Рішення № 98855910, 06.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2021 р. Справа№200/8144/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Загацької Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54020, м.Миколаїв, вул.Морехідна, 1), з позовними вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №056750006026 від 25.05.2021 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, який дає право на пенсію на пільгових умовах за Списком №2 зі зменшенням пенсійного віку, встановленого абз.24,25 п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, періоди: роботи з 23.06.1983 по 30.11.1983 електрогазозварником 4-го розряду в доменному цеху Макіївського заводу імені С.М. Кірова, з 01.12.1983 по 28.02.1986 електромонтером по ремонту електрообладнання 4-го розряду в доменному цеху Макіївського заводу імені С.М. Кірова, з 01.03.1986 по 20.10.1989 бригадиром електромонтерів по ремонту електрообладнання 6-го розряду в доменному цеху Макіївського заводу імені С.М. Кірова; навчання у професійно-технічному навчальному закладі ПТУ №19 м. Макіївки Донецької області з 01.09.1980 по 24.04.1981; період служби в Радянській армії з 25.04.1981 по 26.04.1983;

- призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку згідно з абз.24,25 п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, з дня звернення за її призначенням - з 19.05.2021;

- у місячний строк з дня набрання рішенням суду законної сили подати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 19.05.2021 звернувся до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою №4143 про призначення пенсії згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Після опрацювання зазначеної заяви та наданих документів за принципом екстериторіальності було визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області. Спірним рішенням відповідачем було відмовлено в призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного пільгового стажу. Не було враховано період з 23.06.1983 по 20.10.1989 на підставі довідок, які видані підприємством, яке перебуває на непідконтрольній українській владі території і документів про перереєстрацію цього підприємства на підконтрольну територію заявником не надано. Також позивачем зазначено, що спірне рішення не містить обґрунтувань щодо відмови в зарахуванні періодів навчання та служби в рядах Радянської армії. Позивач вважає, що надав всі належні документи для підтвердження періодів роботи, які підтверджуються записами у трудовій книжці та відповідач таким чином порушує його право на отримання пенсії.

Від відповідача-1 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача повністю заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є документальне підтвердження виконання робіт, передбачених Списком та особливий характер роботи. Згідно ч.ч.2, 3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Відтак, усі довідки, свідоцтва та інші документи, що видані органами, які непідконтрольні українській владі, вважається недійсними та не мають юридичної сили на території України. Вважає, що відсутні підстави для зарахування періодів роботи зазначених в довідках від 17.11.2016 №1038, №1039, оскільки вони видані підприємством, яке знаходиться у м. Макіївці Донецької області, яке включено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. Документів про перереєстрацію ВАТ "Макіївський металургійний комбінат" на підконтрольній території позивачем не надано. Зазначає, що запис в трудовій книжці підтверджує лише трудовий стаж позивача, а не пільговий, оскільки відсутня інформація про періоди роботи позивача саме у шкідливих та важких умовах праці і зайнятість повний робочий день на вказаних роботах. Крім того, оскільки виникнення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 2 нерозривно пов`язане з фактом наявності у особи необхідного страхового та пільгового стажу в шкідливих та важких умовах праці за Списком №2, вимога позивача про зобов`язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 є передчасною, безпідставною та необґрунтованою.

Від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій викладено заперечення проти клопотання представника відповідача про залучення співвідповідача по справі. Зазначає, що ОСОБА_1 до органу, що призначає пенсію, були надані усі передбачені законодавством документи щодо підтвердження пільгового стажу, зокрема передбачені Порядком №22-1 та Порядком №637, які підтверджують його зайняття повний робочий день на зазначених роботах за Списком №2 у спірні періоди. Зазначає, що всі первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, тільки з тих міркувань, що України тимчасово не здійснює контроль на території, де набутий трудовий стаж роботи.

Ухвалою суду від 06.07.2021 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 06.08.2021 у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про залучення до справи №200/8144/21 співвідповідача - Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відмовлено.

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 (а.с.19-23).

19.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою від 19.05.2021 №4143 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 зі зменшенням пенсійного віку згідно з п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Як свідчить власноручно виконаний запис ОСОБА_1 у заяві про призначення пенсії, він просив при призначенні пенсії врахувати його заяву у довільній формі (а.с.38).

