Рішення № 98859326, 09.08.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2021 р. № 520/9176/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16,м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ42098368), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач - ОСОБА_1 - звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Відділу перерахунків пенсій № 4 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №203040009170/61001 від 08.04.2021 року про відмову у допризначенні позивачу пенсії згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви від 02.04.2021 року № 3911 про допризначення пенсії.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити позивачу допризначення пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням заробітної плати за період роботи з квітня 1984 по березень 1989 роки включно, за даними довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 17-28/39, що видана 20.01.2021 року АТ «Українська залізниця» Філія «Проектно-вишукувальний інститут Залізничного транспорту» Харківське відділення.

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь позивача збитки у вигляді витрат на юридичні послуги у розмірі 9 900 (дев`ять тисяч дев`ятсот) гривень;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь позивача сплачений судовій збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскільки у період з 1982 по 1989 роки він отримував найбільш вигідну для нього заробітну плату, то для перерахунку пенсії по заробітній платі за найбільш вигідні для позивача періоди роботи, 02.04.2021 року, ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова із заявою про допризначення пенсії. До вищевказаної заяви заявник додав довідки, видані АТ «Українська залізниця» Філія «Проектно-вишукувальний інститут Залізничного транспорту» Харківське відділення від 20.01.2021 року № 17- 28/38 та 17-28/39 за період роботи з серпня 1982 року по липень 1989 року. Однак, незважаючи на той факт, що ОСОБА_1 звертався до пенсійного фонду із заявою про допризначення пенсії з врахуванням заробітної плати за найбільш вигідний для нього період роботи, перерахунок пенсії позивача до сьогоднішнього дня не проведено. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №203040009170/61001 від 08.04.2021 року ОСОБА_1 було відмовлено у допризначенні пенсії згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви від 02.04.2021 року № 3911 у зв`язку із ненаданням копій первинних документів для підтвердження довідок про заробітну плату.

Позивач стверджує, що відмова відповідача суперечить нормам чинного законодавства та порушує його конституційні права, у зв`язку з чим він звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 14.06.2021 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не погодився з позовними вимогами та 07.07.2021 року подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначив, що 02.04.2021року ОСОБА_1 звернувся з заявою про допризначення пенсії відповідно до частини першої статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням заробітної плати за період роботи з квітня 1984 по березень 1989 років включно, за даними довідок про заробітну плату для обчислення пенсії від 20.01.2021№ 17-28/39 та № 17-28/38, що видані АТ «Українська залізниця» Філія «проектно - вишукувальний інститут Залізничного транспорту» Харківське відділення.

Разом з заявою заявник надав довідки від 20.01.2021 № 17-28/39 та № 17-28/38 про заробітну плату за період з серпня 1982 року по липень 1989 року, видані АТ «Українська залізниця» Філія «проектно-вишукувальний інститут Залізничного транспорту» Харківське відділення. Копій первинних документів, на підставі яких були видані зазначені довідки надані не було.

Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 у допризначенні пенсії згідно частини перші статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на підставі заяви від 02.04.2021 №3911 було відмовлено у зв`язку з ненаданням копій первинних документів для підтвердження довідок про заробітну плату.

Щодо витрат позивача на юридичні послуги, відповідач зазначає, що дана справа не є складною та зважаючи на невеликий обсяг заявлених позовних вимог, останні не потребували у представника позивача значного часу на вивчення практики з цього приводу, підготовка цієї справи не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи. Відповідач вважає, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути за рахунок відповідача, не є співмірною зі складністю справи. Просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова та отримує пенсію за віком, обчислену згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За паспортом громадянина України, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Як встановлено за матеріалами справи, з 06.12.2020 року на підставі особистої заяви від 04.03.2020 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Пенсію обчислено від середньомісячної заробітної плати 4110,03 грн., за період роботи з 01 07.2004 року по 31.12.2009 року, з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року, з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року, з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року, з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року , з 01.09.2013 року по 30.09.2013 року, з 01.01.2017 року по 31.12.2020 року за даними персоніфікованого обліку при загальному стажі 27 років 08 місяців 15 днів (стаж зараховано по 31.12.2020 року). Розмір пенсії з 06.12.2020 року складає 1769,00 грн. Виплата пенсії провадиться як працюючому пенсіонеру (зареєстрований як фізична особа - підприємець).

Судом встановлено, що 02.04.2021 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про допризначення пенсії відповідно до частини першої статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням заробітної плати за період роботи з квітня 1984 по березень 1989 років включно, за даними довідок про заробітну плату для обчислення пенсії від 20.01.2021 № 17-28/39 та № 17-28/38, що видані АТ «Українська залізниця» Філія «проектно- вишукувальний інститут Залізничного транспорту» Харківське відділення.

Разом з заявою заявник надав довідки від 20.01.2021 № 17-28/39 та № 17-28/38 про заробітну плату за період з серпня 1982 року по липень 1989 року, видані АТ «Українська залізниця» Філія «проектно-вишукувальний інститут Залізничного транспорту» Харківське відділення.

Відповідач зазначає, що до заяви ОСОБА_1 не було надано копій первинних документів, на підставі яких були видані зазначені довідки.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №203040009170/61001 від 08.04.2021 року ОСОБА_1 було відмовлено у допризначенні пенсії згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви від 02.04.2021 року № 3911 у зв`язку з ненаданням копій первинних документів для підтвердження довідок про заробітну плату.

Вважаючи рішення пенсійного фонду щодо відмови у допризначенні позивачу пенсії по заробітній платі протиправним та таким, що порушує його конституційні права на соціальне забезпечення та звужують існуючий обсяг прав і свобод щодо отримання пенсійного забезпечення в повному обсязі, ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи оцінку обґрунтованості заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом врегульовано Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1)пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором що передбачено ч. 1 ст.10 статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Судовим розглядом встановлено, що розмір пенсії позивача розраховано без врахування заробітної плати за періоди з 1982 по 1989 роки. Для включення вказаного періоду я надавав співробітникам пенсійного фонду довідки, видані АТ «Українська залізниця» Філія «Проектно-вишукувальний інститут Залізничного транспорту» Харківське відділення від 20.01.2021 року № 17- 28/38 та 17-28/39 за період роботи з серпня 1982 року по липень 1989 року. Зазначу, що незважаючи на той факт, що я надавав довідки про заробітну плату за найбільш вигідний для мене період роботи для розрахунку пенсії, співробітники пенсійного фонду не провели перерахунок моєї пенсії. У зв`язку з чим, розмір моєї пенсії є заниженим. Таким чином, спірні правовідносини виникли з приводу бездіяльності щодо перерахунку пенсії.

Частиною 1 ст. 40 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон N 1058-ІУ) передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю І групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу, заробітна плата (дохід) обчислюється на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.

Відповідно до ч. 1 і ч. З ст. 44 Закону N 1058-ІУ встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 64 Закону N 1058-ІУ передбачено, що Виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов`язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Пунктом 2.7 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.1 1.2005 N 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за N 1566/11846 (далі Порядок N 22-1), передбачено, що до заяви про перерахунок пенсії у зв`язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв`язку зі зміною кількості членів сім`ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.

Підпунктом 3 п. 2.1 розділу II Порядку N 22-1 передбачено, що для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення).

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 1).

За бажанням особи для додаткового виключення періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до абзацу третього частини першої статті 40 Закону за період з 01 липня 2000 року до 01 січня 2005 року подається довідка з місця роботи про період такої відпустки.

Особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, та довідку згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Згідно з п. 2.10 розділу II Порядку N 22-1 встановлено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

Відповідно до п. 4.2 і п. 4.3 розділу IV Порядку N 22-1 встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення

наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Як було встановлено під час розгляду справи, разом із заявою про допризначення пенсії позивач надав довідки, видані АТ «Українська залізниця» Філія «Проектно- вишукувальний інститут Залізничного транспорту» Харківське відділення від 20.01.2021 року № 17-28/38 та 17-28/39 за період роботи з серпня 1982 року по липень 1989 року.

Однак, як вбачається за матеріалами справи, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 203040009170/61001 від 08.04.2021 року ОСОБА_1 було відмовлено у допризначенні пенсії згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви від 02.04.2021 року № 3911 у зв`язку із ненаданням копій первинних документів для підтвердження довідок про заробітну плату.

Проте, як зазначає позивач, співробітники пенсійного фонду визначили, що найбільш доцільним періодом обчислення пенсії є заробітна плата за період роботи з квітня 1984 року по березень 1989 року.

Суд вважає за необхідне зазначити, що надані ОСОБА_1 довідки видані роботодавцем та у них мається посилання на особові-рахунки. Більш того, роботодавець не заперечує проти проведення перевірки первинних документів. Таким чином, у разі сумніву щодо інформації у наданих мною довідках співробітники пенсійного фонду мають можливість їх перевірити.

Доводи відповідача, на які він посилається у якості підстави щодо відмови позивачу у допризначенні пенсі - суд вважає необґрунтованими, оскільки пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження для повного та об`єктивного розгляду заяви про допризначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

Судом враховується те, що робітник не несе відповідальності за заповнення та видачу документації роботодавцем, оскільки працівник не може відповідати за зберігання, правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу, неналежний порядок ведення, зберігання документів, підтверджуючих трудову діяльність та отримання заробітної плати з вини адміністрації підприємства, не може бути підставою для позбавлення громадянина його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин суд приходить до висновку, що органом Пенсійного фонду України в Харківській області необґрунтовано та безпідставно допущено бездіяльність щодо не включення до розрахунку пенсії позивача відомостей про заробітну плату за період роботи з 1982 по 1989 роки, що міститься у відповідних довідках, які ОСОБА_1 надавав співробітникам Пенсійного фонду.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що діючим законодавством передбачено, що заява про призначення пенсії подається заявником особисто безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління за місцем проживання (реєстрації) та не пізніше 10 днів після надходження заяви орган, який призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення чи відмови у призначенні пенсії. Однак, як встановлено під час розгляду справи, заява ОСОБА_1 про допризначення пенсії не була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, а питання щодо допризначення пенсії позивачу вирішувало Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Судом під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований у Харківській області та звертався за допризначенням йому пенсії до пенсійного фонду за місцем своєї реєстрації, тобто до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова.

