Постанова № 9886505, 09.06.2010, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-1632/10/2570

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2010 р.

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої-суддіЖитняк Л.О.

при секретаріГригорєвійО.В.

за участі представників:

позивачаСкорик М.О., Куценка В.В., Пономара Ю.В.

відповідачаВеремієнка Р.М., Стояна В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративнусправу№2а-1632/10/2570

за позовомВідкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії «Чернігівобленерго»

доДержавної податкової інспекції у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області

проскасування податкових повідомлень-рішень від28.09.2009 №0000492340/0, від26.10.2009 №0000492340/1, від12.01.2010 №0000492340/2 та від23.03.2010 №0000492340/3, -

В С Т А Н О В И В :

31.03.2010 Відкрите акціонерне товариство енергопостачальна компанія «Чернігівобленерго» (далі-ВАТ«Чернігівобленерго») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області (далі-ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від28.09.2009 №0000492340/0, від26.10.2009 №0000492340/1, від12.01.2010 №0000492340/2 та від23.03.2010 №0000492340/3, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на землю у розмірі 94834,19грн., в тому числі: за основним платежем 63222,79грн., за фінансовими санкціями 31611,40грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм України «Про плату за землю», з огляду на те, що відповідачем здійснено нарахування земельного податку за землі під опорамиЛЕП0,4кВ на підставі одержаного з порушенням закону доказу - матеріалів встановлення фактичного землекористування, розроблених не уповноваженими на те особами та на підставі скасованих матеріалів інвентаризації земельних ділянок, а також норм ДБН В.-2.5-16-99, в яких немає посилання на опори типу0,4кВ і не існує вказівок щодо правил визначення площі під такими об'єктами.

Відповідно відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності у вигляді накладення штрафних санкцій.

Представники позивача, підтримавши позовні вимоги, просили задовольнити їх в повному обсязі.

Представники відповідача заперечили проти позову та просили у задоволенні позову відмовити, пояснивши, що спірні податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства. При цьому наголосили, що позивачем було не нараховано та неперераховано до бюджету земельний податок за 2007-2009роки, чим порушено. ст. 1, 2, 5, 14, 15 Закону України «Про плату за землю».

Відповідно до протоколу зміни судді від08.06.2010, справу №2а-1632/10/2570 передано судді Л.О.Житняк.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.19 Конституції України - правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В преамбулі Закону України від04.12.1990 №509-XII «Про державну податкову службу в Україні» вказано, що цей Закон визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності. Як вбачається зі ст.2 Закону - завданнями органів державної податкової служби є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі); внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб; роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків; запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення. При цьому п.1-3, 7 ст.10 цього Закону встановлено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: 1)здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); 2)забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; 3)контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; 7)аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства.

Відповідно в силу п.3 ч.1 ст.9 Закону України від25.06.1991 №1251 «Про систему оподаткування» (зі змінами та доповненнями) платник податків зобовязаний сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законодавством терміни. А згідно ст.11 цього Закону платник податку несе відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків та додержання законів про оподаткування.

Розглядаючи позовні вимоги необхідно врахувати, що на підставі направлень від18.08.2009 №162 та від202.9.2009 №179, виданих ДПІ у Новгород-Сіверському районі, державними податковими ревізорами-інспекторами - Зуй Т.М. та Кобець Л.О., на підставі п.1 ст.111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» проведено планову виїзну перевірку Новгород-Сіверського району електричних мереж (даліРЕМ) ВАТ«Чернігівобленерго», код14254678, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 30.06.2009, відповідно до затвердженого плану перевірки.

Новгород-Сіверське РЕМ ВАТ«Чернігівобленерго» зареєстровано як структурний відокремлений підрозділ, свідоцтво про державну реєстрацію від05.09.1995 виконкомом Чернігівської міської ради народних депутатів, взято на податковий облік до ДПІ у Новгород-Сіверському районі 06.09.1995 за №80.

