Ухвала суду № 98834014, 06.08.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1952/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2021 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючої судді Дергачової Н.В., при секретарі судового засідання Стегней К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгород скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Південно – Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано – Франківськ) Ярешка Дмитра Валерійовича з накладення арешту на банківський рахунок боржника, у цивільній справі № 2п-5244/10 за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ:

Скаржник – ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії головного державного виконавця Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Південно – Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано – Франківськ) Ярешка Дмитра Валерійовича з накладення арешту на банківський рахунок боржника, у цивільній справі № 2п-5244/10 за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про стягнення суми, за якою просить суд: зобов`язати орган виконання судових рішень зняти арешт з банківського рахунку в AT «Приватбанк» № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), який використовується для отримання заробітної плати.

В обґрунтування скарги скаржник зазначив наступне.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду по справі № 2п-5244/10 від 22.02.2010р. вирішено: стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 111 826,31 грн., а також 1240,00 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору

ДВС відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню даного виконавчого документу.

08.02.2021р. ДВС було направлено та отримано від Державної фіскальної служби України відповідь на запит № 95909497 від 08.02.2021р. про наявні рахунки у боржника.

Також 08.02.2021р. ДВС було направлено та отримано від Державної фіскальної служби України відповідь на запит про джерела отримання доходів боржника - фізичної особи, згідно якої Податковий номер/серія (за наявності) та номер паспорта податкового агента: НОМЕР_3 .

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зазначений код належить Закарпатському відділу комплексного проектування Державного підприємства Українського державного інституту з проектування об`єктів дорожнього господарства "УКРДІПРОДОР".

Дійсно саме там працює скаржник та отримує оплату праці на банківський рахунок в AT Приватбанк» № НОМЕР_1 для отримання заробітної плати, що підтверджено довідками від ЗВКПДПУДІПОДГ "УКРДІПРОДОР" та AT «Приватбанк».

Заявник не може користуватися належними йому зарплатними коштами станом і по день подання звернення до суду.

При здійсненні дій державним виконавцем порушено наступні норми: ст. 43 Конституції України, ст. 59, 73 Закону України «Про виконавче провадження»

Зважаючи на те, що накладений на рахунок в банку арешт унеможливлює отримання заробітної плати, вважаємо, що скарга підлягає задоволенню в частині відновлення порушених оскаржуваною цією постановою прав заявниці.

За заявою від 02.08.2021 року скаржник змінив предмет розгляду за скаргою та просив суд:

-скасувати Постанову державного виконавця від 11.11.2020р. № 25544841 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на банківський рахунок в AT «Приватбанк» № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), який використовується для отримання заробітної плати;

-зняти арешт з банківського рахунку в AT «Приватбанк» № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), який використовується для отримання заробітної плати.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Зміна предмету скарги є правом заявника, відтак слід розглянути зазначену скаргу з урахуванням зміненого предмету розгляду.

В судове засідання представник скаржника та скаржник не прибув, незважаючи на той факт що про час і місце розгляду справи був судом повідомлений належним чином.

Представник органу виконання судових рішень жодного разу не прибув, пояснень суду не надав.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та матеріали справи № 2п-5244/10 суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що за рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 вересня 2010 року у справі № 2п-5244/10 за наслідками розгляду позову ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про стягнення боргу, було позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» 111 826 грн. 31 коп. заборгованості за кредитним договором № CL15389 від 28.01.2008 року та 1240,00 грн. судових витрат.

За постановою Закарпатського апеляційного суду від 01.02.2021 року у цій справі було апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк», задоволено.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 травня 2020 року про відмову у видачі дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, скасовано.

Заяву Акціонерного товариства «Універсал Банк» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, задоволено.

Постановлено видати Акціонерному товариству «Універсал Банк» дублікат виконавчого листа стосовно ОСОБА_2 у справі № 2/5244/10 на виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 вересня 2010 року про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

Поновити Акціонерному товариству «Універсал Банк» строк для пред`явлення дублікату виконавчого листа до виконання стосовно ОСОБА_2 у справі №2/5244/10 на виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 вересня 2010 року про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

На виконання вищезазначеної постанови 16.03.2021 року представнику позивача був виданий дублікат виконавчого листа у цій справі, який був пред`явлений до виконання.

Як стверджує заявник, проте не підтверджено жодними доказами у цій справі, ДВС відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню даного виконавчого документу.

08.02.2021р. ДВС було направлено та отримано від Державної фіскальної служби України відповідь на запит № 95909497 від 08.02.2021р. про наявні рахунки у боржника.

Також, 08.02.2021р. ДВС було направлено та отримано від Державної фіскальної служби України відповідь на запит про джерела отримання доходів боржника - фізичної особи, згідно якої Податковий номер/серія (за наявності) та номер паспорта податкового агента: НОМЕР_3 .

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зазначений код належить Закарпатському відділу комплексного проектування Державного підприємства Українського державного інституту з проектування об`єктів дорожнього господарства "УКРДІПРОДОР".

