Рішення № 98858610, 28.07.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 липня 2021 року м. ПолтаваСправа №440/668/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання – Лазебної А.В.

та представників сторін:

від позивача – Баранік К.В.,

від відповідача – Копачинська І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Комунальне підприємство "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" (надалі - позивач, КП "КПС ШРБУ") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі також відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.01.2020 №0000710501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 3259597,50 грн (в т.ч.: за податковим зобов`язанням 2607678,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 651919,50 грн); №0000720501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) комунальних підприємств, що вилучаються до бюджету, на 1187942,00 грн; №0000730501, яким позивачу зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість на 1407721,00 грн; №0000740501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1862123,75 грн (в т.ч.: за податковим зобов`язанням 1489699,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 372424,75 грн).

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неправомірність спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки при формуванні витрат та податкового кредиту позивачем дотримані вимоги Податкового кодексу України. За твердженням позивача, здійснення господарських операцій між КП "КПС ШРБУ" та його контрагентами підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку. Натомість, висновки акта перевірки ґрунтуються на припущеннях податкових ревізорів-інспекторів, а не на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності платника податку і первинних документів, що у повному обсязі надавалися під час проведення перевірки.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав, у відзиві представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /т. 2, а.с. 68-71/. Свою позицію мотивував посиланням на доводи, викладені у акті від 13.12.2019 №1592/16-31-05-01-10/03332033 про результати документальної планової виїзної перевірки КП "КПС ШРБУ". Зокрема, зазначив, що перевіркою встановлено недоведеність реальності здійснення господарських операцій з ТОВ "ТД Біоіл" та ТОВ "Біт Трейдінг", оскільки в товарно-транспортних накладних наявні недоліки; до перевірки не надано актів приймання-передачі при надходженні матеріалів від постачальників, а також акти приймання продукції за кількістю та якістю; до перевірки не надано сертифікатів відповідності на придбаний товар, а у тих сертифікатах відповідності, які надані до перевірки, термін дії закінчився; у ТОВ "ТД Біоіл" та ТОВ "Біт Трейдінг" відсутні необхідні умови для реального здійснення задокументованих з позивачем господарських операцій.

3. Процесуальні дії у справі.

Суди вже розглядали цю справу.

Так, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2021, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 27.04.2021 зазначені судові рішення скасовано, а справу №440/668/20 направлено на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

У ході підготовчого провадження допущено заміну відповідача у справі на Головне управління ДПС у Полтавській області, код ЄДРПОУ ВП 44057192.

Протокольною ухвалою суду від 05.07.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судових засіданнях 08.07.202021 та 28.07.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, а представник відповідача проти позову заперечувала, наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог.

Обставини справи

Комунальне підприємство "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з ідентифікаційним кодом 03332033 та знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов`язкових платежів) в Головному управлінні ДПС у Полтавській області.

У період з 28 жовтня по 22 листопада 2019 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку КП "КПС ШРБУ" з питання дотримання вимог податкового, валютного законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, результати якої оформлені актом від 13.12.2019 №1592/16-31-05-01-10/03332033.

В акті перевірки зафіксовано по взаємовідносинам з ТОВ "ТД Біоіл" та ТОВ "Біт Трейдінг" порушення Підприємством вимог:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі – ПК України), статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 31.12.1999 №318 зі змінами та доповненнями, в результаті чого платник податків зависив витрати показника рядка 2050 "Собівартість реалізованої продукції" Звіту про фінансові результати (Ф №2) на загальну суму 14487099 грн, в тому числі за періоди: 2017 рік на суму 9370012 грн, 2018 рік на суму 5117087 гривень;

- пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 2897419,00 грн, в тому числі за червень 2017 на суму 383497,00 грн, за липень 2017 року - 157580,00 грн, за серпень 2017 року - 380698,00 грн, за вересень 2017 року - 280116,00 грн, за листопад 2017 року - 481892,00 грн, за грудень 2017 року - 190218,00 грн, за квітень 2018 року - 215170,00 грн, за червень 2018 року - 524072,00 грн, за липень 2018 року - 121559,00 грн, вересень 2018 - 162 617,00 грн.

17.01.2020 на підставі акта перевірки керівник податкового органу прийняв податкові повідомлення рішення:

- №0000710501, яким КП "КПС ШРБУ" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 3259597,50 грн (в тому числі: за податковим зобов`язанням 2607678,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 651919,50 грн);

- №0000720501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) комунальних підприємств, що вилучаються до бюджету, на 1187942,00 грн;

- №0000730501, яким платнику податків зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість на 1407721,00 грн;

- №0000740501, яким КП "КПС ШРБУ" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1862123,75 грн (в тому числі: за податковим зобов`язанням 1489699,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 372424,75 грн).