Перевірка проводилась із 18.08.2009 по 08.09.2009 (згідно наказу про продовження перевірки від01.09.2009 №110).

За результатами перевірки складено Акт перевірки ДПІ від15.09.2009 №500/23/17/14254678, де в ч.4 «Висновок» зазначено, що перевіркою встановлено порушення Новгород-Сіверським РЕМ вимог ст.ст.1, 2, 5, 14, 15 Закону України «Про плату за землю», в результаті чого занижено розмір земельного податку за користування земельними ділянками під опорами ліній електромереж (далі-ЛЕМ)напругою0,4кВ за 2007рік у сумі 14528,48грн., за 2008рік у сумі 32363,61грн., за Іпівріччя 2009року у сумі 16330,70грн. (а.с.8-21).

На підставі вищезазначеного висновку Акту прийнято податкове повідомлення-рішення від28.09.2009 №0000492340/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на землю у розмірі 94834,19грн., в тому числі за основним платежем 63222,79грн., за фінансовими санкціями 31611,40грн. (а.с.21).

В подальшому в процедурі адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення тричі було залишено без задоволення скарги Новгород-Сіверського РЕМ ВАТ«Чернігівобленерго», а прийняте податкове повідомлення-рішення від28.09.2009 №0000492340/0 - без змін, та відповідно прийняті податкові повідомлення-рішення від26.10.2009 №0000492340/1, від12.01.2010 №0000492340/2 та від23.03.2010 №0000492340/3, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на землю у розмірі 94834,19грн., (в тому числі за основним платежем 63222,79грн., за фінансовими санкціями 31611,40грн.) (а.с.22-24).

В Акті перевірки встановлено, що комісіями місцевого самоврядування у 2000,2003 роках були проведені інвентаризації земельних ділянок в межах населених пунктів сільрад під опорами ЛЕМнапругою0,4кВ. Всі матеріали інвентаризації затверджені на сесіях сільрад.

При цьому зазначено, що Новгород-Сіверський РЕМ фактично використовував у 2007-2009роках ділянки під обєктами електроенергетики площею 8,9028га без правовстановлюючих документів під опорамиЛЕМнапругою0,4кВ.

Разом з тим встановлено, що платником самостійно визначено і сплачено суму орендної плати на земельні ділянки комунальної власності згідно договорів оренди, однак не було включено у розрахунки плати за землю ділянки площею 8,9028га та не обраховано земельний податок на зазначені земельні ділянки в розмірі 14200,42 грн. Таким чином ДПІ прийшла до висновку, що в порушення ст. 1, 2, 5, 14, 15 Закону України «Про плату за землю Новгород-Сіверським РЕМ було занижено земельний податок за 2007-2009роки.

Таким чином необхідно врахувати, що відповідно до ст.2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Обєктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Субєктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар. (ст.3 Закону).

Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права користування земельною ділянкою (ст.15 Закону).

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (ст.125 Земельного кодексу України).

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (ст.126 Земельного кодексу України).

Суд не може погодитись з обґрунтуваннями позивача щодо визнання помилковими висновків ДПІ про користування земельними ділянками під опорами0,4КВ, виходячи з факту належності зазначених обєктів позивачу. Оскільки, як вбачається з рішень судів різних інстанцій вже дана правова оцінка акту прийому-передачі повітряних ліній електромереж з балансу колишніх власників на баланс РЕМ та доведено, що позивач фактично використовував опори ЛЕМ, які були передані йому на баланс відповідно до акту прийому-передачі. Таким чином, відповідно до ч.3 ст.30 Земельного кодексу України право користування зазначеними земельними ділянками перейшло до позивача в момент передачі йому споруд, зокрема ліній електропередач.

Відповідно факт переходу права власності на опори ЛЕМ0,4-10кВ вже був встановлений судовими рішеннями, що набрали законної сили, та знаходяться в матеріалах даної справи.

