Рішення № 98860465, 09.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2021 року м. Київ № 640/8863/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на пільгових умовах по Списку №1 з 06.08.2019;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1 починаючи з 06.08.2019;

На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки ним було подано всі необхідні документи для такого призначення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечив з тих підстав, що надана позивачем пільгова довідка від 15.06.2009 № 139 не відповідає вимогам чинного законодавства, інших документів, підтверджуючих пільгових стаж роботи позивача відсутні, тому позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві 31.08.2000.

Відповідно до відомостей про роботу, які містяться у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 :

- з 01.08.1984 по 25.10.1984 працював жестяника-кузовника 3-го розряду на Автобазі швидкої медичної допомоги Київського міськадороввідділу;

- з 02.11.1984 по 08.12.1986 проходив службу в Радянській армії;

- з 06.03.1987 по 07.03.1987 працював газоелектрозварником 3-го розряду ручної зварки Об`єднання санітарного транспорту Управління охорони здоров`я Київського міськвиконкому;

- з 11.08.1987 по 27.12.1988 працював слюсарем по ремонту обладнання 2-го розряду в Об`єднанні санітарного транспорту Управління охорони здоров`я Київського міськвиконкому;

- з 04.01.1989 по 16.01.1989 працював газоелектрозварником 5-го розряду на Завод хімікатів;

- з 23.01.1989 по 22.09.1997 працював електрогазозварником 3-го розряду, електрогазозварником 5-го розряду, газозварником 6-го розряду на Заводі хімікатів (30.03.1992 перейменований на Державне виробниче підприємство «Радика», 20.02.1994 перейменоване на Відкрите акціонерне товариство «Радикал»).

- з 20.01.1998 по 31.12.1999 працював газоелектрозварником 6-го розряду в Ремонтно-будівельному кооперативі «Сантехнік»;

- з 03.01.2000 по 25.08.2000 працював газоелектрозварником 6-го розряду в НПК «Плазмотехніка»;

- з 28.08.2000 по 29.02.2008 працював газоелектрозварником 6-го розряду в ТОВ «Русанівський м`ясокомбінат»;

- з 01.03.2008 по 30.11.2017 працював робітником з комплексного прибирання в КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»;

Довідкою № 139 від 15.06.2009, наданою Відкритим акціонерним товариством «Радикал» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, підтверджено, що ОСОБА_1 працював повний робочий день в ВАТ «Радикал» в цеху №1 (виробництво хлору та каустичної соди) електрогазозварником з 26.12.1989 по 22.09.1997 за професією електрогазозварник, що передбачено списком №1. У довідці зазначено, що ОСОБА_1 повний робочий день був зайнятий у виробництві отримання хлору та каустичної соди, ремонтом технологічного обладнання, зварювальними роботами згідно з технологічним регламентом, графіком ППР, робочою інструкцією. Підстава для видачі довідки: технологічний процес виробництва, відомості по заробітній платі, накази по заводу.

06.08.2019, після досягнення 53-річного віку, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.08.2019, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві 15.10.2019 прийнято рішення № 003208 про відмову у призначенні пенсії за віком по Списку №1. Підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах слугувало те, що пільгова довідка від 15.06.2009 №139 не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме: в довідці не вказаний перелік робіт, визначений підрозділом А п. 1080А000-17541 розділу VIII «Хімічне виробництво», не вказано, що заявник був зайнятий на ремонті, профілактиці і обслуговуванні технологічного обладнання і обслуговуванні технологічного обладнання і електрообладнання.

Листом від 02.12.2019 № 291183/03 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві позивача повідомлено, що у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2019 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною 1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 статті 114 Закону №1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Статтею 62 Закону №1788 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном (пункт 20 Порядку №637).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

ОСОБА_1 відповідно до записів трудової книжки з 23.01.1989 був прийнятий електрогазозварником 3 розряду в ВАТ «Радикал», з 26.12.1989 - переведений в цех № 1 електрогазозварником 5 розряду, з 01.08.1996 - переведений газоелектрозварником 6-го розряду. 22.09.1997 позивач звільнений у зв`язку із скороченням штату.

Згідно з довідкою Відкритого акціонерного товариства «Радикал» № 139 від 15.06.2009 ОСОБА_1 працював повний робочий день електрогазозварником з 26.12.1989 по 22.09.1997 за професією електрогазозварник, що передбачено списком №1 та був зайнятий у виробництві отримання хлору та каустичної соди, ремонтом технологічного обладнання, зварювальними роботами, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Суд зазначає, що довідка Відкритого акціонерного товариства «Радикал» № 139 від 15.06.2009 уточнює характер виконуваної роботи, в той час, як період роботи, що зараховується до спеціального стажу, підтверджуються трудовою книжкою позивача.

Зазначена довідка засвідчена печаткою підприємства та підписами посадових осіб, містить обов`язкові відомості про періоди роботи, характер виконуваної роботи у спірний період та підстави видачі довідки з посиланням на первинні документи.

Доказів того, що дані, зазначені у довідці, яка уточнює пільговий стаж роботи позивача, містить неправдиві або недостовірні відомості, відповідач не надав. В судовому порядку довідка недійсною не визнавалась, підприємством не відкликана.

Відтак, записи у трудовій книжці та довідці Відкритого акціонерного товариства «Радикал» № 139 від 15.06.2009, яка міститься у матеріалах справи, підтверджують характер роботи позивача період з 26.12.1989 по 22.09.1997 за Списком № 1, що надає йому можливість включення цього періоду роботи до стажу та дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

При цьому, суд вважає неприйнятними доводи відповідача щодо неможливості прийняття довідки Відкритого акціонерного товариства «Радикал» № 139 від 15.06.2009 про підтвердження пільгового стажу роботи, через те, що в довідці не вказаний перелік робіт, визначений підрозділом А п. 1080А000-17541 розділу VIII «Хімічне виробництво», не вказано, що заявник був зайнятий на ремонті, профілактиці і обслуговуванні технологічного обладнання і обслуговуванні технологічного обладнання і електрообладнання, з огляду на наступне

Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном.

Аналізуючи наявну у матеріалах справи довідку від 27.02.2017 №8-32/32 про підтвердження пільгового стажу за Списком №1 видану ВАТ «Радикал», суд приходить до висновку, що вона відповідає усім вимогам пункту 20 Порядку, зокрема, у ній зазначено періоди роботи, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ підпункт, найменування списків або їх номери, до якого включається період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Довідкою Відкритого акціонерного товариства «Радикал» № 139 від 15.06.2009 зазначено характер виконуваної роботи у спірний період, зокрема, виробництво отримання хлору та каустичної соди, ремонт технологічного обладнання, зварювальними роботами згідно з технологічним регламентом, графіком ППР, робочою інструкцією.

Умови роботи, викладені у довідці № 139 від 15.06.2009 відповідають умовам, викладеним у розділі розділу VIII «Хімічне виробництво» Списку №1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №192.

Аналіз викладеного свідчить, що у відповідача були відсутні підстави для не врахування довідки № 139 від 15.06.2009 при визначенні позивачу права на призначення пенсії на пільгових умовах.

Таким чином, відмова відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправною.

У позовній заяві позивач просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на пільгових умовах по Списку №1 з 06.08.2019

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду у разі скасування індивідуального акта зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При здійснення судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal проти Об`єднаного королівства» (заява № 22414/93) зазначив, що ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України»).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що відмова позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 оформлена рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 15.10.2019 № 003208 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 ».

Зважаючи на встановлені обставини, суд вважає за необхідне з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача визнати протиправними і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 15.10.2019 № 003208 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 », яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві призначити та виплатити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1 починаючи з 06.08.2019, суд враховує наступне.

У випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію.

У разі, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Важливо розуміти, що дискреційні повноваження - це, насамперед, сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Під дискреційними повноваженнями суд розуміє сукупність прав та обов`язків, закріплених у встановленому законодавством порядку за органом виконавчої влади, які він застосовує на власний розсуд. Наділивши орган виконавчої влади дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу певну свободу розсуду при прийнятті рішення.

Таким чином, суд не наділений повноваженнями підміняти собою суб`єкт владних повноважень при прийнятті певного рішення та не може втручатись у дискреційні повноваження такого суб`єкта.

Втручання суду в повноваження суб`єкта публічної влади можливе лише тоді, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

Беручи до уваги, що прийняття рішення про призначення пенсії на пільгових умовах є дискреційним обов`язком органів Пенсійного фонду, та ураховуючи ту обставину, що відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача з тієї підстави, що у нього відсутній необхідний пільговий стаж (не враховано період роботи позивача), та не розглядав наявність/відсутність інших підстав для призначення пенсії позивачу на пільгових умовах, а також судом у даній справі не надавалась оцінка виконанню позивачем всіх приписів законодавства для прийняття рішення про призначення пенсії (наявності та відповідності усіх необхідних документів) та правильності обрахунку пільгового стажу (належить до повноважень відповідача), суд зазначає, що вимога позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, починаючи з 06.08.2019є втручанням у дискреційні повноваження пенсійного органу, з огляду на що не підлягає задоволенню.

Проте, згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням встановлених судом обставин та наведених вище норм права, суд вважає, що належним способом захисту, який відповідає об`єкту порушеного права в даному випадку є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву та документи позивача про призначення пенсії та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Ураховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.08.2019 № 6193 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 та додані до неї документи та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що судом самостійно визначено спосіб захисту та поновлення порушеного права позивача, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією від 13.04.2020 № 63395.

Ураховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог, сплачений позивачем за звернення з позовною заявою судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Також позивачем заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу адвоката у розмірі 6000,00 грн.

Відповідно до вимог ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд відмічає, що у відзиві на позовну заяві відповідач вказує, що позивачем не додано жодних доказів понесення витрат на правничу допомогу, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Дослідивши матеріали справи та докази, додані до заяви про ухвалення додаткового судового рішення, суд зазначає таке.

Так, в матеріалах справи міститься договір надання правової допомоги від 01.04.2020 №01/04/2020-1, укладений між адвокатом Бут Вадимом Анатолійовичем та ОСОБА_1, за умовами якого адвокат приймає на себе зобов`язання щодо надання клієнту правової допомоги з ведення судової справи з питань призначення пільгової пенсії по Списку №1 починаючи з 06.08.2019.

За умовами додаткової угоди до договору від 01.04.2020 №01/04/2020-1 за сплату судового збору клієнт сплачує 850,00 грн.; клієнт здійснює оплату поточних витрат адвоката, які пов`язані з виконанням договору. Узгоджений розмір поточних витрат становить 6000,00 грн.

До заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката надано договір про надання правової допомоги від 01.04.2020 №01/04/2020-1, додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 01.04.2020 №01/04/2020-1, платіжне доручення від 01.04.2020 № Р24А749053608А03056 на суму 6850,00 грн., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер серії АІ №1030262.

Як убачається зі змісту позовної заяви, адвокатом надані послуги: - зустріч з клієнтом з метою з`ясування обставин справи - 900,00 грн.; консультування клієнта - 400,00 грн.; правовий аналіз наданих клієнтом документів - 1200,00 грн.; пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах - 1000,00 грн.; складання позовної заяви - 2100,00 грн.; підготовка додатків до позовної заяви, підготовка копій позовної заяви та доданих до неї документів іншим учасникам, направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів іншим учасникам - 400,00 грн.

Вищевказані обставини, на думку представника позивача, обґрунтовують наявність підстав для стягнення на користь позивача 6 000,00 грн. правової допомоги.

Суд вказує, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

На переконання суду, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 6000 гривень є досить завищеними, оскільки дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Суд зазначає, що предмет спору в цій справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що надані адвокатом послуги в частині зустрічі з клієнтом з метою з`ясування обставин справи - 900,00 грн.; консультування клієнта - 400,00 грн.; правового аналізу наданих клієнтом документів - 1200,00 грн.; пошуку та аналізу актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносин - 1000,00 грн.; підготовка додатків до позовної заяви, підготовка копій позовної заяви та доданих до неї документів іншим учасникам, охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду та включаються до витрат пов`язаних з підготовкою позовної заяви.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 15.10.2019 № 003208 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) розглянути повторно заяву від 06.08.2019 № 6193 та документи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Т.П. Балась