Ухвала суду № 9886782, 11.06.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Могильницький М.С.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2010 року справа №2а-13827/09/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Сухарьок М.Г.

Білак С.В.

при секретарі судового засідання Дворниковій К.В.

за участю представників:

від позивача: Тимошенко Т.І. довіреність від 01.06.10р., Білоус М.С. довіреність від 01.06.10р., Шестов В.П. довіреність від 03.06.10р.

від відповідача: Петров А.Г. довіреність від 02.02.10р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2010р. у справі №2а-13827/09/0570 за позовом Закритого акціонерного товариства "Доріс" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 28.07.2009р. №0002242340/0 та рішення №0003852344 від 28.07.2009р.,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2010р. у справі №2а-13827/09/0570 задоволено позов Закритого акціонерного товариства "Доріс" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька, внаслідок чого визнані недійсними податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 28 липня 2009року № 0002242340/0 на суму 137184,00 грн., з яких основного платежу податку на прибуток у розмірі 91456,00 грн., та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 45728,00грн.; рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 28 липня 2009 року № 0003852344 на суму 85760,00 грн.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м.Донецька просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Позивач у письмових запереченнях та під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного зясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Відповідачем була проведена документальна виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008р., за результатами якої складений акт від 15.07.2009р. № 1130/23-2/22000319 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 липня 2009року № 0002242340/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.07.09р. № 0003852344.

Податковим повідомлення-рішенням від 28 липня 2009року № 0002242340/0 позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 137184грн., у тому числі основний платіж 91456грн., штрафні (фінансові) санкції 45728грн. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Однією із підстав для донарахування суми податкового зобовязання послужив висновок податкового органу про те, що в порушення пп. 1.22.1 п. 1.22. ст. 1, п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем не була включена до складу валового доходу безповоротна фінансова допомога у вигляді заборгованості перед СП «ІНФОКОМ», що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності. Порушення призвело до заниження валового доходу за 3 квартали 2007року на суму 19430грн., 2007р. на суму 19430грн.

Наведене порушення було встановлено податковим органом при перевірці відомостей по бухгалтерським рахункам 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 33 «Поточні рахунки в національній валюті», рахунку від 21.07.04р. № 144/СРР, відомості валових доходів за 2007р.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем з Спільним україно-германським підприємством «ІНФОКОМ» був укладений договір № ДП-1/2002-ДНЦ від 24.01.02р. на придбання обладнання та супутніх матеріалів відповідно до специфікацій, що складають невідємну частину договору.

Відповідно до п. 3.3 договору датою поставки товару вважається дата відпуску товару покупцю по видатковій накладній. Оплата товару здійснюється в українських гривнях, в сумі, що відповідає фактично поставленому товару відповідно до Специфікацій (п. 4.1).

Згідно до умов додаткової угоди № 1 від 12.05.2004р. до цього договору покупець зобов'язується здійснити оплату товару відповідно до додатку №1 до додаткової угоди. У специфікації, яка визначена як додаток 1 до додаткової угоди від 12.05.2004р., сторонами визначений перелік товарів, їх кількість, ціна та сума. Загальна вартість товарів склала 35 780,22 грн. з ПДВ. Строк поставки - до 13.05.2004р. Умови оплати - перший платіж в розмірі 2 600 грн. з ПДВ здійснюється до 30.06.2004р. Надалі, починаючи з липня 2004 року, оплата здійснюється щомісячно рівними частками по 550 грн. з ПДВ.

Тобто, за умовами укладеного договору, оплата здійснюється за фактично поставлений товар, що має підтверджуватися відповідною видатковою накладною.

Відповідно до рахунку № 144/СРР від 21.07.2007р., виставленого на адресу позивача, СП «ІНФОКОМ» визначена до сплати за обладнання згідно додаткової угоди № 1 від 12.05.2004р. до договору № ДП-1/2002-ДНЦ від 24.01.2002р. сума у розмірі 35780,22грн. з ПДВ. Вказаний рахунок містить застереження, що дійсний за умови зарахування сплати на вказаний розрахунковий рахунок протягом трьох банківських днів після виписки. Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наведений рахунок не є доказом отримання позивачем продукції, а тому висновок податкового органу про виникнення у позивача заборгованості за цим рахунком є безпідставним.

Відповідно до п.1.22.1 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою.

За приписами п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 цього Закону України суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді включаються до валового доходу платника податку.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що податковим органом не доведений факт спливу строку позовної давності за заборгованістю позивача перед СП “ІНФОКОМ”, та відповідно не доведений факт набуття такою заборгованістю статусу безповоротної фінансової допомоги.

Згідно до акту звірки розрахунків за телекомунікаційне обладнання, реалізоване згідно додатку № 1 до додаткової угоди № 1 від 12.05.2004р. до договору № ДП-1/2002-ДНЦ, станом на 01.07.2009р., складеного між СП «ІНФОКОМ» та позивачем, заборгованість позивача перед СП «ІНФОКОМ» відсутня. Фактичне проведення розрахунків позивачем з урахуванням положень додатку № 1 до додаткової угоди № 1 від 12.05.2004р., в тому числі і протягом перевіряємого періоду, та подальше повне погашення такої заборгованості, унеможливлює висновок податкового органу про набуття заборгованістю статусу безповоротної фінансової допомоги у 3 кварталі 2007 року.

Іншою підставою для визначення суми податкового зобовязання послужив висновок податкового органу про те, що в порушення пп. 1.22.1 п. 1.22. ст. 1, п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем не була включена до складу валового доходу беповоротна фінансова допомога у вигляді заборгованості перед Держкоммайном України, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності. Порушення призвело до заниження валового доходу за 2006р. у сумі 12758грн.

Наведене порушення було встановлено податковим органом при перерві ці відомостей по бухгалтерським рахункам 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 44 «Нерозподілений прибуток», відомості валових доходів за 2006р.

Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 10.08.2005р. N 327, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005р. за N 925/11205, згідно до п. 2.3.2 якого за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

В порушення наведених вимог висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 1.22.1 п. 1.22. ст. 1, п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» був зроблений без посилання на первинні бухгалтерські документи, без зазначення господарської операції за якою, на думку податкового органу, сплинув строк позовної давності.

В матеріалах справи мається договір оренди № 140/96 від 17.12.1996, відповідно до якого Донецьке регіональне відділення Фонду державного майна України (Орендодавець) передав, а позивач прийняв в оренду нежитлове приміщення площею 331,5кв.м за адресою: м. Донецьк,пр. Гурова, 2. Орендна плата встановлюється у розмірі відповідно до діючого законодавства, відповідно до розрахунку орендної плати, та сплачується щомісячно до держбюджету з урахуванням індексів інфляції.

Згідно з інформацією про стан надходження орендної плати за вищенаведений об'єкт станом на 29.11.2006р. нараховано до бюджету 110340,48грн., фактично сплачено 110491,5грн., переплата -151,02грн. Зазначена інформація підписана посадовою особою Регіонального відділення ФДМУ по Донецькій області та скріплена печаткою.

Доказів укладання позивачем інших договорів з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області податковим органом не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем порушення позивачем вимог пп. 1.22.1 п. 1.22. ст. 1, п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Актом перевірки також встановлено, що позивачем в порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України від 28.12.04р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємства» із змінами та доповненнями, встановлено заниження балансової вартості запасів, задекларованих у Додатку К 1/1 (рядок А1 гр. 3) до Декларації з податку на прибуток за 2008рік на суму 1772грн. внаслідок заниження балансової вартості товарів (запасів), які значились на балансі підприємства станом на 01.01.08р. та заниження балансової вартості запасів,задекларованих у Додатку К 1/1 (рядок А1 гр.5) до Декларації з податку на прибуток за 2008рік на суму 1451грн. внаслідок заниження балансової вартості товарів (запасів), які значились на балансі підприємства станом на 31.12.08р.

Пунктом 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що встановлення заниження приросту балансової вартості запасів можливо лише при встановленні факту оприбуткування таких запасів, витрати на придбання яких включаються до складу валових витрат.

Податковим органом під час проведення перевірки факт формування валових витрат за операціями з придбання запасів не досліджений.

За таких обставин податковим органом не доведене включення витрат на придбання запасів до складу валових витрат, що обумовило б включення вартості таких запасів до приросту запасів.

Підставою для прийняття оспореного позивачем податкового повідомлення-рішення послужив також висновок податкового органу про те, що позивачем в порушення ст. 5 Закону України від 28.12.04р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємства» зі змінами та доповненнями до складу валових витрат було віднесено податок на додану вартість від вартості легкових автомобілів згідно договорів фінансового лізингу, укладених з ВАТ “Арма-Лізинг”.

Згідно п.п.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Підпунктом 7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

При проведенні перевірки було встановлено дотримання позивачем наведеної норми, а саме факт не включення до складу податкового кредиту податку на додану при придбанні спірних автомобілів.

Підпунктом 4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування, встановлено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи, що положення п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачають право платника податку відносити до складу валових витрат суму податку на додану вартість, сплачену при придбанні легкового автомобіля, колегія суддів вважає правомірним застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень п.п. 4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Актом перевірки також встановлено, що позивачем в порушення п. 5.9 ст. 5, п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.04р. № 334-94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємства» зі змінами та доповненнями, п. 3.1 р. 3 «Порядку складання декларації з податку на прибуток», затвердженого наказом ДПА України від 29.09.03р. № 143, зареєстрованого Мінюстом України від 08.04.03р. № 271/7592 зі змінами та доповненнями, встановлено заниження вартості запасів, використаних не в господарській діяльності, задекларованих у Додатку К 1/1 (рядок А1/4) до Декларації з податку на прибуток за 2008р. на суму 300685грн., що призвело до завищення убутку балансової вартості запасів за 2008р.

З матеріалів справи вбачається, що наведене порушення було самостійно виправлене позивачем в 1 кварталі 2009р.

Податковий орган не заперечує, що ним не враховувалися показники декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2009 року, оскільки виправлення помилки відбулося поза межами перевіряємого періоду. Статтею 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено порядок самостійного узгодження податкового зобов'язання, згідно до п. 5.1 якої податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Наведеною нормою також встановлено, що якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Відповідно до п.17.2 ст.17 зазначеного Закону платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Позивачем 23.04.2009р. складено та подано до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька декларацію з податку на прибуток підприємства, відповідно до рядка 05.2 якої відображена самостійно виявлена помилка за результатами минулих податкових періодів у сумі «-300685» грн. Зазначена сума відповідає вартості ТМЦ, визначеної відповідно до додатку №6 до акту перевірки як переведених до складу основних фондів. Відповідно до рядку 22 декларації сума штрафу, самостійно нарахованого у зв'язку з виправленням помилок, склала 3 759 грн.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що оскільки податкове зобов'язання, зазначене платником податків в податковій декларації, вважається узгодженим з дня її надання, платником податків самостійно виявлені та виправленні помилки, допущені в податкових періодах, що підлягали перевірці, до початку проведення перевірки податковим органом, то у відповідача були відсутні правові підстави не враховувати дані таких декларацій при перевірці.

Рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 28 липня 2009 року № 0003852344 до позивача були застосовані штрафні санкції в сумі 85760грн.

Підставою для прийняття наведеного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

При здійсненні перевірки було встановлено, що позивачем реалізовувались Інтернет-картки за готівкові кошти без отримання торгівельного патенту.

За приписами ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» встановлено, що патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів. Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Відповідно до національного класифікатора України Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2005, затвердженого наказом Держкомстату від 26.12.2005р. № 375, оптова торгівля - це перепродаж (продаж без перероблення) нових або уживаних товарів роздрібним торговцям, підприємствам та організаціям або іншим оптовикам, яка здійснюється оптовими торговцями, оптовими фірмами зі збуту промислових товарів, оптовими базами, оптовиками-заготівельниками. власниками складів, експортерами. Імпортерами, кооперативними організаціями, які займаються заготівлею та збутом сільськогосподарської продукції тощо. Роздрібна торгівля - це перепродаж (продаж без перероблення) нових або уживаних товарів, призначених переважно для споживання приватними особами чи домашніми господарствами.

Тому, необхідною ознакою визначення обов'язку платника податків придбати торговий патент є здійснення діяльності з продажу товарів за готівкові кошти.

За приписами п. 3 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ від 09.08.2005р. № 720, телекомунікаційна картка це засіб, що дає споживачу можливість доступу до заздалегідь визначеного переліку та/або обсягу телекомунікаційних послуг відповідного оператора, провайдера і може застосовуватись як платіжний засіб для оплати телекомунікаційних послуг.

Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що Інтернет-картка є засобом, що забезпечує можливість роботи споживача в Інтернеті шляхом підтвердження факту оплати послуг доступу до Інтернету. При цьому, цінність Інтернет-картки полягає саме в забезпеченні можливості отримання певної послуги, без якої використання такої картки є неможливим. Тобто, інтернет-картка не є товаром у спірних правовідносинах. За таких обставин застосування штрафних санкцій є безпідставним.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2010р. у справі №2а-13827/09/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2010р. у справі №2а-13827/09/0570 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 11 червня 2010 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 14 червня 2010 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Гаврищук Т.Г.

Судді: Білак С.В.

Сухарьок М.Г.