Ухвала суду № 9886668, 02.06.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Масло І.В., Кошкош О.О., Шинкарьової І.В.

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2010 року справа №2а-17403/09/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сухарька М.Г., суддів Гаврищук Т.Г., Білак С.В.,

при секретарі Тімченко М.Ю.,

за участю: від позивача Глинська О.В., від відповідача Нікітіна Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги Державної інспекції з енергозбереження територіального управління по Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2009 року по справі № 2а-21355/09/0570 за позовом Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” до Державної інспекції з енергозбереження територіального управління по Донецькій області про визнання недійсною постанови № 15-6/09-22-64 ПП 54 ЕС від 11.11.2009 про застосування економічних санкцій у розмірі 356 294,88 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2009 року було визнано недійсною постанову Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області № 15-6/09-22-64 ПП 54 ЕС від 11.11.2009 про застосування економічних санкцій у розмірі 356 294,88 грн.

Відповідач з даною постановою суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції визнати нечинною та закрити провадження у справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

До такого висновку колегія суддів прийшла з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач - Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” є юридичною особою, зареєстроване 03.09.2007 виконавчим комітетом Донецької міської ради, включене до ЄДРПОУ за № 00191678, здійснює діяльність у відповідності зі статутом, затвердженим розпорядженням голови Донецької обласної ради від 28.08.2007 № 98р, зі збирання, очищення та розподілення води, транспортування іншої продукції трубопроводами, збирання і оброблення стічних вод, тощо.

Відповідач - Державна інспекція з енергозбереження України є урядовим органом державного управління, що діє у складі НАЕР і йому підпорядковується. Інспекція в своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, Положенням про Державну інспекцію з енергозбереження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 2000 р. № 1039, та наказами НАЕР.

Територіальне управління Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області є територіальним органом Державної інспекції з енергозбереження України, створеним відповідно до п. 9 Положення про Державну інспекцію з енергозбереження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 2000 р. № 1039.

04.11.2009 Територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області було складено акт № 15-6/09-20-64 за результатами проведення комплексної перевірки стану використання паливно-енергетичних ресурсів підприємствами водопровідно-каналізаційного господарства на Сніжнянському виробничому управлінні водопровідно-каналізаційного господарства КП “Компанія “Вода Донбасу”.

До зазначеного акту комплексної перевірки було складено припис від 05.11.2009, яким Сніжнянському ВУВКГ було приписано усунути порушення вимог з енергозбереження, виявлені за результатами перевірки, із визначенням строку виконання січень 2010 року.

Наказом Державного комітету України з енергозбереження № 64 від 04.08.2000 року зареєстрованим у Мін'юсті України 25 вересня 2000 р. за № 653/4874, затверджено Порядок проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання.

Відповідно до п. 12 цього Порядку за результатами перевірки інспектор складає акт. У разі виявлення порушень з питань енергозбереження складається припис, який обов'язковий для виконання підприємством. Акт підписується працівником Інспекції, що проводив перевірку та керівником (головним інженером) підприємства, яке перевірялося. У разі незгоди керівництва підприємства з висновками акта, воно може оскаржити його до Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів.

Як вбачається з акту перевірки № 15-6/09-20-64 від 04.11.2009 р., його підписано керівником КП “Компанія “Вода Донбасу” О.В. Горшковим, начальником ЕМС Талапою В.М.

Таким чином, наведені обставини свідчить про порушення з боку посадової особи суб'єкта владних повноважень законодавчо передбаченого порядку проведення перевірки.

Відповідно до п. 15 вищевказаного Порядку - рішення про сплату підвищеної плати за неефективне використання енергоресурсів приймається відповідно до законодавства України на підставі акта перевірки підприємства, складеного інспектором і оформлюється постановою про сплату підвищеної плати. Перший примірник постанови залишається в Інспекції, а другий примірник у триденний термін після оформлення постанови надсилається (видається повноважному представнику) підприємству для сплати ним підвищеної плати.