Згідно заяви у довільні формі від 19.05.2021 ОСОБА_1 було зазначено правові підстави для зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з 23.06.1983 по 20.10.1989 у доменному цеху Макіївського заводу імені С.М. Кірова та до загального і пільгового стажу за Списком №2 строку навчання в професійно - технічному закладі з 01.09.1980 по 24.04.1981 та період служби в Радянській армії з 25.04.1981 по 26.04.1983. Просив за наслідками розгляду заяви від 19.05.2021 про призначення пенсії зазначити конкретні періоди (роботи, навчання, військової служби), які були зараховані та не зараховані, якщо такі будуть мати місце, до загального та пільгового стажу за Списком №2; мотиви не зарахування до загального та/або пільгового стажу окремих періодів (а.с. 39-40).

До заяви про призначення пенсії від 19.05.2021 №4143 було додано: військовий квиток НОМЕР_6; атестат НОМЕР_7 про навчання у професійно-технічному закладі, довідку від 11.01.2021 №1429-5000333779 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; довідку Слов`янського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 17.03.2021 №6/86; довідку №74917 про присвоєння ідентифікаційного номеру; довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах (на підтвердження наявного трудового стажу) №1038 та №1039 від 17.11.2016; довідку №0111/ок від 17.11.2016 про зміну назви підприємства; паспорт серії НОМЕР_1 ; трудову книжку НОМЕР_3 ; заяву від 29.03.2021 про відкриття рахунку в банку; заяву довільної форми ОСОБА_1 від 19.05.2021 (як додаток до заяви від 19.05.2021 про призначення пенсії) (а.с.41).

За принципом екстериторіальності було визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Рішенням від 25.05.2021 №056750006026 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу в шкідливих і важких умовах праці, визначеного п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-ІV. Зазначено, що відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 мають чоловіки, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, та з результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 12 років 06 місяців на зазначених роботах. На день звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах заявник виповнилося 58 років. Страховий стаж ОСОБА_1 становить 36 років 17 днів. Страховий стаж в шкідливих і важких умовах праці за Списком №2 відсутній оскільки не враховано період роботи з 23.06.1983 по 20.10.1989 на підставі довідок від 17.11.2016 №1038, №1039 виданих підприємством, яке знаходиться у м. Макіївці Донецької області, яке включене до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р. Документу про перереєстрацію ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» на підконтрольній території заявником не надано (а.с.90).

Відповідно до копії атестату НОМЕР_7 ОСОБА_1 закінчив міське професійно-технічне училище №19 м.Макіївки Донецької області по професії газоелектрозварник. Період навчання з 01.09.1980 по 13.05.1981 (а.с.68).

Відповідно до копії військового квитка серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 з 25.04.1981 по 26.04.1983 проходив строкову військову службу в рядах Радянської Армії (а.с.73-74).

Згідно наданої копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 (а.с.51-61) щодо спірних періодів його роботи зроблено наступні записи:

- №1 та № 2 - з 01.09.1980 по 13.05.1981 навчання в ПТУ №19 м. Макіївки Донецької області (атестат № НОМЕР_7 від 13.05.1981);

- №3 та № 4 - з 18.05.1981 по 26.04.1983 служба в рядах Радянської Армії (військовий квіток НОМЕР_8);

- №5 - 23.06.1983 прийнято до доменного цеху електрогазозварником 4-го розряду на підприємстві Макіївський ордена Леніна металургійний завод імені С.М. Кірова (розпорядження № 120 від 23.06.83);

- №6 - 01.02.1983 переведено електромонтером по ремонту електрообладнання 4-го розряд) доменного цеху (розпорядження 710 від 01.12.83);

- №7 - 15.11.1984 встановлено 5 розряд електромонтера по ремонту електрообладнань доменного цеху (розпорядження 710 від 15.11.84);

- №8 - 01.03.1986 переведено бригадиром електромонтерів по ремонту електрообладнання 6-го розряду доменного цеху (розпорядження 120 від 22.02.1986);

- №9 - 20.10.1989 звільнено за ст.38 КЗпП УРСР, власне бажання (розпорядження №205 від 23.10.1989).

Згідно уточнюючої довідки №1039 від 17.11.2016, яка видана відкритим акціонерним товариством «Макіївський металургійний комбінат», ОСОБА_1 працював повний робочий день в доменному цеху в період з 01.12.1983 по 28.02.1986, з 01.03.1986 по 20.10.1989 в виробництві «Металургійне виробництво» (чорні метали), «Доменне виробництво» за професією, посадою «електромонтер по ремонту електрообладнання; не звільнений бригадир електромонтерів по ремонту електрообладнання; як електрик черговий та ремонтний; бригадир електриків», що передбачено Списком №2 (розділ IV, підрозділ 1а), підстава - постанова Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 (а.с.76).

Згідно уточнюючої довідки №1038 від 17.11.2016, яка видана відкритим акціонерним товариством «Макіївський металургійний комбінат», ОСОБА_1 працював повний робочий день в доменному цеху в період з 23.06.1983 по 30.11.1983 за професією, посадою «електрогазозварник», що передбачено Списком №2 (XXXII розділ), підстава - постанова Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 (а.с.77).

Позивач оскаржує рішення відповідача від 25.05.2021 №056750006026 як таке, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства та порушує його конституційні права.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.19 Основного Закону України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788), "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058).

Порядок звернення за призначенням пенсії, строки призначення та виплати пенсії, припинення та поновлення виплати пенсії передбачені ст.ст.44, 45, 49 Закону №1058.

Частиною 1 ст.114 Закону №1058 передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу, зокрема, з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:

чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;

жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Щодо незарахування відповідачем до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи позивача з 23.06.1983 по 20.10.1989, суд зазначає таке.

Як на підставу для відмови в зарахуванні до пільгового стажу спірного періоду роботи відповідач посилається на те, що довідки від 17.11.2016 №1038, №1039 видані підприємством, яке знаходиться у м. Макіївці Донецької області, яке включене до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р та заявником не було надано документу про перереєстрацію ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» на підконтрольній території.

Згідно з ч.1 ст.48 КЗпП України та ст.62 Закону №1788 основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Як встановлено судом, відповідно до записів трудової книжки позивача ОСОБА_1 працював на підприємстві Макіївський ордена Леніна металургійний завод імені С.М. Кірова: електрозварником електрогазозварником 4-го розряду (з 26.06.1983 по 30.11.1983); електромонтером по ремонту електрообладнання 4-го розряду доменного цеху (з 01.12.1983 по 14.11.1984); електромонтером по ремонту електрообладнання 5-го розряду доменного цеху (з 15.11.1984 по 28.02.1986); бригадиром електромонтерів по ремонту електрообладнання 6-го розряду доменного цеху (з 01.03.1986 по 20.10.1989).

Записи щодо спірного періоду з 23.06.1983 по 20.10.1989 у трудовій книжці проведено у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях затвердженої постановою Держкомтруда СРСР від 20.06.1974 №162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального забезпечення України від 29.07.1993 №58.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до абз.абз.1, 2 п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Як установлено судом, відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 працював на підприємстві Макіївський ордена Леніна металургійний завод імені С.М. Кірова: електрозварником електрогазозварником 4-го розряду (з 26.06.1983 по 30.11.1983); електромонтером по ремонту електрообладнання 4-го розряду доменного цеху (з 01.12.1983 по 14.11.1984); електромонтером по ремонту електрообладнання 5-го розряду доменного цеху (з 15.11.1984 по 28.02.1986); бригадиром електромонтерів по ремонту електрообладнання 6-го розряду доменного цеху (з 01.03.1986 по 20.10.1989).

Таким чином, судом установлено, що в спірний період ОСОБА_1 працював на вищевказаному підприємстві на посадах, які дають йому право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Суд зазначає, оскільки трудова книжка позивача містить всі необхідні відомості, що визначають право позивача на пенсію на пільгових умовах, тому підтвердження спеціального трудового стажу уточнюючими довідками є зайвим.

Таким чином, робота позивача, яка дає йому право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2, у спірний період підтверджується записами в трудовій книжці.

Крім того, вищевказані посади, на яких ОСОБА_1 працював у спірний період, були передбачені Списком №2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173.

Зазначене, також підтверджується довідками від 17.11.2016 №1038 , №1039, виданими Відкритим акціонерним товариством «Макіївський металургійний комбінат», яке перебуває на тимчасово окупованій території.

Згідно спірного рішення відповідача позивачем для призначення пенсії по списку №2 надані довідки від 17.11.2016 №1038, №1039 видані підприємством, яке знаходиться у м.Макіївці Донецької області, яке включене до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р та заявником не було надано документу про перереєстрацію ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» на підконтрольній території. Відтак, вказані довідки є недійсними та не мають юридичної сили на території України.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Згідно з ч.2 ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Відповідно до ч.1 ст.18 вказаного Закону, громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Частиною 2 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Суд зазначає, що відносно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142).

Враховуючи наведене суд вважає за можливе застосувати вказані загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, які видані установами, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, як доказів, оскільки можливість збору відповідних доказів на такій території може бути значно обмежена, у той час як вони мають істотне значення для реалізації відповідних прав людини.

Аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного суду від 18.04.2019 по справі №344/16404/16-а.

Таким чином, суд дійшов висновку, що документи надані позивачем до заяви про призначення пенсії, а саме довідки від 17.11.2016 №1038, №1039 видані ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» мають бути враховані органами Пенсійного фонду України при розгляді питання щодо призначення пенсії.

Враховуючи викладене, позивач, звернувся до органів пенсійного фонду з відповідною заявою про призначення пенсії, до якої додав усі передбачені законодавством документи, а отже відповідач дійшов помилкового та формального висновку про відсутність у позивача необхідного пільгового стажу.

Також, всупереч положень ст.44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку №22-1, будь-яких документів на підтвердження цих обставин відповідачем не витребовувалося.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що відповідачем неправомірно відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу періоди роботи позивача: з 23.06.1983 по 30.11.1983 електрогазозварником 4-го розряду в доменному цеху Макіївського заводу імені С.М. Кірова; з 01.12.1983 по 28.02.1986 електромонтером по ремонту електрообладнання 4-го розряду в доменному цеху Макіївського заводу імені С.М. Кірова; з 01.03.1986 по 20.10.1989 бригадиром електромонтерів по ремонту електрообладнання 6-го розряду в доменному цеху Макіївського заводу імені С.М. Кірова.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем разом з заявою про призначення пенсії надавалась заява у довільні формі від 19.05.2021, в якій ОСОБА_1 , зокрема, просив зарахувати до загального і пільгового стажу за Списком № 2 строк навчання в професійно-технічному закладі з 01.09.1980 по 24.04.1981 та період служби в Радянській армії з 25.04.1981 по 26.04.1983.

Проте, питання щодо можливості включення до страхового та пільгового стажу періоду вказаних періодів навчання та служби в Радянській армії під час вирішення питання про призначення пенсії відповідачем не розглянуто.

При вирішені цього спору суд керується ч.2 ст.2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, критерій "прийняття рішень, вчинення (не вчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України" - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України"

"На підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень:

- має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України;

- зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій "прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії" - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 : з 01.09.1980 по 13.05.1981 навчався у професійно-технічному закладі - ПТУ №19 м. Макіївки Донецької області за спеціальністю газоелектрозварник, що підтверджується записом за номерами 1-2 у трудовій книжці серії НОМЕР_3 та атестатом НОМЕР_7 від 13.05.1981; у період з 25.04.1981 по 26.04.1983 проходив службу у Радянській армії, ще підтверджується військовим квитком НОМЕР_4 від 25.04.1981 довідкою Слов`янського об`єднаного міського територіального центру комплектування ті соціальної підтримки за №6/86 від 17.03.2021, згідно з якою уточнено дані щодо початку проходження такої служби, та записом за номерами 3-4 у трудовій книжці серії НОМЕР_3 , з посиланням на дані військового квитка.

Конституційний Суд України в своєму рішенні №1-рп/99 від 09.02.1999 року зазначив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Таким чином, до спірних правовідносин має застосовуватись законодавство чинне на момент їх виникнення.

На період проходження ОСОБА_1 військової служби діяло «Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій», затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 №590 (далі- Положення №590).

Приписами підпунктів «з», «і» та «к» частини 1, частини 3 пункту 109 Положення №590 передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також період навчання в професійно-технічних училищах та служба у складі Збройних сил СРСР. При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (підпункти «а» і «б» пункту 16), і пенсій у зв`язку з втратою годувальника їх сім`ям, а також пенсій по старості робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт «в» пункту 16) періоди, зазначені у підпунктах «к» і «л» прирівнюються по вибору особи, що звернулась за призначенням пенсії, або до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Період, зазначений у підпункті «з», прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

Пунктами «в» та «д» частини 3 статті 56 Закону №1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях. Служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України ( за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Пунктом 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII визначено, ще час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страховою: стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закон України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців (абзац 1 частини першої статі 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту»).

