Рішення № 98837566, 06.08.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2021 року справа № 580/2625/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тимошенко В.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

28 квітня 2021 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовною заявою до Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 13.04.2021 №232914 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення державного контролю встановлено порушення та за результатами розгляду справи щодо позивача складено постанову №232914 від 13.04.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000 грн. Вважає постанову протиправною, оскільки результати вимірювання здійсненні відповідачем не можна вважати достовірними, зважаючи на неможливість встановлення точного показника навантаження на кожну з осей. Крім того, службовими особами відповідача не було надано документів, які б підтверджували проведення повірки зважувального обладнання.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідачів надав до суду відзив, згідно якого заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що під час рейдової перевірки, в результаті здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача, який здійснював перевезення вантажу (кукурудза), було виявлено, що вагові параметри транспортного засобу марки MAN д.н. НОМЕР_1 перевищували встановлені п. 22.5 ПДР ваговві норми на 36 %, а саме, навантаження по загальній масі становило 54,4 т. при нормативно допустимій 40 т., на одиночну вісь становило 15,45 т. при нормативно допустимій 11 т., на строєну вісь 31,95 т. при нормативно допустимій 22 т., чим порушено вимоги ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 22.5 ПДР, про що складено акт проведення перевірки № 267395 від 22.03.2021. Таким чином враховуючи те, що параметри транспортного засобу позивача перевищували нормативи, було складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 027643 від 22.03.2021 та Акт № 044712 від 22.03.2021 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, на підставі яких проведено розрахунок від 22.03.2021 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд в сумі 2020,58 євро. На підставі даних обставин, стосовно позивача винесено оскаржувану постанову.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований, як фізична особа-підприємець - 28.02.2002.

За результатами здійснення 22.03.2021 державними інспекторами Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було виявлено, що о 11 год. 54 хв. на а/д Н-16 39 км.+800 м. ФОП ОСОБА_1 за допомогою водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом марки MAN д.н. НОМЕР_2 , здійснював перевезення вантажу згідно ТТН № 443053 від 22.03.2021 (кукурудза), з перевищенням встановлених законодавством вагових норм понад 20 % без відповідного дозволу на рух автомобільними дорогами України, виданого уповноваженими компетентними станами, а саме: перевищення встановлених п. 22.5 ПДР вагових норм становить 36 %, навантаження по загальній масі становило 54,4 т. при нормативно допустимій 40 т., на одиночну вісь становило 15,45 т. при нормативно допустимій 11 т, на строєну вісь 31,95 т. при нормативно допустимій 22 т., чим порушено вимоги ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 22.5 ПДР, про що складено акт проведення перевірки № 267395 від 22.03.2021.

Водій ОСОБА_2 з актом проведення перевірки був ознайомлений, від підпису та пояснень відмовився.

Дана перевірка проводилась державними інспекторами відповідно до їх службових посвідчень, на підставі направлення на перевірку № 012320 від 17.03.2021 та щотижневого графіка проведення рейдових перевірок.

Листом від 23.03.2020 № 20653/26.4/24-21, позивачу, надіслано повідомлення про розгляд справи на 13.04.2021 ( з 09-00 год. до -30 год.). Дане запрошення згідно тренінгу поштових відправлень було отримано позивачем 29.03.2021.

Враховуючи те, що параметри транспортного засобу позивача перевищували нормативи, було складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 027643 від 22.03.2021 та Акт № 044712 від 22.03.2021 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, на підставі яких проведено розрахунок від 22.03.2021 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд в сумі 2020,58 євро.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пунктом 4 зазначеного Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Відповідно до ст. 6 Закону України від 05.04.2001 №2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-III) реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно з п. 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567), органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція, її територіальні органи.

Відповідно до ст. 6 Закону №2344-III, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 1 Закону №2344-III, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Пунктом 14 Порядку №1567 визначено, що рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до п. 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів, ін.

Отже, управління Укртрансбезпеки уповноважене здійснювати рейдові перевірки зокрема в русі враховуючи при цьому наявність затверджено щотижневого графіку та направлення зокрема на здійснення перевірки в період виявлених та зафіксованих порушень.

Відповідно до ст. 34 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих та нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та вантажів.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII (далі - Закон №3353-XII) до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль. З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 1 Закону №2344-III визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Статтею 34 Закону №2344-III визначено, що автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів і забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Згідно ст. 48 Закону №2344-III, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

-для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

-для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306 (далі - ПДР), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Відповідно до п.п. 20,21 Порядку №1567, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

З аналізу вказаних положень Закону №2344-III, вбачається, що автомобільний перевізник, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних обмежень більше ніж на п`ять відсотків, повинен мати дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великогабаритних транспортних засобів.

