Рішення № 98859325, 09.08.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2021 р. № 520/10431/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 1 під., оф. 16,м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14070760) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармація Волиньщини" (в`їзд Білостоцький, буд. 3, м. Харків, 61038, код ЄДРПОУ43647095) про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд: стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАРМАЦІЯ Волиньщини (в`їзд Білостоцький, буд. 3, Московський р-н. м. Харків. Харківська обл., 61038. ЄДРПОУ :43647095 Розрахунковий рахунок: UА753071230000026009010810976, Банк: ПАТ «БАНК ВОСТОК», код банку: 307123) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (майдан Свободи, буд. 5, Держпром. 1 під., 16 офіс. м. Харків. 61022, код ЄДРПОУ 14070760, отримувач: ГУК Харків обл/МТГ Харків/50070000, код: 37874947. р/р ІВАN: UA658999980313171230000020649, Банк отримувача: Казначейство України) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю, у сумі 17835,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте особою з інвалідністю.

Згідно зі Звітом Відповідача за 2020 рік середньооблікова кількість штатних працівників у 2020 році становила 10 осіб, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих осіб з інвалідністю - 1 особа. Згідно частини 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в 2020 році для Відповідача становив 5 осіб, а тому відповідач за не зайняті робочі місця інвалідами повинен був сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі 17835,00грн.

Ухвалою суду від 15.06.2021 р. відкрито спрощене провадження по даній справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

09.07.2021 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, оскільки для забезпечення виконання нормативу для працевлаштування осіб з інвалідністю в 2020 році відповідачем були здійснені всі дії, передбачені чинним законодавством з метою недопущення порушень ст. 20 Закону № 875, а саме: відповідач протягом 2020 року щомісячно інформував Харківський міський центр зайнятості про наявність вакантних робочих місць для осіб з інвалідністю. Відповідач подавав відповідні звіти Форми № 3-ПН щодо інформації на попит на робочу силу (вакансії) із зазначенням 1 вакантної посади для осіб з інвалідністю.

Відповідач зазначає, що протягом 2020 року відповідачем жодній особі з інвалідністю не було відмовлено в працевлаштуванні. За таких обставин відсутні підстави для застосування до Відповідача адміністративно-господарської санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" № 875-XII від 21.03.1991, встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів

Частиною 3 ст. 20 вищевказаного Закону визначено, що сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Згідно ст. 18 Закону України № 875-ХІІ від 21.03.1991 забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Так, відповідно до статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.

Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 3 частини 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 31.01.2007 № 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520, затверджено форму статистичної звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", та порядок її подання (чинний з 31.05.2013).

Судом встановлено, що на підприємстві у спірний період працювало 10 штатних працівники, отже кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідно до 4% нормативу, становить 1 особа.

З наданих до відзиву на позов копій документів судом встановлено, що починаючи з дати державної реєстрації ТОВ «ФАРМАЦІЯ ВОЛИНЬЩИНИ» (червень 2020 р.) до липня 2020 р. середньооблікова чисельність працівників, що працювали на підприємстві складало менше 8 осіб, а тому у відповідача був відсутній обов`язок реєструватися у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням, а також сповіщати Харківський міський центр зайнятості про створені та наявні у Відповідача вакантні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки закон цього не вимагає.

Як встановлено за матеріалами справи, у 2020 році на ТОВ «ФАРМАЦІЯ ВОЛИНЬЩИНИ» середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві складала 10 осіб, відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 року № 875-ХІІ, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю із розрахунку 4 % від середньооблікової чисельності штатних працівників особового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця, що підтверджується даними викладеними у «Звіті про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік» направленого до Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування інвалідів поштою 18.02.2021 року.

На виконання ч. 1, ч. 11 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 року № 875-ХІІ ТОВ «ФАРМАЦІЯ ВОЛИНЬЩИНИ» мало в наявності у 2020 році 2 робочих місця для працевлаштування на них осіб з інвалідністю, про вакантні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю належним чином був сповіщений Харківський міський центр зайнятості, що підтверджується відмітками ХМЦЗ про прийняття Звітності про наявність вакансій (форма № 3-ПН) за:

- липень 2020 року, де міститься інформація про наявність 1 вакантного місця фармацевта-особи з інвалідністю та 1 вакантного місця провізора - особи з інвалідністю;

- серпень 2020 року, де міститься інформація про наявність 1 вакантного місця фармацевта-особи з інвалідністю та 1 вакантного місця провізора - особи з інвалідністю;

вересень 2020 року, де міститься інформація про наявність 1 вакантного місця

- фармацевта-особи з інвалідністю та 1 вакантного місця провізора - особи з інвалідністю;

- жовтень 2020 року, де міститься інформація про наявність 1 вакантного місця фармацевта-особи з інвалідністю та 1 вакантного місця провізора - особи з інвалідністю;

- листопад 2020 року, де міститься інформація про наявність 1 вакантного місця фармацевта-особи з інвалідністю та 1 вакантного місця провізора - особи з інвалідністю;

- грудень 2020 року, де міститься інформація про наявність 1 вакантного місця фармацевта-особи з інвалідністю та 1 вакантного місця провізора - особи з інвалідністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 року № 875-ХІІ, працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється шляхом їх безпосереднього звертання до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Виходячи із змісту вказаного пункту, обов`язок ТОВ «ФАРМАЦІЯ ВОЛИНЬЩИНИ» по створенню робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком проводити їх пошук на наявні вакансії.

Суд зазначає, що зазначений обов`язок покладається на державну службу зайнятості, оскільки ч. 3 ст. 18-1 вищевказаного Закону визначено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у осіб з інвалідністю кваліфікацій та знань, з урахуванням його побажань, та пунктом 2 статті 5 Наказу Міністерства соціальної політики України № 129 від 14.04.2011 року «Про затвердження положення про Фонд соціально захисту інвалідів», згідно з яким одним із основних завдань Фонду є забезпечення в межах своїх повноважень реалізації заходів щодо зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема створення робочих місць.

Під час розгляду справи суд приходить до висновку, що позивачем в підтвердження позовних вимог не надано суду даних, про залучення місцевими органами до визначення нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, про приймання у визначенні нормативу громадських організацій інвалідів за його участю, чи робилися це на підставі пропозицій органів Міністерства соціального захисту населення України;

Крім того, позивачем не надано суду доказів про направлення у 2020 році осіб з інвалідністю до ТОВ «ФАРМАЦІЯ ВОЛИНЬЩИНИ» органами Міністерства праці України, Міністерством соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів, про безпосереднє звертання осіб з інвалідністю до ТОВ «ФАРМАЦІЯ ВОЛИНЩИНИ» з приводу працевлаштування та про відмови у їх прийняті на роботу.

В ході розгляду справи судом встановлено, що наданими звітами підприємство відповідача інформувало орган державної служби зайнятості про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів.

У свою чергу, доказів того, що протягом 2020 року відповідачем було відмовлено в працевлаштуванні особі з інвалідністю - позивачем до матеріалів справи не надано.

В матеріалах справи відсутні докази відмови відповідачем у працевлаштуванні особам з інвалідністю за направленням Харківського міського центру зайнятості.

Таким чином, вказане вище свідчить про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Згідно ч.1 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до ч.1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів є необґрунтованими та безпідставними, а тому, задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 14, 77, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Фонду соціального захисту інвалідів (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 1 під., оф. 16, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14070760) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармація Волиньщини" (в`їзд Білостоцький, буд. 3, м. Харків, 61038, код ЄДРПОУ43647095) про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скарга може бути подана у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 09 серпня 2021 року.

Суддя Кухар М.Д.