Рішення № 98833244, 15.06.2021, Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 503/629/21

Провадження № 2/503/349/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2021 року Кодимський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Сердюк Б.С.,

за участю секретаря судового засідання Журби С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до АТ "Перший Український Міжнародний Банк" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.03.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною вчинено виконавчий напис №1636 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший український міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 57227,13 грн. Приватний нотаріус мотивував виконавчий напис, тим, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором №GP-4405406 від 10.04.2013 року, укладеним з АТ «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ПАТ «Перший український міжнародний банк». Строк платежу за кредитним договором настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 12.03.2017 року по 12.03.2018 року. Вважає виконавчий напис №1636 від 22.03.2018 року протиправним, тобто таким, що винесений з порушенням вимог чинного законодавства України та не підлягає виконанню, оскільки вчинений без оригіналу нотаріально посвідченого договору. Письмової вимоги (повідомлення) від АТ «Перший український міжнародний банк» позивач також не отримував. Крім того, позивач зазначає, що ним в повному обсязі виконано зобов`язання перед АТ «Банк Ренесанс Капітал».

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про місце та час розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, відповідачем не подано відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Наявних у справі доказів достатньо для її розгляду у відсутності відповідача.

Треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л. в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, заперечень на позов та клопотань до суду не подавали. Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України були повідомлені належним чином.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явились, враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

З наданої копії пропозиції укласти договори разом із Загальними умовами договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків від 10.04.2013 року № GP-4405406 встановлено, що між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Банк Ренесанс Капітал»» укладено кредитний договір терміном на 48 місяців, згідно якого банк надав кредит в сумі 29999,55 грн, зі сплатою 4,99 % річних за користування кредитом. Рахунок для зарахування коштів, спрямованих на повернення заборгованості за Кредитним договором №26202038581111 у АТ «Банк Ренесанс Капітал».

Відповідно до заяви ОСОБА_1 на дострокове погашення кредиту від 25.12.2013 року, підписаної кредитним представником банку, ОСОБА_1 просив провести за кредитним договором №GP-4405406 від 10.04.2013 року повне дострокове погашення всієї суми кредиту та зобов`язався забезпечити наявність всієї необхідної суми погашення на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у банку, на дату дострокового погашення 30.12.2013 року.

Із повідомлення (дата відсутня) АТ «Банк Ренесанс Капітал», адресованого ОСОБА_1 , встановлено, що сума заборгованості останнього відповідно до заявки про дострокове закриття кредиту, була сплачена в повному обсязі 30.12.2013 року, що підтверджувалось банківським платежем. Проте кошти не були зараховані своєчасно повністю на рахунок № НОМЕР_2 , в зв`язку з чим запропоновано сплатити заборгованість у сумі 1498,17 грн.

Згідно квитанції №NOVH062305 від 17.01.2014 року на зазначений рахунок було зараховано 1500,00 грн.

Судом встановлено, що 22 березня 2018 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. вчинила виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1636, яким стягнула з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №GP-4405406 від 10.04.2013 року укладеним з АТ «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ПАТ «Перший український міжнародний банк» (24.12.2018 року змінено назву на АТ «Перший український міжнародний банк»), у розмірі 57227,13 грн. за період з 12.03.2017 року по 12.03.2018 року, з яких: 24824,23 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 30278,06 грн. - прострочена заборгованість за комісією; 2124,84 грн. – прострочена заборгованість за процентами.

З матеріалів справи також встановлено, що постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. від 17.12.2018 року було відкрито виконавче провадження №57929880 з виконання виконавчого напису №1636 виданого 22.03.2018 року.

За приписами ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про нотаріат", нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" (далі - Закон) та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований за № 282/20595 зі змінами та доповненнями на час вчинення виконавчого напису (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст. 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.1 ст.39 Закону України "Про нотаріат" (далі - Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до ст.87 Закону, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 зі змінами визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів "Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно", для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, із моменту прийняття цієї постанови і до 10 грудня 2014 року була чинною редакція Переліку, згідно якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно (п. 1 Переліку).

10 грудня 2014 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", якою зокрема, Перелік був доповнений новим розділом "Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин", яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями (п. 2 Переліку).

Втім, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", у тому числі в частині доповнення переліку після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості". Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19).

Як вбачається із оспорюваного виконавчого напису, нотаріусом взагалі не зазначено, на підставі яких документів його було вчинено та з яких документів було підтверджено розмір заборгованості та безспірність стягнення.

Окрім того, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

Позивач ОСОБА_1 не був повідомлений про вчинення нотаріусом виконавчого напису, а тому не було встановлено його заперечення щодо стягнення заборгованості.

Враховуючи викладене, судом не може бути констатовано безспірність при стягненні заборгованості, а як наслідок правомірність вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Підпунктом 5.1. пункту 5 глави 16 "Вчинення виконавчих написів" розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 встановлено, що виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів (підпункт 5.2. пункту 5 глави 16 Порядку № 296/5 від 22.02.2012).

Отже, станом на 22.03.2018 року - дату вчинення спірного виконавчого напису нотаріуса чинне законодавство передбачало можливість вчинення виконавчого напису лише за умови подання оригіналу договору чи його дублікату, що має силу оригіналу. Вчинення виконавчого напису на підставі копій договорів чинним законодавством не передбачалось.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, у нотаріуса було відсутнє право на вчинення виконавчого напису окремим документом. Окрім того, нотаріус позбавлений можливості вчиняти такі надписи щодо правочину, який не був нотаріально посвідчений.

Також відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 19.02.2021 №1, у зв`язку з неодноразовими порушенням нотаріусом законодавства при вчиненні нотаріальних дій, які встановлені рішеннями судів, що завдало шкоди фізичним та юридичним особам, Міністерством юстиції України анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 17.01.2008 року за №6685 на ім`я ОСОБА_2 .

Таким чином, на підставі досліджених доказів, суд приходить до висновку, що визначена у спірному виконавчому написі сума заборгованості не є безспірною. Окрім того, у нотаріуса було відсутнє право на вчинення виконавчого напису окремим документом та стосовно кредитного договору, який не був нотаріально посвідчений.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь судових витрат, а саме 1362 грн. судового збору та 12712,00 грн. витрат на правову допомогу.

На підтвердження розміру сплаченого судового збору, позивачем надано квитанції №ПН2794 від 11.05.2021 року на суму 454 грн. та №ПН2805 від 11.05.2021 року на суму 908 грн.

Що стосується стягнення суми, сплаченої позивачем за правову допомогу, то суд виходить з наступного.

Статтею 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом ст.29 Правил адвокатської етики адвокат має право, окрім гонорару, стягувати з клієнта та/або особи, яка уклала договір в інтересах клієнта, кошти, необхідні для покриття витрат, пов`язаних з виконанням доручення.

Витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв`язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним. Разом з тим склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивач надав суду копію ордера адвоката Караніклєвої Л.О. та попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат. Жодних доказів фактичного підтвердження сплати буд-яких сум адвокату Караніклєвій Л.О. або доказів того, що такі витрати підлягають сплаті позивачем не надано, в зв`язку з чим суд вважає, що позов в частині стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 1636 від 22.03.2018 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 57227,13 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (ідентифікаційний код юридичної особи 14282829, місцезнаходження: вул.Андріївська, буд.4, м.Київ, 04070) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте Кодимським районним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду, через Кодимський районний суд Одеської області, протягом тридцяти днів з дня складення тексту рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Суддя Б.С. Сердюк