харчування на відкритих (літніх) майданчиках просто неба за умови забезпечення дотримання відстані не менш як 1,5 метра між місцями для сидіння за сусідніми столами та розміщення не більш як двох клієнтів за одним столом (без урахування дітей віком до 14 років), діяльності з надання зазначених послуг із здійсненням адресної доставки замовлень та замовлень на винос за умови, що суб`єкт господарювання, який проводить таку діяльність, є оператором ринку харчових продуктів відповідно до Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", та за умови забезпечення персоналу засобами індивідуального захисту (зокрема захист обличчя, очей, рук) і перебування відвідувачів, крім часу приймання їжі, у засобах індивідуального захисту, зокрема респіраторах або захисних масках, у тому числі виготовлених самостійно, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів.

Також судом враховано положення постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" щодо введення адаптивного карантину, зокрема, було дозволено діяльність з надання послуг громадського харчування на відкритих (літніх) майданчиках, у тому числі під тентами, на верандах, за умови дотримання відстані не менш як 1,5 метра між місцями для сидіння за сусідніми столами та розміщення не більш як чотирьох клієнтів за одним столом (без урахування дітей віком до 14 років), діяльності з надання послуг із здійсненням адресної доставки замовлень та замовлень на винос за умови, що суб`єкт господарювання, який провадить таку діяльність, є оператором ринку харчових продуктів відповідно до Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", та за умови забезпечення персоналу засобами індивідуального захисту (зокрема захист обличчя, очей, рук) і використання відвідувачами, крім часу приймання їжі, респіраторів або захисних масок, у тому числі виготовлених самостійно.

В подальшому 24.05.2020 року під час обходу співробітниками орендодавця території було виявлено, що в приміщенні ресторану «Муракамі», розміщеному на третьому поверсі торговельного центру, відновлено діяльність із приймання відвідувачів на літньому майданчику, про що головним інженером ТРЦ та адміністратором ТРЦ було складено на ім`я директора ТОВ «Бронкс Стайл» відповідну службову записку, копія якої наявна в матеріалах справи.

Також позивачем від ТОВ «Файна страва», яке, в свою чергу, є суборендарем спірного приміщення 564 кв.м, було отримано лист №22ю від 22.05.2020 року з проханням дозволити розпочати роботу відкритого (літнього) майданчика закладу громадського харчування ресторану «Муракамі» з 24.05.2020 року. Копія вказаного листа наявна в матеріалах справи.

Від відповідача ТОВ «Компанія «Міранд Консалт» 02.07.2020 року за вх. №138 позивачем було отримано лист №01/07/20 від 01.07.2020 з повідомленням про те, що орендар відновив роботу закладу з 26.05.2020 року шляхом приймання відвідувачів на літньому майданчику та з проханням встановити наступні розміри платежів: за травень місяць - експлуатаційні витрати в розмірі 50 000,00 грн. включаючи ПДВ та орендну плату в розмірі 20 000,00 грн. в тому числі ПДВ; за період з червня по серпень 2020 року включно - експлуатаційні витрати в розмір 50 000,00 грн. включаючи ПДВ та орендну плату в розмірі 60 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20%, за кожний місяць оренди.

За результатами розгляду вказаного листа орендодавець листом №21 від 21.07.2020 року повідомив відповідача, що після завершення «тимчасового періоду», як визначено в Договорі про внесення змін №2, нарахування та сплата основної орендної та експлуатаційної плати здійснюється за ставкою, в порядку та в розмірі, що встановлені Договором оренди, а саме:

- орендна плата (за 1 кв.м) - гривневий еквівалент відповідно до курсу НБУ 11 доларів США (без ПДВ);

- експлуатаційні витрати (за 1 кв.м) - гривневий еквівалент відповідно до курсу НБУ 4 доларів США (без ПДВ);

- орендар компенсує спожиті комунальні послуги в приміщенні та пропорційно площі приміщення компенсує витрати на комунальні послуги, спожиті для функціонування загальних (спільних) площ Торгового центру.

Факт надсилання вказаного листа на адресу відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку від 23.07.25020 року, відповідного опису вкладення від 23.07.2020 року та накладної № 0318706590676, та відповідачем не заперечувався.

Проте, вказаний лист позивача орендарем залишено без відповіді.