Крім того, не можна погодитись з доводами позивача щодо того, що знаходження спірних обєктів (опориЛЕМнапругою0,4кВ) на балансі позивача не може бути підтвердженням права власності на ці обєкти, а є лише формою бухгалтерського обліку.

Відповідно до Національних стандартів бухгалтерського обліку у статті балансу «Основні засоби» наводиться вартість власних та орендованих основних засобів, а саме матеріальних активів, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг. Проте, проведеними документальними перевірками та позивачем не підтверджено факт отримання опориЛЕМнапругою0,4кВ, опорЛЕМнапругою0,4-10кВ, як обєктів основних засобів, в оренду від іншого власника, у звязку з чим опориЛЕМ напругою0,4кВ, вважаються обєктами основних власних засобів ВАТ«Чернігівобленерго».

Так, судом враховано Положення про порядок прийомки (передачі) на баланс підприємств Міненерго ліній електропередач та трансформаторних підстанцій затвердженого 22.09.1993 заступником Міністра енергетики та електрифікації України, на які посилались суди при вирішенні спору про визначення податкового зобов'язання з податку на землю під опорамиЛЕМнапругою0,4кВ за 2005-2006роки, і тому не прийнято обґрунтування позову в тій частині, що опори ЛЕМ не можуть перебувати у власності позивача, оскільки відносяться до обєктів загального користування, за врахування п.1.2 даного Положення, яким визначено, що всі обєкти електричних мереж поділяються на обєкти загального та технологічного користування тільки з точки зору прийомки (передачі) їх на баланс і не можуть бути доказом підтвердження або спростування правових відносин на ці обєкти.

Відповідно до ст.19 Земельного кодексу України для отримання земельної ділянки у користування, підприємство повинно було звернутися до відповідної ради з клопотанням.

Проте, позивач з таким клопотанням не звертався, а натомість фактично використовував опори для постачання електроенергії користувачам (дані факти встановлені рішеннями інших судів).

Крім того, необхідно прийняти до уваги факт здійснення інвентаризації земель у вигляді фактичного землекористування, встановлення кількості та класифікації опорЛЕМнапругою0.4-10кВ згідно ДБН В. 2,5-16-99 та визначення площі земельних ділянок під опорами відповідно до акту інвентаризації згідно рішень виконавчих комітетів сільських рад Новгород-Сіверських району (а.с.128-212).

При цьому враховуючи норми ст.15 Закону України «Про плату за землю», ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України про те, що земельний податок сплачується з дня виникнення права власності або права користування земельними ділянками, і що таке право юридичні особи набувають тільки після одержання відповідного документу (державного акту або договору оренди), суд прийшов до висновку, що позивач, фактично користуючись земельними ділянками під опориЛЕМ напругою0,4кВ для отримання земельної ділянки у користування, не звертався до відповідної ради з клопотанням.

Тобто відсутність оформлених документів, котрі підтверджують право власності або право користування земельними ділянками не може бути підставою для несплати земельного податку або звільнення від сплати.

Щодо виникнення зобовязання сплати штрафних санкцій, суд враховує, що відповідно до пп.17.1.3 ст.17 Закону України від21.12.2000 №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З вищевикладеного вбачається, що ДПІ правомірно нараховано штрафні санкції на підставі Закону України від21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За врахування наведеного, суд прийшов до висновку, що в діях ДПІ при винесенні податкового повідомлення-рішення не вбачається порушення вимог чинного законодавства.

В силу ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення в адміністративних справах, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. А оскільки в судовому засіданні відповідач довів правомірність своїх дій, на яких ґрунтуються його заперечення, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не підтвердженими належними та допустимими доказами, і тому не підлягають задоволенню, як такі, що спростовані встановленим вище.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії «Чернігівобленерго» до Державної податкової інспекції у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області про скасування податкових повідомлень-рішень від28.09.2009 №0000492340/0, від26.10.2009 №0000492340/1, від12.01.2010 №0000492340/2 та від23.03.2010 №0000492340/3 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову виготовлено в повному обсязі 14.06.2010.

Суддя Л.О.Житняк