11.11.2009 на підставі акту перевірки та у відповідності до Законів України “Про енергозбереження”, “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, та згідно з Положенням про Державну інспекцію з енергозбереження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.2000 № 1039, начальником Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області було винесено Постанову № 15-6/09-22-64 ПП 54 ЕС про застосування економічних санкцій (підвищеної плати або енергетичного збору за нераціональне (неефективне) використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів) у розмірі 356 294,88 грн.

Згідно з цією постановою до позивача застосовано економічні санкції за перевитрати електричної енергії на роботу насосних станцій внаслідок перевищення фактичних втрат води над нормативними (понаднормативні втрати питної води за три квартали 2009 року в розмірі 1055,6 тис.м3.). Підставою для такого висновку у постанові відповідач зазначив в тому числі ст.ст. 11, 17 (а) Закону України “Про енергозбереження”; ст. 1, 6, 29, 31 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”, Постанову Кабінету Міністрів України від 22.10.2008 р. № 935, Постанову Кабінету Міністрів України № 786 від 15.07.1997 (далі за текстом Постанова № 786).

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності постанови № 15-6/09-22-64 ПП 54 ЕС від 11.11.2009 про застосування економічних санкцій, виходячи з наступного:

Відповідно до преамбули Закону України “Про енергозбереження” паливно-енергетичні ресурси - сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Підпунктами “е”, “є” ст. 11, ст.. 7, 20 цього Закону встановлено, економічні заходи для забезпечення енергозбереження, збір за перевитрати паливно-енергетичних ресурсів (енергетичний збір), застосування норми і нормативи витрат паливно-енергетичних ресурсів.

Пунктами 1, 3 Постанови № 786 визначено, мету раціонального використання та економії паливно-енергетичних ресурсів, основу для застосування економічних санкцій за їх нераціональне використання та запровадження економічних механізмів стимулювання енергозбереження, норми витрат паливно-енергетичних ресурсів.

У пункті 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.10.2008 № 935 “Про організацію державного контролю за ефективним (раціональним) використанням паливно-енергетичних ресурсів” (далі за текстом - Постанова № 935) наголошується, що розрахунок обсягів неефективного (нераціонального) використання паливно-енергетичних ресурсів понад показники нормативних значень їх витрат, що встановлені стандартами, а у разі відсутності стандартів - нормами питомих витрат палива та енергії або нормативами витрат паливно-енергетичних ресурсів, проводиться у перерахунку на річне споживання, крім випадків, що підтверджені документально, за період від дня настання до їх виявлення, але не більш як за один рік від дня порушення таким суб'єктом установлених актами законодавства правил, згідно з методиками визначення та розрахунку втрат (перевитрат) паливно-енергетичних ресурсів, які затверджуються НАЕР в установленому порядку.

Згідно з п. 1.4 Основних положень з нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, затверджених Наказом Держкоменергозбереження № 112 від 22.10.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.11.2002 за № 878/7166 (далі - Основні положення) основою для запровадження економічних механізмів стимулювання енергозбереження є прогресивні показники норм питомих витрат ПЕР. Воно здійснюється відповідно до Положення про матеріальне стимулювання колективів і окремих працівників підприємств, організацій та установ за економію паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, затвердженого спільним наказом Держкоменергозбереження та Мінекономіки від 21.06.2000 N 47/127, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.07.2000 за N 405/4626. Підставою для застосування економічних санкцій та адміністративних штрафів є недотримання вимог щодо встановлення норм питомих витрат ПЕР або перевищення показників міжгалузевих та регіональних норм питомих витрат, погоджених та затверджених відповідно до пунктів 7.2 та 7.7 Положення.

Пунктом 7.4 Основних положень визначено, що нормуванню підлягають усі види продукції і робіт, передбачені номенклатурою за статистичною звітністю, форма N11-МТП, затверджена наказом Держкомстату України від 05.07.2006 N 300, та інші види основної продукції підприємства з розрахунку охоплення нормуванням не менше 95 % кожного з видів споживаних купованих ПЕР при віднесенні норм до натуральних або умовних (зведених) одиниць вимірювання обсягів виробництва продукції відповідно до вимог розділу 4.