Надані ОСОБА_1 до органу, що призначає пенсію, документи підтверджують, що після закінчення навчання в професійно-технічному училищі №19 м. Макіївки Донецької області за спеціальністю газоелектрозварник (строк навчання з 01.09.1980 по 24.04.1981) він з 25.04.1981 по 26.04.1983 проходив військову службу в Радянській армії, після її закінчення, менш ніж через 2 місяці, а саме 23.06.1983 працевлаштувався за набутою в ПТУ професією газоелектрозварника до доменного цеху Макіївського металургійного заводу імені С.М. Кірова, з повним робочим днем, де працював по 30.11.1983, а у подальшому: з 01.12.1983 по 28.02.1986 електромонтером по ремонту електрообладнання 4-го та 5-го розряду доменного цеху цього ж підприємства, з 01.03.1986 по 20.10.1989 бригадиром електромонтерів по ремонту електрообладнання 6-го розряду доменного цеху цього ж підприємства, що відповідає Списку №2 та підтверджено відповідними записами в трудовій книжці та уточнюючими довідками, про що раніше було зазначено у цьому позову.

Загальний страховий стаж ОСОБА_1 , за станом на день звернення з заявою про призначення пенсії, становить більше 36 років, про що зазначено в тексті спірного рішення відповідача від 25.05.2021. Обрахований згідно положень п.4.6 Порядку №22-1, наявний стаж роботи ОСОБА_1 за період з 23.06.1983 по 20.10.1989 за Списком №2, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, складає 6 років 3 місяці 28 днів, який не перевищує строку навчання в професійно-технічному навчальному закладі та часу проходження військової служби.

Отже, строк навчання у професійно-технічному навчальному закладі з 01.09.1980 по 24.04.1981 та період служби в Радянській армії з 25.04.1981 по 26.04.1983 повинні бути зараховані не тільки до загального стажу ОСОБА_1 , але й до пільгового стажу за Списком №2.

Комплексний аналіз норми абзацу першого пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV дає підстави дійти висновку про те, що необхідними умовами для виникнення у чоловіків права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є досягнення особою відповідного віку, зайняття повний робочий день на роботах за Списком №2 не менше 12 років 6 місяців.

Таким чином, відповідачем неправомірно відмовлено ОСОБА_1 у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №2 спірних періодів роботи, навчання в ПТУ та служби в рядах Радянської армії, а спірне рішення відповідача від 25.05.2021 №056750006026 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, було прийнято не обґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З урахуванням наведеного та встановлених обставин, суд приходить до висновку, що у даній справі відповідач, як суб`єкт владних повноважень, приймаючи спірне рішення використав повноваження не з метою, з якою це повноваження надано; не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); без дотриманням принципу рівності перед законом, дискримінаційно; без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Наведена правова позиція цілком узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 07.02.2019 у справі №699/155/17, від 26.02.2019 у справі №497/2223/16-а.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення складено без врахування розтлумачених критеріїв, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки, суд дійшов висновку про протиправну відмову в зарахуванні спірних періодів до пільгового стажу позивача, задоволенню підлягають позовні вимоги про зарахування ОСОБА_1 до стажу, який дає право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 зі зменшенням пенсійного віку, встановленого абз.24,25 п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, періоди: роботи з 23.06.1983 по 30.11.1983 електрогазозварником 4-го розряду в доменному цеху Макіївського заводу імені С.М. Кірова, з 01.12.1983 по 28.02.1986 електромонтером по ремонту електрообладнання 4-го розряду в доменному цеху Макіївського заводу імені С.М. Кірова, з 01.03.1986 по 20.10.1989 бригадиром електромонтерів по ремонту електрообладнання 6-го розряду в доменному цеху Макіївського заводу імені С.М. Кірова; навчання у професійно-технічному навчальному закладі ПТУ № 19 м. Макіївки Донецької області з 01.09.1980 по 24.04.1981; період служби в Радянській армії з 25.04.1981 по 26.04.1983.

У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права у вигляді зобов`язання призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку згідно з абз.24,25 п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, з дня звернення за її призначенням - з 19.05.2021, суд зазначає таке.

У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Оскільки в силу частини п`ятої статті 45 Закону № 1058-IV передбачено обов`язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунок) пенсії, суд вважає, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

Відповідач, як уповноважений орган, не перевіряв відомості, що містяться в трудовій книжці позивача та інших документах, наданих позивачем разом із заявою від 10.06.2021, не обчислював пільговий стаж позивача, виходячи з таких відомостей, що є обов`язковою умовою відповідно до Закону №1058.

Враховуючи вищенаведене в сукупності суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву позивача від 19.05.2021, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні, та обов`язковим зарахуванням до стажу, який дає право на пенсію на пільгових умовах за Списком №2 зі зменшенням пенсійного віку, встановленого абз.24,25 п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, періоди: роботи з 23.06.1983 по 30.11.1983 електрогазозварником 4-го розряду в доменному цеху Макіївського заводу імені С.М. Кірова, з 01.12.1983 по 28.02.1986 електромонтером по ремонту електрообладнання 4-го розряду в доменному цеху Макіївського заводу імені С.М. Кірова, з 01.03.1986 по 20.10.1989 бригадиром електромонтерів по ремонту електрообладнання 6-го розряду в доменному цеху Макіївського заводу імені С.М. Кірова; навчання у професійно-технічному навчальному закладі ПТУ № 19 м. Макіївки Донецької області з 01.09.1980 по 24.04.1981; період служби в Радянській армії з 25.04.1981 по 26.04.1983.

Таким чином, зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття відповідачем протиправного рішення від 25.05.2021 №056750006026 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тому з метою ефективного захисту прав позивача суд на підставі ч.2 ст.9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 056750006026 від 25.05.2021 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.05.2021, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, який дає право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 зі зменшенням пенсійного віку, встановленого абз.24,25 п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, періоди: роботи з 23.06.1983 по 30.11.1983 електрогазозварником 4-го розряду в доменному цеху Макіївського заводу імені С.М. Кірова, з 01.12.1983 по 28.02.1986 електромонтером по ремонту електрообладнання 4-го розряду в доменному цеху Макіївського заводу імені С.М. Кірова, з 01.03.1986 по 20.10.1989 бригадиром електромонтерів по ремонту електрообладнання 6-го розряду в доменному цеху Макіївського заводу імені С.М. Кірова; навчання у професійно-технічному навчальному закладі ПТУ № 19 м. Макіївки Донецької області з 01.09.1980 по 24.04.1981; період служби в Радянській армії з 25.04.1981 по 26.04.1983.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Частиною 1 ст.382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В позовній заяві позивач просить суд зобов`язати відповідача надати звіт про виконання судового рішення, однак, як вбачається з наведеної правової норми, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду. В даному випадку суд не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання позивача.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч.3 ст.139 КАС України).

В той же час, відповідно до ч.8 зазначеної статті Кодексу, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що спір виник внаслідок невиконання відповідачем вимог чинного законодавства України, суд вважає за можливе, в даному випадку, обов`язок щодо відшкодування судових витрат в повному обсязі покласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159, 54020, м.Миколаїв, вул.Морехідна, 1) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №056750006026 від 25.05.2021 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.05.2021, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, який дає право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 зі зменшенням пенсійного віку, встановленого абз.24,25 п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, періоди: роботи з 23.06.1983 по 30.11.1983 електрогазозварником 4-го розряду в доменному цеху Макіївського заводу імені С.М. Кірова, з 01.12.1983 по 28.02.1986 електромонтером по ремонту електрообладнання 4-го розряду в доменному цеху Макіївського заводу імені С.М. Кірова, з 01.03.1986 по 20.10.1989 бригадиром електромонтерів по ремонту електрообладнання 6-го розряду в доменному цеху Макіївського заводу імені С.М. Кірова; навчання у професійно-технічному навчальному закладі ПТУ № 19 м. Макіївки Донецької області з 01.09.1980 по 24.04.1981; період служби в Радянській армії з 25.04.1981 по 26.04.1983.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 грн.

Повне судове рішення складено 06.08.2021.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Т.В.Загацька