Рішення № 98858611, 30.07.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/7040/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /далі - позивач, ОСОБА_1 / звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області /далі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області/ про:

- визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №916030181752 від 28 грудня 2020 року в частині зміни (зменшення) під час перерахунку відсоткового розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 90 % до 60 % від місячної заробітної плати, обмеження пенсії максимальним розміром та довічного обмеження щомісячних виплат пенсії;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати без обмеження максимального розміру пенсії на підставі довідки Полтавської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 19 жовтня 2020 року №21-632вих20, починаючи з 01 жовтня 2020 року відповідно до вимог частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" 2014 року №1697-VІІ з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії /а.с. 1-15/.

Позов обґрунтований тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та їй призначено відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1798-ХІІ від 05 листопада 1991 року пенсію за вислугу років у розмірі 90 % від сум заробітку. У зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури позивач звернулася до відповідача із заявою щодо здійснення перерахунку раніше призначеної пенсії на підставі довідки Полтавської обласної прокуратури №21-632вих20 від 19 жовтня 2020 року. Рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області №916030181752 від 28 грудня 2020 року позивачу проведено перерахунок її пенсії з 01 жовтня 2020 року, однак з урахуванням 60 % сум заробітку та з урахуванням обмеження максимальним розміром її пенсії. З вказаним рішенням позивач не погоджується, оскільки вважає, що має право на перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 90% від загальної суми складових місячного заробітку (окладу, класного чину, вислуги років, інших виплат, які передбачені чинним законодавством) та відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» без обмеження її максимальним розміром на підставі довідки Полтавської обласної прокуратури №21-632вих20 від 19 жовтня 2020 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження), витребувано докази.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с.34-36/ зазначив, що приймаючи оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Полтавській області діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" пенсія призначається в розмірі 60% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, а також відповідно до частини п`ятнадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, про що зазначено також в постанові Верховного Суду від 02 березня 2021 року у справі № 537/48/17.

Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 як пенсіонер перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та їй призначена пенсія за вислугу років з 23 жовтня 2002 року у розмірі 90 % від заробітку /а.с. 39-57/.

19 жовтня 2020 року Полтавською обласною прокуратурою складено довідку №21-632вих20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій /а.с. 26/, яку видано ОСОБА_1 пре те, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)2019 та керуючись статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» розмір заробітної плати (грошового забезпечення) відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру», з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за нормами, чинними станом на 11 вересня 2020 року, за відповідною посадою старшого прокурора прокуратури, яка прирівняна до посади начальника відділу, становить усього 75394,67 грн, в тому числі: посадовий оклад - 46160,00 грн; надбавка за вислугу років (40%) - 18464,00 грн; матеріальні допомоги (для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань 1/12) - 10770,67 грн.

21 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про здійснення перерахунку призначеної пенсії /а.с. 27/.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №916030181752 від 28 грудня 2020 року /а.с.62/ ОСОБА_1 проведено з 01 жовтня 2020 року перерахунок її пенсії за вислугу років з урахуванням середньомісячного заробітку 75394,67 грн у розмірі 60 % від заробітку, за результатами якого розмір її пенсії склав 45236,80 грн, який визначено виплачувати з урахуванням максимального розміру пенсії в сумі 17120,00 грн з 01 жовтня 2020 року та в сумі 17690,00 грн з 01 грудня 2020 року.

Не погодившись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, які мають значення для правильного вирішення спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

На час призначення позивачу пенсії (2002 рік) особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначалися статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII від 05 листопада 1991 року /далі - Закон №1789-XII/.

Так, частиною першою статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції Закону №2663 від 12 липня 2001 року, чинної на момент призначення позивачу пенсії) було передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

За змістом частини дванадцятої статті 50-1 Закону №1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно з частиною сімнадцятою статті 50-1 Закону №1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Отже, на момент призначення позивачу пенсії (2002 рік) порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів визначались статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VІ від 08 липня 2011 року до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ внесено зміни, внаслідок чого вищенаведена частина сімнадцята статті 50-1 Закону №1789-ХІІ з 01 жовтня 2011 року стала вісімнадцятою , тобто відбулась лише зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсій, проте її зміст залишився незмінним.

14 жовтня 2014 року ухвалено новий Закон України "Про прокуратуру" №1697-VІІ /далі - Закон №1697-VІІ/, пунктом 3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом Закон України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів, статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року).

Розділ XII "Прикінцеві положення" Закону №1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей цього Закону, в тому числі стаття 86, набрали чинності з 15 липня 2015 року.

Так, частина двадцята статті 86 Закону №1697-VІІ (в первинній редакції) мала такий текст: "Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

Отже, первинна редакція частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ та частина сімнадцята (з 01 жовтня 2011 року - вісімнадцята) статті 50-1 Закону /1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" /далі - Закон № 76-VIII/, яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (діяла до 15 липня 2015 року) та частину двадцяту статті 86 Закону № 1697-VІІ (набрала чинності 15 липня 2015 року) викладено у новій редакції, відповідно до якої умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, починаючи з 1 січня 2015 року в Україні жодний закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України "Про прокуратуру".

Повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 1 січня 2015 року законодавець делегував Кабінету Міністрів України.

Водночас Кабінет Міністрів України впродовж 2015-2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

13 грудня 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII ухвалив Рішення № 7-р(II)/2019, яким:

- визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України;

- положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

До того ж Конституційний Суд України установив такий порядок виконання цього Рішення:

- частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: " 20 Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, первинна редакція частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII до 13 грудня 2019 року (дата ухвалення Рішення КСУ № 7-р(ІІ)/2019) не набирала чинності та не застосовувалася, оскільки Законом № 76-VIII цю первинну редакцію з 1 січня 2015 року було викладено в новій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України", - тобто ці зміни було внесені в текст статті 86 Закону № 1697-VІІ ще до дати набрання нею чинності (15 липня 2015 року).

Відтак, частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII в первинній редакції, якою визначено умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років працівникам прокуратури на підставі Рішення КСУ № 7-р(ІІ)/2019 набрала чинності 13 грудня 2019 року та підлягає застосуванню починаючи з цієї дати.

Отже, після тривалої перерви (1 січня 2015 року - 12 грудня 2019 року) в Україні з`явилася/набрала чинності норма закону, що визначає умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років, призначеної на підставі Закону України "Про прокуратуру".

Системний аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що з 13 грудня 2019 року - дати прийняття Конституційним Судом України рішення № 7-р(II)/2019, особи, яким пенсії призначені відповідно до Закону №1789-ХІІ або Закону №1697-VII, мають право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам і такі пенсії перераховуються з 13 грудня 2019 року.

Вказаний висновок суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у рішенні від 14 вересня 2020 року у зразковій справі №560/2120/20, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 січня 2021 року.

Враховуючи викладене, є підстави стверджувати, що позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII на підставі довідки Полтавської обласної прокуратури №21-632вих20 від 19 жовтня 2020 року. Зважаючи на те, що вказана довідка видана позивачу щодо розміру заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за нормами, чинними станом на 11 вересня 2020 року, за відповідною прирівняною посадою старшого прокурора прокуратури, перерахунок пенсії позивачу підлягає здійсненню з 01 жовтня 2020 року (першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії).

Суд звертає увагу на те, що право позивача на перерахунок пенсії на підставі довідки Полтавської обласної прокуратури №21-632вих20 від 19 жовтня 2020 року з 01 жовтня 2020 року не заперечується ГУ ПФУ в Полтавській області в оскаржуваному рішенні №916030181752 від 28 грудня 2020 року.

Водночас недоцільність перерахунку пенсії відповідач обґрунтовує тим, що згідно заяви позивача пенсія за вислугу років гр. ОСОБА_1 підлягає перерахунку з 01 жовтня 2020 року з урахуванням положень Закону № 1697: в розмірі 60 % від заробітної плати, зазначеної в довідці Полтавської обласної прокуратури №21-632вих20 від 19 жовтня 2020 року, та з обмеженням суми заробітної плати сумою, на яку нараховується єдиний внесок та обмеженням суми пенсії до виплати десятьма розмірами прожиткового мінімуму, встановленого для які втратили працездатність, що становить 17120 грн з 01 жовтня 2020 року та 17690,00 грн з 01 грудня 2020 року.

Надаючи правову оцінку доводам ГУ ПФУ в Полтавській області, покладеним в основу спірного рішення, суд виходить з такого.

Суд наголошує на тому, що позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за вислугу років з 23 жовтня 2002 року згідно із Законом України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ із розрахунку 90% складових заробітної плати /а.с. 39/.

Чинною частиною другою статті 86 Закону №1697-VІІ, яку застосував відповідач при перерахунку пенсії позивача 28 грудня 2020 року, передбачено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Беручи до уваги те, що позивачу пенсія призначена відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ із розрахунку 90% складових заробітної плати до набрання чинності Законом №1697-VІІ, застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам частини першої статті 58 Конституції України. Отже, безпідставним, на переконання суду, є застосування до спірних правовідносин норм Закону №1697-VІІ, що стосуються призначення пенсії, оскільки вказаний закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності.

Суд також акцентує увагу на тому, що частина друга статті 86 Закону №1697-VІІ регулює питання саме призначення пенсії, а не її перерахунку. При цьому процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.

Отже, при здійсненні перерахунку пенсії має використовуватись її відсотковий розмір від розміру заробітної плати, встановлений при її призначенні за Законом України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, а не за Законом України «Про прокуратуру» № 1697-VII, так як новий закон встановлює відсотковий розмір пенсій для їхнього призначення, а не перерахунку.

За таких обставин довід відповідача про те, що пенсія за вислугу років гр. ОСОБА_1 підлягає перерахунку з 01 жовтня 2020 року в розмірі 60 % від заробітної плати, зазначеної в довідці №21-632вих20 від 19 жовтня 2020 року, є необґрунтованим.

