Рішення № 98835565, 04.08.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 серпня 2021 року Справа № 280/4823/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Василівської районної ради Запорізької області (Україна, 71601, Запорізька обл., Василівський р-н, місто Василівка, БУЛЬВАР ЦЕНТРАЛЬНИЙ, будинок 4, ідентифікаційний код: 24913314) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строку його виплати, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Василівської районної ради Запорізької області» (далі - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з Василівської районної ради Запорізької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 64570 гривень 66 копійок, компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строку його виплати в розмірі 4092 гривні 08 копійок, що всього становить 68662 гривні 74 копійки.

Ухвалою суду від 14 червня 2021 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 08 липня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання Василівської районної ради Запорізької області про призначення розгляду справи №280/4823/21 з викликом сторін у порядку загального позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі №280/7350/20 вирішено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великобілозерської районної ради Запорізької області на користь позивача нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 61991,80 грн.; грошову допомогу (матеріальну допомогу на оздоровлення) в розмірі 5980,00 грн.; компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 249,19 грн. Разом з тим, рішення суду було виконане лише 18 травня 2021 року, що підтверджується листом Управління Державної казначейської служби України у Василівському районі Запорізької області від 21 травня 2021 року №02.4-16-10/692. Посилається на те, що за 161 робочих днів (з дня ухвалення рішення суду по день фактичного виконання рішення суду), його середній заробіток складає 64570,66 грн.(161 днів * 401,06 грн.). Крім того вважає, що має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строку його виплати становить 4092,08 грн. У зв`язку з наведеним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач позовні вимоги не визнав, 07 липня 2021 року надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№38291), в якому зазначає, що із посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц (провадження №14-623цс18) зазначає, що механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Звертає увагу, що рішенням районної ради від 23 грудня 2020 року №1 «Про місцевий бюджет Василівського району на 2021 рік (08302200000)» (зі змінами) не передбачене бюджетне фінансування щодо відшкодування середнього заробітку за час розрахунку при звільнення та стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строку його виплати. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року по справі №280/7350/20 задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Великобілозерської районної ради Запорізької області (71400, Запорізька область, Великобілозерський район, с. Велика Білозерка (частина 1 села), вул. Центральна, буд. 120, код ЄДРПОУ 20484684) про стягнення коштів.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Великобілозерської районної ради Запорізької області (71400, Запорізька область, Великобілозерський район, с. Велика Білозерка (частина 1 села), вул. Центральна, буд. 120, код ЄДРПОУ 20484684) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , іпн НОМЕР_1 ) нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 61991 (шістдесят одна тисяча дев`тсот дев`яносто одна) гривень 80 коп.; грошову допомогу (матеріальну допомогу на оздоровлення) в розмірі 5980 (п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят) гривень 00 коп.; компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 249 (двісті сорок дев`ять) грн 19 коп.

03 лютого 2021 року на виконання вказаного рішення видано виконавчий лист.

Ухвалою суду від 22 квітня 2021 року замінено сторону (боржника) у виконавчому листі, виданому Запорізьким окружним адміністративним судом 03 лютого 2021 року по справі №280/7350/20, а саме боржника - Великобілозерську районну раду Запорізької області на його правонаступника – Василівську районну раду Запорізької області (71601, Запорізька область, м. Василівка, бул. Центральний, б. 4, код ЄДРПОУ 24913314).

18 травня 2021 року відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів, або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 зі змінами, здійснено безспірне списання коштів згідного виконавчого лист, виданого на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року по справі №280/7350/20.

Позивач, у зв`язку з тривалим невиконанням рішення суду по справі №280/7350/20, звернувся до із цим позовом про стягнення належним йому сум заробітної плати та компенсації втрати частини доходу за період з 23 вересня 2020 року по 18 травня 2021 року.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 236 КЗпП України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Як зазначалося вище, рішенням Запорізького кружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року по справі №280/7350/20 стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Великобілозерської районної ради Запорізької області (71400, Запорізька область, Великобілозерський район, с. Велика Білозерка (частина 1 села), вул. Центральна, буд. 120, код ЄДРПОУ 20484684) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , іпн НОМЕР_1 ) нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 61991 (шістдесят одна тисяча дев`тсот дев`яносто одна) гривень 80 коп.; грошову допомогу (матеріальну допомогу на оздоровлення) в розмірі 5980 (п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят) гривень 00 коп.; компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 249 (двісті сорок дев`ять) грн 19 коп.