В обгрунтування позову, позивач зазначає, що про відсутність відповідної методики, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю, на прохання водія, інспектором укртрансбезпеки не надано свідоцтва про повірку зважувального комплексу та те, що посадовою особою Укртрансбезпеки безпідставно у розділі 7 акта № 044712 від 22.03.2021 зазначено маршрут руху с. Демянці-с.Білозір`я.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає.

На момент виникнення спірних правовідносин, не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879), відповідно до п.п.3-6 якого, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів;

Дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами", після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов.

Вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.

Відповідно до п.п. 15,18,20 Порядку №879, контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879 згідно якого плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою

П = (Рзм + Рнв + Рг) х В,

де П - розмір плати за проїзд;

Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

В - відстань перевезення, кілометрів.

Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

При визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу.

Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Відповідно до пункту 31.1 Порядку №879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

З матеріалів справи встановлено, що під час рейдової перевірки, в результаті здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача, який здійснював перевезення вантажу (кукурудза), виявлено, що вагові параметри транспортного засобу перевищували встановлені п. 22.5 ПДР вагові норми, а саме, навантаження по загальній масі становило 54,4 т. при нормативно допустимій 40 т., на одиночну вісь становило 15,45 т. при нормативно допустимій 11 т, на строєну вісь 31,95 т. при нормативно допустимій 22 т., у зв`язку із чим його віднесено до великогабаритного транспортного засобу.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває несправному стані.

22.03.2021 зважування проводилось на габаритно - ваговому комплексі, який утримується в робочому стані та відповідає законодавству в сфері стандартизації, метрології та сертифікації згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.

Позивачем надано суду свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П 40 М 005049 21, згідно якого, прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030 Т-АS2 -PWIA № 402 відповідають вимогам ДСТУ ОІМL R 134-1:2010.

Таким чином, засіб зважувальної техніки, а саме вага № 402, що входить до габаритно-вагового комплексу та за допомогою якого здійснювалося зважування транспортного засобу позивача, має свідоцтво про повірку та є технічно справним.

Підтвердженням фактичної ваги зважуваного транспортного засобу є талон зважування в якому зазначено Вагу № 402, дату та час перевірки, номер транспортного засобу, який перевірявся та зазначено, що зважування здійснювалося в русі (динамічний режим).

Документи на ваги завжди знаходяться у пункті здійснення габаритно- вагового контролю та надаються на вимогу водія для ознайомлення.

Твердження позивача про те, що на прохання водія, інспектором Укртрансбезпеки не надано свідоцтва про повірку зважувального комплексу судом оцінюються критично, оскільки позивачем не доказів які б свідчили про відмову у наданні водію для огляду свідоцтва про повірку вагового комплексу.

Щодо твердження позивача про те, що посадовою особою Укртрансбезпеки безпідставно у розділі 7 акта № 044712 від 22.03.2021 зазначено маршрут руху с. Демянці-с.Білозір`я, то суд зазначає таке.

На момент перевірки водієм надано ТТН № 443053 від 22.03.2021, в якій зазначено пункт навантаження Дем`янці пункт розвантаження м. Черкаси, а не ТТН № 42 від 22.03.2021, яку позивачем додано до позовної заяви, де пунктом розвантаження вказано с. Білозір`я. Тому, саме на підставі наданої водієм на момент перевірки ТТН, інспектором правомірно визначено маршрут руху с. Демянці-с.Білозір`я.

З урахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні позивачем вантажу автомобілем марки - марки MAN д.н. НОМЕР_2 без відповідного дозволу.

Відповідно до п. 26 Порядку №1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Як встановлено з матеріалів справи, 23.03.2021 Державною службою України з безпеки на транспорті за №20653/26.4/24-21 видано повідомлення про розгляд справ за наслідками здійснення 22.03.2021 державного контролю на автомобільному транспорті, який відбудеться - 13.04.2021 о 11-30. Вказане повідомлення отримано - 29.03.2021.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується належне повідомлення позивача про розгляд справи.

Відповідно до п. 27 Порядку №1567, у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги наявність визначених Законом підстав для проведення посадовими особами відповідача перевірки, а також доведені в ході розгляду даної справи обставини порушення позивачем вимог ст. 48 Закону №2344-III (відсутність дозволу, який дає право на рух великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами), суд доходить висновку про правомірність прийнятої відповідачем спірної постанови.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи ст. 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

В контексті перелічених положень КАС України в ході судового розгляду спору відповідач довів належними та допустимими доказами правомірність застосування до позивача штрафу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що використовуючи владні, управлінські функції при вирішенні питання про притягнення до відповідальності позивача, відповідач діяв відповідно до вимог Закону, а тому суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Рішення у повному обсязі складене 06.08.2021.

Суддя В.П. Тимошенко