Як свідчать наявні у справі матеріали, 27.07.2020 року працівниками позивача під час проведення обходу території торговельного центру виявлено порожнє приміщення ресторану «Муракамі», розміщеного на третьому поверсі торговельного центру, про що головним інженером ТРЦ та адміністратором ТРЦ складено відповідну службову записку, копія якої наявна в матеріалах справи.

Окрім цього представниками ТОВ «Бронкс Стайл» - директором, технічним директором та головним енергетиком складено 27.07.2020 року Акт обстеження приміщення, переданого в орендне користування ТОВ «Компанія «Міранд Консалт» згідно договору № М-165 від 01.10.2018 року, в якому зафіксовано факт самовільного, без попередження та погодження, звільнення ТОВ «Компанія «Міранд Консалт» орендованого приміщення ресторану «Муракамі», розміщеного на третьому поверсі торгового центру «Магелан», розташованого за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 13Б. Копія вказаного акту наявна в матеріалах справи.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, в порушення умов Договору оренди та Договору про компенсацію відповідач свої договірні зобов`язання щодо перерахування коштів за оренду нежитлового приміщення та компенсацію комунальних послуг в обумовлені вказаними Договорами строки належним чином не здійснив, у зв`язку з чим за відповідачем обраховувалась заборгованість з орендної плати за період травень - липень 2020 року в сумі 642 275,75 грн. та з компенсації комунальних послуг за липень 2020 року в сумі 28 754,60 грн.

При цьому, враховуючи умови укладеного між сторонами Договору про внесення змін від 17.03.2020 року до Договору щодо визначення ставки орендної плати в розмірі 0,00 грн. до припинення дії карантину, введеного Постановою КМУ від 11.03.2020 року № 211, в тому числі при продовженні дії карантину (в т.ч. при введенні дії карантину на новий строк)/припинення (відміни) заборони здійснення діяльності (роботи) суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів), та зважаючи на дозвіл закладам громадського харчування приймати відвідувачів згідно постанови КМУ від 20.05.2020 року № 392, позивачем ставка орендної плати починаючи з 24.05.2020 року була визначена в розмірі, встановленому Договором оренди, а в період з 01.05.2020 року до вказаної дати - в розмірі 0,00 грн.

Також позивачем надана копія підписаного з боку орендодавця акту надання послуг № 1808 від 31.07.2020 року за липень 2020 року, згідно якого сплаті підлягають оренді платежі в сумі 278 027,49 грн. без ПДВ та експлуатаційні витрати в сумі 77 616,05 грн. без ПДВ, всього на суму 426 772,25 грн. з ПДВ.

При цьому позивач, звертаючись до суду із даним позовом, надав на підтвердження своїх доводів щодо наявності у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати та відшкодування комунальних витрат копії рахунків на оплату № 1082 від 25.05.2020 року за травень 2020 року на суму 130 799,67 грн., № 1407 від 17.06.2020 року за червень 2020 року на суму 286 895,52 грн., № 1838 від 15.07.2020 року за липень 2020 року на загальну суму 249 876,74 грн. та № 1843 від 27.07.2020 року за липень 2020 року на суму 28 754,60 грн.

В свою чергу оскільки в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бронкс Стайл» як орендодавця з питань неотримання рахунків на сплату орендної плати та експлуатаційних витрат згідно вищевказаних приписів Договору та Договору про компенсацію, можливість посилання на відсутність (неодержання) рахунків як на підставу невиконання зобов`язань зі своєчасної та повної їх оплати у відповідача відсутня.

Будь-які заперечення з боку відповідача щодо повного та належного виконання ТОВ "Бронкс Стайл" умов Договору в частині надання в оренду нежитлового приміщення та понесення орендодавцем комунальних витрат станом на час розгляду справи відсутні.

Заперечень щодо розміру та порядку нарахувань за Договором та Договором про компенсацію від відповідача до суду не надходило.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу ст. ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості з орендної плати та компенсації комунальних витрат та з метою досудового врегулювання спору позивач 31.07.2020 року звернувся до ТОВ «Компанія Міранд Консалт» листом № 29 з вимогою про сплату заборгованості та повідомленням про дострокове розірвання договору оренди на підставі п.п.3.5, 14.2 даного Договору.