Дійсно саме там працює скаржник та отримує оплату праці на банківський рахунок в AT Приватбанк» № НОМЕР_1 для отримання заробітної плати, що підтверджено довідками від ЗВКПДПУДІПОДГ "УКРДІПРОДОР" та AT «Приватбанк».

Заявник не може користуватися належними йому зарплатними коштами станом і по день подання звернення до суду, що й зумовило звернення до суду із зазначеною скаргою.

Як вбачається з постанови Верховного Суду від 03.02.2021 року у справі № 756/1927/16-ц (провадження № 61-10611св20), яка була постановлена колегією суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, відповідно до статті 129-1 Конституції України cуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 56 Закону № 1404-VIII передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Пунктом 2 частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення, до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», її дочірня компанія «Газ України», публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону № 1404-VIII встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII.

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону № 1404-VIII).

Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-535цс15.

Велика Палата Верховного Суду від зазначеного висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах не відступала.

Зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. Також арешт може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.

Таких же висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20).

Статтею 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.

Отже, арешт на рахунок боржника не унеможливлює отримання заробітної плати ним, за його бажанням, готівкою через касу роботодавця або поштовими переказами на вказаний ним рахунок (адресу), а тому висновок судів про те, що накладення арешту на грошові кошти боржника порушує його право на отримання заробітної плати є необґрунтованим.

Судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, посилання суду апеляційної інстанції на висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 916/73/19, від 09 вересня 2019 року у справі № 913/958/16, від 10 жовтня 2019 року № 916/1572/19, від 25 жовтня 2019 року № 37/70, від 28 жовтня 2019 року у справі № 916/1845/19 не є релевантним, оскільки правовідносини у наведених справах стосуються накладення арешту на рахунки юридичної особи роботодавця - боржника, з яких здійснюється виплата заробітної плати працівникам та сплата податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, а у даній справі правовідносини стосуються питання накладення арешту на рахунок фізичної особи - боржника, призначений для отримання особистих коштів, зокрема, заробітної плати.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Однак, як зазначено у ч. 5 ст. 411 ЦПК України висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Відтак зазначені висновки не є обов`язковими у цій справі.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.

Стаття 68 цього ж Закону встановлює умови звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, а саме: стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Згідно ч. 1 ст. 69 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 70 Закону розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:

у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

Проте зазначених вимог Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем дотримано не було, оскільки накладено арешт на весь рахунок заявника, а не в межах 20 відсотків.

При цьому згідно довідки ПАТ КБ «Приват Банк» на цей рахунок боржник ОСОБА_1 отримує зарплатні виплати.

Як вбачається з матеріалів справи за постановою від 09.02.2011 року було відкрите виконавче провадження ВП № 25544841 головним державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Слободян Л.А. з виконання виконавчого листа від 02.11.2010 року № 2-5244.

За постановою державного виконавця від 03.01.2020 року було передано виконавчий документ – виконавчий лист від 02.11.2010 року № 2-5244 до Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Південно – західного управління Міністерства юстиції (м. Івано – Франківськ).

За постановою старшого державного виконавця Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Південно – західного управління Міністерства юстиції (м. Івано – Франківськ) Ярешко Н.А. від 13.01.2020 року ВП № 25544841 було прийнято виконавче провадження до виконання.

За постановою головного державного виконавця Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Південно – західного управління Міністерства юстиції (м. Івано – Франківськ) Ярешко Н.А. від 11.11.2020 року ВП № 25544841 було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у даному випадку державним виконавцем порушено саме умови звернення стягнення на заробітну плату боржника, яку він отримує через банківський рахунок, оскільки таке стягнення має відбуватися саме шляхом винесення постанови, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи, та в межах 20 відсотків із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відтак скарга підлягає задоволенню в частині скасування постанови головного державного виконавця Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Південно – західного управління Міністерства юстиції (м. Івано – Франківськ) Ярешко Н.А. від 11.11.2020 року ВП № 25544841 про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Що ж стосується скасування арешту з банківського рахунку в AT «Приватбанк» № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), який використовується для отримання заробітної плати, то суд не вбачає підстав для задоволення скарги в цій частині, оскільки у постанові від 11.11.2020 року ВП № 25544841 не вказано конкретний номер рахунку. Крім того скасування арешту на цей рахунок є наслідком винесення судом цієї постанови, яка до виконання ще пред`явлена не була, відтак на цей час відсутні дії або бездіяльність державного виконавця в цій частині, які можуть бути оскаржені.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Південно – Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано – Франківськ) Ярешка Дмитра Валерійовича з накладення арешту на банківський рахунок боржника, у цивільній справі № 2п-5244/10 за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про стягнення суми, - задовольнити частково.

Скасувати постанову головного державного виконавця Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Південно – західного управління Міністерства юстиції (м. Івано – Франківськ) Ярешко Н.А. від 11.11.2020 року ВП № 25544841 про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

В задоволенні решти вимог за скаргою відмовити за необґрунтованістю.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Н.В. Дергачова