Ухвала суду № 98864453, 26.07.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/9803/17

У Х В А Л А

26.07.2021 Дніпровський районний суд м. Києва (далі - Суд) колегіально судом у складі трьох суддів Бірси О.В. (головуючий суддя), Виниченко Л.М., Яровенко Н.О., за участю секретаря судових засідань Цімох М.М. та сторін кримінального провадження: прокурора Немикіної А.А., захисників Лопатіна Г.В., Тарасуна В.Г., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши в залі суду в м. Києві у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про примусовий привід свідків у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.06.2017 за № 12017100000000675 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, установив:

на розгляді у даному місцевому суді на стадії судового слідства перебуває це кримінальне провадження, у якому власне прокурором, у порядку ст. 350 КПК, було заявлено клопотання про примусовий привід свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яке умотивоване дійсністю у відношенні них, на переконання заявника, обставин визначених ст. 327 указаного Кодексу.

Вислухавши думку прокурора про те, що ці свідки ухиляється від явок до суду, думку сторони захисту, Суд приходить до наступного.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України , яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК).

Завданнями кримінального провадження, відповідно до ст. 2 КПК, є в т.ч. захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

З питання порушеного заявником установлений у КПК порядок передбачає, що згідно із ч. 1 ст. 327 КПК, якщо в судове засідання не прибув за викликом свідок, суд призначає нове судове засідання і вживає заходів для його прибуття, зокрема має право постановити ухвалу про його привід.

Згдіно ст. 139 КПК якщо свідок, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з`явився без поважних причин на нього накладається грошове стягнення та може бути застосовано привід, відповідно до ч. 3 ст. 140 указаного Кодексу, із дотриманням вимог ст. 143 КПК.

Тобто, указаний захід процесуального примусу застосовується судом тільки у разі умисного ухилення від явки певного свідка, тобто в тому випадку коли не установлено причин для не явки з числа окреслених ст. 138 КПК.

У той же час, дія (проступок) визнається вчиненою умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

При не установленості указаного факту (умисного ухилення) Суд не може надавати доручення на вчинення дій визначених ст. 140 КПК, оскільки це не кореспондуватиметься з нормами ст. 2 КПК, адже фактично особа буде піддана необґрунтованому процесуальному примусу через застосування неналежної правової процедури до певної особи, що є неприйнятним.

При цьому, виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, саме обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме факт умисного ухилення свідка, щодо якого прокурор просить здійснити привід.

У той же час, здійснюючи аналіз указаного факту, Суд має керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення, на переконання суду в цій справі, може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Так, як в постанові Об`єднаної палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 лютого 2021 року в справі № 754/7061/15 указано, що розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи.

Наявність розумного сумніву не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати певний факт реальним (дійсним).

Враховуючи вище викладене, Суд дослідивши матеріали провадження та проаналізувавши аругементи сторні з порушеного прокурором клопотання приходить до висновку, що на підставі наявних у справі даних не можливо констатувати з дотриманням стандарту доказування «поза розумним суміновм», що неявка свідка викликана неповажними причинами - умисним ухиленням від явки в Суд, а тому це клопотання заявника не підлягає задоволенню.

При цьому, судом також ураховує те, що згідно ч. 3 ст. 23 КПК саме сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом, та в ключі наведеного це засідання слід відкласти, а би прокурору мав можливість реалізувати наявні у нього повноваження відповідно до даної статті (ч. 3 ст. 23 КПК) Кодексу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 140, 143, 327, 350, 372-376 КПК України, Суд постановив:

відмовити у задоволенні клопотання прокурора про примусовий привід свідків.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінально процесуального Кодексу України.

С у д д і

О. Бірса Л. Виниченко Н. Яровенко