Рішення № 98850871, 29.07.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2021 Справа № 914/674/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина»

до відповідача-2 Приватного підприємства «Бережани»

про визнання недійсним договору купівлі-продажу №01/05/18 від 01.05.2018р.

за участю представників:

від позивача не з?явився

від відповідача-1 не з?явився

від відповідача-2 Лавренова О.А .

Суть спору: ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина» та до відповідача-2 Приватного підприємства «Бережани» про визнання недійсним договору купівлі-продажу №01/05/18 від 01.05.2018р.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Позивач явку представника в судове засідання 29.07.2021р. не забезпечив, однак подав клопотання (вх.№17693/21 від 29.07.2021р.) про відкладення розгляду справи, у зв?язку з неможливістю представника ОСОБА_1 прибути в судове засідання, оскільки в цей час він перебуватиме в судовому засіданні у Західному апеляційному господарському суді.

Відповідач-1 явку представника в судове засідання 29.07.2021р. не забезпечив, однак подав клопотання (вх.№17741/21 від 29.07.2021р.) про відкладення розгляду справи у зв?язку з тимчасовою непрацездатністю представника.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 29.07.2021р. проти задоволення позову заперечив, у задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав, що наведені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні, оскільки на думку суду надання переваги участі у розгляді іншої справи не свідчить про наявність поважних причин неможливості з?явитися в судове засідання до Господарського суду Львівської області. Крім того, позивачем не обґрунтовано неможливість з?явитися в судове засідання особисто та (або) іншого представника.

Розглянувши клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні, оскільки представником відповідача-1 не подано жодних доказів на підтвердження обставин, що викладені у клопотанні. Саме лише посилання на ті чи інші обставини без надання відповідних доказів на їх підтвердження не може слугувати для задоволення клопотання відповідача-1. Крім того, відповідачем-1 також не обґрунтовано неможливість з?явитися в судове іншого представника.

Разом з тим, вирішуючи клопотання позивача та відповідача-1 про відкладення розгляду справи, суд в даному випадку виходить з того, що наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Слід зазначити, що основною умовою для відкладення розгляду справи слід вважати не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а саме неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що клопотання позивача та відповідача-1 не підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника відповідача-2, суд встановив таке.

Відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина», ОСОБА_1 є одним із двох учасників вказаного товариства, частка якого становить 50% статутного капіталу товариства.

01.05.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина» (покупець) в особі директора Сисуна Ореста Мар`яновича та Приватним підприємством «Бережани» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №01/05/18, відповідно до пункту 1.1. якого продавець продає, а покупець купує молоко (товар) за базисним вмістом, додатковими характеристиками та в кількості відповідно до додатків, що є невід`ємною частиною цього договору та оплачує його вартість відповідно до умов даного договору. Товар повинен відповідати за якістю діючим стандартам, технічним умовам, ветеринарним і санітарним вимогам.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що продавець зобов`язується своєчасно передавати товар покупцю належної якості, а покупець зобов`язується прийняти товар та здійснити оплату за нього, згідно затвердженого сторонами протоколу погодження ціни на товар (додаток №1 до договору), який є невід`ємною частиною даного договору.

Посилаючись на долучені до позовної заяви видаткові накладні, позивач зазначає, що відповідач-2 на виконання умов договору купівлі-продажу поставив відповідачу-1 товар на загальну суму 10861527,40 грн.

Зокрема позивач зазначив, що Приватне підприємство «Бережани» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина» товар на підставі таких видаткових накладних: №159 від 10.05.2018р. на суму 284919,11 грн., №165 від 19.05.2018р. на суму 254841,38 грн., №166 від 20.05.2018р. на суму 24625,62 грн., №171 від 31.05.2018р. на суму 326352,88 грн., №240 від 10.06.2018р. на суму 277504,25 грн., №242 від 20.06.2018р. на суму 283083,20 грн., №248 від 30.06.2018р. на суму 287806,73 грн., №280 від 10.07.2018р. на суму 294437,63 грн., №314 від 20.07.2018р. на суму 294805,54 грн., №319 від 31.07.2018р. на суму 333427,32 грн., №369 від 10.08.2018р. на суму 288439,80 грн., №403 від 20.08.2018р. на суму 289971,00 грн., №404 від 31.08.2018р. на суму 313295,70 грн., №441 від 10.092018р. на суму 255812,06 грн., №461 від 30.09.2018р. на суму 315007,08 грн., №460 від 20.09.2018р. на суму 293472,00 грн., №497 від 10.10.2018р. на суму 282972,10 грн., №531 від 20.10.2018р. на суму 284633,44 грн., №533 від 31.10.2018р. на суму 307610,30 грн., №574 від 10.11.2018р. на суму 275549,74 грн., №582 від 20.11.2018р. на суму 297510,95 грн., №585 від 30.112018р. на суму 313204,67 грн., №589 від 10.12.2018р. на суму 324287,88 грн., №595 від 20.12.2018р. на суму 322802,59 грн., №599 від 31.12.2018р. на суму 343556,21 грн., №4 від 10.01.2019р. на суму 299997,86 грн., №9 від 20.01.2019р. на суму 271367,98 грн., №13 від 31.01.2019р. на суму 265863,61 грн., №20 від 10.02.2019р. на суму 319512,15 грн., №27 від 20.02.2019р. на суму 295315,35 грн., №28 від 28.02.2019р. на суму 224571,60 грн., №35 від 10.03.2019р. на суму 303117,22 грн., №41 від 20.03.2019р. на суму 321679,03 грн., №46 від 31.03.2019р. на суму 363679,39 грн., №50 від 10.04.2019р. на суму 334201,73 грн., №55 від 20.04.2019р. на суму 339953,10 грн., №56 від 30.04.2019р. на суму 352339,20 грн.

