Постанова № 9886407, 10.06.2010, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 червня 2010 р. м. Чернівці Справа № 2а-1958/10/2470

10:48 хв.

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ковалюка Я.Ю.,

секретар судового засідання Василик Григорій Васильович ,

за участю представників: прокуратури Пацарена В.В., позивача Королюк В.І., Мігаєсі І.А., відповідача Габовди Я.М.,Лучкіної Г.В., Катриняк Ю.І. ,

розглянувши в м. Чернівці у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства з іноземними інвестиціями "Земі-транс" доНовоселицької міжрайонної державної податкової інспекції головного управління Державного казначейства України у Чернівецькій області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство з іноземними інвестиціями “Земі-транс” с. Остриця Герцаївського району звернулось з позовом до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 300/23000052300/0 від 29.04.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 99158 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що податковим органом при проведенні перевірки не здійснено визначення звичайної ціни реалізованих на внутрішньому ринку України автотранспортних засобів згідно вимог п.1.20 (п.п.1.20.1, 1.20.2) ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Перевіряючі прийшли до висновку, що митна вартість товару є його звичайною ціною. Однак, чинне законодавство не містить приписів про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною при подальшій реалізації товару на території України.

Крім того, у відповідності до пп. 1.20.10 п. 1.20 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” донарахування податкових зобовязань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобовязань за непрямими методами.

Актом документальної перевірки № 352/23/32626146 від 28.04.2010 р. підтверджується право ПП “Земі-транс” на включення до податкового кредиту ПДВ, сплаченого при імпорті автотранспортних засобів, в повному обсязі, без перерахунку в залежності від фактурної вартості, за період за грудень 2009 р.

Фактична сплата податку на додану вартість у попередньому звітному періоді в сумі 490593грн. підтверджується вантажними митними деклараціями та банківськими виписками.

Відповідач позовні вимоги заперечує посилаючись на наступне.

При проведенні перевірки встановлено, що згідно з поданою ПП «Земі-транс» до Новоселицької МДШ податкової декларації з ПДВ за січень 2010 року (вх. від 18.02.2010 року №9000300015) та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, складає 99 158,00 грн.

Згідно з даними декларації:

залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, складає 5 986 853 грн.

частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), складає 5986853 грн.

сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню складає - 99 158,00 грн.

При реалізації імпортного товару податкові зобов'язання визначатимуться за правилами, встановленими пунктом 4.1 статті 4 Закону, а саме, у разі, якщо його договірна (контрактна) вартість буде нижче за звичайну ціну (митну вартість), база оподаткування такої, операції розраховуватиметься виходячи з рівня звичайної ціни, тобто не нижче договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості, з урахуванням витрат та податків, зборів (обов'язкових платежів), в тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування.

Згідно рішення начальника Новоселицької МДПІ про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань №297/23 від 23.04.2010 року та відповідно до п.1.20 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року №283/97-ВР (із змінами та доповненнями), п.п. 4.3.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-111 від 21.12.2000 року та п. 4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) при подальшій реалізації імпортного товару ПП „Земі-транс" податкові зобов'язання визначатимуться за правилами, встановленими п.4.1 ст.4 Закону, а саме у разі якщо договірна (контрактна ) вартість буде нижче за звичайну (митну вартість), база оподаткування такої операції розраховуватиметься виходячи з рівня звичайної ціни, але не нижче митної вартості

Для визначення база оподаткування операцій з поставки автомобілів платника при проведенні перевірки використано дані кореспонденції бухгалтерського рахунка 702 „Доход від реалізації товарів" (оборот по кредиту), 361 „Розрахунки з вітчизняними покупцями" (оборот по дебіту), вантажно-митні декларації типу ІМ-40, які перевірено суцільним порядком.

Так, згідно даних платника податків обсяг продажу за січень 2010 року становить 891058 грн., податкове зобов'язання -178212 грн., згідно даних перевірки обсяг продажу за січень 2010 року становить 2264530 грн., податкове зобов'язання - 452906 грн. Таким чином, в порушення п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року підприємством занижено базу оподаткування за період з 01.01.2010 року по 31.01.2010 року в сумі 1 373 470 грн. за рахунок реалізації товарів нижче за звичайні ціни, а саме нижче митної вартості, яка підлягає державному регулюванню згідно із законодавством. Внаслідок вищевказаного порушення занижено податкове зобовязання по податку на додану вартість за період з 01.01.2010 року по 31.01.2010 року в сумі 274 694 грн.

Так, згідно даних платника податків податковий кредит за січень 2010 року становить 135429 грн., згідно даних перевірки податковий кредит становить 135429 грн. Розбіжностей не встановлено. ПП з II „Земі-транс" імпортовано в січні 2010 року від фірми «Auto LUX» транспортні засоби на фактурну вартість - 223466,23 грн., митна вартість - 615586,92 грн., мито - 61558,7 грн., разом сплачено ПДВ-135429 грн.

З урахуванням вищевказаних порушень сума заниженого податкового зобов'язання (р.27) за січень 2010 року становить 317477 грн. (452906-135429).

Відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями станом на 28.12.2007р.), якщо у наступному податковому періоді сума розрахована згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону має відємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

У порушення пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями станом на 28.12.2007р.) підприємством завищено суму податку на додану вартість, заявленого до відшкодування на рахунок платника за січень 2010 р. в сумі 99158 грн.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення підтримали, щодо позовних вимог до головного управління Державного казначейства в Чернівецькій області відмовилися.

Суд, вислухавши доводи сторін, проаналізувавши матеріали справи й давши оцінку зібраним доказам вважає, що позов належний до задоволення з наступних підстав.

