Рішення № 98858886, 06.08.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 серпня 2021 року м. Рівне №460/1272/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щербакова В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - відповідач), в якому просить суд:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в нарахуванні позивачу пільг по оплаті житлово-комунальних послуг, належних останній, як учаснику війни;

2) зобов`язати відповідача включити позивача до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та нарахувати з 01 грудня 2020 року пільги з оплати житлово-комунальних послуг.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що вона є учасником війни та у грудні 2020 року звернулася до відповідача із заявою про надання пільг з оплати житлово-комунальних послуг. Проте, відповідач своїм повідомив позивачу про відсутність у неї права на отримання пільг, оскільки розмір доходу позивача перевищує встановлену межу. Позивач звертає увагу на те, що рішенням Конституційного Суду України №12-р/2018 від 18.12.2018 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) частину 6 статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", якою було встановлено, що передбачені пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 18 частини 1 цієї статті пільги надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. З огляду на вказане, позивач вважає відмову відповідача у наданні їй пільг на житлово-комунальні послуги протиправною та такою, що порушує її права, а тому просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній не визнає позовні вимоги. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що у зв`язку із прийняттям Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчим актів України" №76-VІІІ від 28.12.2014 Кабінет Міністрів України постановою №389 від 04.06.2015 затвердив Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї. Дія вказаного Порядку поширюється на учасників війни, які мають право на пільги згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї позивача за попередні шість місяців перевищив величину доходу, яка дає право на пільгу по оплаті житлово-комунальних послуг. Тому, з урахуванням вказаних обставин, відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 09 березня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є учасником війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Управлінням праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради 17 вересня 2019 року.

В грудні 2020 року позивач звернулася до відповідача із заявою про надання пільг з оплати житлово-комунальних послуг на підставі Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу". Вказане не заперечується учасниками справи за змістом заяв по суті.

Листом від 20.01.2021 №08-267 відповідач скерував позивачу Повідомлення про відсутність права на отримання пільг. Із змісту вказаного Повідомлення слідує, що позивачу відмовлено в наданні пільг у зв`язку з тим, що розмір її доходу перевищує встановлену межу.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови в нарахуванні пільг по оплаті житлово-комунальних послуг протиправними, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення, формування в суспільстві шанобливого ставлення до них врегульовані Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-ХІІ від 22.10.1993. (далі - Закон №3551).

Частиною першою статті 1 Закону №3551 визначено, що Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом:

- створення належних умов для підтримання здоров`я й активного довголіття;

- організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів;

- виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни;

- надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №3551, права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.

Згідно зі статтею 4 Закону №3551, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Судом встановлено, що позивач має статус учасника війни.

Отже, на позивача поширюється дія Закону №3551.

Статтею 14 Закону №3551 визначені пільги учасникам війни.

Так, відповідно до 4, 5, 6 частини першої статті 14 Закону №3551 учасникам війни надаються такі пільги:

- 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю);

- 50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.

Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю.

Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 50-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім`ю);

- 50-процентна знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення.

Згідно частини другою статті 14 Закону №3551, пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, передбачені пунктами 4-6 цієї статті, надаються учасникам війни та членам їх сімей, що проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього.

Відповідно до частини третьої статті 14 Закону №3551, площа житла, на яку нараховується 50-процентна знижка плати, передбачена пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, визначається в максимально можливому розмірі в межах загальної площі житлового приміщення (будинку) згідно з нормами користування (споживання), встановленими цими пунктами, незалежно від наявності в складі сім`ї осіб, які не мають права на знижку плати.

В свою чергу, Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII від 28.12.2014 (далі - Закон № 76) статтю 14 Закону №3551 було доповнено частиною шостою, яка передбачала, що пільги, передбачені пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 18 частини першої цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 18.12.2018 №12-р/2018 частину шосту статті 14 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України, частина шоста статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII, визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Конституційний Суд України в рішенні від 18.12.2018 №12-р/2018 зазначив, що встановивши у частині шостій статті 14, частині другій статті 16 Закону № 3551 умову для отримання окремих пільг, держава переклала обов`язок щодо соціального захисту учасників війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, на членів їхніх сімей, що не відповідає суті конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту цих осіб. Такий підхід нівелює позитивний обов`язок держави щодо соціального захисту вказаних осіб та членів їхніх сімей у розумінні частини п`ятої статті 17 Конституції України.

Конституційний Суд України вважає, що забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов`язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави.

Дослідивши матеріали справи та законодавство України у сфері соціального захисту громадян, Конституційний Суд України дійшов висновку, що рівноцінної заміни або компенсації скасованих пільг для учасників війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, законодавець не передбачив.

Обмеження або скасування положеннями Закону № 76, які є предметом конституційного контролю, пільг, установлених Законом № 3551, фактично є відмовою держави від її зобов`язань, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей.

Конституційний Суд України виходить із того, що для відновлення попереднього рівня соціального захисту учасників війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, або встановлення альтернативних варіантів компенсації скасованих пільг потрібно передбачити кошти у Державному бюджеті України, внести відповідні зміни до законів України.

Отже, встановивши невідповідність Конституції України (неконституційність) абзацу другого підпункту 1, абзацу другого підпункту 2, абзаців другого, третього, четвертого підпункту 3 пункту 9 розділу I Закону № 76, частини шостої статті 14, частини другої статті 16 Закону № 3551, Конституційний Суд України вважає за доцільне відтермінувати втрату чинності цими положеннями на три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, Конституційний Суд України рішенням від 18.12.2018 №12-р/2018 відтермінував на три місяці втрату чинності частиною шостою статті 14 Закону №3551 з метою відновлення державою попереднього рівня соціального захисту учасників війни або встановлення альтернативних варіантів компенсації скасованих пільг, виділення коштів у Державному бюджеті України, та внесення відповідних зміни до законів України.

Отже, з 19.03.2019 (після збігу тримісячного строку з дня прийняття рішення Конституційного Суду України Верховною Радою України) частина шоста статті 14 Закону №3551 втратила чинність та застосуванню не підлягає.

Проте, нормативно-правових актів щодо відновлення попереднього рівня соціального захисту учасників війни або встановлення альтернативних варіантів компенсації скасованих пільг, встановлених Законом №3551, на виконання рішення Конституційного Суду України від 18.12.2018 №12-р/2018 Верховною Радою України не приймалось.

Враховуючи обов`язок держави відновити попередній рівень соціального захисту учасників війни, суд виходить з наявності у позивача права на отримання соціальних пільг у розмірі не меншому ніж той, який існував до внесення змін Законом №76 до статті 14 Закону №3551.

З огляду на зазначене суд вважає, що позивач має право на отримання пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими пунктами 4, 5, 6 частини першої статті 14 Закону № 3551, тому позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача нарахувати їй такі пільги підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача в частині зобов`язання відповідача включити її до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, то суд виходить з такого.

З метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 29.01.2003 № 117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги», пунктами 1, 2 якої вирішено запровадити Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги та затвердити Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення про Реєстр), що додається.

Відповідно до пункту 1 Положення про Реєстр, Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр), - автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України, отримують пільги, передбачені для педагогічних, медичних, фармацевтичних працівників, працівників бібліотек, музеїв, спеціалістів із захисту рослин та працівників культури в сільській місцевості і селищах міського типу (далі - пільговики), отримують соціальні стипендії, державну допомогу постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей.

Реєстр складається з баз даних Мінсоцполітики, Міністерства соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад.

Згідно з пунктом 2 Положення про Реєстр, до Реєстру вноситься така інформація, зокрема, про пільговиків - прізвище, ім`я, по батькові, число, місяць, рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають про це відмітку в паспорті) (далі - реєстраційний номер облікової картки платника податків), адреса зареєстрованого місця проживання або адреса фактичного місця проживання), склад сім`ї, характеристика житла, реквізити паспорта громадянина України та документа, що підтверджує право на пільги, а також категорія пільговика, перелік пільг, на які він має право, інформація про те, якими пільгами фактично користується;

Інформація про осіб, які мають право на пільги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", вноситься до Реєстру диференційовано з урахуванням належності особи до визначеної підкатегорії.

Пунктом 3 Положення про Реєстр передбачено, зокрема, що структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи):

організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей;

ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 - пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків. Форма "1 - пільга" затверджується Мінсоцполітики.

В матеріалах справи наявна довідка Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 14 квітня 2021 року № 166, згідно з якою ОСОБА_1 з 17 вересня 2019 року перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, як учасник війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Докази на підтвердження протилежного позивачем суду не надано та судом в ході розгляду справи не здобуті.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині зобов`язання відповідача включити її до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги.

Підстави для розподілу судових витрат у відповідності статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради (вул. Соборна, 12, м. Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 03195441) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради щодо відмови в нарахуванні ОСОБА_1 з 01 грудня 2020 року пільг по оплаті житлово-комунальних послуг.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради нарахувати ОСОБА_1 з 01 грудня 2020 року пільги з оплати житлово-комунальних послуг.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 06 серпня 2021 року

Суддя В.В. Щербаков