При цьому на думку ОСОБА_1 вищевказаний договір купівлі-продажу повинен бути визнаний судом недійсним, оскільки він був укладений посадовою особою з перевищенням повноважень.

Так, відповідно до пункту 13.10. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина», директор має право самостійно приймати рішення про укладення будь-яких правочинів (угод, договорів) на суму, що не перевищує 10000000,00 грн. (десять мільйонів гривень 00 копійок) (або її еквівалент в іноземній валюті за курсом НБУ), за винятком тих правочинів (договорів), прийняття рішення про укладення, яких відноситься до компетенції Вищого органу управління, згідно з підпунктом 27 пункту 13.6. цього статуту.

Крім того, як зазначає ОСОБА_1 у позовній заяві, на його думку директор Приватного підприємства «Бережани» був обізнаний про те, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина» не мав права укладати спірний правочин, оскільки під час укладання спірного договору керівник відповідача-2 був ознайомлений зі статутом відповідача-1, адже в договорі купівлі-продажу зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина» укладає договір в особі директора Сисуна Ореста Мар?яновича, який діє на підставі статуту.

Щодо порушення прав позивача він зазначає, що оскільки сума спірного договору перевищує суму, на яку директор товариства мав повноваження укладати правочини, тому в даному випадку має місце порушення корпоративних прав ОСОБА_1 на управління Товариством з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина», як учасника цього товариства.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить визнати недійсним договір №01/05/18 купівлі-продажу від 01.05.2018р., що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина» та Приватним підприємством «Бережани».

Відповідач-2 проти позову заперечив подавши відзив на позовну заяву, в якому Приватне підприємство «Бережани» зазначає, що на дату підписання договору він не містив (та на даний час не містить) умови про його загальну вартість, що на думку відповідача-2 свідчить про відсутність підстав для визнання його недійсним.

Крім того, як зазначив відповідач-2, якщо припустити, що даний договір укладено директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина» з перевищенням повноважень, то відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов?язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Приватне підприємство «Бережани» у відзиві на позовну заяву посилається на правову позицію, що викладена у постанові Верховного Суду від 13.11.2018р. у справі №910/19179/17, в якій вказано, що схвалення стороною правочину, вчиненого від її імені з перевищенням повноважень або без повноважень (стаття 241 Цивільного кодексу України), має юридичне значення також для інших заінтересованих осіб, а сторона оспорюваного правочину, дії якої вказують на її волю зберегти дійсність правочину, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати при виявленні цієї волі, що випливає із вказаної норми та засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов`язання (частина третя статті 509 Цивільного кодексу України).

Як вказано у відзиві на позовну заяву, зі змісту норми частини першої статті 241 Цивільного кодексу України вбачається, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і у формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, здійснення чи прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу).

При цьому відповідач-2 зазначає, що поставлений відповідачу-1 товар в подальшому використовувався та був оплачений ним. На підтвердження проведення оплат отриманої відповідачем-1 продукції, відповідач-2 до відзиву на позовну заяву долучив банківські виписки.

Тобто, як вказує Приватне підприємство «Бережани», Товариство з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина» вчинило всі дії, які вказують на її волю зберегти дійсність правочину, оскільки своїми діями фактично схвалило його підписання.

Крім того, відповідач-2 у відзиві на позовну заяву зазначає, що за договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуваються самим товариством як стороною договору і при цьому сукупність прав та обов`язків безпосередньо учасників цього товариства укладенням товариством договору ніяк не змінюється.

Як вказано у відзиві на позовну заяву, повноваження діяти від імені юридичної особи не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи, а тому на думку відповідача-2, підписання Товариством з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина» оспорюваного договору без передбаченого статутом попереднього погодження загальними зборами цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства, а не корпоративних прав ОСОБА_1 , як учасника цього товариства.

Отже, враховуючи те, що в даному випадку відсутнє порушення прав та інтересів позивача, тому відповідач-2 вважає, що в даному випадку слід відмовити у задоволенні позову про визнання недійсним договору.

Крім того, відповідачем-2 подано заперечення (вх.№14747/21 від 24.06.2021р.) проти вирішення спору у господарському суді, з огляду на те, що відповідно до пункту 5.8. договору купівлі-продажу у разі недосягнення згоди між сторонами, усі спори, розбіжності, вимоги або претензії, що виникають з цього договору (правочину) або у зв`язку із ним, або витікають із нього, у тому числі, що стосуються його виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягають остаточному вирішенню у постійно діючому третейському суді при Західній універсальній товарній біржі (місто Львів, вулиця Івана Франка, 9) відповідно до Закону України «Про третейські суди» та Регламенту цього суду третейським(-и) суддею(-ями), що обираються (призначаються головою третейського суду) згідно з цим регламентом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, заслухавши представника відповідача-2, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову з таких підстав.

Частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Згідно із частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 5 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є одним із двох учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина», частка якого становить 50% статутного капіталу товариства.

Звертаючись до господарського суду, ОСОБА_1 посилається на порушення його корпоративних прав, як учасника цього товариства, а саме його права на управління вищезазначеним товариством з тих підстав, що директор відповідача-1 не мав повноважень на підписання спірного договору, у зв?язку з чим, на думку позивача, договір купівлі-продажу слід визнати недійсним.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про господарські товариства», господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об`єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Згідно із статтею 3 Закону України «Про господарські товариства», засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

Статтею 167 Господарського кодексу України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Згідно із статтею 10 Закону України «Про господарські товариства», учасники товариства мають право:

а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом;

б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів;

в) вийти в установленому порядку з товариства;

г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов`язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів;

д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Відповідно до статті 116 Цивільного кодексу України, учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом:

1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);

3) вийти у встановленому порядку з товариства;

4) здійснити відчуження частки (її частини) у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

Договір відчуження майна, предметом якого є частка (її частина) у статутному (складеному) капіталі товариства, укладається у письмовій формі;

5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

Згідно із статтею 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Статтею 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Відповідно до частини 1 статті 58 Закону України «Про господарські товариства», вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Згідно із статтею 97 Цивільного кодексу України, управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 98 Цивільного кодексу України передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

З наведених норм права вбачається, що за договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому, правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників цього товариства жодним чином не змінюється.

Підписання директором оспорюваного договору без передбаченої статутом згоди загальних зборів цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства, а не корпоративних прав його учасника, оскільки директор діяв саме від імені товариства, а не його учасників.

Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (стаття 239 Цивільного кодексу України). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи.

Повноваження органу управління товариства (на надання зазначеної згоди), який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які діяти від імені товариства права не мають.

Підписання виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника.

Отже, підписання директором відповідача-1 оспорюваного договору без передбаченої статутом згоди загальних зборів цього товариства може порушувати права та інтереси цього товариства, а не корпоративні права позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019р. у справі №916/2084/17.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові також бере до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (див., зокрема, рішення у справі «Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки» (Credit and Industrial Bank v. the Czech Republic), заява №29010/95 від 20 травня 1998 року; рішення у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (Case of Terem LTD, Chechetkin and Olius v. Ukraine), заява №70297/01, пункти 28 - 30, від 18 жовтня 2005 року; рішення у справі «Фельдман та банк «Слов`янський» проти України», заява №42758/05, пункт 30, від 21 грудня 2017 року).

При цьому навіть у разі, якщо юридичну особу було ліквідовано, Європейський суд з прав людини розглядає справи за заявою саме такої юридичної особи, допускаючи її представництво в особі акціонера (учасника), якщо юридична особа не може брати участь у справі в особі своїх органів (рішення у справі «Фельдман та банк «Слов`янський» проти України», заява №42758/05, пункт 1 резолютивної частини від 21 грудня 2017 року).

Згідно із пунктом 51 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством. Спори цієї категорії є підвідомчими (підсудними) господарським судам незалежно від їх суб`єктного складу, якщо акціонер (учасник) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.

У пунктах 2.1. та 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від .25.02.2016 №4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин» вказано, що господарським судам під час вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин, слід з`ясовувати наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного права або законного інтересу у правовідносинах, на захист яких подано позов, а також питання про наявність чи відсутність факту їх порушення, невизнання або оспорювання. Законом не передбачено права учасника (засновника, акціонера, члена) юридичної особи звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів цієї особи поза відносинами представництва. Водночас згідно з положеннями статті 16 Цивільного кодексу України, пункту 4 частини першої статті 12 та статті 167 Господарського кодексу України незалежно від суб`єктного складу, якщо учасник (засновник, акціонер, член) юридичної особи обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, то він має право подати відповідний позов. Такий спір підвідомчий господарським судам і підлягає вирішенню у загальному порядку.

Таким чином, враховуючи відсутність порушення спірним договором корпоративних прав та інтересів ОСОБА_1 , суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову.

При цьому, враховуючи відсутність порушення спірним договором прав та інтересів позивача, що є самостійною підставою для відмови у позові, суд не вбачає необхідності надавати оцінку дійсності спірного договору.

Щодо заперечення відповідача-2 (вх.№14747/21 від 24.06.2021р.) проти вирішення спору у господарському суді слід зазначити, що положеннями договору купівлі-продажу зафіксовано волевиявлення саме Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина» та Приватного підприємства «Бережани» про передання спору на розгляд третейського суду, а не ОСОБА_1 .

З огляду на це спір у даній справі підлягає розгляду у Господарському суді Львівської області.

Враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку витрати по сплаті судового збору покласти на позивача, оскільки у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 123, 129, 236, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у строки, визначені главою 1 розділуГосподарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 09.08.2021р.

Суддя М.М. Петрашко