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Норми права, якими урегульовано спірні відносини

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пункт 198.1 статті 198 ПК України встановлює, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону передбачає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

А відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Спір у цій справі стосується правомірності формування позивачем витрат та податкового кредиту за результатами відображення у бухгалтерському і податковому обліку фінансового результату господарських операцій з ТОВ "ТД Біоіл" та ТОВ "Біт Трейдінг".

Так, КП "КПС ШРБУ" у періоді, що перевірявся, мало господарські відносини з ТОВ "ТД Біоіл" та ТОВ "Біт Трейдінг". Зокрема, позивач, як покупець, протягом 2017-2019 років уклав ряд однотипних договорів поставки товарів (бітуму, бітумної емульсії або бензину А-92) з ТОВ "ТД Біоіл" від 26.03.2019 №102, від 20.03.2017 №71, від 27.03.2017 №89, від 06.03.2018 №50, від 06.03.2018 №49, від 14.03.2018 №53, від 03.04.2018 №84, від 08.07.2018 №242, від 25.06.2018 №175, від 27.03.2017 №89, від 06.06.2017 №168, від 18.07.2017 №221, від 08.08.2017 №242, від 12.09.2017 №271 та з ТОВ "Біт Трейдінг" від 09.10.2017 №271.

За умовами цих однотипних договорів постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, зазначений в тендерній пропозиції, а покупець зобов`язується оплатити й прийняти товар. Прийом (здача) товару проводиться за кількістю згідно накладної, а за якістю згідно з документами, які підтверджують якість товару (паспорти, сертифікати якості). Розрахунки за отриманий товар здійснюються за бюджетні кошти.

На підтвердження фактів поставки товару позивач надав видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення на оплату товару, виписки банку, товарно-транспортні накладні.

Верховний Суд у постанові від 27.04.2021 у цій справі направляючи справу на новий розгляд зазначив, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Деякі помилки в документах чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

За обставин цієї справи, стверджуючи про заниження податкових зобов`язань зі сплати податку на прибуток та ПДВ, податковий орган посилався на недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних та видаткових накладних; відсутність актів про приймання продукції за кількістю та якістю, а також документів, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію. Крім того, відповідач звертав увагу на наявну податкову інформацію з бази даних ІТС "Податковий блок" щодо відсутності у контрагентів позивача основних фондів та трудових ресурсів у достатній кількості.

Оцінюючи такі доводи відповідача суд враховує, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування.

Суд зауважує, що на підтвердження виконання договорів зобов`язань за вище згаданими договорами поставки позивач надав до суду засвідчені копії видаткових та товарно-транспортних накладних, рахунків на оплату, платіжних доручень, банківських виписок, актів про випуск готової продукції (бітуму, асфальтобетону) /т. 1, а.с. 120-203, т. 2, а.с. 9-36/, актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), видаткових накладних, накладних на внутрішнє переміщення товарно-матеріальних цінностей /т. 3, а.с. 31-320, т. 4, а.с. 1-108/, відомості про реалізацію готової продукції та про складський облік і внутрішнє переміщення готової продукції /т. 4, а.с. 109-134/.

Під час нового розгляду справи позивачем надані копії договорів поставки, рахунків на оплату, видаткових та товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, банківських виписок /т. 7, а.с. 34-257, т. 8, а.с. 1-30/, що були вилучені у КП "КПС ШРБУ" на підставі ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 19.06.2018 у справі №554/4620/18 /т. 2, а.с. 44-48/, відповідно до протоколу обшуку від 10.07.2018 /т. 4, а.с. 221-289/.

Дослідивши надані позивачем та залучені до матеріалів справи копії первинних документів, суд встановив, що вони загалом відповідають вимогам чинного законодавства та у достатній мірі підтверджують факт вчинення договірними сторонами господарських операцій щодо поставки товарно-матеріальних цінностей.

Залучені до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних про поставку бітуму містять реквізити сторін, підписи відповідальних посадових осіб, скріплені печатками, а також інформацію про товар та його загальні характеристики.

Доводи відповідача про те, що у товарно-транспортних накладних не заповнені графи «номер резервуара», «об`єм нафтопродукту (нафти), дм3», «метод визначення маси нафтопродукту (нафти)» «густина нафтопродукту (нафти), кг/м3», «температура нафтопродукту (нафти), С», що не дає можливості ідентифікувати та визначити рух нафтопродуктів, на переконання суду, не є достатньою підставою для висновку про безтоварність спірних господарських операцій, адже іншими первинним документами (як-то видаткові накладні, накладі про внутрішнє переміщення товарно-матеріальних цінностей тощо) підтвердження факт отримання позивачем товарів за договорами поставки.

При цьому суд зауважує, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не визначають умови податкового обліку витрат і податкового кредиту платника податків; документи, обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна і подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання і продажу товарно-матеріальних цінностей.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №804/4787/16, від 07.07.2021 у справі №640/3406/20.

До того ж, Верховний Суд, зокрема, у постанові від 24.05.2019 (справа №826/7423/16) вказував, що транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення.