За результатами виїзної позапланової перевірки приватного підприємства з іноземними інвестиціями “Земі-транс” с.Остриця Герцаївського району з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно акту 352/23/32626146 від 28.04.2010 р. Новоселицькою міжрайонною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення № 300/23000052300/0 від 29.04.2010р. Даним податковим повідомленням-рішенням приватному підприємству з іноземними інвестиціями “Земі-транс” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 99158 грн.

Суд вважає, що податковим органом безпідставно зменшено позивачу суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 99158 грн., а тому прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 29.04.2010р. № № 300/23000052300/0 підлягає визнанню нечинним з таких підстав.

Так, приватне підприємство “Земі-транс” у грудні 2009 року імпортувало автотранспортні засоби і реалізувало їх на внутрішньому ринку України за договірними цінами.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування.

Пунктом 1.18 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п.1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Згідно пп. 1.20.1 п.1.20. ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (за їх відсутності-однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до приписів пп.1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобовязань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші обєктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладенні угод між неповязаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, повязані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; надання дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове корегування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Як свідчать матеріали справи, саме по звичайній ціні, яка відповідає справедливій ринковій ціні, як передбачено вищевказаними нормами, позивач реалізував легкові автомобілі на внутрішньому ринку України.

Також матеріали справи підтверджують те, що податковим органом при проведенні перевірки не здійснено визначення звичайної ціни реалізованих позивачем на внутрішньому ринку України автомобілів згідно вимог п.1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Перевіряючі дійшли висновку про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною. Однак, чинне законодавство України не передбачає ідентичності чи взаємозалежності таких понять як “митна вартість” та “звичайна ціна” при здійсненні податкових платежів та не містить приписів про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною при подальшій реалізації цього товару на території України.

Відповідно до п. 1.20.10 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” донарахування податкових зобовязань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобовязань за непрямими методами, а для платників податку, визначених природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Отже, податковий орган не мав правових підстав, передбачених пп.4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, для визначення позивачу податкових зобовязань за непрямими методами, а відтак діяв не у спосіб, передбачений Законом. Тому, обчисливши та сплативши податок на додану вартість, виходячи з митної вартості, при розмитненні товару, за наявності вантажних митних декларацій, оформлених відповідно до вимог законодавства, ПП Земі-транс” мало право на податковий кредит згідно пп. 7.2.7 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Нарахування ж податкових зобовязань на автотранспортні засоби, що реалізуються по договірній ціні на території України, виходячи із митної вартості, є безпідставним, оскільки не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Зроблений відповідачем висновок про заниження позивачем податкового зобовязання за грудень 2009 року в сумі 99158 грн. є безпідставним і не відповідає вимогам законодавства.

Суд вважає також, що безпідставним є посилання податкового органу в акті перевірки на те, що позивач не мав права відносити до податкового кредиту весь податок на додану вартість фактично сплачений на митниці (тобто нарахований на митну вартість), повинен був розрахувати суму ПДВ для включення до податкового кредиту, виходячи з факту вартості імпортованих товарів з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку, зокрема, з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку по податкових зобовязаннях згідно з підпунктом 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 цього ж Закону.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), що включаються до ціни товарів (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обовязкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого звязку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у звязку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до пункту 4.3 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість” для товарів, які імпортуються на митну територію України платником податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, повязаних з імпортом таких товарів, плати за використання обєктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обовязкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Підпунктом 1.20.5 пункту 1.20 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.

Оскільки ціна імпортованого товару з метою обчислення податку на додану вартість для цілей розмитнення регулюється нормами Закону України “Про податок на додану вартість” та митного законодавства і визначається в розмірі договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості, з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів (обовязкових платежів), в тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товарів згідно із законами України з питань оподаткування, то і сплачений при імпорті товарів ПДВ включається до складу податкового кредиту платника податку повністю.

Отже, як вбачається з положень Закону України “Про податок на додану вартість”, даний Закон не містить обмежень права платника на віднесення до податкового кредиту суми податку розрахунком з фактурної вартості товару. Визначене законодавством право платника податку на додану вартість на віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту залежить від факту сплати ним цього податку та належного підтвердження цієї обставини.

Тотожну позицію висловлено Державною податковою адміністрацією України у листі від 06.04.2007р. за № 2049/7/16-1517.

Позивачем сплачено податок на додану вартість у розмірі 384932 грн. за ввезені та розмитнені транспортні засоби, що підтверджується вантажно-митними деклараціями та банківськими виписками, які підлягають включенню до податкового кредиту за грудень 2009 року, а тому зменшення позивачу податкового кредиту за вказаний період на 99158 грн. являється безпідставним.

Окрім того, актом документальної перевірки № 352/23/32626146 від 28.04.2010 р. підтверджується право ПП “Земі-транс” на включення до податкового кредиту ПДВ, сплаченого при імпорті автотранспортних засобів, в повному обсязі, без перерахунку в залежності від фактурної вартості, за період за грудень 2009 р.

Таким чином, зроблені висновки податковим органом про завищення підприємством сум, заявлених до бюджетного відшкодування, не відповідають обставинам справи.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2. ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дії, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Відтак, оцінюючи надані сторонами докази, суд вважає, що відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду правомірність прийнятого ним оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення.

Розподіл судових витрат суд вважає за необхідне провести у відповідності до вимог п.1 ст.94 КАС України.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 86, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 185, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 300/23000052300/0 від 29.04.2010 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування д податку на додану вартість у розмірі 99158, 00 грн .

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь підприємства з іноземними інвестиціями «Земі-транс» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 99158,00 грн.

4.Стягнути з Державного бюджету України на приватного підприємства з іноземними інвестиціями «Земі-транс» 991,58 грн. понесених по справі судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає закон ної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-третьої, пятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.

Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня її складання. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для її подання.

Суддя Я.Ю. Ковалюк