Рішення № 98860647, 26.07.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

26 липня 2021 року справа №640/27167/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Проценко Р.А. та представників:

позивача: Сидоренко Ю.А.;

відповідача: Пущука М.В.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Банк Камбіо»)доГоловного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС)провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 березня 2020 року №0046051001

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 липня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення).

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, у зв`язку із помилковістю позиції ГУ ДПС про те, що з моменту запровадження ліквідаційної процедури відкликання банківської ліцензії ПАТ «Банк Камбіо» не є банківською установою і до нього не застосовуються положення пункту 189.15 статті Податкового кодексу України.

На думку позивача, відповідно до частини шостої статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», частини третьої статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», пункту 3.1 глави 3 розділу III Положення про застосування Національним банком України заходів впливу ліквідація банку ані за ініціативою НБУ, ані за ініціативою власників банку не може вважатися завершеною, оскільки не відповідає вимогам ці нормативних положень, що визначають момент закінчення ліквідації банку.

Позивач звертає увагу, що процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дія внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємці Національний банк України вносить запис до Державного реєстру банків про ліквідацію банку на підставі отриманого від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора. Проте, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутній запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - ПАТ «Банк Камбіо». У зв`язку із чим, застосування ПАТ «Банк Камбіо» пункту 197.12 статті 197 та пункту 189.15 статті 189 Податкового кодексу України при здійснені постачання (продажу) майна, набутого ним у власність, шляхом звернення стягнення на таке майно, є правомірним і не порушує податкового законодавства.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів.

Ухвалою від 03 листопада 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/27167/20 за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання.

Ухвалою від 22 березня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Відповідач у письмовому відзиві на позов вказав про відповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам законодавства, підтримавши висновки акта перевірки.

Позивач подав відповідь на відзив, однак, з порушенням строку, передбаченого для подання відповіді на відзив. При цьому заяви про поновлення та продовження процесуального строку позивач до суду не подавав, а тому відповідь на відзив суд не приймає до уваги.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Право платника податків оскаржити рішення контролюючого органу передбачено пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС від 20 березня 2020 року №0046051001 за порушення пункту 188.1 статті 188, пункту 189.9 статті 189 Податкового кодексу України ПАТ «Банк Камбіо» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на 1 198 473,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 19 лютого 2020 року №19/26-15-05-10-01/26549700 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Банк Камбіо» (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 188.1 статті 188, пункту 189.9 статті 189 Податкового кодексу України, у зв`язку із тим, що за перевірений період ПАТ «Банк Камбіо» занизив базу оподаткування за операціями з реалізації нежилих приміщень за ціною, що нижча балансової вартості. На думку відповідача, оскільки відповідно до постанови Правління Національного банку України від 27 лютого 2015 року №144 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 березня 2015 року №46 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» банк не здійснював банківську діяльність. Після застосування Національним банком України заходів впливу у вигляді відкликання банківської ліцензії юридична установа втрачає статус банківської установи та має права застосовувати норми пункту 189.15 статті 189 Податкового кодексу України при продажі майна.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на таке.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

При цьому база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Разом із цим, відповідно до пункту 189.15 статті 189 Податкового кодексу України у разі постачання (продажу, відчуження іншим способом) банками та іншими фінансовими установами майна, набутого ними у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно, базою оподаткування є позитивна різниця між ціною постачання та ціною придбання такого майна. Ціна придбання визначається як вартість майна, за якою таке майно набуте у власність. У разі придбання майна у платника податку ціна придбання визначається з урахуванням податку на додану вартість.

Якщо за таким майном суми податку були включені до складу податкового кредиту банком, іншою фінансовою установою, застосовуються положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 197.12 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції банків та інших фінансових установ з постачання (продажу, відчуження іншим способом) майна, що передане фізичними особами, а також суб`єктами підприємницької діяльності - приватними підприємцями та іншими особами, які не є платниками податку, у заставу, у тому числі іпотеку, та на яке було звернено стягнення.

Звільняються від оподаткування операції банків та інших фінансових установ з постачання майна, набутого ними у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно. Звільнення від оподаткування стосується тієї частини вартості майна, за якою воно було набуте у власність в рахунок погашення зобов`язань за договором кредиту (позики).

Сторонами визнається, що за перевірений період ПАТ «Банк Камбіо» реалізовувало заставне нерухоме майно за адресами, а саме: м. Запоріжжя, вул. Теплична, будинок 23; м. Донецьк, вулиця 50-річчя СРСР, будинок 144; м. Новоазовськ, вул. Леніна, будинок 15; м. Донецьк, вул. Ватутіна, будинок 21; м. Донецьк, вул. Постишева, будинок 109; м. Донецьк, проспект Ілліча, будинок 36, попередньо придбане шляхом звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку із тим, що, на думку ГУ ДПС, юридична особа після відкликання в неї банківської ліцензії втрачає право надавати банківські послуги та не може функціонувати як банк, а тому при продажу нерухомості позивач не мав права застосовувати норми пункту 189.15 статті 189 Податкового кодексу України в частині бази оподаткування податком на додану вартість.

