Рішення № 98872386, 04.08.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/27768/20

Провадження № 2/127/4750/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2021 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Бессараб Н.М.,

при секретарі Поливаній Ю.В.,

за участю відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 31.01.2011 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік (2,5% на місяць), з 01.09.2014 року - 34,80 % на рік (2,9% на місяць), з 01.04.2015 року - 43,20 % на рік (3,6% на місяць), з розрахунку 360 днів у році на суму залишку заборгованості за кредитом.

У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору відповідачем ОСОБА_1 , станом на 20.09.2020 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 52115,99 грн., з яких 34264,69 грн. - заборгованість за кредитом; 9528,86 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, пеня - 8322,44 грн. Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 52115,99 грн. за кредитним договором № б/н від 31.01.2011 року та судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 28.12.2020 року в даній цивільній справі прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи провести за відсутності представника позивача, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 відзив на позовну заяву не подав. В судовому засіданні позовні вимоги заперечував повністю. Суду пояснив, що дійсно він отримував в АТ КБ «ПриватБанк» декілька кредитних карток, але позивач не надав суду доказів по якій конкретній кредитній картці відповідач має заборгованість. Будь-яких договорів, в яких було б визначено умови надання кредиту, відсотки, пеня ОСОБА_1 із банком не укладав і не підписував, тому відсутні підстави для стягнення заявленого боргу. Просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного з ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитного договору №б/н від 31.01.2011 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік (2,5% на місяць), з 01.09.2014 року - 34,80 % на рік (2,9% на місяць), з 01.04.2015 року - 43,20 % на рік (3,6% на місяць), з розрахунку 360 днів у році на суму залишку заборгованості за кредитом.

Вказаний кредитний договір складається з Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (далі - Тарифи) і Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Умови) (а.с. 15-41), тобто є договором приєднання.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував зобов`язання відповідно до умов Договору, у зв`язку з чим станом на 20.09.2020 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 52115,99 грн., з яких 34264,69 грн. - заборгованість за кредитом; 9528,86 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, пеня - 8322,44 грн. (а.с. 5-12).

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником та правовідносини, які виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49, 51 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно положень ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Саме такий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1. ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, із анкети-заяви позичальника від 31.01.2011 року, в ній відсутні умови щодо строку дії кредитного ліміту, його розміру, відсоткової ставки, порядку погашення заборгованості, а також про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафу) за порушення зобов`язання, прострочення його виконання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

АТ КБ «Приватбанк», звернувшись із вимогою про погашення кредиту, просив окрім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути відсотки за ст. 625 ЦК України та пеню. Обґрунтовуючи своє право вимоги в цій частині, а також розмір і порядок нарахування, позивач, крім розрахунку кредитної заборгованості за договором від 31.01.2011 року посилається на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, які розміщені на банківському сайті https://privatbank.ua, в тому числі і на зміни, які вносилися до них в 2019 році, а також Тарифи, як невід`ємну частину договору, яким визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пені та штрафу за несвоєчасне погашення кредиту та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету - заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо відповідальності за прострочення виконання зобов`язань, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Наданий позивачем витяг із Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанком належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем.

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН, зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту й Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Враховуючи вище викладене, відсутні підстави вважати, що АТ КБ «ПриватБанк» при укладенні договору з відповідачем дотрималося вимог передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та їх погодження зі споживачем.

Вказане узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17 (провадження № 14-131цс19), у якій зазначено, що відповідно до принципу справедливості, добросовісності та розумності неможливе покладення на слабшу сторону договору - споживача невиправданого тягаря з`ясування змісту кредитного договору.

За таких обставин, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про відповідальність за прострочене зобов`язання, подані банком Витяг з Умов та Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» пені в сумі 8322,44 грн., тому в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Щодо заборгованості по тілу кредиту, то як слідує з розрахунку позивача тіло кредиту становить 34264,69 грн. Однак, з наданого розрахунку заборгованості слідує, що за рахунок тіла кредиту погашалися нараховані відсотки (розмір яких сторонами не узгоджувався) і тим самим збільшувалося тіло кредиту.

За даними розрахунку, за рахунок тіла кредиту були погашені відсотки в сумі 25105,50 грн., відповідно і тіло кредиту збільшилося на цю суму. Зважаючи, що судом не встановлено обумовлення сторонами в письмовому вигляді розміру відсотків, а тому сума відсотків, які погашені за рахунок тіла кредиту в розмірі 25105,50 грн. не може бути врахована під час розрахунку заборгованості за кредитом. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №б/н від 31.01.2011 року за тілом кредиту в сумі 9159,19 грн. (34264,69 грн. - 25105,50 грн.).

Щодо стягнення заборгованості по процентах, нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України за період з 01.12.2019 року по 20.09.2020 року, то як слідує з розрахунку позивача заборгованість становить 9528,86 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу наведеної норми слідує, що за умови якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Тобто, приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки укладеним між сторонами договором не було встановлено інший розмір процентів, ніж передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України, тому нарахування позивачем процентів на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України є правомірним.

Разом з тим, суд не у повній мірі погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості по процентах, нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України та звертає увагу на таке.

Розрахунок трьох процентів річних здійснюється за формулою: сума боргу х 3% : 365 днів х кількість днів прострочення.

Таким чином, 3% відповідно до заявлених позовних вимог за період з 01.12.2019 року по 20.09.2020 року (в межах заявлених позовних вимог) становить 221,54 грн. (сума тіла кредиту 9159,19 грн. х 3%: 365 днів х 295 днів прострочки) і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України оскільки позов задоволено частково (на 18%), тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 378,36 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 10-13, 76- 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість, яка станом на 20.09.2020 року становить 9380,73 грн. і складається з наступного: 9159,19 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту та 221,54 грн. - заборгованість по процентах, нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, а також 378,36 грн. понесеного судового збору.

В задоволенні решти суми позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідент ифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 09.08.2021 року.

Суддя: