Рішення № 98866187, 09.08.2021, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/62/21 Провадження № 2/304/162/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2021 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Гевці В.М.,

за участі секретаря судового засідання Ковач М.Ф.,

представника позивача Пацкана І.І.,

представника відповідачки ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 304/62/21 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 58 428,21 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписала заяву № б/н від 28 жовтня 2005 року, згідно з якою отримав кредит у розмірі 1 500 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п. п. 3.2, 3.3 Договору, на підставі яких відповідачка при його укладанні надала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням й ініціативою Банку. Однак, в процесі користування кредитним рахунком відповідачка не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, у зв`язку із чим станом на 03 грудня 2020 року у неї наявна заборгованість у розмірі 58 428,21 гривень, з яких: 46 514,57 гривень - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 46 514,57 гривень - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 11 913,64 гривень - заборгованість за простроченими відсотками. Позовні вимоги обґрунтовує ст. ст. 207, 634, 638, 639, 642, 1054, 1066 ЦК України. Посилаючись на наведене, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 02 березня 2021 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом.

22 березня 2021 року відповідачка подала відзив на позов, в якому зазначила, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження укладення з нею кредитного договору із погодженням всіх істотних його умов. Додані до позовної заяви Умови та правила надання банківських послуг нею не підписані, а тому не можуть вважатися складовою кредитного договору. Також вказує на те, що до доданих документів вносились зміни в договірну базу по платіжним карткам, договірну базу по споживчому кредитуванню та в депозитні договори на підставі наказу від 23 серпня 2006 року, які не доведені до її відома. Додана до позовної заяви виписка по рахунку уповноваженою особою Банку належним чином не підписана, відомості про те, ким вона складена, відсутня. При цьому зазначає, що вона дійсно 28 жовтня 2005 року звернулася до позивача з анкетою-заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, в якій зазначено, що відповідачка згідна із тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Згідно з довідкою позивача без номеру та дати, Банк видав відповідачу банківські картки, зокрема, 28 жовтня 2005 року № НОМЕР_1 зі строком дії 10/11, 23 грудня 2010 року № НОМЕР_2 зі строком дії 11/14, 15 вересня 2014 року № НОМЕР_3 зі строком 09/16, № НОМЕР_4 зі строком дії 05/20. Проте, відповідно до заявки, заповненої 28 жовтня 2005 року ОСОБА_1 , останній надано картку з кредитним лімітом 1 500 грн, при цьому на якій підставі в подальшому збільшувались кредитні ліміти та відповідно розміри відсотків, не зрозуміло, так як банком одноособово приймалося рішення про збільшення кредитного ліміту. Крім цього зазначає, що позивачем, звертаючись до суду з позовом, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладення між сторонами кредитного договору і виникнення у них відповідних прав та обов`язків. Також вказує на те, що умови договорів приєднання розробляються банком, а тому повинні бути зрозумілі всім споживачам і доведені до їх відома, саме Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Однак надані позивачем Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, Витяг з Тарифів не містять підпису відповідача, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме такі відповідач розумів, ознайомився і погодився з ними, підписуючи 28 жовтня 2015 року анкету - заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. При цьому, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дії однієї сторони (банку). Крім цього, розрахунок заборгованості є неналежним та недопустимим доказом, оскільки він виконаний представником Банку в односторонньому порядку не погодженим з відповідачем, фактично є аналітичним документом Банку, у зв`язку з чим не може бути безспірним підтвердженням розміру заборгованості. Щодо виписки з банківського рахунку, то відповідачка зазначає, що позивачем дійсно у такій відображаються всі операції за картковим рахунком клієнта ОСОБА_1 , в тому числі є відомості щодо встановленого розміру кредитного ліміту, його зміну, зняття грошових коштів клієнтом та погашення ним заборгованості. Однак, беручи до уваги, що укладення кредитного договору та його чинність не пов`язуються з моментом передання кредитних коштів позичальнику, виписка з банківського рахунку не може вважатись належним доказом укладення кредитного договору на визначених сторонами умовах. Щодо перевищення розміру тіла кредиту відповідачка зазначає, що на підставі заяви від 28 жовтня 2005 року їй надано кредитну картку з кредитним лімітом 1500 грн, однак як вбачається з позовної заяви та доданих розрахунків під час списання чергового платежу по миттєвій розстрочці, відповідачем було використано всю суму кредитного ліміту, списання коштів здійснено за рахунок овердрафту, розмір якого в подальшому збільшувався. Однак, жодних згод на встановлення їй овердрафту нею не надавалося, їй не відомо умови використання коштів за овердрафтом та порядок нарахування за нього відсотків. Крім наведеного вище, позивачка просить суд застосувати строки позовної давності, оскільки строк дії картки, на яку було встановлено кредитний ліміт у сумі 1500 грн, до 10/07. З наданих позивачем розрахунків суми заборгованості вбачається, що станом на 31 травня 2015 року з`явилася заборгованість за тілом кредиту, яка становила 5 565,13 грн. Таким чином, оскільки позивачем пред`явлено позовні вимоги про стягнення заборгованості у грудні 2020 року, то позивач пропустив трирічний строк позовної давності, що є підставою для відмови в позові. На підставі наведеного, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

