Ухвала суду № 98871285, 06.08.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/4878/21

Провадження № 4-с/932/67/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2021 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Кондрашов І.А., за участю секретаря судового засідання Мотуз Я.А., скаржника ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі скаргу ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), заінтересовані особи Акціонерне товариство «УкрСиббанк», Сьома дніпровська державна нотаріальна контора, на дії та рішення державного виконавця, –

В С Т А Н О В И В:

До Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла скарга ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі.

В обґрунтування скарги зазначено, що заявнику стало відомо про те, що на все його нерухоме майно (невизначене майно) 06.02.2008 року накладено арешт за № 6533034 реєстратором: Сьомою дніпровською державною нотаріальною конторою на підставі постанови б/н від 26.01.2008 року, що винесена державним виконавцем Державної виконавчої служби Бабушкінського району м. Дніпропетровська. Проте з автоматизованої системи виконавчих проваджень убачається, що на теперішній час відсутні будь-які дані щодо відкритих виконавчих проваджень стосовно ОСОБА_1 . Заявник до цього часу не знає підстави накладення такого арешту, йому нічого невідомо про наявність незавершених відносно нього виконавчих проваджень. Шевченківський ВДВС у м. Дніпрі повідомив заявника, що виконавче провадження знищено за закінченням терміну зберігання, тому відсутні законні підстави для зняття арешту.

У зв`язку із цим скаржник просить поновити йому строк для подання відповідної скарги, визнати неправомірною бездіяльність посадових осіб Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), яка виразилась у невжитті заходів щодо зняття арешту з майна заявника ОСОБА_1 під час винесення виконавцем постанови про завершення виконавчого провадження; зобов`язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Дніпрі винести постанову про зняття арешту зі всього майна ОСОБА_1 та зобов`язати Шевченківський ВДВС у м. Дніпрі зняти арешт зі всього майна, що належить ОСОБА_1 шляхом реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації про припинення обтяження всього майна скаржника.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2021 року скарга прийнята до розгляду, призначено судове засідання.

Судове засідання відкладалось у зв`язку із неявкою представника відділу державної виконавчої служби та відсутності відомостей щодо його належного повідомлення.

В судовому засіданні 06.08.2021 року скаржник підтримав доводи скарги, просив її задовольнити.

Представник Шевченківського ВДВС у м. Дніпрі в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив.

Представник стягувача та заінтересованої особи в судове засідання не з`явились. Сьома державна нотаріальна контора подала заяву про розгяд скарги без участі їх представника.

Заслухавши пояснення скаржника, перевіривши доводи скарги та долучені до неї матеріали, суд приходить до таких висновків.

Основною конституційною засадою цивільного судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, п. 7 ч. 3 ст. 2 ЦПК України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення – є однією із стадій цивільного процесу та врегульоване розділом VI Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (на час виникнення спірних відносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон»), державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Так, згідно ч. 2 ст. 11 Закону державний виконавець має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Як унормовано ч. 1 ст. 27 Закону, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Судом встановлено, що на підставі виконавчого листа № 2-2728 від 16.01.2007 року, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, було відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованості у розмірі 4059, 27 грн.

Постановою державного виконавця Державної виконавчої служби Бабушкінського району м. Дніпропетровська № б/н від 26.01.2008 року було накладено арешт на все нерухоме (невизначене) майно боржника – ОСОБА_1 .

З відповіді Шевченківського ВДВС у м. Дніпрі від 25.03.2021 року вбачається, що надати більш детальну інформацію стосовно арешту майна, немає можливості, оскільки зберігання архіву в ДВС становить 3 роки. Водночас зняття арешту з майна можливе лише у випадках, передбачених ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», а в усіх інших випадках арешт знімається за рішенням суду.

Вирішуючи питання про правомірність дій державного виконавця щодо накладання арешту і його не зняття при завершенні виконавчого провадження, та надаючи оцінку спірним відносинам, суд зазначає таке.

Правові підстави та порядок накладання арешту в рамках виконавчого провадження, передбачені ст. ст. 57 – 62 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, за змістом ч. 1 ст. 57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Із аналізу ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», яка регламентує підстави та порядок повернення виконавчого документу стягувачеві, та ст. 49 цього ж Закону, яка встановлює виключний перелік обставин, які є підставою для закінчення виконавчого провадження, суд приходить до висновку, що повернення виконавчого документа стягувачеві, у зв`язку з відсутністю майна у боржника, не є підставою для закінчення виконавчого провадження згідно з приписами статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Такий висновок також підтверджується тим, що ч. 1 ст. 50 Закону встановлені винятки із загального правила, коли при завершенні виконавчого провадження, державний виконавець зобов`язаний зняти арешт, накладений на майно боржника, скасувати інші вжиті ним заходи примусового виконання рішення, а також провести інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. До таких винятків Закон відносить: не стягнення виконавчого збору та повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Згідно з висновком Верховного Суду, що викладеній в Постанові від 17 січня 2018 року по справі № 910/8019/15-г, у разі повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження не є закінченим. Державному виконавцю не надано права на зняття арешту з майна боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Приймаючи до уваги, що матеріали виконавчого провадження знищені, а скаржником не надано переконливих доказів, з яких підстав було завершено виконавче провадження, суд вважає, що зняття арешту з нерухомого майна боржника, є передчасним, оскільки не можливо встановити, чи дійсно повинен був виконавець зняти арешт при винесенні постанови про завершення виконавчого провадження, як і не можна встановити саму підставу завершення виконавчого провадження.

Разом з цим, суд позбавлений можливості задовольнити скаргу, оскільки скаржником невірно обраний спосіб захисту своїх прав. Так, скаржник вимагає зобов`язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Дніпрі винести постанову про зняття арешту зі всього майна ОСОБА_1 , а також зняти арешт зі всього майна боржника.

Суд відзначає, що вчинити такі дії Шевченківському ВДВС у м. Дніпрі буде неможливо, оскільки матеріали виконавчого провадження є погашеними (знищеними), що унеможливлює проведення будь-яких виконавчих дій по ним, в т.ч. винесення постанови про зняття арешту з нерухомого майна боржника. Належним способом захисту в даному випадку є скасування постанови про арешт майна безпосередньо судом, а не зобов`язання органу виконавчої служби вчинити відповідні дії.

В силу ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, суд перевіряє дотримання порядку накладення арешту та його не зняття, лише в межах доводів скарги, і позбавлений самостійно виходити за межі скарги.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що скарга є необґрунтованою, а тому в її задоволенні необхідно відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258 - 261, 353, 447, 449, 450, Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), заінтересовані особи Акціонерне товариство «УкрСиббанк», Сьома дніпровська державна нотаріальна контора, на дії та рішення державного виконавця, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів із дня її проголошення.

Суддя І.А. Кондрашов