Незважаючи на той факт, що питання щодо допризначення ОСОБА_1 пенсії мало бути вирішено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області позивач отримав рішення про відмову у допризначенні йому пенсії, яке було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві 08.04.2021 року .

Отже, заява ОСОБА_1 про допризначення пенсії з доданими до неї документами всупереч вимог законодавства Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області не розглядалась, і відповідно, рішення за результатами її розгляду не приймалося.

Оскільки право позивача на допризначення пенсії порушено, таке право підлягає відновленню, а відтак позовні вимоги в частині зобов`язального характеру також підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваного рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл інших судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

Стосовно стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь позивача збитки у вигляді витрат на юридичні послуги у розмірі 9 900 грн. судом зазначається наступне.

До матеріалів справи стороною позивача долучено договір про надання юридичних послуг № М-758 від 30.04.2021 року (а.с. 38) разом з копіями квитанцій про оплату за послуги адвоката та акт про надання юридичних послуг (а.с.39).

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КАСУ до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАСУ).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАСУ).

Відповідно до ч.3 ст.134 КАСУ для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4, 5 ст.134 КАСУ).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 9 статті 139).

Відповідно до частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, відноситься до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

За правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.06.2018 року по справі 826/1216/16 вбачається, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

За положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Судом встановлено, що "Харківським центром правової допомоги населенню", який представляв інтереси позивача на підставі укладеного договору № М-758 від 30.04.2021 р., згідно калькуляції визначення вартості юридичних послуг, зазначеної в акті про надання юридичних послуг, були надані такі види послуг: правовий аналіз, заснований на матеріалах справи -2970, 00 грн., складання проекту адміністративного позову -3778,00 грн., складання проекту скарги до Пенсійного фонду України 1876,00 грн., складання проекту скарги до ГУ ПФУ у Харківській області 1276,00 грн.

Поряд з цим, дослідивши матеріали справи, суд вказує наступне.

Позивачем не надано до суду жодних доказів щодо складання проектів скарг до органів Пенсійного фонду України. З відповіді ГУ ПФУ України в Харківській області, копія якої міститься в матеріалах справи, судом встановлено, що вона надана ОСОБА_1 12.04.2021 року, тобто заздалегідь до укладеного договору між позивачем та "Харківським центром правової допомоги населенню". Крім того, скарги, які направлені до органів Пенсійного фонду України або відповіді на них, не були предметом розгляду по даній справі.

Крім того, правовий аналіз, заснований на матеріалах справи, який оцінено у 2970, 00 грн. не входить до правничої допомоги в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Окремо суд зауважує, що дана справа не є складною, а тому, не потребує багато часу для складання по ній позовної заяви та підготовки необхідних доказів.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що з наданих до матеріалів справи копій квитанцій не можна з`ясувати, що саме позивач сплатив за надані послуги як не можна стверджувати й того, що дані квитанції взагалі були сплачені саме за надані послуги по цій справі.

Тобто, позивачем не надано до суду належних доказів на підтвердження понесених ним витрат за надання юридичних послуг.

Враховуючи викладене та враховуючи співмірність позовних вимог частковому задоволенню позову, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача витрат на надання професійної правничої допомоги в розмірі 2200,00 грн.

Відтак, у суду відсутня змога встановити дійсність понесених позивачем витрат, оскільки позивачем не надано необхідне коло підтверджуючих доказів для визначення розміру витрат на правничу допомогу адвоката.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що стороною позивача не надано належних доказів понесених позивачем витрат на послуги з надання правової допомоги, а тому у суду відсутні правові підстави для задоволення вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 9900,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2, 14, 77, 79, 139, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16,м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ42098368), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити .

Визнати незаконним та скасувати рішення Відділу перерахунків пенсій № 4 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №203040009170/61001 від 08.04.2021 року про відмову у допризначенні позивачу пенсії згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви від 02.04.2021 року № 3911 про допризначення пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити позивачу допризначення пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням заробітної плати за період роботи з квітня 1984 по березень 1989 роки включно, за даними довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 17-28/39, що видана 20.01.2021 року АТ «Українська залізниця» Філія «Проектно-вишукувальний інститут Залізничного транспорту» Харківське відділення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, (61082. м. Харків, просп. Московський. 198/3, код ЄДРПОУ - 14099344) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

У задоволенні заяви позивача про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у справі № 520/9176/21 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скарга може бути подана у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 09 серпня 2021 року.

Суддя Кухар М.Д.