Наведені висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 03 травня 2018 року у справі №308/11498/16-а, згідно з якою при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому зміни у законодавстві щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Згодом таке правозастосування було підтримано й в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №310/6638/16-а (2-а/310/652/16) та в постанові від 19 липня 2021 року у справі № 752/17381/16-а.

Таким чином, суд доходить висновку, що при здійсненні перерахунку пенсії позивачу з 01 жовтня 2020 року на підставі її заяви від 21 грудня 2020 року відповідач, застосувавши відсоток -60, допустив порушення права позивача, оскільки при призначенні їй пенсії в 2002 році було встановлено для обрахунку розмір 90 процентів від заробітку.

Обираючи належний спосіб захисту та відновлення порушеного права позивача, суд, керуючись частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №916030181752 від 28 грудня 2020 року в частині здійснення позивачу перерахунку пенсії з 01 жовтня 2020 року у розмірі 60 відсотків від заробітку, визначеного в довідці про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії № 21-632вих20 від 19 жовтня 2020 року, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії позивачу з 01 жовтня 2020 року у розмірі 90 відсотків від заробітку, визначеного в довідці про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії № 21-632вих20 від 19 жовтня 2020 року, а тому позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача №916030181752 від 28 грудня 2020 року в частині обмеження виплати пенсії її максимальним розміром та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01 жовтня 2020 року на підставі довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії № 21-632вих20 від 19 жовтня 2020 року без обмеження максимальним розміром суд зазначає наступне.

Абзацом шостим частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ встановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Верховним Судом неодноразово здійснювався касаційний розгляд справ (постанови Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 205/8204/16-а, від 03 квітня 2018 року у справі № 361/4922/17, від 02 травня 2018 року у справі № 704/87/17, від 24 липня 2018 року у справі № 554/10456/16-а, від 15 серпня 2018 року у справі № 161/9572/17, від 17 січня 2019 року у справі № 161/713/17, від 15 травня 2019 року у справі № 554/4191/17, від 21 листопада 2019 року у справі № 161/14321/16-а, від 21 травня 2020 року у справі № 554/10510/16-а, від 28 жовтня 2020 року у справі № 686/2428/16-а), де позивачами виступали особи, яким пенсії були призначені відповідно до Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-XII "Про прокуратуру", а вимоги позовних заяв було звернуто до пенсійного органу стосовно неправомірності його дій та рішень щодо здійснення перерахунку такої пенсії із застосуванням обмеження її максимальним розміром, передбаченим статтею 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру", в редакції зі змінами, внесеними Законами України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Розглядаючи вищевказані справи, Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої положення норм чинного законодавства, якими обмежувався максимальний розмір пенсії, не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), є чинними і підлягають застосуванню. Отже, на момент проведення перерахунку пенсії позивачам наведеними положеннями встановлюються тимчасові обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер та обов`язковими до виконання органами Пенсійного фонду України. З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність у відповідача (відповідного територіального органу Пенсійного фонду України) законних підстав для здійснення виплати нарахованої пенсії без обмеження граничного розміру відповідно до статті 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-XII "Про прокуратуру" (в редакції на час призначення пенсії), оскільки положення цієї статті втратили чинність.

Відступу від вищенаведеної правової позиці суду касаційної інстанції не відбувалось.

Вказану позицію підтримано також й в постанові Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 359/3736/17, де зазначено, що положення норм чинного законодавства, якими обмежувався максимальний розмір пенсії, призначених відповідно до Закону № 1789-XII, не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), є чинними і підлягають застосуванню.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення відповідача №916030181752 від 28 грудня 2020 року в частині здійснення перерахунку пенсії на підставі довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії № 21-632вих20 від 19 жовтня 2020 року, без застосування законодавчо встановленого її обмеження максимальним розміром, а також позовні вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01 жовтня 2020 року без обмеження її максимальним розміром задоволенню не підлягають.

Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За подання позову до суду позивач понесла витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією АТ «Полтава-банк» №22-10600052/С від 22 червня 2021 року /а.с.28/. Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.

Враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає сума в 454,00 грн.

Клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, за приписом вказаної норми покладення такого зобов`язання на суб`єкта владних повноважень є правом, а не обов`язком суду.

Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач після набрання рішенням суду законної сили буде ухилятися від вчинення дій на виконання цього судового рішення.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №916030181752 від 28 грудня 2020 року в частині здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 01 жовтня 2020 року у розмірі 60 відсотків від заробітку, визначеного в довідці про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, Полтавської обласної прокуратури № 21-632вих20 від 19 жовтня 2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 01 жовтня 2020 року у розмірі 90 відсотків від заробітку, визначеного в довідці про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, Полтавської обласної прокуратури № 21-632вих20 від 19 жовтня 2020 року з урахуванням проведених виплат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

У задоволенні клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні нуль копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.І. Слободянюк