Суд встановив, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 27 лютого 2015 року №144 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02 березня 2015 року №46 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» строком на 1 рік з 02 березня 2015 року по 01 березня 2016 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 22 лютого 2016 року №212 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» на два роки до 01 березня 2018 року включно.

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 14 лютого 2019 року №350 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» строком на один рік з 02 березня 2019 року до 01 березня 2020 року включно.

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 18 лютого 2020 року №387, що набирає чинності 21 лютого 2020 року, відкликано повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Камбіо», а визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження під час здійснення ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» здійснюються Фондом безпосередньо.

Таким чином, наведене свідчить, що на момент здійснення спірних операцій та вирішення спору позивач перебуває у ліквідаційній процедурі.

За правовою позицією Великої палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 10 грудня 2019 року у справі №925/968/16 припинення банком банківської діяльності можливе виключно у порядку, передбаченому Законом України «Про банки і банківську діяльність» та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Перехід прав та обов`язків від банку до наступних осіб, які заявили про своє правонаступництво, не може відбуватися лише на підставі виключення цим банком із своєї назви слова «банк» та виключення з видів своє діяльності «банківської діяльності» без дотримання процедури, встановленої Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Так, ліцензування певних видів господарської діяльності є засобом державного регулювання у сфері господарювання, спрямованим на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів (частина перша статті 14 Господарського кодексу України).

Згідно з абзацом десятим частини першої статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківська ліцензія - це документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.

Відповідно до абзацу тридцять п`ятого частини першої статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ліквідація банку - процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Цьому визначенню кореспондує пункт 6 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду (пункти 1 та 2 частини першої статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Як визначає частина перша статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених Законом про гарантування вкладів.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» регулятивні повноваження Фонду, визначені Законом про гарантування вкладів, поширюються на всі банки в Україні. Банки зобов`язані дотримуватися нормативно-правових актів Фонду та виконувати вимоги, встановлені Фондом у межах його повноважень.

На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому Законом про гарантування вкладів, здійснює, зокрема процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку (пункт 8 частини другої статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виведення неплатоспроможного банку з ринку - заходи, які здійснює Фонд стосовно банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, щодо виведення його з ринку одним із способів, визначених статтею 39 Закону про гарантування вкладів; неплатоспроможний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України «Про банки і банківську діяльність»; проблемний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії проблемних у порядку, передбаченому Законом України «Про банки і банківську діяльність» і нормативно-правовими актами Національного банку України; тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому Законом.

Частина друга статті 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачає, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд для вжиття ним заходів, передбачених Законом про гарантування вкладів.

Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних (частина перша статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

З дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення (частина перша статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до Закону про гарантування вкладів, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання (частина п`ята статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Відповідно до частини четвертої статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація припиняється після виконання плану врегулювання або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду.

Національний банк України не здійснює банківський нагляд за банком, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, здійснюється ліквідація, крім отримання звітності та інформації до Кредитного реєстру в установленому Національним банком України порядку (частина третя статті 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Частина п`ята статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачає, що Фонд у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону про гарантування вкладів.

Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку (частина четверта статті 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку, зокрема припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління [ради директорів]) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку.

Згідно із частиною шостою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного реєстру.

Цьому кореспондують частина п`ята статті 91 Господарського кодексу України та частина третя статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

За правилами частини сьомої статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України вносить запис до Державного реєстру банків про ліквідацію банку на підставі отриманого від Фонду рішення про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора.

Суд встановив, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутній запис про припинення ПАТ «Банк Камбіо».

Крім того, відповідач не довів належними та допустимими доказами, що до Державного реєстру банків внесено запис про ліквідацію банку ПАТ «Банк Камбіо».

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що банківська діяльність ПАТ «Банк Камбіо» на момент здійснення спірних операцій не припинена, а тому застосування позивачем норм пункту 197.12 статті 197 та пункту 189.15 статті 189 Податкового кодексу України при здійснені постачання (продажу) майна, набутого ним у власність, шляхом звернення стягнення на таке майно, є правомірним.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем пункту 188.1 статті 188, пункту 189.9 статті 189 Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість - протиправним.

Крім того, частиною третьою статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вимоги за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2020 року у справі №826/4114/18.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС від 20 березня 2020 року №0046051001 є протиправним та підлягає скасуванню.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач не довів правомірність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПАТ «Банк Камбіо» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 20 березня 2020 року №0046051001.

3. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 17 977,10 грн. (сімнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят сім гривень десять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Публічне акціонерне товариство «Банк Камбіо» (01001, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17; ідентифікаційний код 26549700).

Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 43141267).

Дата складення повного рішення суду - 09 серпня 2021 року.

Суддя В.А. Кузьменко