Рішення № 98855841, 26.07.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2021 р. Справа№200/9150/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., за участю секретаря судового засідання Сафронової Ю.Л. та представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 та його представника - Мигаль Х.О.;

відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Київської міської прокуратури в якому просив:

- стягнути з Київської міської прокуратури (код ЄДРПОУ 02910019) на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 26 726, 08 грн.

- стягнути з Київської міської прокуратури (код ЄДРПОУ 02910019) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні з 11 вересня 2020 року по день ухвалення судового рішення з розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі 1 243, 07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом прокурора міста Києва № 1874к від 09.09.2020 року позивача звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України прокуратури міста Києва, з 10.09.2020 року та з органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» (у зв`язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури).

Відповідно до абзацу 2 цього наказу, прокурором міста Києва доручено відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури міста Києва провести остаточний розрахунок з ОСОБА_1 (письмовий доказ, долучений до позовної заяви).

Проте, відповідачем, у день звільнення, виплату позивачу 26 726,08 грн. вихідної допомоги не проведено, чим порушено вимоги ст. ст. 44, 116 КЗпП України, які поширюється на випадки звільнення прокурорів за п.9 ч.1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру", що дає позивачу право вимагати крім стягнення суми вихідної допомоги також і суму середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого, серед іншого, зазначив, що позивача звільнено з підстав та в порядку, передбачених Законом України «Про прокуратуру» та розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-ІХ .

Зазначив, що Законом України від 19.09.2019 року № 113-ІХ статтю 40 КЗпП України доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої та третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус».

Згідно зі ст. 131-1 Конституції України організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Частиною 3 ст. 16 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.

Таким чином, законами, що регулюють порядок діяльності прокуратури, статус прокурорів та відповідно мають статус спеціальних, є Закон України «Про прокуратуру» № 1697 і Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-ІХ.

Вважає, що ст. 44 КЗпП України не передбачено можливості виплати вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку працівникові у разі припинення з ним трудового договору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».

Пунктом 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» також не передбачено виплати вихідної допомоги.

Зазначає про те, що позивача звільнено з підстав та в порядку, передбачених Законом України «Про прокуратуру» та розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-ІХ, якими не передбачено виплати вихідної допомоги при звільненні, підстав для виплати такої допомоги згідно зі статтею 44 КЗпП України немає.

16.11.2020 року представником позивача до суду було надано відповідь на відзив в якому зазначено, що Київською міською прокуратурою проігноровано ідентичність формулювання підстав звільнення, що передбачені п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України та п. 9 ч.1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру». Відповідачем у відзиві визнано поширення на спірні відносини ст. 40 КЗпП України та підтверджено пріоритет норм КЗпП України у разі відсутності нормативного регулювання у спеціальному законі - Законі України «Про прокуратуру».

Також представником позивача зазначено, що позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки вихідної допомоги при звільненні у позові обгрунтована п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», відповідно до якого: «установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення.»

Вказано, що аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 273/212/16-ц.

Постановою ВП ВС від 13.05.2020 у справі № 810/451/17 зроблено висновок, що «під «належними звільненому працівнику сумами» необхідно розуміти всі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлений законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Аналогічні висновки викладені в постанові ВП ВС від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17.

16.11.2020 року на адресу суду представником позивача також було надано пояснення щодо застосування висновків Великої Палати Верховного Суду про необхідність стягнення судами середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги в якому була зазначена позиція викладена у відповіді на відзив.

04.01.2021 року на адресу суду від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких представник позивача посилається на правові позиції Верховного суду у справах №823/276/16, та №823263/16 та зазначає «незалежно від наказу прокуратури (зміни формулювання причини і пістави звільнення з п. 9 ч. 1 ст. 51 Заакну України «Про прокуратуру» на п. 1 ч. 1 ст.40 КЗпП України) відповідача повинен не був під час звільнення дотримуватися вимог чинного законодавства, провести звільнення працівника у порядку, визначеному законом з виплатою всіх гарантованих законодавством коштів, у тому числі і вихідної допомоги».

«Законом України «Про прокуратуру» не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні працівників у зв`язку зі скорочення штатів, у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України, що не заборонено спеціальним законодавством»

Ухвалою суду від 15.02.21 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду по суті на 01 березня 2021 року.

Ухвалою суду від 01.03.2021 року зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №200/8598/20-а.

30.03.2021 року представником позивача було подано апеляційну скаргу на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року про зупинення провадження по справі.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року по справі №200/9150/20-а апеляційну скаргу представника позивача було залишено без задоволення. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року без змін.

Ухвалою суду від 19.07.2021 року поновлено провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду по суті на 26 липня 2021 року.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Чугуївським РВ УМВС України в Харківській області 09.02.2000 року (ІНН НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), громадянин України.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_3 виданого 17.06.2015 року є учасником бойових дій.