05 квітня 2021 року представник позивача подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що своїм підписом у заяві відповідачка підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає договір про надання банківських послуг. Виписка по рахунку відповідачки підтверджує, що ОСОБА_1 до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що вона знала про умови кредитування та визнала свої зобов`язання за Договором. Позивач також зазначає, що отримання клієнтом кредитних карток з певним терміном дії, підтверджується наданою до матеріалів справи довідкою. При цьому зазначає, що картка можу бути видана при зверненні клієнта до установи Банку, якщо термін її дії сплив або було загублено та якщо клас картки було підвищено у зв`язку з певними обставинами. Так, відповідачка зверталася в Банк із заявою про перевипуск картки, тобто надання картки з новим строком дії. Під перевипуском розуміється випуск та приєднання картки з новим строком дії до раніше відкритого Клієнту карткового рахунку, а тому вся сума заборгованості за кредитним лімітом буде відображатися та враховуватися в тому числі і на перевипущеній картці. Також зазначає, що відповідачка здійснювала погашення заборгованості вже на перевипущену картку, що додатково підтверджує її отримання відповідачкою. Оскільки перевипуск картки не являється укладенням нового кредитного договору в заповненні додаткових документів для перевипуску картки не мало необхідності. Крім цього, відповідно до Правил користування карткою, строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік), картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже строк перевипущеної картки до останнього дня 05.2020, а позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки 05 січня 2021 року, тобто до спливу строку позовної давності. На підставі наведеного просив позов задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідачки ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити в задоволенні позову з підстав і мотивів наведених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів у справі, які є належними, допустимими та достатніми у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28 жовтня 2005 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, згідно з умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 1 500 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керувався п. п. 3.2, 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 станом на 03 грудня 2020 року становить 58 428,21 гривень, з яких: 46 514,57 гривень - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 00,00 гривень - заборгованість за поточним тілом кредиту та 46 514,57 гривень - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 00,00 гривень - заборгованість за нарахованими відсотками; 11 913,64 гривень - заборгованість за простроченими відсотками; 00,00 гривень заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно з ст. 625 ЦК України; 00,00 гривень - нарахована пеня; 00,00 гривень - нарахована комісія.

На підтвердження руху грошових коштів на картковому рахунку відповідача позивачем додано виписку за період з 29 листопада 2005 року по 19 жовтня 2020 року.

При вирішенні даного спору суд застосовує такі правові норми.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із вимогами частини першої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до вимог статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно з вимогами статті 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1050ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Суд враховує правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду в постанові по справі № 342/180/17 від 03 липня 2019 року, згідно якої пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором позичальник зобов`язується повернути всю суму кредиту, яку він отримав.

Згідно з вимогами ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Крім того, з дослідженої анкети-заяви вбачається, що в такій передбачено нарахування процентів, а саме зазначено базову процентну ставку 36 % з розрахунку 360 днів у році.

Отже, сторони погодили також сплату відсотків за користування кредитними коштами.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Судом встановлено, що заборгованість складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту та простроченими відсотками.

Так, на підставі наданого позивачем розрахунку заборгованості судом встановлено, що фактично отримані та використані відповідачкою кошти в розмірі 46 514,57 гривень та прострочені відсотки в розмірі 11 913,64 гривень у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті.

За таких обставин, є всі правові підстави для стягнення із ОСОБА_1 суми непогашеного тіла кредиту у розмірі 46 514,57 гривень та прострочених відсотків у розмірі 11 913,64 гривень.

Щодо застосування строків позовної давності заявленої відповідачкою у відзиві на позовну заяву, суд зазначає таке.

Так, відповідно до ст. ст. 256, 257, 258, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України, зобов`язання з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливу строку виконання.

Анкета-заява позичальника не містить встановленого графіку погашення кредиту, а також не встановлено кінцевого терміну погашення кредиту.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) у свої рішеннях надав тлумачення позовної давності, як законного права правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Позовна давність забезпечує юридичну визначеність правовідносин сторін та остаточність судових рішень, запобігаючи порушенню прав відповідача. Питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача, причин унеможливлювали або істотно утруднювали подання позову, вирішуються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, а тому перед застосуванням позовної давності належить з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право не було порушено, суд відмовляє у позові у зв`язку з його необґрунтованістю. У разі встановлення судом порушеного права, але позовна давність за такими вимогами сплила, про що заявила інша сторона, суд відмовляє у позові у зв`язку зі спливом позовної давності, як самостійної підстави, за відсутності визнаних судом поважних причин її пропуску, на які посилався позивач.

Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Підстави переривання позовної давності є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Однією із підстав переривання позовної давності є часткова сплата боржником основного боргу та/або сум санкцій.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме з копії виписки за договором № б/н станом на 04 грудня 2020 року, відповідачкою, зокрема, 09 червня 2020 року здійснено часткове погашення заборгованості за наданим кредитом у сумі 3500 гривень, що свідчить про переривання позовної давності в силу положень частини першої статті 264 ЦК України.

За таких обставин, перебіг позовної давності визначається з моменту коли банк міг та повинен був дізнатись про порушення свого права на повернення кредиту, а саме з моменту останнього платежу ОСОБА_1 по кредиту, тобто з 09 червня 2020 року, що узгоджується з правовим висновком викладеним в постанові Верховного суду від 15 січня 2021 року у справі № 494/366/19.

Отже, враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом 18 січня 2021 року, а перебіг позовної давності почав спливати з 09 червня 2020 року, суд дійшов до висновку про те, що позивач звернувся до суду у межах строку позовної давності, а тому заява відповідачки про застосування строку позовної давності застосуванню не підлягає.

Крім цього, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2 270 гривень.

На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 141, 258-268, 273, 280-282, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ), яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 58 428 (п`ятдесят вісім тисяч чотириста двадцять вісім) гривень 21 копійку, з яких: 46 514 (сорок шість тисяч п`ятсот чотирнадцять) гривень 57 копійок - заборгованість за тілом кредиту, 11 913 (одинадцять тисяч дев`ятсот тринадцять) гривень 64 копійки - заборгованість за простроченими відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Згідно з п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570; місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, № 1Д.

Відповідач: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 09 серпня 2021 року.

Головуюча: Гевці В. М.