Ухвала суду № 98840791, 05.08.2021, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/174/21

05082021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2021 р. Кагарлицький районний суд Київської області

у складі: головуючого - судді Шевченко І.І.

при секретарі Лєвшин Н.О.

з участю представника відповідача ДВС Качанюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кагарлик в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Кагарлицького районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), АТ «Альфа-банк» про зняття арешту з майна, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулись до суду із позовом до Кагарлицького районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), АТ «Альфа-банк» про зняття арешту з майна.

14 травня 2021 р. позивачем було уточнено позовні вимоги та просила суд зняти арешт з усього майна ОСОБА_2 , який накладено Кагарлицьким районним відділом державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області на підставі виконавчого листа №6-363 від 17.04.2009 року, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ"Альфа -Банк" боргу в розмірі 76524 грн. 44 коп. З внесенням відповідних змін до Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна і виключенням відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 .

Про те, що вона на момент смерті чоловіка перебували в шлюбі свідчить копія свідоцтва про шлюб додана до матеріалів справи. Вона вчасно, в термін шість місяців звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка, ОСОБА_2 . 03.12.2020 року вона отримала витяг про реєстрацію спадкової справи в спадковому реєстрі.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, ОСОБА_2 належить житловий будинок в АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14. 08. 2019 року право власності зареєстровано за ОСОБА_2 .

Одержати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину вона не має змоги, так як на все майно її чоловіка накладено арешт, згідно відомостей Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна Кагарлицьким ВДВС.

Таким чином, арешт накладений на майно спадкодавця порушує набуття нею права власності.

18.12.2016 року на виконанні у відділі перебував виконавчий лист № 6-363 від 17.04.2009 Новозаводського районного суду м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа - Банк» боргу в розмірі 76524 грн. 44 коп. АСВП №28561614. В ході проведення виконавчих дій майно, на яке можливо було звернути стягнення у боржника відсутнє. Виконавче провадження знищене у зв`язку із закінченням строку зберігання завершених виконавчих проваджень, встановленого п. 9.9. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 №2274/5 згідно акту про вилучення номенклатурних справ для знищення, згідно якого строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання становить три роки, тому відсутні правові підстави для знаття арешту, оскільки виконавчі провадження за вказаний період знищено у зв`язку із закінченням і їй рекомендовано звернутися до суду.

Згідно із статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час пред`явлення позову) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У пункті 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» зазначено, що в разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону України про виконавче провадження. У зв`язку із цим боржник не може пред`являти такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання.

Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що він не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розд. VII ЦПК України.

Отже, вона є спадкоємцем першої черги за законом, який прийняв спадщину після смерті чоловіка шляхом звернення до нотаріальної контори з відповідною заявою.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Коло спадкоємців за законом, черговість спадкування ними визначена статтями 1258, 1261-1255 ЦК України.

В силу положень частин 1, 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За змістом ст.1218, ч. 3 ст.1231 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. До спадкоємця переходить обов`язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові спадкодавця за життя спадкодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК України).

Частиною 1 статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону України № 1404-VIII від 2 червня 2016 року «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві.

В силу частини 5 статті 47 цього Закону повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Також, Законом України № 1404-VIII від 2 червня 2016 року «Про виконавче провадження» (в редакції закону, чинній на час винесення постанови про повернення виконавчого документу) строк пред`явлення виконавчого листа до виконання був визначений у три роки (частина 1 статті 12).

З урахуванням викладеного, а також за відсутності у відповідача в цій справі належним чином, законно обґрунтованих заперечень щодо її права на арештоване майно, а також враховуючи, що наявність обтяження нерухомого майна перешкоджає їй, позивачу в повній мірі реалізувати своє право власності на таке майно, вважаю, що її вимоги мають бути задоволені.

У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України у вказаній редакції. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту (постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 658/715/16-ц (пункт 24), від 13 березня 2019 року у справі № 815/615/16-ц (пункт 28), від 22 квітня 2019 року у справі № 661/624/16-ц). Вона не є стороною виконавчого провадження, а тому її право підлягає захисту в порядку позовного провадження, шляхом подання позову.

Представник відповідача в особі - Кагарлицького районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Качанюк О.В. заперечувала проти поданого позову, оскільки позивач є спадкоємцем майна, на яке було накладено арешт , а для даної категорії сторін передбачено інший порядок зняття арешту з майна, тому провадження по справі необхідно закрити.

Представник відповідача в особі АТ «Альфа-банк» в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду. Заяв та клопотань не надходило.

Суд, вислухавши представника відповідача в особі Кагарлицького районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Качанюк О.В. та вивчивши письмові докази, приходить до наступного висновку.

Судом при розгляді справи було встановлено, що згідно Автоматизованої системи виконавчого провадження періодом з 07.09.2011 року по 21.12.2011 року на виконанні у відділі перебував виконавчий лист №6-363 від 17.04.2009 Новозаводського районного суду м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Альфа Банк" залишку боргу в розмірі 76524 грн. 44 коп. АСВП №28561614.

В ході проведених виконавчих дій, майно на яке можливо було звернути стягнення у боржника відсутнє, тому, 21.12.2011 року на підставі п.2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (від 21.04.1999 № 606-ХІV в редакції від 04.11.2010 № 2677-VI) державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчою документа стягувачу. Повторно виконавчий документ на виконання до відділу не надходив (а.с. 13).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.11).

Як убачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.08.2019 р. приватним нотаріусом Мартиненко Лесею Леонідівною, Кагарлицький районний нотаріальний округ, Київська обл. ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину, за заповітом, серія та номер: 568, на житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Даних про обтяження об`єкта нерухомого майна – житлового будинку позивачем не надано.

Після смерті ОСОБА_2 03.12.2020 р. приватним нотаріусом Мартиненко Л.Л. була заведена спадкова справа № 25/2020 (а.с. 12).

Встановити, хто є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_2 , крім позивача ОСОБА_1 , яка була дружиною померлого, що підтверджується копією свідоцтва про одруження (а.с. 10), не можливо встановити, оскільки в матеріалах справи відсутні будь – які належні та допустимі докази щодо даного питання.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.08.2019 р. ОСОБА_2 отримав у спадщину житловий будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належав померлій ОСОБА_3 на підставі рішення Кагарлицького районного суду Київської області у справі № 2-453/10, від 18 травня 2010 року, зареєстрованого Кагарлицьким бюро технічної інвентаризації 02.06.2010 в книзі: 3; Номер запису: 2000, відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме, майно, виданого 02.06.2010, номер витягу: 26283102, реєстраційний номер:30574549 (а.с. 8).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином, установивши, що позивач є спадкоємцем боржника у виконавчому провадженні, суд вважає, що вона не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19)з урахуванням аналогічних висновків, які містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19).

За таких обставин суд вважає за належне закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки арешт накладено на майно ОСОБА_2 , який є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому його спадкоємець не може виступати позивачем у даній справі про зняття арешту з майна відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні у наведеному складі.

Керуючись ст. ст. 255, 256, 259-261 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Кагарлицького районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), АТ «Альфа-банк» про зняття арешту з майна - закрити.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвалу може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Кагарлицького районного суду Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 09.08.2021 р.

Суддя І.І. Шевченко