Постанова № 9885495, 01.06.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2010 року м. Запоріжжя Справа № 2а-2329/10/0870

за позовною заявою: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя

до: субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Запоріжжя

про стягнення 4051,00 грн.,-

У складі головуючого судді Нечипуренко О.М.

при секретарі судового засідання Бриль А.В.

за участі представників сторін:

від позивача: Радова С.О. (довіреність № 1 від 11.01.2010)

від відповідача: ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_2 від 19.11.1998)

ОСОБА_3 (адвокатське посвідчення № 656)

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя звернулась до суду з адміністративним позовом до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій за порушення законодавства про регулювання обігу готівки у сумі 5060,50грн.

22.04.2010 ухвалою суду відкрито провадження у адміністративній справі № 2а-2329/10/0870 та призначено її до розгляду на 13.05.2010. Розгляд справи відкладався до 18.05.2010 та 01.06.2010.

В поданому позові, позивач, посилаючись на встановлені перевірками порушення відповідачем п.п. 1, 2, 9, 12, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та несплату відповідачем нарахованих у звязку із цим штрафних санкцій, просив стягнути з останнього 5060, 50грн.

В ході судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, та зазначив, що у звязку із частковою сплатою відповідачем заборгованості, просить стягнути з останнього 4051, 00 грн. штрафних санкцій за порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які залишились несплаченими.

Суд прийняв уточнення та розглянув уточнені позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечив та зазначив, що факти встановлені в ході перевірки не відповідають дійсності, а, відтак штрафні санкції нараховані безпідставно.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01.06.2010 судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Судом оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Приватний підприємець ОСОБА_1 зареєстрований розпорядженням Виконавчого комітету Запорізької міської ради, як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа 08.02.1994 про що зроблено запис в журналі обліку реєстрації за №2 103 017 0000 01801.

Як свідчать матеріали справи, за відповідачем обліковується заборгованість по штрафним санкціям у розмірі 4051, 00 грн. яка виникла з наступного:

Державними податковими інспекторами здійснено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності господарської одиниці торговельного павільйону розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що належить суб'єкту підприємницької діяльності фізичній особі ОСОБА_1, за результатами якої ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя складено акт перевірки №0022/08/30/23/НОМЕР_1 від 14.01.2010р.:

Перевіркою встановлено порушення порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання., а саме встановлено відсутність книги обліку доходів та витрат форми 10, відсутні накладні на товар вказані у відомості. Згідно відомості фактичні залишки запасів ТМЦ на час перевірки 2025,50 грн.

При цьому п. 12 ст. 3 Закону про РРО передбачає, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (надані послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які, відповідно до законодавства, оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг)

Статтею 6 Закону про РРО визначено, що облік товарних запасів фізичною особою -суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Кабінетом Міністрів України на виконання ст. 9 Закону N 265/95-ВР прийнято постанову від 26.09.2001 р. N 1269 "Про затвердження Порядку ведення книги обліку доходів і витрат" (далі - Порядок).

Відповідно до пунктів і та 5 Порядку Книга обліку доходів і витрат ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку).

При цьому до Книги заносяться такі відомості:

порядковий номер запису;

дата здійснення операції, пов'язаної з проведенням витрат і/або отриманим доходом;

суми витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника;

сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг);

сума виручки віл продаж)' товарів (надання послуг) - з підсумком за день.

Пунктом 3 Порядку визначено, що форма Книги обліку доходів і витрат затверджується Державною податковою адміністрацією України.

Форму Книги обліку доходів і витрат визначено Інструкцією про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю (додаток N 10), що затверджена наказом ДПА України від 21.04.93 р. N 12 та зареєстрована в Мін'юсті України 09.06.93 р. за N64.

Відповідно до п. 2 листа ДПА України від 05.11.1997р. N 17-0117/10-8886 у Книзі обліку доходів і витрат графи 4, 5 та 6 заповнюються підприємцем безпосередньо на місці реалізації після кожного факту продажу. Наприкінці робочого дня підбиваються підсумки всіх сум, отриманих за реалізований товар, і виводиться денна сума валового доходу.

Книга повинна знаходитись на місці здійснення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг протягом всього робочого дня та пред'являтись для перевірки представникам податкової служби на першу їх вимогу.

Відповідно до п. 17 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 р. N 833, забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема що засвідчують їх якість та безпеку.

Згідно матеріалів справи, зокрема акту перевірки, вказані порушення підтверджуються поясненнями самого Відповідача до акту перевірки, актом опису наявності готівки на місці проведення розрахунків. Зауважень до акту перевірки відповідачем також не надано.

За результатами встановлених порушень Закону про РРО ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя прийнято рішення №0000502303 від 01.02.2010р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 5086.00 грн., яке отримано Відповідачем поштою 03.02.2010р.

Зважаючи на сплату відповідачем заборгованості частково, її розмір складає 4051грн.

Вказана заборгованість відповідачем не сплачена, у звязку із чим, позивач звернувся до суду з позовом до ПП ОСОБА_1 про стягнення з останньої заборгованості по сплаті штрафних санкцій у розмірі 4051 грн.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно ст. 25 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суми фінансових санкцій, які визначені ст. ст. 17-24 Закону, підлягають перерахуванню субєктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний строк з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Відповідальність за вказані вище порушення встановлено ст.21 Закону про РРО, відповідно до якого за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах, зокрема:

ст. 21 - до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі несплати названих санкцій, податкова має право на звернення до суду відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України.

Отже, посилання позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають законодавству.

На підставі викладеного, враховуючи положення ч. 1 ст. 11 КАС України (розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості) та ч. 1 ст. 71 КАС України (кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення) суд вважає позовні вимоги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 заборгованості по сплаті штрафних санкцій у розмірі 4051,00 грн. доведеними, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки на час розгляду справи в суді відповідачем не надано доказів сплати заборгованості, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості є законними та підтвердженими зібраними у справі доказами.

Доводи відповідача про безпідставність нарахування штрафних санкцій не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до приписів п. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167,169 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Запоріжжя про стягнення 4051,00 грн. задовольнити.

2. Стягнути з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (ід. код НОМЕР_1) заборгованість зі сплати штрафних (фінансових санкцій) у розмірі 4051 (чотири тисячі пятдесят одна) грн.. на користь Державного бюджету Шевченківського району м. Запоріжжя, на р/р № 31116104700009, код платежу 21080900, код отримувача 34676911, банк ГУДКУ у Запорізькій області, МФО 813015. Видати виконавчий лист.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 10.06.2010

Суддя (підпис) О.М. Нечипуренко