Рішення № 98850901, 30.07.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2021 року Справа № 915/670/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Селм Агро”, вул. Благовісна, 119, м. Черкаси, 18023 (код ЄДРПОУ 38469809)

до відповідача Приватного підприємства “Хлібороб Врадіївщини”, вул. Героїв Врадіївщини, 129, смт. Врадіївка, Миколаївська область, 56301 (код ЄДРПОУ 39223579)

про стягнення коштів в сумі 91 640, 58 грн.

без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Селм Агро” з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Приватного підприємства “Хлібороб Врадіївщини” заборгованість за договором № 20610 від 14.11.2019, у сумі 91 640, 58 грн., з яких: 77 468, 84 грн. - заборгованість за договором; 6 329, 03 грн. - пеня; 6 329, 14 грн. - борг з урахуванням індексу інфляції та 1 513, 57 грн. - 3 % річних.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 31.05.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору постачання № 20610 від 14.11.2019 року, а саме: зобов`язання в повному оплатити отриманий товар, внаслідок чого утворилась заборгованість у спірній сумі та позивачем нараховано відповідачу річні, інфляційні збитки та пеню. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 11, 202, 526, 625 ЦК України, ст. 181, 193, 222 ГК України та умовами договору.

2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. 35).

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

14.11.2019 року між ТзОВ «Селм Агро» (постачальник) та ПП «Хлібороб Врадіївщини» (покупець) було укладено договір поставки № 20610 (арк. 9-11).

Відповідно до п. 9.1 договору договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2019 р.

Відповідно до п. 9.2 договору в разі, якщо за тридцять календарних днів до закінчення строку дії договору жодна сторона не виявить бажання розірвати його, про що сторона повинна повідомити іншу сторону письмово під підпис або рекомендованим листом, то дія договору автоматично продовжується на один рік на тих же умовах без обмежень кількості таких пролонгацій.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 постачальник поставляє, а покупець приймає запасні частини до сільськогосподарської техніки (надалі-товар). Кількість, ціна, строки та умови поставки кожної партії товару визначаються в додатках (специфікації, видаткові накладні), які є невід`ємною частиною цього договору (в подальшому - додатки).

Відповідно до п. 1.2 договору повна вартість договору визначається на підставі цін, погоджених сторонами, в додатках до цього договору. Строки поставки обумовлюються окремо на кожну партію товару в додатках до даного договору.

Відповідно до п. 2.2 договору покупець бере на себе зобов`язання прийняти товар від постачальника та здійснити оплату в строк та в порядку, вказаному в додатках.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки за товар здійснюються у формі передоплати, чи післяплати протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару, або у інший строк, попередньо домовлений між сторонами, про що сторонами укладається додаткова угода до даного договору.

Відповідно до п. 6.4 договору моментом здійснення поставки товарів постачальнику є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна). Разом з товаром покупцю повинні передаватись належні товару документи, що підтверджують його якість і безпеку, включаючи сертифікати, якісні посвідчення, довідки/свідоцтва (оригінали або копії, завірені печаткою постачальника).

Відповідно до п. 6.5 договору право власності на товар, а також ризик випадкового псування/втрати товару, переходять до покупця в момент підписання відповідальною особою покупця видаткової (та/або товарно-транспортної) накладної, що є підтвердженням належного виконання постачальником умов даного договору. Підписання представником покупця видаткової накладної та скріплення печаткою або штампом (у разі наявності) засвідчує належне виконання постачальником умов даного договору по постачанню товару та засвідчує узгодження з покупцем асортименту, кількості, якості та вартості (ціни) товару, зазначеної в видатковій накладній.

Відповідно до п. 9.3 договору закінчення строку дії даного договору чи припинення його дії (розрив) не звільняє покупця від зобов`язань по оплаті поставленої постачальником продукції та суми виставленої неустойки.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 77 768, 84 грн., що підтверджується видатковими накладними (арк. 12-16), а саме:

- видаткова накладна № 10377 від 03.09.2020 року на суму 45 576, 55 грн. (граничний строк оплати до 17.09.2020 року включно);

- видаткова накладна № 10419 від 03.09.2020 року на суму 2 264, 76 грн. (граничний строк оплати до 17.09.2020 року включно);

- видаткова накладна № 10456 від 04.09.2020 року на суму 8 305, 04 грн. (граничний строк оплати до 18.09.2020 року включно);

- видаткова накладна № 10810 від 10.09.2020 року на суму 17 911, 13 грн. (граничний строк оплати до 24.09.2020 року включно);

- видаткова накладна № 11354 від 18.09.2020 року на суму 3 411, 36 грн. (граничний строк оплати до 02.10.2020 року включно).

Всі видаткові накладні підписані та скріплені печатками сторін.

Підставою поставки товару у видаткових накладних зазначено договір № 20610 від 14.11.2019 року.

09.04.2021 позивачем на адресу відповідача направлено лист № 0421-Ю07, в якому позивач просив розрахуватись за отриманий товар і в повному обсязі погасити заборгованість (арк. 17).

В клопотанні (вх. № 9047/21 від 14.06.2021) позивач зазначає, що лист № 0421-Ю07 від 09.04.2021 року був надісланий звичайним листом Укрпоштою. Додатково лист № 0421-Ю07 від 09.04.2021 року надсилався електронною поштою на електронну адресу відповідача, що підтверджується скріншотом електронного листа (арк. 38).

Невиконання відповідачем зобов`язання з оплати за поставлений товар і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

4.1. Щодо вимоги про стягнення основного боргу.

Як вказано вище, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 77 468, 84 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними.

Виходячи з умов п. 4.1 договору та ст. 253 ЦК України остаточна оплата за видатковими накладними від 03.09.2020 повинна була бути здійснена відповідачем в період з 04.09.2020 по 17.09.2020 (включно). З 18.09.2020 відповідач є таким, що прострочив оплату за вищевказаними накладними.

Остаточна оплата за видатковою накладною від 04.09.2020 повинна була бути здійснена відповідачем в період з 05.09.2020 по 18.09.2020 (включно). З 19.09.2020 відповідач є таким, що прострочив оплату за вищевказаною накладною.

Остаточна оплата за видатковою накладною від 10.09.2020 повинна була бути здійснена відповідачем в період з 11.09.2020 по 24.09.2020 (включно) з урахуванням вихідних днів. З 25.09.2020 відповідач є таким, що прострочив оплату за вищевказаною накладною.

Остаточна оплата за видатковою накладною від 18.09.2020 повинна була бути здійснена відповідачем в період з 19.09.2020 по 02.10.2020 (включно) з урахуванням вихідних днів. З 25.09.2020 відповідач є таким, що прострочив оплату за вищевказаною накладною.

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати заборгованості в розмірі 77 468, 84 грн., строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості жодними доказами.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем порушено вимоги ст. 11, 509, 525, 526, 692 ЦК України та умов договору в частині оплати за поставлений товар.

Позовна вимога про стягнення заборгованості (основного боргу) за отриманий товар в сумі 77 468, 84 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

4.2. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Позивачем нараховано відповідачу 1 513, 57 грн. - 3 % річних, виходячи з суми заборгованості в розмірі 77 468, 00 грн. за період з 18.09.2020 року по 13.05.2021 року.

Судом встановлено, що при нарахуванні 3 % річних позивачем неправильно визначено періоди нарахування по видатковим накладним від 04.09.2020, 10.09.2020 та від 18.09.2020 року.

По видатковим накладним від 03.09.2020 року період нарахування визначено правильно.

Судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних по кожній видатковій накладній окремо та встановлено, що 3 % річних, нарахованих за прострочку виконання грошового зобов`язання по видатковим накладним становлять 1 498, 46 грн. Детальний розрахунок 3 % річних, здійснений судом, наявний в матеріалах справи (арк. 43).

Отже, вимога про стягнення 3 % річних в розмірі 1 498, 46 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті 3 % річних в розмірі 15, 11 грн. слід відмовити.

Позивачем також нараховано відповідачу 6 329, 14 грн. - індексу інфляції, виходячи з суми заборгованості в розмірі 77 468, 80 грн. за період з жовтня 2020 року по квітень 2021 включно.

Судом встановлено, що при нарахуванні інфляційних позивачем неправильно застосовано заокруглення сукупного індексу інфляції.

Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат та встановлено, що інфляційні втрати за період з жовтня 2020 року по квітень 2021 включно, виходячи з суми заборгованості в розмірі 77 468, 00 грн. становлять 6 328, 44 грн. Детальний розрахунок інфляційних втрат, здійснений судом, наявний в матеріалах справи (арк. 44).

Отже, вимога про стягнення інфляційних втрат в розмірі 6 328, 44 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті інфляційних втрат в розмірі 0, 70 грн. слід відмовити.

4.3 Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до п. 7.2 договору покупець несе відповідальність за цим договором у формі пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загального вартості товару, визначеної в додатках до даного договору, у випадку несвоєчасної оплати вартості товару чи порушення умов даного договору.

Позивачем нараховано відповідачу 6 329, 03 грн. - пені.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що нарахування пені здійснено позивачем за період з 18.09.2020 по 13.05.2021 року, виходячи із суми заборгованості 77 468, 00 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що при нарахуванні пені, аналогічно нарахуванню 3 % річних, позивачем неправильно визначено періоди нарахування по видатковим накладним від 04.09.2020, 10.09.2020 та від 18.09.2020 року.

По видатковим накладним від 03.09.2020 року період нарахування визначено правильно.

Крім того, в порушення ч. 6. ст. 232 ГПК України нарахування пені позивачем здійснено поза межами шестимісячного строку нарахування.

В постанові Верховного Суду КГС від 08.10.2018 року по справі № 927/490/18 зазначено, що прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15).

Судом здійснено перерахунок розміру пені, в межах шестимісячного строку (ч. 6. ст. 232 ГПК України), по кожній видатковій накладній окремо та встановлено, що розмір пені, нарахованої за прострочку виконання грошового зобов`язання по видатковим накладним становить 4 874, 27 грн. Детальний розрахунок пені, здійснений судом, наявний в матеріалах справи (арк. 45-46).

Отже, вимога про стягнення пені в розмірі 4 874, 27 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті пені в розмірі 1 454, 76 грн. слід відмовити.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 2 233, 68 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Судовий збір в розмірі 36, 32 грн. слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Приватного підприємства “Хлібороб Врадіївщини”, вул. Героїв Врадіївщини, 129, смт. Врадіївка, Миколаївська область, 56301 (код ЄДРПОУ 39223579) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “Селм Агро”, вул. Благовісна, 119, м. Черкаси, 18023 (код ЄДРПОУ 38469809):

- 77 468, 84 грн. (сімдесят сім тисяч чотириста шістдесят вісім грн. 84 коп.) – заборгованості за договором № 20610 від 14.11.2019;

- 1 498, 46 грн. (одна тисяча чотириста дев`яносто вісім грн. 46 коп.) – 3 % річних;

- 6 328, 44 грн. (шість тисяч триста двадцять вісім грн. 44 коп.) – втрат від інфляції;

- 4 874, 27 грн. (чотири тисячі вісімсот сімдесят чотири грн. 27 коп.) – пені;

- 2 233, 68 грн. (дві тисячі двісті тридцять три грн. 68 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 06.08.2021 року.

Суддя Е.М. Олейняш