Рішення № 9884056, 09.06.2010, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 22ц-2328/2010 р. Головуючий у I інстанції Сова Т.Г. Категорія цивільна Доповідач Євстафіїв О.К.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2010 року Апеляційний суд Чернігівської області у складі: головуючого - судді Шарапової О.Л., суддів: Євстафіїва О.К., Заболотного В.М., при секретарі Штупун О.М., за участю позивача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Менського районного суду від 14 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2010 р. ОСОБА_5 предявила позов до ОСОБА_6, в якому просила визнати його таким, що втратив право користування АДРЕСА_1. Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що в березні 2007 р., після розірвання шлюбу з відповідачем, останній в рахунок погашення боргу за аліментами, стягнутими з нього на її користь на утримання їхніх неповнолітніх дітей, відчужив спірний будинок їй та дітям. З цього часу він не зявляється в будинку і не несе ніяких обовязків по його утриманню. Спочатку ОСОБА_6 був згоден на зняття з реєстрації свого місця проживання у даному будинку, але потім він відмовився від зняття реєстрації в ньому.

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати дане рішення і задовольнити позов. Доводи скарги зводяться до такого.

Рішення місцевого суду суперечить наявним у справі доказам та нормам матеріального права, що мають бути застосовані до спірних правовідносин. Так, зібраними по справі доказами підтверджується, що після відчуження ОСОБА_6 будинку, що є обєктом спору по справі, з травня 2007 р. по даний час він не проживає в ньому у звязку з вибуттям на нове місце проживання в садибу його батьків, що знаходиться у с. Слобідка Менського району, але він не погоджується знятися з реєстрації місця проживання в спірному будинку.

До спірних правовідносин суд безпідставно не застосував ст. 41 Конституції України, ст. 71 ЖК УРСР, ст.ст. 379-381, 386 ЦК України правові норми, які захищають право власності осіб на житло.

У судовому засіданні ОСОБА_5 підтримала апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи рішення, суд І інстанції виходив з того, що в силу ст. 47 Конституції України і ст. 3 Закону України „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей” позов не підлягає задоволенню. Так, після відчуження ОСОБА_6 будинку, про який йдеться, ОСОБА_5 переконала його змінити місце свого проживання, після чого не дала йому ключів від будинку, повністю обмеживши до нього доступ, що відповідач при укладенні договору відчуження будинку помилково вважав, що після досягнення дітьми повноліття будинок буде йому повернуто, що позивач не надала доказів про наявність у відповідача іншого жилого будинку. Даних висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального й процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Так, по справі встановлено наступне.

Позивач і відповідач перебували в шлюбі, який розірвано 14.03.2007 р., що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с. 7). Від шлюбу останні мають неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, що ніким не заперечується.

Сторони не заперечують, що відповідач ОСОБА_6 зареєстрований у АДРЕСА_1

Згідно з довідкою Жовтневої сільської ради від 29.01.2010 р. № 75/03-33, в спірному будинку фактично проживають позивач ОСОБА_5 з її й відповідача неповнолітніми дітьми (а.с. 5).

24.04.2007 р. сторони уклали договір, згідно з яким вищевказаний будинок відповідач передав у власність своїм дітям і їхній матері (його колишній дружині) у рівних частках кожному. Даний договір 24.04.2007 р. посвідчено державним нотаріусом Менської районної державної нотаріальної контори (реєстраційний № 1736); в цей же день його зареєстровано у державному реєстрі правочинів (копії вказаного договору і витягу з Державного реєстру правочинів на а.с. 8, 9).

ОСОБА_6 місцевому суду пояснював, що після розірвання шлюбу він у спірному будинку не зявлявся і не має від нього ключів, т.я. ОСОБА_5 йому пояснила, що він зобовязаний відчужити на користь її та їхніх дітей цей будинок, оскільки за несплату аліментів йому загрожуватиме кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі, і переїхати жити до батьків. Крім того, він вважав, що після досягнення дітьми повноліття будинок буде йому повернуто.

З встановленого випливають наступні висновки.

Згідно з ч. 2 ст. 405 ЦК України член сімї власника втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сімї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і законом.

Причина, з якої ОСОБА_6 відсутній в АДРЕСА_1 з 2007 р. по даний час, не є поважною. Суду не надано жодного доказу того, що відповідач не проживає в цьому будинку внаслідок вчинення відносно нього позивачем протиправних дій і що домовленістю між ними встановлено більший, ніж передбачено ч. 2 ст. 405 ЦК України, строк відсутності у будинку, зі спливом якого він втрачає право користування ним.

Посилання ОСОБА_6 на те, що при укладенні договору відчуження будинку він помилково вважав, що після досягнення дітьми повноліття будинок буде йому повернуто, не є підставою для відмови ОСОБА_5 у позові, оскільки даний договір не визнано судом таким, що укладений внаслідок помилки відповідача щодо обставин, які мають істотне значення.

Посилання суду І інстанції на те, що позивач не надала доказів про наявність у відповідача іншого жилого будинку також не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки в силу ч. 2 ст. 405 ЦК України наявність або відсутність у члена сімї власника будинку іншого (крім спірного) житла не має юридичного значення для вирішення спору між сторонами.

Тож оскаржуване рішення підлягає скасуванню з постановленням рішення про задоволення позову.

У порядку ч. 5 ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 належить стягнути документально підтверджені нею витрати по сплаті судового збору й витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у загальній сумі 49 грн. 75 коп. та 37 грн. 00 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи до державного бюджету у звязку з несплатою їх ОСОБА_5 за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 307, 309 ч. 1 п. 4, 316 ЦПК України, ст. 405 ч. 2 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити, рішення Менського районного суду від 14 квітня 2010 року скасувати; позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_6 таким, що втратив право користування АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 49 (сорок девять) грн. 75 коп. на відшкодування судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_6 до державного бюджету м. Чернігова 37 (тридцять сім) грн. 00 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи на розрахунковий рахунок № 31214259700002 в ГУДКУ в Чернігівській області, МФО банку 853592, код ЄДРПОУ 22825965.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але воно може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: