Постанова № 9885267, 08.06.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2010 р. справа № 2а-9245/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Смагар С.В.

при секретаріКуранді Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька», м. Донецьк

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

про часткове скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій

за участю представників:

від позивача: Сєдової Н.В. за дов. від 15.02.2008р.

від відповідача: Гой В.П., Петряєва С.М. за дов. від 26.05.2010р.

ВСТАНОВИВ:

Орендним підприємством «Шахта ім. О.Ф. Засядька» заявлено позов до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про скасування рішень від 23 жовтня 2009 року № 0001551312/0/33977/10/15-16-23/3, від 26 листопада 2009 року № 0001551312/1/37681/10/15-16-23/3 та від 02 березня 2010 року № 0000211312/7123/10/15-16-23/3 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в частині нарахованої пені за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності за невиконання зобовязань на суму 9056 грн. 61 коп.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для донарахування пені в оскаржуваній частині, оскільки терміни розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності позивачем були порушені тільки частково, та при розрахунку строку визначальним є момент фізичного перетину товаром митного кордону держави, а не момент оформлення вантажної митної декларації.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірне рішення прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства, та наполягає на тому, що строки обчислюються по день оформлення вантажної митної декларації, а не початок проходження процедур митного оформлення товару.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Орендне підприємство «Шахта ім. О.Ф. Засядька» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 00174846, знаходиться на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку.

12 жовтня 2009 року відповідачем була здійснена документальна невиїзна перевірка позивача щодо дотримання вимог валютного законодавства при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 4 лютого 2006 року № 10/06 за період з 5 серпня 2008 року по 31 серпня 2009 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 12 жовтня 2009 року № 1020/15-16-23/3/00174846 (надалі - акт перевірки). Перевірка була проведена податковим органом у зв'язку із отриманням від Першого українського міжнародного банку двох повідомлень від 1 липня 2009 року та від 4 вересня 2009 року про фіксування порушення позивачем законодавчо встановлених строків розрахунків за імпортною операцією.

За висновками вищенаведеного акту перевірки та в порядку адміністративного оскарження відповідачем прийняті спірні рішення від 23 жовтня 2009 року № 0001551312/0/33977/10/15-16-23/3, від 26 листопада 2009 року № 0001551312/1/37681/10/15-16-23/3 та від 02 березня 2010 року № 0000211312/7123/10/15-16-23/3 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, якими позивачу нарахована пеня за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності за невиконання зобовязань у загальному розмірі 20732 грн. 93 коп. згідно зі статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР. Позивач оскаржує спірні рішення частково в частині нарахування пені в сумі 9056 грн. 61 коп.

Правовою підставою нарахування пені спірними рішеннями наведені норми статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Як вбачається з акту перевірки, між позивачем як покупцем та його контрагентом (Німеччина) як продавцем був укладений зовнішньоекономічний контракт від 4 лютого 2006 року № 10/06 про купівлю-продаж обладнання. Загальна вартість обладнання складає 4700000 дол. США.; умови розрахунків відповідно до графіку платежів; контракт вступає в дію з дати його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань. На виконання даного контракту з рахунку позивача було здійснено попередню оплату на користь нерезидента згідно з платіжними дорученнями: від 5 серпня 2008 року № 87 в сумі 200000 дол. США, від 29 грудня 2008 року № 132 в сумі 32867 дол. США, від 2 лютого 2009 року № 2 в сумі 200000 дол. США, від 1 липня 2009 року № 33 в сумі 32867 дол. США, від 27 липня 2009 року № 43 в сумі 70000 дол. США, від 29 липня 2009 року № 48 в сумі 150000 дол. США, від 26 серпня 2009 року № 57 в сумі 150000 дол. США.

На виконання контракту нерезидентом було здійснено повернення попередньої оплати на користь позивача згідно з платіжними дорученнями від 2 лютого 2009 року № 2 в сумі 200000 дол. США, від 30 червня 2009 року № 9 в сумі 32867 дол. США, від 4 серпня 2009 року № 13 в сумі 70000 дол. США, а також відвантаження обладнання згідно з вантажною митною декларацією від 4 серпня 2009 року № 1695 на суму 130721 дол. США.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 травня 1999 року за № 338/3631) здійснення поставки - оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках).

Таким чином, відповідач в акті перевірки здійснює висновок, що граничний термін надходження продукції припадає на 1 лютого 2009 року, 27 червня 2009 року та 1 серпня 2009 року, тобто кількість днів порушення складає один день (2 лютого 2009 року), три дні (з 28 червня по 30 червня 2009 року), три дні (з 2 серпня по 4 серпня 2009 року), тобто відбулося перевищення 180-денного терміну відстрочення поставки продукції з моменту здійснення авансових платежів.

