Рішення № 98867215, 30.07.2021, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/1798/21

пр.№ 2/464/948/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2021 Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого - судді Дулебка Н.І.,

секретар судового засідання - Цуняк А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Позивач АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 22.02.2013 у розмірі 33 210 грн. 30 коп. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідно до укладеного договору №б/н від 22.02.2013 відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Розмір кредитного ліміту збільшився до 28 000 грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п. 2.1.2.3, 2.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі. Відповідач, в свою чергу, порушила зобов`язання за вказаним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 25.02.2021 становить 33210,30 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, при подачі позовної заяви представником Мазченко В.О. подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позов підтримала в повному обсязі та просила суд такий задовольнити. 04.11.2019 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого просила суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, оскільки відповідач ОСОБА_1 шляхом підписання анкети-заяви б/н від 22.02.2013 ознайомилася та погодилася з умовами та правилами надання банківських послуг, в тому числі з умовами та правилами обслуговування платіжних карток, розміщених на сайті банку, тарифами банку, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування, при укладенні якого сторонами обговорено усі істотні умови договору. Зміст кредитного договору зафіксовано в кількох документах, зокрема, заяві позичальника, умовах та правилах надання банківських послуг та тарифах, на підставі яких було відкрито картковий рахунок, ключем до якого є пластикова картка. Відповідно до витягу з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» відповідачу встановлено поточну проценту ставку у розмірі 2,5 % (30% на рік), вказано розміри комісії та штрафів. З наданої суду виписки по рахунку випливає, що відповідач користувалась кредитним коштами та здійснювала погашення заборгованості за договором, операції щодо зняття готівки та розрахунку за товари і послуги. Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мінюсту від 12.04.2021 №578/5. Розрахунок заборгованості проведений автоматизованою системою станом на 25.02.2021, в такому відображено та враховано всі фінансові зобов`язання боржника за умовами договору, а також здійснені боржником платежі на його виконання. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази погашення кредитної заборгованості за договором. Позивачем не заявлено вимоги про стягнення неустойки, а відтак заперечення відповідача з цього приводу не повинні прийматись судом до уваги. Відповідачем вчинені дії, що свідчать про визнання нею боргу перед позивачем. Так, відповідно до виписки клієнта неодноразово здійснював погашення заборгованості, останнє з яких внесено 16.06.2020. Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 11.03.2021, відтак строк позовної давності позивачем дотримано. Зауважила, що відповідно до виписки по рахунку відповідач до певного часу належним чином виконувала зобов`язання за кредитним договором, що свідчить про те, що остання знала про умови кредитування та визнала свої зобов`язання за договором.

Відповідач у судове засідання від 30.07.2021 не з`явилася, до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» про стягнення з відповідача заборгованості, виходячи з наступного. Зазначила, що позивачем надано неправильний розрахунок заборгованості суми боргу за кредитним договором б/н від 22.02.2013 у сумі 33 210,30 грн., оскільки як випливає з виписки, кошти, що стягував позивач з рахунку відповідача для погашення заборгованості, як і кошти, сплачені нею за договором, не враховано в рахунок заборгованості при подачі позову. Вважає, що надані позивачем виписка та розрахунок заборгованості за кредитом є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум, не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог. Документи, що можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановити розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документами первинної бухгалтерської документації, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Відповідно до матеріалів справи, 22.02.2013 відповідач підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку та підтвердила, що заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становлять між нею та банком договір про надання банківських послуг. В той же час, позивачем не надано суду доказів оформлення та укладення між сторонами та відповідно отримання позичальником Умов та правил надання Банківських послуг, пам`ятки клієнта і Тарифів, що в сукупності із заявою свідчило б про укладення у належній формі договору про надання банківських послуг. Долучений позивачем до матеріалів справи витяг з умов та правил надання банківських послуг не містить підпису позичальника, а тому можна дійти висновку, що відповідач не була ознайомлений саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг під час підписання заяви позичальника. Окрім цього, відсутні докази, що відповідна платіжна карта передбачена умовами заяви, те, що така видана відповідачу та строї її дії, докази зарахування кредитних коштів на картку. В позовній заяві зазначається, що банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті. Проте роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення банку, що може вносити відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність в анкеті заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджую вказаних обставин. Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визначаються в анкеті-заяві позичальника. Вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволення позовних вимог.

У зв`язку з неявкою сторін відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 22.02.2013 відповідач ОСОБА_1 шляхом підписання анкети-заяви про приєднався до умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, виявила бажання оформити на її ім`я платіжну картку.

Окрім цього, в анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_1 погодилася з тим, що заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що остання ознайомилася та погодилася з такими умовами та тарифами банку.

До кредитного договору позивачем надано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс, розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms.

Із довідки АТ КБ «Приватбанк» встановлено, що відповідно до укладеного кредитного договору №б/н, відповідачу надано наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 дата відкриття 22.02.2013 з терміном дії до 09/16; № НОМЕР_2 дата відкриття 30.01.2015 з терміном дії до 01/19; № НОМЕР_3 дата відкриття 04.04.2018 з терміном дії до 03/22.

Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1 №4149437743083824 від 22.02.2013, останній встановлено кредитний ліміт 3000 грн., який в подальшому неодноразово змінювався, востаннє 31.03.2020 такий ліміт змінено до 27 792,53 грн.

Відповідно до виписок за рахунками, наданими позивачем АТ КБ «Приватбанк», відповідач ОСОБА_1 користувалася картковими рахунками № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , зокрема, знімала кредиті кошти, частково погашала заборгованість, здійснювала розрахунки через термінали в касових магазинах.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Положеннями частин 626, 628 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються АТ КБ «Приватбанк», відтак такі повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до розрахунків, наданих позивачем, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, укладеним 22.03.2013, заборгованість станом на 25.02.2021 становить 33 210,30 грн., з яких: 27 37,81 - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 27387,81 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 5822,49 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - комісія.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, при розгляді вказаної справи суд застосовує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 в справі №342/180/17.

Зокрема, у такому судовому рішенні зазначено, що без наданих АТ КБ «Приватбанк» підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових Умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Як видно зі змісту підписаної відповідачем анкети-заяви, у такій відсутні будь-які умови договору щодо встановлення відповідальності у вигляді сплати відсотків за користування кредитом у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

При цьому, позивач, обґрунтовуючи право вимоги щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом, в тому числі розмір і порядок їх нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 22.02.2013, посилався на Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи Банку, викладені, як зазначено в позовній заяві, на сайті банку: www.privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі, пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення та інші умови.

Проте, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та Тарифи розумів відповідач, ознайомилася та погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 22.02.2013, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили саме ці умови, зокрема й щодо сплати відсотків за користування кредитом, та саме у зазначеному в цих документах, що додані позивачем до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в Заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді сплати відсотків за користування кредитними коштами, а відтак відсутній обов`язок відповідача щодо їх сплати.

Оскільки судом не встановлено належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи Банку, витяги з яких додані до позовної заяви, є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови та Тарифи мала на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву позичальника, та брала на себе зобов`язання зі сплати відсотків за користування кредитними коштами а відтак суд дійшов до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 5822,49 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Окрім цього, суд вважає, що витяг з Тарифів обслуговування кредитної карти «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс, розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах справи, не визнаються відповідачем та не містять його підпису, а тому такі неможливо розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 22.02.2013 шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Зважаючи на те, що відповідач порушила умови кредитного договору, у добровільному порядку ухилилася від сплати заборгованості за таким, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором від 22.02.2013 у розмірі 27 387,81 грн., що є заборгованістю за тілом кредиту.

При цьому, незважаючи на те, що розрахунок заборгованості відповідач ОСОБА_1 вважає неправильним, власного розрахунку нею суду не надано.

Щодо позовної давності, на сплив якої покликається відповідач, то відповідно до цивільного законодавства позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.ст.256, 257 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч.3 ст.264 ЦК України).

Як випливає з виписки, відповідачем ОСОБА_1 неодноразово здійснювались поповнення картки, востаннє - 16.06.2020, чим фактично визнано наявність заборгованості, а тому відповідно до ст. 264 ЦК України позовна давність не є пропущеною.

Огляд веб-сайту за клопотанням позивача вищевказаних висновків суду не спростовує.

Окрім цього, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1 871,84 грн., що пропорційно відповідатиме розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 207, 509, 549, 551, 626, 628, 633, 634, 638, 526, 1048, 1049 1054, 1055 ЦК України, статями 12, 13, 76, 81, 263 - 265 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження - м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) заборгованість за кредитним договором №б/н від 22.02.2013 в розмірі 27 378,81 (двадцять сім тисяч триста вісімдесят сім) гривень 81 (вісімдесят одну) копійку.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» витрати, пов`язані з оплатою судового збору, у розмірі 1 871 (одну тисячу вісімсот сімдесят одну) гривню 84 (вісімдесят чотири) гривні.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий Дулебко Н.І.