Відповідно до наказу прокурора міста Києва №1874к від 09.09.2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Служби Безпеки України та Державної прикордонної служби України прокуратури міста Києва та органів прокуратури, у зв`язку з неуспішним проходженням атестації, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».

Згідно відповіді Київської міської прокуратури від 15.09.2020р. №18-241 вих. на адвокатський запит представника позивача, виплата вихідної допомоги при звільненні з підстав, передбачених ст. ст. 36, 38-41 КЗпП визначено ст. 44 КЗпП України. Законом України «про прокуратуру», який передбачає інший порядок звільнення ніж КЗпП України, у разі звільнення на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» не передбачена виплата вихідної допомоги.

Згідно довідки від 15.09.2020 року №21-353 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці перед звільненням складає 1243,07 грн.

Статтею 4 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі Закон № 1697-VII) установлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VII передбачено, що прокурор звільняється з посади у разі: ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Крім того, ч. 5 ст. 51 Закону № 1697-VII установлено, що на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

Статтею 44 Кодексу законів про працю України передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов`язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги.

Вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові в передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.

У той же час приписами Закону № 1697-VII не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Нормою, що регулює порядок виплати вихідної допомоги в разі звільнення, є стаття 44 КЗпП України.

Законом № 113-ІХ статтю 51 Закону № 1697-VII доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

Законом № 113-ІХ внесені зміни також і до КЗпП України, а саме: статтю 32 доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус»; статтю 40 доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус»; частину дев`яту статті 252 після слів «дисциплінарної відповідальності та звільнення» доповнено словами і цифрами «а також положення частин другої і третьої статті 49-4 цього Кодексу».

Внесені Законом № 113-ІХ зміни до КЗпП України не визначають особливостей регулювання трудових відносин прокурорів, а лише передбачають, що ці особливості встановлюються спеціальним законом.

Отже, суд дійшов висновку про те, що частиною п`ятою статті 51 Закону № 1697-VII та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України.

Разом з тим, у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже, не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання.

Вказана позиція відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 квітня 2021 року у справі № 440/3166/20 Верховний Суд.

Проте, судом, з відомостей програмного забезпечення "Діловодства спеціалізованого суду", встановлено, що 19.10.2020 року Донецький окружним адміністративним судом було винесено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до десятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Київської міської прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення десятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора № 13 від 09.07.2020, наказу прокурора міста Києва № 1874 к від 09.09.2020, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відкрито провадження по справі № 200/8598/20-а.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року по справі №200/8598/20-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора , Київської міської прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення десятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора № 13 від 09.07.2020, наказу прокурора міста Києва № 1874 к від 09.09.2020, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправним з моменту прийняття та скасовано рішення десятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора № 13 від 09.07.2020 "Про неуспішне проходження прокурором атестації" щодо ОСОБА_1 .

Визнано протиправним з моменту прийняття та скасовано наказ прокурора міста Києва № 1874 к від 09.09.2020, яким ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України прокуратури міста Києва та з органів прокуратури, у зв`язку з неуспішним проходженням атестації, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру".

Поновлено ОСОБА_1 у Київській міській прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України прокуратури міста Києва, з 11.09.2020.

Присуджено до стягнення з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 249 987, 54 грн (двісті сорок дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесяті сім гривень п`ятдесят чотири копійки), утримавши з нього при виплаті передбачені законом податки та інші обов`язкові платежі до бюджету.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 в Київській міській прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України прокуратури міста Києва.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Присуджено до стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн (десять тисяч гривень).

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року апеляційні скарги Київської міської прокуратури та Офісу Генерального прокурора - задоволено частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року у справі № 200/8598/20-а - змінено.

В абзаці 4 резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року замінено слова "у Київській міській прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді" на слова " у прокуратурі міста Києва".

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року - залишено без змін.

Отже, станом на момент прийняття даного рішення, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року по справі №200/8598/20-а, яким скасовано наказ відповідача про звільнення позивача з посади - набрало законної сили.

У частині поновлення ОСОБА_1 у прокуратурі міста Києва на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України прокуратури міста Києва, вказане рішення підлягає негайному виконанню.

Таким чином, станом на момент прийняття даного рішення, наказ про звільнення позивача з посади, який міг би бути підставою для виплати вихідної допомоги позивачу при його звільненні - скасовано судом, а позивач вважається таким, що поновлений на посаді.

Вказані обставини свідчать про відсутність, станом на момент прийняття даного рішення, підстав для виплати позивачу вихідної допомоги на підставі статті 44 КЗпП України.

З огляду на викладене, позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись Законами України "Про прокуратуру" та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», Кодексом законів про працю України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні - відмовити повністю.

Вступну та резолютивну частини рішення підписано у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 26 липня 2021 року.

Рішення складено у повному обсязі 05 серпня 2021 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на дане рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Бабіч