Постанова № 9885418, 17.03.2010, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2-а-2341/09/0770

Ряд стат. звіту № 6.11

Код - 04

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2010 р. м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання Притула Т.Ю.

за участю представників

позивача: Шибаєв А.М. (довіреність від 28.09.2009 року)

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до управління Закарпатської реформатської церкви про стягнення адміністративно - господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 13060,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 березня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 18 березня 2010 року.

Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до управління Закарпатської реформатської церкви (далі відповідач), яким просить стягнути адміністративно - господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 13060,00 грн. (а.с.2-3).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Просить стягнути з відповідача адміністративно - господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, встановленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", у сумі 13060,00 грн.

Відповідач надав суду заперечення проти позову (лист управління Закарпатської реформатської церкви від 25.05.2009 року, а.с.11-12), згідно якого позов не визнав з наступних підстав: відповідачем створені робочі місця для працевлаштування інвалідів, однак для працевлаштування Берегівський РЦЗ інвалідів не направляв; обов'язок створення робочих місць для інвалідів не супроводжується обов'язком добирати і працевлаштовувати інвалідів, оскільки, у відповідності до ст. 18 Закону Україну "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", такий покладається на відповідні органи (Мінпраці, Мінсоцзахисту, місцеві ради та громадські організації інвалідів); невиконання нормативу відповідачем щодо створення робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів пов'язаний з невиконанням своїх обов'язків вищенаведеними органами.

В судове засідання 04.02.2009 року представник відповідача не з'явився та не повідомив суд про причини неприбуття. В судове засідання 17.03.2010 року представник відповідача не з'явився, направив суду (а.с.18) про відкладення розгляду справи в зв'язку з хворобою юриста (в задоволенні клопотання відмовлено, оскільки не надано доказів хвороби, та згідно штатного розпису працівників відповідача (а.с.15-16) в управлінні Закарпатської реформатської церкви працюють два юристи. Крім того, відповідачем у даній справі є юридична особа, неможливість явки в судове засідання представника не унеможливлює забезпечення іншого уповноваженого представника (в тому числі, керівника підприємства, згідно ч. 7 ст. 56 КАС України). Отже, судом вжито достатніх заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження, про дату, час і місце судового розгляду даної адміністративної справи, та справа розглядається за відсутності представника відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, виходячи з наступного:

Частиною першою ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року № 875 -XII (з подальшими змінами та доповненнями, далі Закон 875), для підприємств (об'єднань), установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання, встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Матеріалами справи, зокрема, статистичним звітом відповідача "Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік" (форма № 10 -III), встановлено, що на підприємстві відповідача у звітному періоді не працювали інваліди у кількості, визначеній Законом.

Згідно поданого відповідачем звіту (а.с.4) середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу 73 осіб, чисельність інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві відповідача на робочих місцях для інвалідів складає (не зазначено), фактично середньооблікова кількість інвалідів на підприємстві 1.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 року за № 117/13384) затверджено форми звітності № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкцію щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна). Відповідно до п.3.3 Інструкції у рядку 03 відображається кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, та показник рядка 03 визначається для роботодавців, у яких працює від 25 осіб, шляхом множення показника рядка 01 на 4 %. При цьому, згідно п.3.4 Інструкції, якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).

Згідно поданого відповідачем звіту "Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік" (форма № 10 -III), середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу 73 особи, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів становить 3 особи (73 * 4% = 2,92 (заокруглюється в сторону збільшення до 3 осіб, згідно п.3.4 Інструкції), фактично середньооблікова кількість інвалідів на підприємстві 1 осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 6530,00 грн., а отже розмір санкцій за недотримання нормативу для працевлаштування двох інвалідів складає 13060,00 грн.

Згідно ч.1 ст. 20 Закону 875 підприємства (об'єднання), установи і організації, незалежно від форми власності і господарювання, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативами, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Вказані адміністративно-господарські санкції сплачуються підприємством самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу.

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобовязань і правил здійснення господарської діяльності та необхідності встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. Елементами правопорушення є вина та наявність причинного звязку між самим порушенням та його наслідками. Статтею 218 Господарського кодексу України (далі ГК України) встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. При цьому учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно роз'яснень, викладених у довідці Вищого адміністративного суду України "Про результати вивчення та узагальнення судової практики застосування статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 23.08.2007 року, предметом доказування є виконання встановлених діючим законодавством заходів щодо створення нормативу та працевлаштування інвалідів, а саме: розроблення заходів щодо створення робочих місць для інвалідів, включення їх до колективного договору, інформування центрів зайнятості, місцевих органів соціального захисту населення та відділення Фонду про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, у межах нормативу створення за власні кошти робочих місць для працевлаштування інвалідів, подання відділенням Фонду відомостей про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів, інформування державної служби зайнятості та місцевих органів соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечення соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством, розроблення і затвердження інструкції про робоче місце інваліда. Тобто, підставами для звільнення від відповідальності (у вигляді адміністративно - господарських санкцій) є вжиття усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення.

З огляду на викладене, оскільки відповідачем не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, судом встановлено наявність підстав для застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Судом відхиляються доводи відповідача щодо звільнення від сплати адміністративно господарських санкцій з тих підстав, що Берегівським РЦЗ інваліди для працевлаштування до відповідача не направлялися, оскільки нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів саме на відповідача покладено обов'язок щодо забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідач не звільняється від обов'язку сплачувати штрафні санкції до відділення Фонду на підставі ст. 20 Закону 875, оскільки зазначена норма не ставить відповідний обов'язок відповідача у залежність від будь-яких обставин, з яких інвалід не працює на підприємстві. Обов'язок державних органів щодо працевлаштування інвалідів виникає після виконання відповідачем обов'язку щодо створення робочих місць і надання інформації (яка передбачена законодавством про соціальну захищеність інвалідів) про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праці інвалідів. При відсутності такої інформації органи, визначені ст. 18 Закону 875, не можуть скористатися своїми правами. Крім того, результатом працевлаштування відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України є укладення трудового договору між працівником (в даному випадку інвалідом) та власником підприємства або уповноваженим ним органом, тобто, безпосереднє працевлаштування інвалідів здійснюється роботодавцем (відповідачем).

Судом відхиляються доводи відповідача щодо обов'язку працевлаштування інвалідів центральними органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів, оскільки відповідач посилається на нечинну норму ст. 18 Закону 875. Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову діяльність" від 23 лютого 2006 року за № 3483 IV статтю 18 Закону 875 викладено в новій редакції та доповнено Закон новою статтею 18 - 1, які не встановлюють обов'язок державних органів працевлаштовувати інвалідів.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідачем не надано доказів того, що робочі місця для інвалідів (згідно встановленого Законом нормативу) ним створені, не доведено, що ним, як роботодавцем, виконано законодавчо встановлений обовязок зі створення робочих місць для інвалідів згідно нормативу, а також те, що створені робочі місця не були зайняті інвалідами з незалежних від нього причин.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, та підлягають до задоволення повністю.

Згідно ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати по справі з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 17, 71, 94,160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до управління Закарпатської реформатської церкви про стягнення адміністративно - господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 13060,00 грн. - задовольнити повністю. 2. Стягнути з управління Закарпатської реформатської церкви (Закарпатська область, м. Берегово, вул. Мукачівська, 83 код 22113360) на користь Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Ужгород, пл. Ш. Петефі, 14 код 13592841) адміністративно - господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 13060,00 грн. (тринадцять тисяч шістдесят гривен).

3.Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя С. І. Рейті