Комунальним підприємством “Компанія “Вода Донбасу” були розроблені та погоджені із першим заступником голови НАЕР загальновиробничі норми питомих витрат палива, теплової та електричної енергії на 2008 рік. У відповідності до цих норм КП “Компанія “Вода Донбасу” розробило, у тому числі, витрати електроенергії на 2008р., серед яких витрати на послуги з розподілу води, пропуск стоків, очистку стоків, відпуск теплоенергії, виробленої промкотельними та інше виробниче споживання.

Аналізуючи приведені вище норми законодавства, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що вони стосуються виключно порядку нормування використання паливно-енергетичних ресурсів та відповідальності за їх нераціональне використання (у тому числі, понад встановлені нормативи), види та перелік яких визначається нормами спеціального законодавства.

Разом із тим, відповідач, приймаючи оскаржувану постанову про застосування до КП “Компанія “Вода Донбасу” економічних санкцій, виходив з того, що Сніжнянським ВУВКГ допущено перевитрати електричної енергії через понаднормативні втрати питної води. При цьому, розрахунок перевитрат електроенергії відповідач здійснив на підставі Методики визначення та оцінки втрат паливно-енергетичних ресурсів та перевірки підприємств водопровідно-каналізаційного господарства з питань енергозбереження, затвердженої Наказом Державного комітету України з енергозбереження від 20.12.2002 № 138. Тобто, відповідач, визначаючи обсяг перевитрат електроенергії по підприємству, враховував та фактично надавав оцінку нормативам витрачання питної води по Сніжнянському ВУВКГ, порядок розрахунку яких, в свою чергу, встановлюється спеціальними нормативно-правовими актами.

Так, відповідно до статті 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами, насамперед, для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб відповідно до статті 48 Водного кодексу.

Статтею 49 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування є платним.

Згідно зі статтею 30 Кодексу - платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни-підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води (первинні водокористувачі) та/або з водозабірних споруд первинних водокористувачів (вторинні водокористувачі), та користуються водами для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Статтею 31 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” встановлено розмір збору за використування видних ресурсів.

Галузевими технологічними нормативами використання питної води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства України, затвердженими Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 33 від 17.02.2004, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 07.12.2004 за № 1557/10156 (далі - Галузеві нормативи) установлені Галузеві технологічні нормативи використання питної води підприємствами водопровідно-каналізаційного господарства (далі - Галузеві ТНВПВ ВКГ) та порядок розрахунку Поточних індивідуальних ТНВПВ (далі - Поточні ІТНВПВ) для конкретних підприємств водопровідно-каналізаційного господарства (далі - підприємств ВКГ) (п. 1.-1 Галузевих нормативів).

Як встановлено судом першої інстанції, позивач не заперечує факт перевищення вказаних вище нормативів, що є підставою для сплати збору за спеціальне водокористування відповідно до ст. 31 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законодавства та матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що у даному випадку у відповідача були відсутні підстави для застосування до позивача санкцій, пов'язаних із понаднормативними втратами питної води, які відповідач ставить у залежність із перевитратами електричної енергії.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги вимоги ч.2 ст.19 Конституції України, п. 1 ч. 3 ст. 2, ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, колегія суддів приходить до висновку, що дії відповідача щодо застосування до позивача санкцій, пов'язаних із понаднормативними втратами питної води, які відповідач ставить у залежність із перевитратами електричної енергії не ґрунтуються на законі.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що рішення першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, ухвалу суду є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної інспекції з енергозбереження територіального управління по Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2009 року по справі № 2а-21355/09/0570 за позовом Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” до Державної інспекції з енергозбереження територіального управління по Донецькій області про визнання недійсною постанови № 15-6/09-22-64 ПП 54 ЕС від 11.11.2009 про застосування економічних санкцій у розмірі 356 294,88 грн. - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2009 року по справі № 2а-21355/09/0570 - залишити без змін.

Ухвала постановлена, виготовлена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 02 червня 2010 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий: Сухарьок М.Г.

Судді: Білак С.В.

Гаврищук Т.Г.