Згідно із статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Як передбачено частиною другою статті 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Частиною першою статті 255 цього ж Кодексу визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно із частиною другою статті 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Крім того, згідно із частиною другою статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15 жовтня 2009 року у справі «Іванов Юрій Миколайович проти України» (заява №40450/04) ЄСПЛ зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач був зобов`язаний виконати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року по справі №280/7350/20 щодо виплати суми заборгованості незалежно від того, чи звертався відповідач за виконанням судового рішення до органів Державної казначейської служби України.

Проте, фактичне виконання рішення відбулось лише 18 травня 2021 року, про що свідчить лист Управління Державної казначейської служби України у Василівському районі Запорізької області від 21 травня 2021 року №02.4-16-10/692.

Суд, при вирішенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, враховує таке.

Як встановлено судом та не заперечується сторонам, час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботи за період з 23 вересня 2020 року по 18 травня 2021 року складає 161 робочий день.

На думку суду, виходячи із встановлених обставин справи, на підставі статей 235, 236 КЗпП України на користь позивача слід стягнути середній заробіток за період з 24 вересня 2020 року (з наступного дня після звільнення позивача) по 18 травня 2021 року (день фактичної виплати заборгованості за рішенням суду).

Визначаючи розмір середнього заробітку за фактично відпрацьований час та за час вимушеного прогулу суд застосовує положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року (далі - Порядок №100).

Так, згідно з вимогами пункту 2 Порядку №100 обчислення середньомісячної заробітної плати здійснюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до пунктів 5, 8 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Судом встановлено, заробітна плата позивача за фактично відпрацьовані протягом 2 місяців робочі дні становила 14839,34 грн. (4980,00 грн. + 8859,34 грн.). Число відпрацьованих позивачем робочих днів за останні 2 два місяців роботи становила: у серпні 2020 року – 20 днів, у вересні 2020 року – 17 днів, разом – 37 днів.

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача становила: 401,06 грн. (14839,34 грн. / 37 днів).

Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що з відповідача на корить ОСОБА_1 підлягає стягненню загальний розмір середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у розмірі 64570 66 грн. (161 день х 401,06 грн.), яка визначена без утримання необхідних податків та інших обов`язкових платежів.

Посилання представника відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц (провадження №14-623цс18) суд не приймає, оскільки позивач звернувся до суду із цим позовом 10 червня 2021 року, тобто без зайвих зволікань одразу після виплати заборгованості 18 травня 2021 року.

Також суд зазначає, що реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Що стосується вимог про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строку його виплати, суд зазначає наступне.

При нарахуванні компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати слід керуватися Законом України від 19 жовтня 2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат» (далі - Закон №2050-III), Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів в зв`язку з порушенням строків їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21 лютого 2001 року (далі - Порядок №159).

Статтями 1-3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Згідно з пунктом 2 Порядку №159 встановлено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Згідно з пунктом 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

В силу пункту 7 вказаного Порядку №159 компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: власних коштів - підприємствами, установами та організаціями, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднаннями громадян; коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Компенсація за порушення строків виплати такого доходу, який не має разовий характер, проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків їх виплати провадиться відповідно до індексу заростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Заробітна плата, яка не була своєчасно виплачена згідно рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі №280/7350/20 складає 61991,80 грн.

Сума 18% податку на доходи фізичних осіб і 1,5% військового збору (разом 19,5% обов`язкових платежів) складає 12088,40 гривень.

Сума нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, після утримання 18% податку на доходи фізичних осіб і 1,5% військового збору: 61991,80 - 12088,40 = 49903,40 грн.

Період невиплати заробітної плати: вересень 2020 року - травень 2021 року (згідно наведеної вище статті закону, інфляція за вересень 2020 року до уваги не береться).

Сукупний індекс інфляції за період з жовтня 2020 року по квітень 2021 року (травень 2021 року не враховано, оскільки індекс інфляції за цей місяць на час подання позовної заяви не було оприлюднено) складає 108,2%.

Таким чином, компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строку його виплати становить: (49903,40 грн. х 1,082) - 49903,40 грн. = 53995,48 грн. - 49903,40 грн. = 4092,08 грн.

Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість даної позовної вимоги, та відповідно наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 8 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Як встановлено частинами першою, другою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Василівської районної ради Запорізької області (Україна, 71601, Запорізька обл., Василівський р-н, місто Василівка, БУЛЬВАР ЦЕНТРАЛЬНИЙ, будинок 4, ідентифікаційний код: 24913314) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строку його виплати, - задовольнити повністю.

Стягнути з Василівської районної ради Запорізької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 64570 гривень 66 копійок, компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строку його виплати в розмірі 4092 гривні 08 копійок, що всього становить 68662 гривні 74 копійки.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Василівської районної ради Запорізької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуваннями доповнень пункту 3 розділу VІ «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 04 серпня 2021 року.

Суддя Д.В. Татаринов