Щодо посилань відповідача на відсутність сертифікатів відповідності (якості), слід зазначити, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних відносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

Такий висновок наведений, зокрема, і у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №804/4787/16.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов`язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. А недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість виконати роботи або надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт/послуг, у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

За обставин цієї справи податковим органом, на підставі аналізу податкової інформації та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС, зроблені висновки про відсутність реальності господарських операцій з огляду на відсутність у контрагентів позивача трудових та матеріально - технічних ресурсів, проте така податкова інформація, носить виключно інформативний характер.

Верховний Суд у постанові від 04.06.2020 у справі №340/422/19 зазначив, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь-які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону.

Судом у ході розгляду справи встановлено, що ТОВ "Біт Трейдінг" своєчасно та у повному обсязі подано усю податкову звітність, що стосується звітних (податкових) періодів, у яких мали місце господарські операції з КП "КПС ШРБУ".

Водночас, що стосується податкової звітності ТОВ "ТД "Біоіл", то, як встановлено судом, така звітність не була своєчасно прийнята податковим органом з огляду на призупинення дії договору про визнання електронних документів.

Проте, на виконання рішень Черкаського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 у справі №2340/4303/18, від 07.05.2019 у справі №580/40/19, від 08.04.2020 у справі №580/422/20, від 24.10.2019 у справі №2340/5030/18, від 08.11.2019 у справі №580/1655/19, від 10.03.2020 у справі №580/1656/19 уся податкова звітність ТОВ "ТД "Біоіл" прийнята та зареєстрована податковим органом, на підтвердження чого до матеріалів справи надані копії листа ТОВ "ТД "Біоіл" від 21.06.2021 вих.№1/1, до якого додані копії судових рішень та податкових декларацій /т. 8, а.с. 39-250, т. 9, 1-249, т. 10, а.с. 1-45/.

Суд враховує, що вищезгадані договори поставки укладені позивачем з ТОВ "Біт Трейдінг" та ТОВ "ТД "Біоіл" за результатами проведення публічних закупівель, стосовно вчинення яких Законом України "Про публічні закупівлі" передбачені більш суворі вимоги, у т.ч. й до перевірки відповідності постачальника товарів/послуг вимогам чинного законодавства.

Також до матеріалів справи залучено копію постанови Кременчуцького відділу поліції ГУНП в Полтавській області від 30.12.2020 про закриття кримінального провадження №1201717000000500 з підстав відсутності складу будь якого кримінального правопорушення /т. 7, а.с. 14-16/.

Водночас здебільшого саме відомості із зазначеного кримінального провадження були покладені відповідачем в основу акта перевірки, на підставі висновків якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань.

Проте відомостей про порушення кримінального провадження стосовно контрагентів позивача, набрання законної сили вироками судів, якими були б встановлені факти нереальності вчинення спірних господарських операцій відповідачем не встановлено та суду таких доказів не надано.

Матеріали справи не містять доказів постановлення судами рішень про визнання удаваними спірних господарських операцій, визнання недійсними договорів поставки нафтопродуктів, укладених позивачем з його контрагентом, стягнення в дохід держави незаконно отриманого майна та коштів на підставі таких договорів тощо.

Натомість, у рішеннях Господарського суду Полтавської області, Східного апеляційного господарського суду у справах №№ 917/521/19, 917/522/19 (копії яких долучені до матеріалів справи том 4, а. с. 290 – 317) досліджено правовідносини КП "КПС ШРБУ" з ТОВ "ТД "Біоіл" в межах господарських операцій за договорами поставки від 03.04.2018 №84 та від 25.06.2018 №175, і підтверджено факт поставки товарів позивачу.

Зазначені судові рішення господарського суду враховуються судом на підставі частини четвертої статті 78 КАС України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд зауважує, що відповідачем в ході проведення перевірки не наведені та не встановлені обставини, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з придбання товарів меті та задачам діяльності позивача, або що реалізація вказаних операцій не обумовлена розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Суд акцентує увагу на тому, що податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 5.03.19 у справі №820/4779/15 та враховуються судом з огляду на приписи частини п`ятої статті 242 КАС України.

Однак, податковим органом не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об`єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, а також перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, суд дійшов висновку про те, що зібраними у справі письмовими доказами загалом підтверджено правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту за спірний період.

Натомість висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства України та фактичних обставин справи.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 21020,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

З огляду на задоволення позовних вимог платника податків, понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 21020,00 грн належить стягнути на його користь за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 17 січня 2020 року №№ 0000710501, 0000720501, 0000730501, 0000740501.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" судові витрати у розмірі 21020,00 грн (двадцять одна тисяча двадцять гривень).

Позивач: Комунальне підприємство "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" (код ЄДРПОУ 03332033; вул. Махоркова, 35, м. Кременчук, Полтавська область, 39617).

Відповідач: Головне управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ ВП 44057192; вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014).

Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 09 серпня 2021 року.

Суддя О.О. Кукоба