Позивач оскаржує висновок податкового органу в частині перевищення 180-денного терміну відстрочення поставки продукції з моменту здійснення авансового платежу платіжним дорученням від 2 лютого 2009 року № 2 в сумі 200000 дол. США та вважає, що поставка обладнання відбулася не 4 серпня 2009 року (дата оформлення вантажної митної декларації), а 28 липня 2009 року (дата надходження обладнання на митну територію України). Доказом, що підтверджує дану обставину, позивач вважає відмітку Ягодинської митниці 28 липня 2009 року на рахунку, що супроводжував ввезення обладнання, внаслідок чого позивач вважає датою перетину товаром митного кордону України саме 28 липня 2009 року, у зв'язку із чим перевищення 180-денного терміну відстрочення поставки не відбулося.

Відповідно до пункту 2 статті 1 Митного кодексу України ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Пункт 23 статті 1 Митного кодексу України передбачає, що переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.

Відповідно до статті 95 Митного кодексу України переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України здійснюється через пункти пропуску на митному кордоні України, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Стаття 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ визначає, що момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Враховуючи вищенаведені норми, позивач вважає, що момент перетину товаром митного кордону України не ставиться в залежність від необхідності проходження всіх процедур митного оформлення даного товару, завершення яких дає право на подальше їх використання власником на власний розсуд, а визначальним є початковий момент перебування товару під митним контролем є момент фізичного перетину товаром митного кордону держави.

Суд вважає наведені висновки позивача помилковими за наступних підстав.

Проаналізувавши вищенаведену норму статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суд зазначає, що моментом здійснення експорту (імпорту) Закон визначає момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Частина 1 статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» визначає, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно зі статтею 4 даного Закону порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Таким чином, закон пов'язує строки розрахунків за імпортними операціями зі строками поставки.

На виконання Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Указу Президента України «Про запровадження режиму жорсткого обмеження бюджетних видатків та інших державних витрат, заходи щодо забезпечення надходження доходів до бюджету і запобігання фінансовій кризі», інших нормативно-правових актів Національний банк України визначив порядок здійснення уповноваженими банками контролю за дотриманням резидентами встановлених законодавством України строків розрахунків за експортними, імпортними операціями, а саме затвердив постановою правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136 Інструкцію про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями.

Підпункт 1.1 пункту 1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями визначає, що здійснення поставки - оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках).

Відповідно до статті 188 Митного кодексу України імпорт - митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень. Стаття 212 Митного кодексу України визначає, що митний склад - митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання, а товари, що вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем після митного оформлення митними органами до фактичного їх вивезення за межі митної території України.

Згідно з підпунктом 3.3 пункту 3 про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями № 136 банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.

Таким чином, єдиним документом, що посвідчує факт поставки товару за імпортною операцією є вантажна митна декларація. Суд зазначає, що момент переміщення товару через митний кордон України не співпадає з моментом митного оформлення товару. Митний контроль розпочинається з моменту перетинання товаром митного кордону України та закінчується після здійснення митного оформлення товару, результатом якого є оформлення вантажної митної декларації.

Відповідно до статті 70 Митного кодексу України метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів.

Згідно з пунктом 14 статті 1 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Стаття 86 Митного кодексу України передбачає, що митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення. У спірних правовідносинах, фактом, що має юридичне значення, є факт здійснення поставки товарів за імпортним контрактом, що підтверджується вантажною митною декларацією.

Судом також прийнято до уваги, що відповідно до статті 80 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів.

Аналізуючи норми статей 2 та 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», суд дійшов висновку, що строк, який не повинен перевищувати 180 днів, пов'язаний безпосередньо із моментом здійснення поставки, враховуючи, що стаття 2 даного Закону передбачає саме відстрочення поставки.

Відповідно до підпункту 5.9 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями банк надає податковим органам інформацію про виявлені у звітному місяці факти порушень згідно з додатком 2 в разі ненадходження в законодавчо встановлені строки (або строки, визначені в висновках) виручки, товарів, що мало місце у спірних правовідносинах.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність спірних рішень в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про скасування рішень від 23 жовтня 2009 року № 0001551312/0/33977/10/15-16-23/3, від 26 листопада 2009 року № 0001551312/1/37681/10/15-16-23/3 та від 02 березня 2010 року № 0000211312/7123/10/15-16-23/3 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в частині нарахованої пені за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності за невиконання зобовязань на суму 9056 грн. 61 коп. відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 08 червня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 11 червня 2010 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Смагар С.В.