Факт надсилання зазначеного листа на адресу орендаря разом з рахунком на оплату № 1838 від 15.07.2020 року за оренду за липень 2020, акту наданих послуг № 1808 від 31.07.2020 про надання послуг оренди та комунальних послуг за липень 2020 року підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення та накладної від 01.08.2020 року.

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та зазначено позивачем в позовній заяві, відповідач свої зобов`язання щодо здійснення орендних платежів за оренду нерухомого майна на загальну суму 642 275,75 грн. та компенсації комунальних послуг на загальну суму 28 754,608 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору оренди та Договору про компенсацію не виконав, в результаті чого у відповідача утворилась прострочена заборгованість перед позивачем (орендодавцем) за наведеними Договорами у зазначеному вище розмірі, які останній просив суд стягнути в позовній заяві.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсними Договору оренди № М-165 від 01.10.2018 року та Договору про внесення змін до нього та Договору про компенсацію комунальних послуг № МК-165 від 01.10.2018 року та/або їх окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірних Договорів на час їх підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру заборгованості за Договором оренди та Договором про компенсацію на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначив розмір заборгованості відповідача на підставі наданих позивачем доказів.

Також суд зазначає, що за приписами ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Так, за змістом ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Приписами ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України встановлено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Згідно п. 3.1 Договору цей Договір діє до закінчення строку оренди, але в будь - якому випадку до повного виконання зобов`язань, взятих на себе сторонами за цим Договором оренди. Умови дострокового припинення цього Договору оренди передбачені в розділі 14 цього Договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до статті 188 Господарського процесуального кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно зі ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Із вказаними нормами узгоджуються передбачене умовами розділу 14 Договору припинення договору внаслідок одностороннього дострокового розірвання та умови п. 3.5 Договору щодо права орендодавця на дострокове розірвання Договору у випадках, передбачених Договором.

Так, згідно 14.1 Договору сторони домовилися, що орендодавець має право відмовитися від цього Договору (розірвати цей Договір в односторонньому порядку), направивши про це орендареві повідомлення не пізніше як за 15 календарних днів до розірвання цього Договору оренди в односторонньому порядку у випадку, якщо, орендар прострочив сплату будь - якого свого платежу за цим Договором оренди більше як на 15 календарних днів або якщо сума прострочення перевищує розмір орендної плати за місяць оренди, та таке порушення не усунуте протягом 5 робочих днів після отримання від орендодавця повідомлення про це (п.п.14.1.2).

Відповідно до п. 14.2 Договору у випадках, перерахованих в п.п. 14.1.1-14.1.5 цього Договору, цей Договір оренди є припиненим з п1ятнадцятого дня після отримання орендарем повідомлення про відмову від Договору оренди (розірвання цього Договору оренди в односторонньому порядку).

Як встановлено судом за матеріалами справи та зазначалось вище, листом від 31.07.2020 року № 29 орендодавець звернувся до відповідача з повідомленням про дострокове розірвання Договору, факт надсилання якого 01.08.2020 року підтверджується матеріалами справи.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України розірвання договору є підставою для припинення зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

За приписами ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

При цьому виходячи з фактичних обставин справи судом встановлено, що спірне приміщення перебувало у орендному користуванні відповідача до 27.07.2020 року, тобто дати, в яку представниками позивача встановлено та документально зафіксовано в службовій записці та акті обстеження від 27.07.2020 року звільнення орендованого майна орендарем. Факт оренди нежитлового приміщення до вказаної дати відповідачем не заперечувався.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За приписами ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно умов п. 4.5 Договору не пізніше 5 робочих днів після закінчення строку оренди приміщення (в тому числі в зв`язку із достроковим припиненням цього Договору оренди), якщо інший строк не буде письмово погоджено сторонами, орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві приміщення з орендного користування у стані не гіршому, ніж воно було передане в оренду, з урахуванням нормального зносу та проведеними орендарем невід`ємними поліпшеннями, та ключі від вхідних груп та інших дверей Приміщення за актом приймання - передачі (повернення) приміщення з орендного користування (Додаток №7). Обов`язок щодо складання та передавання на підписання орендарю такого акту приймання-передачі приміщення покладається на орендодавця.

Отже, листом №33 від 27.08.2020 року позивачем було надіслано на адресу відповідача акт приймання - передачі приміщення (повернення) з орендного користування від 31.07.2020 року до Договору, що підтверджується фіскальним чеком від 28.08.2020 року, описом вкладення від 28.08.2020 року та накладною № 0318706587624.

Наразі, матеріали справи не містять та сторонами доказів підписання акту приймання - передачі приміщення з оренди не надано.

Законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом поверненням об`єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі.

Проте зважаючи на встановлені судом обставини звільнення нежитлового приміщення орендарем, які підтверджуються позивачем як орендодавцем, тобто фактичного повернення орендованого майна, за умови відсутності наданих відповідачем доказів на спростування зазначених фактів, зобов`язання орендаря сплачувати орендну плату та компенсувати комунальні платежі, за висновками суду, припиняються з 27.07.2020 року.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що розмір заборгованості з орендної плати за користування орендованим майном та компенсації комунальних витрат відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 642 275,75 грн. заборгованості з орендної плати та 28 754,60 грн. компенсації комунальних витрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов`язань у зазначеній сфері визначено статями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

З урахуванням приписів ст.549, ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини 1 ст.546 та ст.547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1ст. 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами п. 13.1 Договору сторони передбачили, якщо орендар прострочить сплату орендодавцеві будь - яких платежів, передбачених цим Договором оренди, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення платежу.

Згідно п. 7 Договору про компенсацію в разі порушення строку здійснення платежів з компенсації комунальних послуг, орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від суми прострочення, але в будь- якому випадку не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Враховуючи вищевикладене та у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання щодо оплати орендної плати та компенсації комунальних витрат у строки, визначені умовами Договору оренди та Договору про компенсацію , позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення за Договором оренди пеню за період з 16.04.2020 року по 30.11.2020 року у розмірі 39126,42 грн. та на підставі ст. 625 ЦК України проценти річних у розмірі 9382,59 грн. та 5568,13 грн. втрат від інфляції, а також за Договором про компенсацію за період 17.08.2020 року - 30.11.2020 року пеню в сумі 999,34 грн., проценти річних в сумі 249,84 грн. та втрати від інфляції в сумі 432,76 грн., які останній просив стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто визначаючи розмір заборгованості за Договорами, зокрема, в частині пені, процентів річних та втрат від інфляції суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

За результатами здійсненої за допомогою інформаційно-правової системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення пені, процентів річних та втрат судом встановлено, що розмір пені та процентів річних, перерахований судом у відповідності до вимог цивільного законодавства та положень Договору оренди, становить 38997,76 грн. пені та 9350,46 грн. процентів річних, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені та процентів річних за Договором оренди підлягають частковому задоволенню в сумах, визначених судом, а 38997,76 грн. пені та 9350,46 грн.

Також за результатами здійсненої судом перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення згідно Договору оренди втрат від інфляції, а також згідно Договору про компенсацію пені, процентів річних та втрат від інфляції встановлено, що розмір втрат від інфляції, розрахованого у відповідності до умов Договору оренди, становить 5568,13 грн., розмір пені, процентів річних та втрат від інфляції, розрахованих за Договором про компенсацію, становить 999,34 грн. пені, 249,84 грн. процентів річних та 432,76 грн. втрат від інфляції, відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства, умовам Договорів та є арифметично вірними, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 5568,13 грн. втрат від інфляції за Договором оренди, та за Договором про компенсацію 999,34 грн. пені, 249,84 грн. процентів річних та 432,76 грн. втрат від інфляції, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Міранд Консалт" (вул. Рибальська 13, м.Київ, 01011, код ЄДРПОУ 36184993) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бронкс Стайл" (вул. Бульварно - Кудрявська, 22, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 41902587) заборгованість за Договором оренди № М-165 від 01.10.2018 року в розмірі 642 275,75 грн. основного боргу, 38 997,76 грн. пені, 9350,46 грн. процентів річних, 5568,13 грн. втрат від інфляції та за Договором про компенсацію комунальних послуг № МК-165 від 01.10.2018 року в сумі 28754,60 грн. основного боргу, 999,34 грн. пені, 249,84 грн. процентів річних, 432,76 грн. втрат від інфляції та 10899,43 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 06 серпня 2021 року.

Суддя А.М. Селівон